ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/15152/21
провадження № 2-з/753/220/21
"10" серпня 2021 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Коренюк А.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Київського мічського нотаріального округу Дашицька Людмила Леонідівна, приватний нотаріус Київського мічського нотаріального округу Левашов Олександр Геннадійович, приватний нотаріус Київського мічського нотаріального округу Федоришин Олег Петрович, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно будівельна група «Логістик Альянс-1» про витребування майна з чужого незаконного володіння, -
Позивач до відкриття провадження по справі звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0, 0322, кадастровий номер 800000000:90:083:0001, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 2404943180000), а також на земельну ділянку площею 0, 0321, кадастровий номер 800000000:90:083:0002, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 2404976180000), а також шляхом накладення заборони на: ОСОБА_3 та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії спрямовані на відчудження, обтяження правами інших осіб, поділ, об'єднання земельної ділянки площею 0, 0322, кадастровий номер 800000000:90:083:0001, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 2404943180000), на ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії спрямовані на відчудження, обтяження правами інших осіб, поділ, об'єднання земельної ділянки площею 0, 0321, кадастровий номер 800000000:90:083:0002, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 2404976180000), також шляхом накладення заборони на відповідні державні органи вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчудження, зміну, поділ, перереєстрацію, заставу або іншого виду зміни власника майна, що належить ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 , ОСОБА_2 ), а саме на земельну ділянку площею 0, 0321, кадастровий номер 800000000:90:083:0002, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 2404976180000), також на земельну ділянку площею 0, 0322, кадастровий номер 800000000:90:083:0001, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 2404943180000), шляхом накладення заборони на Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вчиняти дії по видачі містобудівних умов та обмежень щодо забудови земельних ділянок з кадастровими номерами: 800000000:90:083:0001 площею 0, 0322 га, 800000000:90:083:0002 площею 0, 0321 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, та надання будівельних паспортів забудови зазначених земельних ділянок, окрім того, шляхом накладення заборони на Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києва вчиняти дії по реєстрації дозвільних документів на забудову вказаних земельних ділянок.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 10 серпня 2021 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків - п'ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.
Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
В судове засідання сторони не з"явились. Їх неявка не перешкоджає розгляду даного процесуального питання.
Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч.ч.1, 2 ст. 149 ЦПК України).
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтрересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку сторін з тим, щоб забезпечити реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб"єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов"язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення вимог позивача (заявника).
Достатньо обгрутнованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов"язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов"язання після паред"явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Водночас, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без надання відповідного обгрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Суд, з урахуванням вимог ст.ст. 149, 150 ЦПК України, постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», вивчивши заяву про забезпечення позову, її обґрунтування, дослідивши матеріали заяви у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, з урахуванням предмету спору та обраного виду забезпечення позову, відсутності обґрунтованих та наведених підстав ризиків невжиття заходів забезпечення позову та на їх підтвердження належних доказів, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, вид пропонованого забезпечення позову, розбіжності у наданій позивачем інформації про ідентифікаційні дані кадастрового номеру спірної земельної ділянки, у зв'язку із чим суд не встановив підстав належності земельної ділянки позивачу за первинним правовстановчими документами (900830068) та дійсними (800000000:90:083:0001, 800000000:90:083:0001), а також за відсутності інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про адресу місця розташування спірної земельної ділянки, співвідношення зазначеної інформації до земельної ділянки, яка належала позивачу згідно Державного акту про права власності), вважає за необхідне відмовити у задоволенні даної заяви.
Окрім того, зважаючи на прохальну частину вимог заяви, з урахуванням принципу дистозитивності, суд не може виходити за межі вимог.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року.
При цьому, Європейськи суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейськи суд з прав людини зазнчив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобіганню порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать конституції, або настала подія, наслідки якої будуть незвортніми».
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейськи суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежений є підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доспупності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, у тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
При вирішення цієї заяви суд також враховує положення п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».
Так, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про можливість забезпечення позову, суд має встановити факт реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, проте саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без надання відповідного обгрунтування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
За таких підстав, відсутность обгрунтування заяви про забезпечення позову, судом встановлена відсутність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Відповідно до частини першої статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (ч.10 ст. 150 ЦПК України), натомість заявниця хоча й повідомляє про можливий предмет позову, проте не переконує суд про те, що обраний нею вид забезпечення позову не є тотожним вимогам, які нею будуть заявлені.
На підставі вищевикладеного, п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України, з урахуванням Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», та керуючись п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України, ст.ст. 149, 153 ЦПК України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Київського мічського нотаріального округу Дашицька Людмила Леонідівна, приватний нотаріус Київського мічського нотаріального округу Левашов Олександр Геннадійович, приватний нотаріус Київського мічського нотаріального округу Федоришин Олег Петрович, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно будівельна група «Логістик Альянс-1» про витребування майна з чужого незаконного володіння, - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п'ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.
Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Однак відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Згідно ч.1 ст.354 ЦПК України України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Отже, строки оскарження судових рішень в апеляційному порядку складають 30 календарних днів - для рішень і 15 календарних днів - для ухвал, однак апеляційна скарга подається за старими правилами - через суд першої інстанції.