Справа № 755/17176/20
"04" серпня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Гаврилової О.В.,
за участю секретаря - Передрій І.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
представник позивача - адвокат Грибова І.В.;
відповідач - ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
представник відповідачів - адвокат Столяренко С.М.
треті особи - не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м.Києва цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Дніпровська районна в м.Києві державна адміністрація, про визначення порядку користування квартирою, -
Позивач ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , звернулась до Дніпровського районного суду м.Києва з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_6 , про визначення порядку користування квартирою.
Згідно заявлених позовних вимог, позивач просить суд визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , за яким виділити ОСОБА_1 та ОСОБА_4 кімнату площею 10,40 кв.м., відповідачам ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 кімнату 17,10 кв.м. та кімнату 12,4 кв.м. Місця загального користування: кухню, вбиральню, ванну кімнату, передпокій (коридор) та лоджію залишити у спільному користуванні.
Вимоги позову обґрунтовані тим, що позивач зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , разом зі своїм сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та донькою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є дитиною-інвалідом з дитинства. Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 03 червня 2008 року родина позивача приватизувала спірну квартиру. Квартира знаходиться в 9-ти поверховому будинку на 9-тому поверсі та складається з трьох кімнат житловою площею 39,9 кв.м. , у тому числі: 1-а кімната - 10,4 кв.м., 2-а кімната - 17,1 кв.м., 3-а кімната
12,4 кв.м., кухня площею 6,1 кв.м., передпокій 5,7 кв.м., квартира обладнана лоджією
4,90 кв.м. Загальна площа квартири 58,55 кв.м. При приватизації квартири склад родини був наступний: ОСОБА_3 (мати), ОСОБА_9 (батько), ОСОБА_10 (бабуся), ОСОБА_2 (брат), ОСОБА_5 (син брата позивача), ОСОБА_1 (позивач), ОСОБА_4 (син позивача). ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_10 , в 2018 році помер ОСОБА_9 . На даний час в спірній квартирі зареєстровані ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 . ОСОБА_6 , яка має 1/14 частку в праві власності в спірні квартирі, мешкає за адресою: АДРЕСА_3 та в спірній квартирі не зареєстрована. Позивач зазначає, що разом з дітьми мешкає в найменшій кімнаті - 10,4 кв.м. Відповідач ОСОБА_12 , його сини ОСОБА_13 і ОСОБА_14 , дружина відповідача ОСОБА_7 та відповідач ОСОБА_3 займають дві кімнати розміром 17,1 кв.м. та 12,4 кв.м. з лоджією. Згідно Витягу з державного реєстру Речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на даний час власниками квартири є ОСОБА_1
(1/7 частка), ОСОБА_4 (1/7 частка), ОСОБА_2 (3/7 частка), ОСОБА_5
(1/7 частка), ОСОБА_3 (1/14 частка), ОСОБА_6 (1/14 частка). У зв'язку з тим, що донька позивача - особа з інвалідністю з дитинства та постійно потребує догляду за собою, має неупереджену поведінку, між позивачем та її братом виникли непорозуміння. Позивач зазначає, що відповідач ОСОБА_2 погрожує позбавити її з дітьми житла, він та його дружина вчиняють відносно позивача психологічне насильство, брат не дозволяє користуватися кухнею, доступу до лоджії також немає. Згідно часток у праві власності ОСОБА_2 та ОСОБА_5 мають 4/7 частки у праві спільної власності на які припадає 22,8 кв.м житлової площі, на позивачів припадає 11,4 кв.м. Кімната, яку займають позивачі, є меншою ніж їх частка у праві власності. Таким чином, на думку позивача є можливим виділення у її з сином користування кімнату 10,4 кв.м., відповідачу ОСОБА_2 з родиною та ОСОБА_3 - дві кімнати 17,1 кв.м. та 12,4 кв.м; коридор, кухню, вбиральню, ванну кімнату та лоджію залишити в спільному користуванні.
(а.с.44-48)
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 11 січня 2021 року відкрито провадження в даній цивільній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_7 (а.с.52-55).
Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
03 березня 2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву відповідача ОСОБА_2 , в якому відповідач просив закрити провадження у справі через відсутність предмету спору. Відзив обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_7 ніяким чином не перешкоджають позивачеві та її дітям користуватися кухнею, лоджією та іншими місцями загального користування в квартирі. Жодного психічного насильства чи нецензурних висловлювань по відношенню до позивача та її дітей ніхто з проживаючих в квартирі ніколи не вживав. У відзиві зазначено, що позивач не надала суду будь-яких доказів зазначених нею в позовній заяві обставин та не ставить питання про усунення перешкод в користуванні квартирою та місцями загального користування. (а.с.61-62)
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 05 березня 2021 року відмовлено у задоволені клопотання відповідача ОСОБА_2 про закриття провадження у справі. (а.с.75-76).
