Справа № 752/13587/20
Провадження № 2-з/752/575/21
16 червня 2021 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Плахотнюк К.Г.
за участі секретаря судового засідання Коротун Т.В.,
вирішивши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини,
встановив:
14.07.2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визначення місця проживання дитини, вимоги заявлено до ОСОБА_3 .
Провадження у справі було відкрито після усунення недоліків позовної заяви - 16.11.2020 року з призначенням до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Підготовче провадження у справі не закрито.
11.06.2021 року позивачка ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , звернулася до суду з заявою про забезпечення заявленого нею позову про визначення місця проживання дитини у спосіб зобов'язання ОСОБА_3 передавати малолітню ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_1 - щопонеділка, щосереди та щоп'ятниці з 18 год. до 20 год. в присутності батька; щовівторка, та щочетверга з 10 год. до 12 години; у першу та третю суботу місяця з 10 год. до 20 год; у другу та четверту неділю місяця з 10 год. до 20 год.
В обгрунтування заявлених вимог представник позивачки послалася на те, що сторони у справі припинили шлюбні відносини з причин неприязних стосунків, які склались між колишнім подружжям. Саме систематичне домашнє насильство відповідача змусило позивачку забрати малолітню дочку та переїхати від чоловіка на постійне проживання до її батьків. Дитина, ОСОБА_5 до 07 липня 2020 року постійно проживала з мамою, дідусем та бабусею за адресою: АДРЕСА_1 ) з приводу чого у липні 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у Службі у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації досягли згоди про порядок участі батька у вихованні дитини, підписали відповідний графік.
Проте, 07 липня 2020 року батько з прогулянки дитину матері не повернув, самовільно без згоди матері забрав дочку, яка постійно проживала з матір'ю, змінив місце проживання їх спільної дочки, дитину для спілкування матері не надає. З 07 липня 2020 року по 08 червня 2021 року мати дочку не бачила та не знає де перебуває остання. У судовому засіданні під час розірвання їх з відповідачем шлюбу, ОСОБА_3 , на запитання судді, де дитина, відмовився відповідати.
13.10.2020 року відділом Голосіївського УП ГУНП у м. Києві порушено кримінальне провадження № 12020100010004560 по факту скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України (незаконне позбавлення волі або викрадення людини - ті самі діяння, вчинені щодо малолітнього або з корисливих мотивів, щодо двох чи більше осіб або за попередньою змовою групою осіб, або способом, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або таке, що супроводжувалося заподіянням йому фізичних страждань, або із застосуванням зброї, або здійснюване протягом тривалого часу)(справа порушена щодо насильства над малолітньою ОСОБА_5 ).
Стверджувала, що ОСОБА_3 , починаючи з 07 липня 2020 року, зловживаючи своїми правами, чинить ОСОБА_1 перешкоди у спілкуванні з дитиною: не повідомляє матері де дитина, приховує інформацію про стан здоров'я дитини, про її розвиток, не дає матері можливості турбуватися про дитину, виховувати дитину. Відповідач обмежує позивачку у повноцінному спілкуванні з дитиною, що на думку останньої може призвести до тяжких психологічних наслідків для маленької дитини, у зв'язку з чим між мітір'ю ОСОБА_2 та дочкою можуть бути втрачені безпосередні емоційні контакти. Невжиття заходів забезпечення позову при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини може досить негативно вплинути чи зробити неможливим виконання рішення суду в майбутньому.
У судовому засіданні щодо розгляду заяви про забезпечення позову учасники справи відсутні.
Позивачка та її представник просили суд розглянути заяву за їх відсутності, задовольнити заявлену вимогу про забезпечення позову.
Відповідач та його представник також повідомили суд про відсутність заперечень щодо розгляду заяви про забезпечення позову за їх відсутності, подали до суду заперечення на заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, просили відмовити у задоволенні заявлених вимог про забезпечення позову.
В обгрунтування заперечень щодо забезпечення позову, відповідач ОСОБА_3 послався на те, що позивачка спонтанно переїхала разом із малолітньою дочкою ОСОБА_5 проживати до своїх батьків, відповідно це місце проживання не було звичним для дитини, і саме у такий спосіб було порушено звичний уклад життя та її почуття базової безпеки, тощо. Звинувачення відповідача у справі ОСОБА_3 у вчиненні домашнього насильства не є обгрунтованими. Їх спільна з позивачкою дитина прихильна до нього, у його присутності має відчуття захищеності і безпеки, міцний, надійний емоційний зв'язок з боку свого батька. Відібрання ОСОБА_5 від нього, від батька, спричинить нанесення ушкодження психічному здоров'ю дитини, відбудеться пряма загроза підкріплення вже існуючого психічного травмування. Примусове здійснення зустрічей з матір'ю є неприпустимим. Також вказав, що на даний час дитина проживає з ним у АДРЕСА_2 з 07.07.2020 року, аліменти на утримання дочки позивачка не сплачує. Заявляючи про забезпечення позову з зазначенням часу, коли позивачка бажає спілкуватися з дочкою, позивачка не з'ясувала розпорядок дня дитини, зайнятість батька, а саме чи має він можливість з урахуванням його робочого часу, зайнятості забезпечити спілкування позивачки з дочкою. Просив відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення її ж позову.
