Справа № 755/19013/20
"10" серпня 2021 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Арапіної Н.Є., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та стягнення штрафу, -
позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та стягнення штрафу. Свої вимоги мотивувала тим, що вона є власником квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в якій зареєстрований відповідач. З 22 жовтня 2019 року відповідач не проживає у спірній квартирі, не бере участі у витратах, пов'язаних з утриманням квартири та з оплатою комунальних послуг. В спірній квартирі відсутнє майно, що належить відповідачу. Крім того, 29 травня 2020 року між сторонами було укладено договір про поділ майна подружжя, відповідно до п. 6 якого у зв'язку з переходом права власності на квартиру АДРЕСА_2 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зобов'язується знятись з реєстраційного обліку місця проживання, яке зареєстровано у квартирі АДРЕСА_2 протягом 3 (трьох) місяців з моменту укладання даного договору. Згідно п. 10 Договору у разі невиконання ОСОБА_2 зобов'язань визначених п. 6 даного Договору ОСОБА_2 сплачує ОСОБА_1 штраф у розмірі 5 000,00 грн. Сторони домовилися, що норма цього пункту щодо сплати штрафу не застосовується, якщо ОСОБА_2 були вчинені всі необхідні дії та вжиті всі достатні заходи спрямовані на належне виконання ним зобов'язань визначених п. 6 даного договору, але таке виконання не відбулося внаслідок обставин, які від нього не залежать. У зв'язку з чим позивач просить визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , стягнути з відповідача штраф у розмірі 5 000,00 грн. та судові витрати.
Згідно вимог ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.
Позивач є власником квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 11-13, 14-16, 17, 18), в якій зареєстрований відповідач (а.с. 21, 30).
Позивач просить визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 .
Між сторонами виник житловий спір, предметом доказування якого є відсутність членів сім'ї без поважних причин понад один рік за місцем реєстрації місця проживання.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилалася на не проживання відповідача за місцем реєстрації без поважних причин понад один рік.
На підтвердження позовних вимог позивачі надала акт Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Воскресенська 12-б» від 16 листопада 2020 року про не проживання відповідача більше року за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 22).
Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Відповідач скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги не визнав повністю та зазначив, що не проживає у спірній квартирі з 12 травня 2019 року, однак продовжує реалізовувати своє житлове право проживанням у спірній квартирі його неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 .
Позивач скористалася своїм правом подачі відповіді на відзив, відповідно до якого просила позовні вимоги задовольнити повністю, оскільки на підставі п. 2.1, 5.1 договору про поділ майна подружжя квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , перейшла у приватну власність позивача.
Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.
Статтею 317 ЦК України визначений зміст права власності - право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ч.2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Судом встановлено, що відповідач зареєстрований у спірній квартирі, як член сім'ї, понад один рік без поважних причин не проживає за місцем реєстрації, що підтверджується актом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Воскресенська 12-б» від 16 листопада 2020 року.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням підлягають задоволенню повністю: визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 5 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем п. 6 Договору про поділ спільного майна подружжя від 29 травня 2020 року.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
Згідно п. 6 Договору про поділ спільного майна подружжя у зв'язку з переходом права власності на квартиру АДРЕСА_2 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зобов'язується знятись з реєстраційного обліку місця проживання, яке зареєстровано у квартирі АДРЕСА_2 протягом 3 (трьох) місяців з моменту укладання даного договору.
Згідно п. 10 Договору у разі невиконання ОСОБА_2 зобов'язань визначених п. 6 даного Договору ОСОБА_2 сплачує ОСОБА_1 штраф у розмірі 5 000,00 грн. Сторони домовилися, що норма цього пункту щодо сплати штрафу не застосовується, якщо ОСОБА_2 були вчинені всі необхідні дії та вжиті всі достатні заходи спрямовані на належне виконання ним зобов'язань визначених п. 6 даного договору, але таке виконання не відбулося внаслідок обставин, які від нього не залежать.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається з досліджених доказів, умови договору про поділ спільного майна подружжя належним чином не виконані, в передбачені договором строки відповідач не знявся з реєстраційного обліку.
Будь-яких доказів на підтвердження вчинення всіх необхідних дії та вжиття всіх достатніх заходів спрямованих на належне виконання зобов'язань, визначених п. 6 даного договору відповідачем не надано.
З урахуванням викладеного, суд приходить висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення штрафу: стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , штраф за невиконання п. 6 договору про поділ спільного майна подружжя від 29 травня 2020 року у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп.
При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в сумі 1681 грн. 60 коп., відповідно до ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір".
Відповідно до ст.ст.133, 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача у розмірі 1681 грн. 60 коп.
Керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 16, 317, 405, 549, 612 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 247, 259, 263, 264-265, 273ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та стягнення штрафу задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , штраф за невиконання п. 6 договору про поділ спільного майна подружжя від 29 травня 2020 року у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн. 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.Є.Арапіна