Справа № 755/6914/21
"16" липня 2021 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Гончарук В,П., за участю секретаря судового засідання Гриценко О.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Інспектора патрульної поліції Клецюк Ігоря Васильовича про скасування постанови, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Інспектора патрульної поліції Клецюк Ігоря Васильовича про скасування постанови. Просить суд скасувати постанову ДП18 №271169 від 08.04.2021 р. винесену Інспектором патрульної поліції Клецюком Ігорем Васильовичем.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 08 квітня 2021 року позивач знаходився за адресою вул. Кирилівська, 132, м. Київ, автомобіль позивача був запаркований поруч на майданчику, на якому були відсутні будь-які обмеження по руху з відповідною заборняючою розміткою. Після того як позивач виявив патрульного інспектора поліції, біля свого запаркованого авто, підійшов запитати в що сталося. Відповідач в цей час звинувачував позивача, що останній скоїв адміністративне правопорушення, крім того показав позивачу нерозбірливе відео, на якому видно що на майданчику паркується синій автомобіль, при цьому не видно хто був водієм, державного номеру авто, та звідки рухався автомобіль.
25 квітня 2021 року засобами поштового зв'язку позивач отримав постанову ДП18 №271169.
Позивач стверджує накладене адміністративне стягнення не відповідає фактичним обставинам справи, а з вищевикладеною постановою не погоджується, вважає її незаконною, необґрунтованою, та такою що підлягає скасуванню.
31 травня 2021 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва відкрито провадження в справі за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін.
Відповідачем копію ухвали, копію позовної заяви з доданими до неї документами було отримано 14 червня 2021 року, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Позивачем до суду додаткових заяв, пояснень подано не було.
Відповідачем надано суду відзив на позовну заяву, згідно якого вбачається що позивач керував транспортним засобом, виїхав на трамвайну колію зустрічного напрямку, яка відокремлена від проїзної частини, чим порушив пункт 11.9 Правил дорожнього руху України, скоївши правопорушення передбачене ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Також відповідач долучив до відзиву відео-фіксацію вищезазначеного правопорушення, зробленого за допомогою відео реєстратора службового автомобіля.
Крім того відповідач зазначив що викладені в позовній заяві твердження позивача є хибними, а позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню судом.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України Суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 КАС України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Судом встановлено, відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП 18 № 271169 від 08.04.21 р., о 10 год. 35 хв. за адресою: вул. Кирилівська, 132, у місті Київ, водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Фіат Добло», номерний знак НОМЕР_1 , здійснив рух трамвайними коліями відокремленими від проїзної частини чим порушив п. 11.9 ПДР України. Внаслідок чого позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності шляхом накладення штрафу у розмірі 510,00 грн.
Також в матеріалах справи присутній відеозапис наданий відповідачем, який підтверджує вищезазначені обставини, та порушення ПДР України позивачем.
За положеннями ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
За таких обставин позивач звернувся до суду із позовом у строки, передбачені ст. 289 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень:
1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення;
2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;
3) скасовує постанову і закриває справу;
4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про Національну поліцію» поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно із ч. 1 статті 7 цього закону визначено, що під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.
Частиною 1 статті 23 цього закону визначені основні повноваження поліції. Поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров'ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху.
Відповідно до пункту 1.1. ПДР ці правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Згідно пункту 1.9 ПДР особи, які порушують ПДР, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно пункту 11.9. Забороняється виїжджати на трамвайну колію зустрічного напрямку, відокремлені від проїзної частини трамвайні колії та розділювальну смугу.
У відповідності до частини 2 статті 122 КУпАП Порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Стаття 35 Закону України «Про Національну поліцію» передбачає випадки в яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби. До них відноситься, зокрема якщо водій порушив ПДР.
Відповідно до статті 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, передбачені статтею 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Таким чином, суд вважає, що позивачем не надано доказів на спростування обставин викладених у оспорюваній постанові.
Висновок про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП відповідає встановленим обставинам та матеріалам справи. Стягнення за адміністративне правопорушення накладено у межах, визначених санкцією ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що при прийнятті рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності інспектором не було порушено порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та прав позивача.
В свою чергу, згідно положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як передбачено ч.ч.1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ч.5 ст. 77 КАС України,якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупність, враховуючи те, що відповідачем доведено правомірність своїх дій при складанні оскаржуваної постанови, а під час розгляду справи не встановлено порушень вимог КУпАП при складанні постанови по справі про адміністративне правопорушення, - суд відмовляє в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Інспектора патрульної поліції Клецюк Ігоря Васильовича про скасування постанови.
Керуючись ст.ст. 6-11, 14, 77, 139, 217, 241-246, 255, 293, 295, 371КАС України, ст.ст. 33, 122, 222, 245, 251, 254, 256, 268, 276, 278-280, 289, 293, 294 КУпАП, статті 6 Закону України «Про Національну поліцію», Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395, суд, -
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Інспектора патрульної поліції Клецюк Ігоря Васильовича про скасування постанови - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги рішення суду набирає законної сили після розгляду справи Шостим апеляційним адміністративним судом.
Повний текст постанови суду складено 16 липня 2021 року.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Інспектор патрульної поліції Клецюк Ігор Васильович (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 9).
Суддя