Справа № 755/10493/20
"26" липня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді Яровенко Н.О.
при секретарі Локотковій І.С.
з участю сторін:
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , 3-я особа Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП,
Позивач, ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 , треті особи: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група», Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Нова» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 23 грудня 2015 року сталась ДТП за участю автомобіля марки «БМВ» д.н.з. НОМЕР_1 та автомобіля марки «Сузукі» д.н.з. НОМЕР_2 . Постановою Дніпровського районного суду м. Києва відповідача було визнано винною у даній ДТП. На момент вчинення ДТП цивільно правова відповідальність відповідача застрахована в ПАТ «СК «Нова» та позивача - в ПАТ «СК «Українська страхова група». Діями відповідача, позивачу було завдано майнову шкоду у розмірі 218 230,22 грн, що підтверджується звітом про визначення вартості матеріального збитку № 12514 від 23 лютого 2016 року. До сьогоднішнього дня позивач не отримала ніякого відшкодування зі сторони відповідача, тому змушена звернутися до суду з позовом. Крім того, такі дії відповідача завдали позивачу моральних страждань та ряд суттєвих незручностей у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача також моральну шкоду.
28 серпня 2020 року представник третьої особи ПАТ «СК «Українська страхова група» надіслав суду свої пояснення в яких просив суд розглядати справу у відсутність представника страхової компанії. По суті позову пояснив, що між ПАТ «СК «Українська страхова група» та ОСОБА_5 був укладений Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/4899949, предметом якого є страхування цивільно-правової відповідальності водіїв, що експлуатують автомобіль «Сузукі», д.н.з. НОМЕР_2 . 23 грудня 2015 року ОСОБА_5 зателефонував до страхової компанії та повідомив про ДТП. Таким чином, ані страхувальник, ані винна особа не звертались з письмовим повідомленням про ДТП до ПАТ «СК «Українська страхова група».
07 жовтня 2020 року відповідач подала до суду відзив на позовну заяву в якому просила суд задовольнити позовні вимоги частково, а саме моральну шкоду в розмірі 2 000,00 гривень. З приводу позову заперечила наступне. Так, позивачем був пропущений строк звернення до суду, а саме ДТП мала місце 23 грудня 2015 року, однак з позовом позивач звернулась лише 24 липня 2020 року, тобто майже через 1,5 роки після закінчення строку звернення до суду. Щодо надано позивачем звіту, відповідач в своєму відзиві зазначила, що автотоварознавче дослідження не відповідає вимогам експертного висновку, а тому не може вважатися належним та допустимим доказом. Стосовно моральної шкоди відповідач зазначила, що позивачем не доведено заявлений нею розмір моральної шкоди. Крім того, позивач обґрунтовуючи численні моральні страждання лише через 5 років звернулась до суду про стягнення моральної шкоди.
Представник позивача в судовому засіданні позовну заяву підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі та просив відмовити в позові.
Представник ПАТ «СК «Українська страхова група» в судове засідання не з'явився. В поданих поясненнях просив справу слухати у його відсутність.
Представник ПАТ «СК «Нова» в судове засідання не з'явився. Повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 29 липня 2020 року відкрито провадження по справу в порядку загального позовного провадження у підготовче засідання.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 14 грудня 2020 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Як вбачається з пояснень та матеріалів справи, що ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ), 23 грудня 2015 року, в м. Києві на перехресті Русанівської набережної та вулиці Ентузіастів, керуючи автомобілем «BMW», державний номер НОМЕР_1 , при розвороті не надала перевагу в русі автомобілю «Suzuki», державний номер НОМЕР_2 , у зв'язку з чим відбулось зіткнення, що призвело до пошкодження транспортних засобів.
Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 03.12.2015року ОСОБА_4 ( ОСОБА_6 ) визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до ст.82 ч.6 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу, про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована у ПрАТ «СК «Українська Страхова група» Нова» згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ 4899949.
Згідно зі звітом про визначення вартості матеріального збитку від 23.02.2016 року вартість матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ «Suzuki», державний номер НОМЕР_2 станом на 23.02.2016 року складає 218 230 грн. 22 коп.
Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
У пункті 4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Частиною першою статті 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Заперечуючи проти позову представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що звіт про визначення вартості матеріального збитку, на який посилається представник позивача є неналежним та недопустимим доказом по справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до частини першої статті 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Наданий позивачем звіт про оцінку вартості матеріального збитку є письмовим доказом, а тому суд приймає його до уваги.
Відповідач на виконання вимог ст. 81 ЦПК України, повинен був надати докази того, що вартість матеріального збитку становить іншу суму, або взагалі збиток відсутній.
Таким чином, до стягнення з відповідача, як винуватця ДТП, підлягає 218 230 грн.
З метою відновлення свого порушеного права позивач ОСОБА_3 понесла витрати, пов'язані з складанням звіту про визначення вартості матеріального збитку, у сумі 1800 грн.
Крім цього, внаслідок вчинення ДТП позивачу було спричинено моральну шкоду, яку обґрунтовує наступним. Так, внаслідок ДТП протягом тривалого часу у зв'язку з пошкодженням автомобіля , позивачу довелося самостійно шукати гроші для ремонту, через що вона тривалий час не могла вночі спокійно спати. І до того суворий сімейний бюджет позивача довелося спрямовувати на ремонт пошкодженого автомобіля. Після ДТП позивач з сім'єю не мали можливості виїжджати на відпочинок та тривалий час пересуватися на громадському транспорті. Моральну шкоду оцінює в 50 000 грн.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 3, 5, 9 постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
При вирішенні спорів про відшкодування шкоди доказуванню підлягає факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.
З огляду на вищенаведене, а також враховуючи принцип розумності та справедливості суд доходить висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача обов'язку по сплаті на користь ОСОБА_3 грошового відшкодування моральної шкоди у розмірі 3000 грн.
У відзиві на позовну заяву відповідач просила суд відмовити в задоволенні позову у зв'язку з пропущенням строків позовної давності. З цього приводу слід зазначити наступне.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Вона обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків.
Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб'єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.
Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Позивач звернулась до суду із позовом про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, яка сталася 23.12.2015 року. Згідно штампу, який мститься на позовній заяві, позивач звернулась до суду 24.07.2020 року.
День скоєння ДТП, внаслідок якої пошкоджено автомобіль позивача і йому завдано майнової та моральної шкоди, є тим днем, коли позивач довідався про порушення свого права та про особу, яка його порушила, і саме із цього часу в нього виникло право вимоги до заподіювача шкоди.
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Зазначений трирічний строк діє після порушення суб'єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).
Позивач дізналась про порушення свого права та про особу, яка його порушила (водія, що спричинив ДТП) в день скоєння ДТП, 23.12.2015 року, то саме із цього часу у останньої виникло право вимоги до безпосереднього заподіювача шкоди, а так як до суду за захистом свого порушеного права позивач звернулась зі спливом позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, то це є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , 3-я особа Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП не підлягає задоволенню в повному обсязі.
У відповідності до ст.141 ЦПК України, суд відносить судові витрати по сплаті судового збору за рахунок позивача у сплаченому при зверненні до суду розмірі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 256, 257, 261, 267, 1166, 1167, 1188 ЦК України, ст.4, 10, 12, 13, 76-80, 81, 89, 141, 258-259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -
В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , 3-я особа Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 5005 грн. витрат на проведення судової авто товарознавчої експертизи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення буде складено 05.08.2021 року.
Дані сторін:
Позивач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .
3-я особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група», ЄДРПОУ 30859524, адреса місцезнаходження: місто Київ, вулиця Федорова, 32 -А.
Суддя Н.О.Яровенко