Справа № 758/4328/21
20 липня 2021 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Петрова Д.В.,
при секретарі судового засідання Бурдун М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), інспектора з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Рябоконя Віктора Вікторовича про скасування постанови серії АС № 0000039491 від 24.03.2021 про притягнення до адміністративної відповідальності,
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Подільського районного суду м. Києва з позовною заявою до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), інспектора з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Рябоконя Віктора Вікторовича, про скасування постанови серії АС № 0000039491 від 24.03.2021 про притягнення до адміністративної відповідальності, згідно з якою просила суд: скасувати постанову серії АС № 0000039491 від 24.03.2021 інспектора з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Рябоконя Віктора Вікторовича про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 122 КУпАП і накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. та закрити провадження у справі за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що відносно неї інспектором з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ОСОБА_2 в режимі фото/відео зйомки зафіксовано порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортного засобу, а саме: транспортний засіб залишено для стоянки таким чином, що створює перешкоду для руху пішоходів або інших транспортних засобів та складено постанову серії АС № 0000039491 від 24.03.2021 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП внаслідок ніби то порушення нею п.15.10.д, а саме: 24.03.2021 ОСОБА_1 керуючи автомобілем MERCEDES-BENZ A 170, номерний знак НОМЕР_1 , приблизно в 11:00 здійснила зупинку за адресою: м. Київ, вул. Басейна, 23, з порушенням правил зупинки, стоянки що створюють перешкоди дорожньому руху або загрози безпеці руху.
Вважає постанову незаконною, прийнятою за відсутністю доказів, які б свідчили про порушення нею правил зупинки чи стоянки, а також за відсутністю належних, достовірних і достатніх доказів, які б свідчили про розміщення транспортного засобу таким чином, що створює перешкоди дорожньому руху чи загрожує безпеці руху. Стверджує, що вказаного правопорушення вона не вчиняла, ПДР не порушувала, залишила автомобіль вздовж узбіччя проїзної частини дороги на спеціально відведеному для паркування майданчику, позначеному синіми лініями горизонтальної дорожньої розмітки.
Крім того, в порушення вимог ч. 1,9 ст. 285 КУпАП, ч. 7 ст. 279-1 КУпАП, їй не вручена та не надіслана на адресу для листування постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серія АС №0000039491, в зв'язку з цим просить суд витребувати її у відповідача разом з актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу MERCEDES-BENZ A 170, номерний знак НОМЕР_1 .
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.04.2021 року визначено головуючого суддю Петрова Д.В.
Ухвалою суду від 07 квітня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, адміністративна справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Запропоновано відповідачам протягом 7 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позов, а також роз'яснено, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішуватиме справу за наявними матеріалами. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Зобов'язано Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) протягом 7 днів з дня отримання ухвали подати до суду належним чином засвідчені копії: постанови інспектора з паркування Рябоконя В.В. про накладення адміністративного стягнення серії АС № 0000039491 від 24.03.2021 на ОСОБА_1 , акта огляду та тимчасового затримання транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ A 170, номерний знак НОМЕР_1 , а також усіх відомостей, на підставі яких винесено вказану постанову.
Інспектор з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Рябоконь Віктор Вікторович своїм правом на подачу відзиву не скористався, був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Представники Департамента транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вимогу ухвали суду від 07.04.2021 не виконали, своїм правом на подачу відзиву не скористалися, були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість прийнятої постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Таким чином, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності з прийняттям постанови про адміністративне правопорушення з визнанням його вини у вчиненні адміністративного правопорушення та накладення стягнення.
Підставами для визнання протиправними дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов'язковою умовою для визнання таких дій/бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства. Це право передбачено ч. 2 ст.55 Конституції України та статтею 6 КАС України.
Судом встановлено, постановою інспектора з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Рябоконем В.В. про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серії АС №0000039491 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн.
З повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності до постанови серії АС №0000039491 вбачається, що 24.03.2021 о 11:15 год. на вул. Еспланадна, 17 у м. Києві інспектором зафіксовано порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортного засобу MERCEDES-BENZ A 170, номерний знак НОМЕР_1 , чим порушено п. 15.10 д) ПДР України.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно п. 15.10 д) ПДР України стоянка забороняється у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів.
Частиною 3 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність за ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.
У свою чергу, стаття 279-1 КУпАП визначає особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису).
У відповідності до частини першої ст. 279-1 КУпАП, у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.
Згідно частини п'ятої ст. 279-1 КУпАП, постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до частини першої статті 265-2 КУпАП у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 121, частинами третьою, п'ятою, шостою і сьомою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, порушення правил зупинки чи стоянки на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, транспортних засобів, оснащених електричними двигунами (одним чи декількома)), статтями 122-5, 124, 126, статтями 132-1, 206-1 цього Кодексу, працівник уповноваженого підрозділу, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, що дозволяється виключно у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, або транспортний засіб розміщений на місцях, призначених для зупинки, стоянки, безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, призначених для зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, оснащених електричними двигунами (одним чи декількома), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. При тимчасовому затриманні транспортного засобу складається акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України. У разі фіксації обставин тимчасового затримання транспортного засобу в режимі фотозйомки (відеозапису) таке затримання відбувається без присутності понятих.
