09.08.2021 Справа № 756/7450/21
Номер справи 756/7450/21
Номер провадження 2/756/4553/21
27 липня 2021 року м. Київ
Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Шролик І.С.
секретар судового засідання - Михнюк В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.Ай» про стягнення суми страхового відшкодування,-
У травні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом, в якому після уточнення позовних вимог в редакції від 16 червня 2021 року просила суд стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.Ай» (надалі - ТДВ «СК «Ю.ЕС.Ай» ) суму страхового відшкодування в розмірі 42100,02 грн., три процента річних від простроченої суми у розмірі 539,80 грн., інфляційні витрати у розмірі 2584,94 грн., пеню за несвоєчасне виконаня зобов'язання в розмір 2418,73 грн., витрати на правову допомогу 5000 грн. та судові витрати зі сплати судового збору в сумі 908,00 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що 25 вересня 2020 року в м. Києві по вул. Старонаводницькій, 6-Б сталася дорожньо-транспортна пригода під час якої, її транспортний засіб «Tayota», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 зазнав механічні пошкодження.
Постановою Печерського районного суду м.Києва від 29 січня 2021 року (справа 757/43237/20) визнано винним у скоєному ДТП ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована у відповідача ТДВ «СК«Ю.Ес.Ай».
Згідно рахунку офіційного дилера Тайота ТОВ «ВіДі Автострада» від 06 жовтня 2020 року вартість відновлюваного ремонту пошкодженого автомобіля позивача становить 54954,21 грн., яку просить позивач стягнути на свою користь.
На адресу відповідача 12 жовтня 2020 року надсилала заяву про виплату страхового відшкодування та вдруге 15 квітня 2021 року подала претензію, яка залишилася без відповідного реагування.
Після отримання відзиву на позовну заяву позивач, зменшила розмір заявлених вимог та просила суд стягнути розмір визначеного відповідачем ТДВ «СК«Ю.ЕС.Ай» страхового відшкодування та виплати у зв'язку із порушенням, строків їх виплати.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 травня 2021 року справу передано головуючому судді Шролик І.С.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 17 травня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Відповідно ч. 1 ст.174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.
На виконання ухвали суду про витребування доказів від відповідача ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» надійшли копії матеріалів страхової справи за заявою ОСОБА_1 .
Також від ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ», в порядку передбаченому ст. 178 ЦПК України надійшов відзив на позовну заяву в мотивування якого, представник відповідача зауважує, що відповідачем після дослідження наданого позивачем рахунку прийнято рішення про виплату страховго відшкодування в сумі 42100,02 грн. з урахуванням розміру франшизи, визначеної в договорі в сумі 2000 грн. Вважають, що витрати на проведення експертизи не підлягають задоволенню.
Від позивача ОСОБА_1 на адресу суду 22 червня 2021 року надійшла відповідь на відзив, з доказами направлення її стороні відповідача, в якому позивач зменшила розмір заявлених позовних вимог та погодилася із розміром страхового відшкодування визначеному відповідачем в сумі 42100,02 грн. та з урахуванням дати прийняття відповідачем рішення про виплату та фактичного не отримання грошових коштів стягнути пеню, 3% річних та інфляційні витрати.
Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
За змістом п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Сторони та їх представники не скористались правом безпосередньої участі в розгляді справи, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується зворотнім поштовим повідомленням. Від позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі.
В зв'язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши повно та всебічно обставини справи, оцінивши в сукупності всі наявні по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , виходячи з наступного.
Судом встановлено, що постановою Печерського районного суду м.Києва від 29 січня 2021 року (справа 757/4323720) визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні ДТП, яка мала місце 25 вересня 2020 року о 08.29 год. в м. Києві по вул. Старонаводницькій, 6-Б, в результаті якої пошкоджено транспортний засіб транспортний засіб «Tayota», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що на праві власності належить ОСОБА_1 (а.с. 5-7).
Згідно положення ч. 4 та ч. 6 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (а.с. 8).
Отже, вина ОСОБА_2 у вчинені дорожньо-транспортної пригоди встановлена та доведена.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 під час дорожньо-транспортної пригоди була застрахована ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ», що підтверджується полісом страхування № 128143930. Станом на час ДТП 25 вересня 2020 року - поліс є діючим. Страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю та здоров'ю становить 260000 грн., заподіяної майну становить 130000 грн. (а.с. 10).
Позивач ОСОБА_1 звернулась до відповідача 12 жовтня 2020 року із заявою про виплату страхового відшкодування (а.с. 11).
З дослідженої страхової справи за заявою потерпілої ОСОБА_1 видно, що позивачем надано рахунок від 20 листопада 2020 року на проведення відновлюваного ремонту пошкодженого транспортного засобу «Tayota», д.р.н НОМЕР_1 , вартістю 44100,02 грн.; квитанції на оплату проведеного ремонту загальною вартістю 54666,21 грн. та Акт виконаних робіт від 06 грудня 2020 року на суму 54666,21 грн.; з розрахунку страхового відшкодування без дати та повідомлення ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» від 11 лютого 2021 року за вих. № 51-1064 встановлено, що страховиком прийнято рішення про виплату страхового відшкодування в сумі 42100 грн.
Спір між сторонами виник з приводу не виплати ТДВ «СК «Ю.ЕС.АА» позивачу, як потерпілої від ДТП, страхового відшкодування в порядку ст. 22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Оскільки цивільно-правова відповідальність винної особи була застрахована у відповідача.