Представник третьої особи Служби у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації просила суд заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у спосіб зобов'язання відповідача у справі ОСОБА_3 передавати дитину матері для спілкування і участі останньої у вихованні дочки задовольнити, оскільки це в першу чергу буде відповідати інтересам дитини.
Відсутність учасників справи не є перешкодою для розгляду заяви про забезпечення позову.
За правилами ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Питання щодо забезпечення позову може вирішуватися судом на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, обґрунтування виду забезпечення позову, який належить застосувати. Відповідно до змісту ч. 3 ст. 152 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути спів мірними із заявленими вимогами.
Також, слід зазначити, що згідно роз'яснень, які містяться в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства про розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Правилами ст. 19 СК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду. Звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду. У разі звернення з позовом до суду орган опіки та піклування припиняє розгляд поданої йому заяви.
Судом встановлено, що між сторонами у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є спір щодо визначення місця проживання їх спільної малолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
До звернення до суду з позовом, питання щодо визначення порядку та способу участі кожного з батьків у вихованні малолітньої ОСОБА_5 було предметом розгляду органу опіки та піклування Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації.
Ні представник позивачки в заяві про забезпечення позову, ні відповідач у своїх запереченнях щодо забезпечення позову, не заперечують, що під час розгляду органом опіки та піклування Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації питання щодо місця проживання малолітньої дочки сторін у справі ОСОБА_5 , у липні 2020 року ними було досягнуто згоди про порядок участі батька у вихованні дитини, підписано відповідний графік. Проте, 07 липня 2020 року батько з прогулянки дитину матері не повернув, самовільно без згоди матері забрав дочку, яка постійно проживала з матір'ю, змінив місце проживання дитини, дитину для спілкування матері не надає. З 07 липня 2020 року мати ОСОБА_10 , не бачила малолітню дочку та не знає де перебуває остання. ОСОБА_3 , тільки у запереченнях на заяву позивачки про забезпечення позову повідомив, що їх малолітня дочка проживає за адресою - АДРЕСА_2 з 07.07.2020 року.
За правилами ст. 141 СК України мати та батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Так, під час розгляду заяви про забезпечення позову судом встановлено, що між сторонами у справі є спір щодо визначення місця проживання малолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За час спільного проживання подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , останні разом із малолітньою дочкою ОСОБА_5 проживали за адресою місця проживання ОСОБА_3 , з квітня 2020 року колишнє подружжя стало проживати окремо, при цьому позивачка проживала разом із дочкою за адресою - АДРЕСА_3 , кімнати №№7,8. 07.07.2020 року відповідач ОСОБА_3 , після прогулянки дочку до матері не повернув, повідомив суду, що з цього ж часу їх спільна з позивачкою дитина проживає за адресою - АДРЕСА_2 .
Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , представник позивачки стверджувала, що малолітня дочка сторін у справі потребує материнського піклування, позивачка ОСОБА_1 належним чином виконувала свої материнські обов'язки щодо забезпечення та виховання дочки, турбувалася про її зростання, а та обставина, що вона тривалий період часу позбавлена можливості брати участь у житті дочки може призвести до тяжких психологічних наслідків для маленької дитини, у зв'язку з чим між мітір'ю ОСОБА_2 та дочкою можуть бути втрачені безпосередні емоційні контакти. Невжиття заходів забезпечення позову при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини може досить негативно вплинути чи зробити неможливим виконання рішення суду в майбутньому.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, всі дії стосовно дітей органів соціального забезпечення, судів, адміністративних чи законодавчих органів повинні бути спрямовані на якнайкраще забезпечення інтересів дитини. Держави-учасниці повинні забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручі до уваги права і обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці повинні докладати всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню. У Конвенції про права дитини реалізовано принцип примату інтересів дитини понад усім.
Правові норми Конвенції про права дитни, яка ратифікована 27 лютого 1991 року Постановою Верховної Ради України, відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.