Частиною другою статті 265-2 КУпАП передбачено, що після тимчасового затримання транспортного засобу працівник відповідного уповноваженого підрозділу Національної поліції, зобов'язаний надати особі можливість повідомити про тимчасове затримання транспортного засобу та своє місцезнаходження іншу особу за власним вибором і вжити заходів щодо повернення автомобіля до місця постійної дислокації.
Згідно частини третьої вказаної статті у разі якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво не перешкоджає дорожньому руху або не створює загрозу безпеці руху, крім розміщення транспортного засобу на місцях, призначених для зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, транспортних засобів, оснащених електричними двигунами (одним чи декількома), такий транспортний засіб не може бути доставлений для зберігання на спеціальний майданчик.
При цьому, п. 8 Порядку тимчасово затримання інспекторами з паркування транспортних засобів та їх зберігання, затвердженого постановою КМУ №990 від 14.11.2018 передбачено, що у разі коли в режимі фотозйомки (відеозапису) зафіксоване адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 122 (у частині порушення правил зупинки, стоянки), інспектор з паркування зобов'язаний розмістити на лобовому склі транспортного засобу: копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, - якщо технічні можливості дають можливість установити відповідальну особу, зазначену в частині першій статті 14-2 Кодексу України про адміністративне правопорушення; або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності - якщо технічні можливості не дають можливості установити відповідальну особу, зазначену в частині першій статті 14-2 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Системний аналіз вищезазначених норм дає підстави дійти висновку, що затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках можливо виключно за наявності обґрунтованих підстав, що особою вчинено адміністративне правопорушення передбачене зокрема частинами третьою, четвертою і п'ятою статті 122 КУпАП та є крайнім заходом для припинення цих адміністративних правопорушень, який можливо застосувати лише у разі відсутності можливості усунути в іншій спосіб та при цьому, вичерпано інші заходи впливу.
Разом з тим, у своєму позові ОСОБА_1 посилається на те, що вказаного правопорушення вона не вчиняла, ПДР не порушувала, залишила автомобіль вздовж узбіччя проїзної частини дороги на спеціально відведеному для паркування майданчику, позначеному синіми лініями горизонтальної дорожньої розмітки, акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу їй не був вручений. Вказані доводи відповідачами не спростовані, а отже не надано доказів виправдання застосування такого заходу забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення, як затримання та зберігання транспортного засобу позивачки ОСОБА_1 на спеціальному майданчику.
Відповідно, стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно до положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Таким чином, фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, встановлюються, зокрема, показаннями технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, іншими визначеними законодавством доказами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
Висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів (ст. 280 КУпАП).
За змістом норм ч. 1, ч. 2 ст. 7, ст. 245 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі додержання принципу законності. Завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується, тобто повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх. Крім того, у зв'язку з тим, що більшість доказів адміністративної справи, як правило, утворюється та зберігається у суб'єкта владних повноважень, ч. 3 ст. 79 КАС України, зобов'язує відповідача подати до суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно з ч. 5 ст. 77 КАС України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Верховний Суд у своїй постанові від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17 вказав, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Таким чином, суд приходить до висновку, що всупереч вимогам ч. 2 ст. 79 КАС України відповідачем не було надано належних, допустимих та достатніх доказів порушення ОСОБА_1 п. 15.10 д) ПДР України, відповідно доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, а отже й правомірності оскаржуваної постанови. Відповідачами не спростовано належними та допустимими доказами тверджень позивачки про те, що позивачка ОСОБА_1 діяла у відповідності до п. 13 постанови КМУ Про затвердження правил паркування транспортних засобів від 03.12.2009 року № 1342, відповідно до якого відведені майданчики для паркування позначаються дорожніми знаками та суцільною синьою (блакитною) смугою на проїзній частині і на бордюрі, який відокремлює проїзну частину від пішохідної., п. 34.1. (горизонтальна розмітка) розділу 34 (Дорожня розмітка) ПДР України, який дозволяє стоянку легкового автомобіля на спеціально відведених майданчиках, позначених синіми лініями горизонтальної дорожньої розмітки.
Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
Європейський суд з прав людини у п. 36 рішення в справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 1 липня 2003 року № 37801/97, зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Отже, відповідачами не доведена правомірність рішення інспектора з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Рябоконя Віктора Вікторовича.
Вимогами ч. 3 ст. 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки про скасування постанови підлягають задоволенню, а тому постанова інспектора з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Рябоконя Віктора Вікторовича про накладення адміністративного стягнення від 24.03.2021 року серії АС №0000039491 на ОСОБА_1 за ч.3 ст. 122 КУпАП підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.
На підставі викладеного, керуючись ст. 5, 6, 7, 9, 77, 241-247, 268, 271, 286 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), інспектора з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Рябоконя Віктора Вікторовича про скасування постанови серії АС № 0000039491 від 24.03.2021 про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.
Скасувати постанову серії АС № 0000039491 від 24.03.2021, винесену інспектором з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Рябоконем Віктором Вікторовичем про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 340,00 грн., провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань із суб'єкта владних повноважень Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 454,00 грн.
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Подільський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня складання судового рішення.
Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про сторони:
- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
- відповідач: Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), код ЄДРПОУ 37405284, місцезнаходження: 01030, м. Київ, вулиця Леонтовича, 6.
- відповідач: інспектор з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Рябоконь Віктор Вікторович, місцезнаходження: 01030, м. Київ, вулиця Леонтовича, 6.
Суддя Д. В. Петров