Статтею 1187 ЦК України передбачені підстави і порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, частиною першої цієї статті встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Частиною другої статті встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За загальним правилом обов'язок відшкодувати завдану шкоду джерелом підвищеної небезпеки покладається на володільця джерела.
Володілець джерела підвищеної небезпеки може бути звільнений судом від відповідальності у двох випадках: якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок дії непереборної сили або умислу потерпілого.
У першому випадку слід довести: наявність обставин непереборної сили; її надзвичайний характер; неможливість попередити за даних умов; причинний зв'язок між даною обставиною і завданою шкодою. У даному випадку ризик невідшкодування шкоди покладається на самого потерпілого.
Разом з тим метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до положень частини першої статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик або МТСБУ відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Отже законом встановлено порядок відшкодування шкоди у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Відповідно до статті 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон№ 1961-IV), який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
За положеннями статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Згідно п. 34.1 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.
Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Згідно з положенням п. 36.2 ст. 36 Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.
Відповідно до вимог п. 36.4. ст. 36 зазначеного вище Закону, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування).
Матеріалами справи доведений факт про прийняття ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» станом на 11 лютого 2021 року рішення про виплату ОСОБА_1 розміру страхового відшкодування в сумі 42100,02 грн. Між сторонами відсутній спір щодо визначеного страховиком розміру страхового відшкодування.
Станом на день розгляду справи докази сплати відповідачем позивачу суми страхового відшкодування, у матеріалах справи відсутні.
З урахуванням вищевказаного, приходжу до висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з ТДВ «Ю.ЕС.АЙ.» на користь позивача 42100,02 грн. суми невиплаченого страхового відшкодування.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 до ТДВ «Ю.ЕС.АЙ.» про стягнення три відсотка річних від простроченої суми, інфляційних витрат, пені за несвоєчасне виконання зобов'язання, досліджуючи наданий позивачем розрахунок, суд не може погодитися з ним в повному обсязі.
Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18), вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.
У пункті 21 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ» від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам надано роз'яснення про те, що при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу страхувальника зобов'язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК України).
Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
З матеріалів справи вбачається що позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування 12 жовтня 2020 року.
Проте, суд не може погодитися із твердженням сторони позивача, що законодавчо визначений строк 90 днів на проведення виплати страхового відшкодування закінчився 10 січня 2021 року.
З огляду на те, що постановою Печерського районного суду м. Києва лише 29 січня 2021 року ОСОБА_2 , визнано винним у ДТП (10 днів постанова набула законної сили та не була оскаржена), тому рішення про розмір страхової виплати страховиком прийнято 11 лютого 2021 року. З урахуванням вимог абз. 3 п. 36.2 Закону, тому суд рахує з 12 лютого 2021 року початок прострочки виконання відповідачем ТДВ «СК «Ю.ЕС.Ай» грошового зобов'язання.
З огляду на період з 12 лютого 2021 року по 15 червня 2021 року ( в межах заявлених позовних вимог), 3% від простроченої суми виконання грошового зобов'язання становить - 426,00грн., інфляційні витрати - 2100.89 грн., пеня виходячи з подвійної ставки НБУ - 1958.51 грн., які підлягають стягненню з відповідача ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» на користь позивача ОСОБА_1 за порушення строку виплати страхового відшкодування.
При вирішенні питання розподілу судових витрат, в порядку передбаченому положенням ст. 141 ЦПК України, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, втраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною п'ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Зі сторонами відповідача клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу не надходило.
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких втрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Судом досліджений договір про надання правничої допомоги № 17 від 25 січня 2021 року, що укладений між ОСОБА_1 та адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістенс» за умовами якого (п. 1.1.) клієнт доручає, а виконавець зобов'язується надати клієнту правову допомогу. З Акту про прийняття- передачі наданих послуг від 12 травня 2021 року замовник ОСОБА_1 сплатила вартість за отримані послуги з правничої допомоги 5000 грн.
При зверненні до суду із позовом позивач ОСОБА_1 сплатила судовий збір в сумі 908,00 грн.
Отже, з відповідача ТДВ «Страхова компанія «Ю.ЕС.Ай» на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню понесені судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам, витрати на правову допомогу в сумі 4238,57 грн., виходячи з розрахунку (46585,42х5000/54954,21) та витрати зі сплати судового збору в сумі 769,72 грн., виходячи з розрахунку (46585,42х908/54954,21).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76-83, 133,141,209-211, 223, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» про стягнення страхового відшкодування - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ.» (ЄДРПОУ 32404600, адреса місцезнаходження: 04210, м. Київ, пр-т Героїв Сталінграду, 4/6А) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) розмір страхового відшкодування в сумі 42100,02 грн., три відсотка річних за період з 12 лютого 2021 року до 15 червня 2021 року в сумі 426,00 грн., інфляційні витрати за період з 12 лютого 2021 року до 15 червня 2021 року - 2100,89 грн., пеню за період з 12 лютого 2021 року до 15 червня 2021 року в сумі 1958,51 грн., що разом становить 46585,42 грн.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ.» (ЄДРПОУ 32404600, адреса місцезнаходження: 04210, м. Київ, пр-т Героїв Сталінграду, 4/6А) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) витрати на правову допомогу в сумі 4238,57 грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 769,72 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 09 серпня 2021 року.
Суддя І.С. Шролик