Також ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 05 березня 2021 року постановлено продовжити розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання, залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Дніпровську районну у м.Києві державну адміністрацію (як орган опіки та піклування). (а.с.77-78)
23 березня 2021 року до суду надійшла відповідь на відзив позивача ОСОБА_1 , в якій зазначено, що позивач звернулась з даним позовом до суду, оскільки відповідачі не надають їй можливості користуватися всією квартирою. Вона з дітьми знаходиться в самій маленькій кімнаті, не має можливості користуватися кухнею та лоджією. Зазначає, що відповідачі постійно погрожують їй та створюють неможливі умови для нормального співіснування. Через відношення до неї та її дітей відповідачів та позбавлення нормальних умов життя, позивач 03 грудня 2020 року була вимушена переїхати з дітьми для проживання у притулок для жінок, які постраждали від домашнього насильства. Рішенням суду може бути встановлено право користування позивачем та дітьми саме визначеною кімнатою, а також право на користування кухнею, вбиральнею, ванною кімнатою, передпокоєм (коридором) та лоджією. (а.с.104-105)
Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 16 червня 2021 року закінчено підготовче провадження в даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.142-143).
Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Грибова І.В. в судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримали в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві та просили позов задовольнити.
Представник позивача суду пояснила, що позивач, її син, відповідачі та третя особа ОСОБА_6 є співвласниками спірної квартири. Частка позивача з сином становить
11,4 кв.м. житлової площі, тому позивач просить виділити їм у користування кімнату площею 10,4 кв.м., порядок користування якою був визначений попередньо. Зазначила що між сторонами виникли неприязні відносини. Відповідачі висловлювали на адресу позивача погрози, що позбавлять її житла, через конфлікти позивач викликала співробітників поліції та представників служби у справах дітей та сім'ї, внаслідок чого позивач з дітьми була вимушена за гендерною програмою проживати не за місцем реєстрації. Також представник пояснила, що позивач не має доступу до лоджії, отже не має місця для сушіння білизни.
Позивач суду пояснила, що в спірній квартирі вона проживала до одруження
(до 18 річного віку), після цього з дітьми мешкала у чоловіка. В подальшому позивач вирішила розірвати шлюб та наприкінці квітня 2020 року в'їхала до спірної квартири - до кімнати площею 10,4 кв.м. Через декілька днів відповідач ОСОБА_2 запропонував позивачеві викупити її та сина частку в квартирі, проте запропонованої суми
(17000,00 доларів США) не вистачає для придбання однокімнатної квартири, тому позивач відмовилась. Зазначила, що відповідачі чинять їй перешкоди в користуванні місцями загального користування - ванною кімнатою, кухнею (не дозволяють розмістити мікрохвильову піч) та лоджією (для сушіння білизни), в прихожій не дозволяють ставити взуття. З цього приводу до служби у справах дітей та сім'ї викликали відповідачів та в подальшому позивач була вимушена під супроводом служби переїхати до притулку. Також пояснила, що не має можливості потрапити до квартири, коли в ній відсутні відповідачі, оскільки не має ключа від одного із замків до вхідних дверей. Зазначила, що стосунки між сторонами погіршились в червні 2020 року внаслідок непорозумінь з приводу спадкового майна після смерті батька. Зазначила, що брат ( ОСОБА_2 ) виганяв її з квартири, а мама ( ОСОБА_3 ) з позивачем не спілкується. Також виникали сварки з дружиною брата ( ОСОБА_7 ) Крім того, зазначила, що
26 листопада 2020 року за рішенням суду розірвано її шлюб з чоловіком.
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та їх представник - адвокат
Столяренко С.М. в судовому засіданні просили в задоволенні повному відмовити в повному обсязі.