Принципом 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація прав дитини) проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Ухвалюючи рішення в справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
При вирішенні заяви про забезпечення позову, суд погоджується з твердженнями представника позивачки, що для малолітнього віку дитини вкрай необхідним є контакт з матір'ю незалежно від статі, а також з тим, що у такому віці діти найбільш прив'язані до матері, спілкування дитини з матір'ю вкрай є необхідним кожній дитині.
На думку суду, якщо до вирішення по суті спору сторін у справі щодо визначення місця проживання їх малолітньої дочки, дитина не буде і надалі спілкуватися з матір'ю, оскільки батько до подання заперечень на заяву про забезпечення позову неповідомляв місце перебування малолітньої ОСОБА_5 , відповідно суд погоджується з тим, що , якщо дитина не буде спілкуватися з матір'ю і надалі, то дівчинка, корій наразі виповнилося п'ять років, а у віці чотирьох років вона припинила будь-яке спілкування з матір'ю, взагалі може забутись як виглядає мама, її голос, буде встрачений безпосередній емоційний контакт дитини з матір'ю.
Суд також вважає, що у випадку подальшого спілкування малолітньої ОСОБА_5 тільки з - батьком може унеможливити або утруднити виконання рішення суду у разі задоволення позову про визначення місця проживання дочки з матір'ю, оскільки тривала відсутність матері у житті малолітньої дитини призводить до втрати зв'язку між ними.
Правилами ст. 150 ЦПК України визначено такий вид забезпечення позову, як встановлення обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.
Отже, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання їхньої дочки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 підлягає забезпеченню у спосіб зобов'язання відповідача надання позивачці можливості спілкуватися з малолітньою дочкою, з огляду на те, встановлений судом спосіб забезпечення позову не буде таким, що вирішить спір по суті, оскільки предметом спору є визначення місця проживання дитини, а також за своїм змістом не буде тотожним заявленим позовним вимогам.
Заперечуючи проти заявлених вимог про забезпечення позову, відповідач у справі посилався на те, що забезпеченням позову буде порушено психологічний стан дитини, оскільки будуть порушені звичні для неї умови життя, що позивачка не з'ясувала у нього чи зможе він забезпечити перебування дочки у місті Києві, оскільки дитина мешкає в місті Черкаси, а також чи зможе у визначені дні з огляду на його зайнятість забезпечувати її зустріч з дочкою, не можуть бути прийняті до уваги з огляду на наступне.
Неповернувши дитину матері після зустрічі 07.07.2020 року відповідач ОСОБА_3 не повернув дитину до попереднього її місця проживання, де він проживав з матір'ю дитини, як подружжя, а весь цей період часу дитина проживає у незвичних для неї умовах в місті Черкаси виключно за волевиявленням самого відповідача, а на випадок задоволення судом заяви про забезпечення позову у спосіб запропонований представником позивачки не повідомив суд про свої пропозиції з питань способу та порядку зустрічей матері з дочкою.
Наразі, вирішуючи судом заяву про забезпечення позову, суд визначає спосіб забезпечення з урахуванням способу запропонованого представником позивачки, проте з коригуванням щодо того, що протягом першого місяця виконання ухвали про забезпечення позову такі зустрічі матері ОСОБА_1 з малолітньою дочкою ОСОБА_5 мають відбуватися у присутності батька, з огляду на те, що дитина тривалий період не перебувала у контакті з матір'ю, а також часу зустрічей.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149 - 151 ЦПК України, суд -
ухвалив:
заяву ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини, задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_3 до ухвалення судового рішення у справі №752/13587/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини надати у місті Києві малолітню ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 для спілкування ОСОБА_1 перший раз протягом двох годин у дату та час визначений Службою у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації в присутності представника Служби у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації та батька ОСОБА_3 .
Зобов'язати ОСОБА_3 до ухвалення судового рішення у справі №752/13587/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини надавати у місті Києві малолітню ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 для спілкування ОСОБА_1 протягом першого місяця звернення ухвали до виконання у присутності батька:
Зобов'язати ОСОБА_3 після сплину першого місяця звернення ухвали суду про забезпечення позову до виконання і до ухвалення рішення у справі №752/13587/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини передавати у місті Києві малолітню ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 для спілкування ОСОБА_1 :
у вихідні дні: кожної першої та третьої суботи з 10 00 години до 20:00 години; кожної другої та четвертої неділі з 10:00 години до 20 00 години.
кожної третьої суботи до 20:00 кожної третьої неділі.
Стягувач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце реєстрації та проживання - АДРЕСА_3 , кімнати №№7,8).
Боржник - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою - АДРЕСА_4 , місце проживання - АДРЕСА_5 )
Ухвала може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років з дня постановлення.
Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня проголошення або отримання її копії, особами, що не були присутніми в судовому засіданні.
Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя К.Г.Плахотнюк