Представник відповідачів суду пояснила, що позивачеві з дітьми в добровільному порядку була виділена для проживання кімната площею 10,4 кв.м. Доводи позивача про тиск на неї та про наявність будь-яких перешкод у користуванні квартирою нічим не підтверджується. Відповідачі таких перешкод не чинили. Навпаки, відповідачі зробили все можливе, щоб були умови для вирішення проблеми. Вимоги про вселення позивачем не заявлено. Всі питання виникли між сторонами після смерті батька у 2018 році.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що в квітні 2020 року позивач з дітьми приїхала жити до квартири, відповідач з товаришем допомагали їй перевозити речі. Через три тижні приїхав чоловік позивача задля вирішення особистих питань. При цьому відповідач запропонував позивачеві викупити частки, що належать їй та її сину, проте позивач забажала, щоб їй купили квартиру. Після цього позивач почала писати заяви до поліції. Зазначив, що він не заперечує, щоб позивач з дітьми проживала в квартирі, проте пояснив, що вона наводить на нього наклеп щодо чинення перешкод та сварок. Також пояснив, що в квартирі, крім позивача з дітьми проживають відповідачі, його дружина та двоє дітей. Зазначив, що непорозуміння виникають, оскільки в квартирі проживає багато людей. На теперішній час кімната позивача - 10,4 кв.м. вільна.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що ніяких погроз та перешкод позивачеві в користуванні квартирою не чинили, з квартири не виганяли. В кімнаті площею 10,4 кв.м., де проживала позивач з дітьми зламався замок, через що остання викликала поліцію. Зазначила, що позивач з дітьми не проживає в квартирі з грудня 2020 року, відповідач зустріла її біля ліфта, коли поверталась з роботи, позивач навіть не повідомила, що переїжджає. Після цього позивач приходила за своїми речами. Зазначила, що у мешканців квартири окремі сім'ї, замки встановлені в двері до кімнат
10,4 кв.м. та 17,1 кв.м.
Третя особа ОСОБА_6 в судове засіданні не з'явилась, подала до суду заяву, в якій зазначила, що прописана та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , щодо ОСОБА_1 претензій та заперечень не має. (т.1 а.с.103)
Третя особа ОСОБА_7 в судове засідання не з'явилась, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, заяв чи клопотань до суду не подала.
Представник третьої особи Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації в судове засідання не з'явився, представник служби у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації направив до суду письмові пояснення, в яких просить розглядати справу без участі представника та прийняти рішення з урахуванням якнайкращих інтересів дітей та чинного законодавства України. (а.с.120-121)
Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, допитавши позивача в якості свідка та свідка, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.
Основоположні принципи здійснення правомочностей власника сформульовані у статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04 листопада 1950 року), що набрала чинності для України з 11 вересня
1997 року та є складовою її правової системи відповідно до вимог статті 9 Конституції України.
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом.
Конституцією України у ст.47 закріплює, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до ст. 9 Житлового кодексу УРСР ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування ним інакше, ніж з підстав і в порядку, визначених законом.
Згідно положень ч.1 та 4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Виходячи з положень ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Як убачається з матеріалів справи: Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та Інформацій з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, свідоцтва про право власності на житло (а.с.14), свідоцтв про право на спадщину (а.с.134, 135), квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності: позивачу
ОСОБА_1 - 1/7 частка (а.с.127); сину позивача - ОСОБА_4 (а.с.7) - 1/7 частка (а.с.128), відповідачу ОСОБА_2 - 2/7 частки (а.с.132, 133), сину відповідача ОСОБА_5 (а.с. 129) - 1/7 частка (а.с.130), відповідачу ОСОБА_3 - 1/7 частка та 1/14 частка (а.с.131, 135), третій особі - ОСОБА_6 - 1/14 частка (а.с.126).
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 ст.81 ЦПК України також визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка, за її згодою, позивач ОСОБА_1 надала показання аналогічні наданим нею поясненням, як стороною у справі (наведеним вище), також показала, що брат (відповідач ОСОБА_2 ) повідомив їй, що вона проживати в спірній квартирі не буде, внаслідок сварки позивач вибігла на вулицю. Також вказаний відповідач переніс її мікрохвильову піч з кухні до її кімнати. Зазначила, що її мокрі речі викинули з ванної кімнати в коридор. Крім того, ОСОБА_2 з дружиною кричали та ображали її. Позивач не може поїсти на кухні, оскільки дружина брата забирає стільці. Позивач з дітьми була вимушена переїхати з квартири, оскільки ОСОБА_2 чинить щодо неї моральне насильство. Після того, як позивач виїхала до притулку, вона не намагалась повернутись до квартири, звернулась з даним позовом до суду.
Як убачається з довідки Київського міського центру гендерної рівності, запобігання та протидії насильству від 26 січня 2021 року №053/043-005-зв, ОСОБА_1 з дітьми ОСОБА_8 та ОСОБА_4 дійсно перебуває у Притулку для жінок, які постраждали від домашнього насильства та /або насильства за ознаками статі Київського міського центру гендерної рівності, запобігання та протидії насильству з 03 грудня
2020 року. (а.с.106)
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 суду показала, що вона є сусідкою сторін, проте вона не була свідком того, щоб позивачеві та її дітям чинились перешкоди в користуванні квартирою. Позивач ОСОБА_1 та відповідач
ОСОБА_3 , за часів проживання позивача в спірній квартирі, часто приходили до свідка у гості. Вона особисто була свідком одного інциденту, коли в дверях до кімнати позивача зламався замок та остання викликала поліцію. Поліцейський, дослідивши пошкодження, роз'яснив позивачеві, що ніхто замок не ламав. Коли позивач заходила до свідка, розповідала про незручності, викликані проживанням в квартирі великої кількості людей. Проте позивач ніколи не скаржилась, що їй перешкоджають користуватись будь-якими приміщеннями в квартирі. Також свідок показала, що коли позивач
ОСОБА_1 з дітьми вирішила переїхати до спірної квартири, відповідач
ОСОБА_3 повідомила свідку, що переїжджає з кімнати 10,4 кв.м. до кімнати
12,4 кв.м., звільняючи першу кімнату для проживання позивача з дітьми.
Згідно положень частин 1 - 7 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має право використовувати його для промислового виробництва.
Кожна особа має право звернутись за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, серед інших, припинення дії, яка порушує право, відшкодування моральної (немайнової шкоди). (ст. 16 ЦК України)
Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у ст. 317 ЦК України.
Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.
Згідно ч.1, 2 ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників) належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно, може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.
Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист власності та інших речових прав», власник володіє, користується розпоряджається своїм майном на власний розсуд та може вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, проте при здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник не може завдати шкоди правам, свободам інших осіб, інтересам суспільства і зобов'язаний додержуватись моральних засад суспільства.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд вважає що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
При встановленні порядку користування будинком (квартирою) кожному із співвласників передається в користування конкретна частина будинку (квартири), виходячи з його частки в праві спільної власності на будинок (квартиру). Разом з тим виділені у користування приміщення можуть бути і неізольовані і не завжди точно відповідати належним співвласникам часткам, оскільки встановлення порядку користування майном не припиняє право спільної часткової власності на це майно.
Встановлення співвласниками порядку користування будинком (квартирою) з виділенням конкретних приміщень, не припиняє право спільної часткової власності, оскільки такі частини не перетворюються в об'єкт самостійної власності кожного з них.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року в справі № 6-79цс14.
За змістом ст. 358 ЦК України первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд.
Так, позивач та її син є співвласниками квартири у відповідних частках, мають право користуватися нею, що передбачено чинним законодавством.
Також судом встановлено, що в квартирі, крім позивача та її дітей ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.8), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7), які на час розгляду справи фактично не проживають в спірній квартирі, проживають відповідач ОСОБА_2 , його дружина ОСОБА_7 , їх двоє дітей та відповідач ОСОБА_3 .
Право певних мешканців на користування спірною квартирою є похідним від права власності сторін, як членів їх сім'ї.
При цьому судом встановлено, що між позивачем з одного боку та іншими повнолітніми мешканцями спірної квартири - з другого періодично виникають конфлікти на побутовому ґрунті, які також викликані непорозумінням після оформлення спадщини за померлим співвласником - ОСОБА_9 .
Відповідно до п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.
Відповідно до технічного паспорта трикімнатної квартири АДРЕСА_1
(а.с. 9-10), загальна площа квартири становить 56,1 кв.м., житлова площа - 39,9 кв.м., з яких: перша кімната - 10,4 кв.м.; друга кімната - 17,1 кв.м.; третя кімната - 12,4 кв.м. Згідно плану квартири, кімната площею 17,1 кв.м. є прохідною та суміжною з кімнатою 12,4 кв.м. Крім того, в квартирі є кухня - 6,1 кв.м., ванна кімната - 2,2 кв.м., туалет -
1,1 кв.м., передпокій (коридор) - 5,7 кв.м., вбудована шафа - 1,1 кв.м. та лоджія -
4,9 кв.м., прохід до якої можливий лише через кімнати 17,1 кв.м. та 12,4 кв.м.
Отже спірне житло з жилими кімнатами 10,4 кв.м., 17,1 кв.м., 12,4 кв.м. (всього
39,9 кв.м.) належить на праві спільної часткової власності шістьом співвласникам. На позивача ОСОБА_1 та її сина ОСОБА_4 , як співвласників 2/7 частини квартири, приходиться 11,4 кв.м. жилої площі, на відповідача ОСОБА_2 , як співвласника 2/7 частини квартири - 11,4 кв.м., на ОСОБА_5 (сина ОСОБА_2 ), як співвласника 1/7 частини квартири - 5,7 кв.м., на ОСОБА_3 , як співвласника 1/7 та 1/14 частин квартири - 8,55 кв.м., на третю особу ОСОБА_6 , як співвласника 1/14 частини квартири - 2,85 кв.м.
За встановлених обставин, суд вважає за можливе виділити в користування ОСОБА_1 та її сина ОСОБА_4 кімнату площею 10,4 кв.м.
Що стосується вимог позовної заяви про виділення в користування співвласникам ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 кімнати площею 17,10 кв.м. та кімнати площею 12,4 кв.м., суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Разом з тим, за запропонованим позивачем в позовній заяві порядком користування житловими приміщеннями, поза увагою та розподілом залишилось визначення порядку користування квартирою третьою особою ОСОБА_6 , яка є співвласником 1/14 частини спірної квартири.
Отже запропонований стороною позивачів порядок користування квартирою в цій частині призведе до порушення конституційного права ОСОБА_6 на користування належним їй майно. При цьому суд не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог, тому не вбачає визначених законом підстав для задоволення позову у вказаній частині.
Крім того, згідно вимог позовної заяви, позивач ОСОБА_1 , яка звернулась до суду з позовом як в своїх інтересах, так і в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_4 , просить місця загального користування: кухню, вбиральню, ванну кімнату, передпокій (коридор) та лоджію залишити у спільному користуванні.
При цьому стороною позивачів не заявлено вимогу про визначення порядку користування шафою площею 1,1 кв.м., тому суд, в розрізі даного спору, позбавлений права встановлювати порядок користування вказаним приміщенням.
Що стосується вимог позовної заяви про залишення у спільному користуванні, в тому числі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 лоджії площею 4,9 кв.м., суд зазначає наступне.
Як вже зазначалось вище, судом встановлено, що кімнати площею 17,1 кв.м. та
12,4 кв.м. використовуються для проживання відповідачами, як співвласниками житла, малолітнім сином ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , який також є співвласником квартири, а також дружиною та неповнолітнім сином ОСОБА_2 . Згідно плану квартири, кімната площею 17,1 кв.м. є прохідною та суміжною з кімнатою 12,4 кв.м., прохід на лоджію площею 4,9 кв.м. можливий лише через кімнати 17,1 кв.м. та 12,4 кв.м., які згідно даного рішення не виділені в користування ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .
Також сторони підтвердили в судовому засіданні, що позивачем до кімнати площею 10,4 кв.м. та відповідачами до кімнати 17,1 кв.м. встановлені замки.
Отже, суд приходить до висновку, що запропонований стороною позивачів порядок користування лоджією є таким, що порушує права та законні інтереси інших співвласників житла, якими є відповідачі по справі та які вправі без порушення їх прав іншими особами користуватись житловими приміщеннями, які не виділені в користування ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , що призведе до ущемлення житлових прав відповідачів, оскільки такий порядок користування лоджією унеможливить окреме проживання відповідачів у кімнатах 17,1 кв.м. та 12,4 кв.м., що є підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При відкритті провадження у справі, позивача ОСОБА_1 було звільнено від сплати судового збору, тому з відповідачів, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, підлягає стягненню в дохід держави судовий збір - по 420,40 грн з кожного.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 29, 317, 319, 321, 328, 355, 358, 383 ЦК України, ст.ст. 150, 155 ЖК УРСР, ст.ст.2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274, 279,354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНКОПП НОМЕР_1 ), яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , до ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання:
АДРЕСА_2 , РНКОПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_5 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНКОПП НОМЕР_3 ), треті особи: ОСОБА_6 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_7 (місце проживання: АДРЕСА_2 ), Дніпровська районна в м.Києві державна адміністрація (місцезнаходження: м.Київ, бул. Праці, 1/1, ЄДРПОУ 37203257), про визначення порядку користування квартирою - задовольнити частково.
Встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , виділивши в користування ОСОБА_1 та ОСОБА_4 - кімнату площею 10,4 кв.м.
Місця загального користування: кухню площею 6,1 кв.м., ванну кімнату площею 2,2 кв.м., туалет площею 1,1 кв. м., передпокій (коридор) площею 5,7 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1 залишити в спільному користуванні всіх співвласників.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави витрати по сплаті судового збору в сумі 420,40 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави витрати по сплаті судового збору в сумі 420,40 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.
Повний текст рішення суду складено 10 серпня 2021 року.
Суддя: