П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 серпня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/13354/20
Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О.А.
Дата і місце ухвалення 08.04.2021р.
м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді - доповідача - Шеметенко Л.П.
судді - Стас Л.В.
судді - Турецька І.О.
за участю секретаря - Коваль Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону, в якому просив:
- визнати противоправним та скасувати наказ № 884к виконувача обов'язків військового прокурора Південного регіону України І. Сиводєда від 10.09.2020 року про звільнення його з посади начальника відділу статистики, ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань військової прокуратури Південного регіону України та зарахування в розпорядження військового прокурора Південного регіону України для вирішення питання щодо проведення остаточною розрахунку та виключення із списків особового складу;
- визнати противоправним та скасувати наказ № 190к керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону В. Кривонос від 29.10.2020 року про звільнення його з органів прокуратури та виключення зі списків особового складу військової прокуратури Південного регіону України у зв'язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів з 05 листопада 2020 року;
- поновити його в органах прокуратури України на рівнозначній посаді - посаді начальника відділу статистики, ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону, яка є правонаступником військової прокуратури Південного регіону України, тобто на посаду, яку займав станом на 10.09.2020 року, та зарахувати до списку особового складу Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону з 06.11.2020 року;
- стягнути з Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме: з дня незаконного звільнення 06.11.2020 року по день ухвалення рішення суду із стягненням нарахованої заробітної плати відповідних податкових зборів.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на незаконність його звільнення. Так, посилаючись на норми Кодексу законів про працю України, позивач зазначав, що відповідачем не оголошувалось та не надавалось попередження про його звільнення, як це передбачено ст. 49-2 КЗпП України. Крім того позивач зазначив, що є підстави вважати про відсутність ознак ліквідації та реорганізації органу прокуратури, в якому він обіймав посаду станом на час звільнення. На думку позивача, правова невизначеність підстав для його звільнення із займаної посади призводить до фактичного порушення його прав, оскільки його не було повідомлено про дійсні підстави для звільнення.
Також позивач посилався на те, що ним 09.06.2020 року на адресу Офісу Генерального прокурора було надіслано заяву з проханням перенести дату відповідних іспитів на підставі ст. 11 Розділу І Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 року № 221 із долученням документів, що підтверджують бажання взяти участь у складанні іспитів, але в силу поважної причини вчасно цього зробити не міг. Вказана заява, як зазначає позивач, належним чином розглянута не була та відповідного рішення не прийнято.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08.04.2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин по справі, просив скасувати рішення суду та постановити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилався на те, що в даному випадку не відбулось ні ліквідації органу прокуратури, в якому він працював, ні його реорганізації, що свідчить, на думку апелянта, про відсутність підстав для звільнення його із займаної посади та органів прокуратури. Апелянт вказував на те, що зміст оскаржуваного наказу не дозволяє позивачу встановити дійсні підстави звільнення та спрогнозувати свої подальші дії.
Апелянт вважає, що судом першої інстанції при розгляді справи не було надано належної оцінки його доводам, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач упродовж 2015-2020 років проходив військову службу на посаді начальника відділу статистики, ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань Військової прокуратури Південного регіону України.
10 жовтня 2019 року позивач звернувся до Генерального прокурора України із заявою про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію.
В ході розгляду справи було встановлено та не заперечувалось сторонами по справі, що іспит у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки позивач мав проходити 10.06.2020 року.
Судом першої інстанції встановлено, що наказом військового прокурора Південного регіону України №515к від 04.06.2020 позивач був увільнений від виконання службових обов'язків за займаною посадою у зв'язку із хворобою з 04.06.2020 року.
10.06.2020 року позивач іспити не складав.
Звертаючись з позовом до суду першої інстанції, ОСОБА_1 посилався на те, що у зв'язку з його перебуванням на амбулаторному лікуванні у медичному закладі та необхідністю проведення стаціонарного лікування у спеціалізованому (16-му) відділенні Військово-медичного клінічного центру Південного регіону, він не зміг прибути 10.06.2020 року до м. Києва для складання іспиту, про що повідомив Офіс Генерального прокурора та виконуючого обов'язки голови третьої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур заявою від 09.06.2020 року. У вказаній заяві позивач просив ухвалити рішення про перенесення дати відповідних іспитів на підставі п. 11 Розділу І Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 року № 221.
У підтвердження направлення адресатам вказаної заяви, позивач надав квитанцію ПАТ «УКРПОШТА» про направлення заяви Офісу Генерального прокурора 10.06.2020 року о 16:18 год. та скріншот екрану комп'ютера про направлення 09.06.2020 року о 18:34 год. виконувачу обов'язків Голови третьої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур засобами електронної пошти на електронну адресу office@gp.go.ua заяви про перенесення іспиту разом із довідкою про хворобу та наказом.
09 вересня 2020 року ОСОБА_1 подав Генеральному прокурору рапорт, у якому просив клопотати перед Міністерством оборони України про звільнення його з військової служби у запас за підпунктом «г» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів). У рапорті зазначив, що військово-лікарську комісію пройшов; після надходження наказу Міністра оборони України про звільнення його з військової служби за його бажанням у подальшому працювати в органах прокуратури просив звільнити його з займаної посади у військовій прокуратурі Південного регіону України, виключити із списків особового складу, всіх видів забезпечення та направити для зарахування на військовий облік до Приморського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки м. Одеси.
Наказом виконувача обов'язків військового прокурора Південного регіону України від 10.09.2020 року №884к, керуючись ст.ст.11, 17, 51 Закону України «Про прокуратуру», п.18 та п.19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», вимогами наказів Генерального прокурора від 05.02.2020 №66 «Про окремі питання забезпечення початку роботи спеціалізованих прокуратур у військовій та оборонній сфері (на правах обласних прокуратур)», від 08.09.2020 №47ш «Про затвердження структури та питання чисельності апаратів спеціалізованих прокуратур у військовій та оборонній сфері (на правах обласних прокуратур)» та п.116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008, полковника юстиції ОСОБА_1 з 10 вересня 2020 року звільнено з посади начальника відділу статистики, ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань Військової прокуратури Південного регіону України та зараховано в розпорядження військового прокурора Південного регіону України для вирішення питання щодо проведення остаточного розрахунку та виключення із списків особового складу.
20 жовтня 2020 року Міністр оборони України прийняв наказ (по особовому складу) №528, у пункті 21 якого наказано: «Відповідно до пункту 18 розділу ІІ Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 19.09.2019 №113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» та пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» полковника юстиції ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні військового прокурора Південного регіону України, колишнього начальника відділу статистики, ведення ЄРДР військової прокуратури Південного регіону України, звільнити з військової служби у запас за підпунктом «г» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів)».
Наказом керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону від 29 жовтня 2020 року №190к, на підставі наказу Міністра оборони України (по особовому складу) від 20.10.2020 року№528 та рапорту ОСОБА_1 , керуючись ст.ст.11, 17, 51 Закону України «Про прокуратуру», п.18 та п.19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 19.09.2019 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», п.14 ст.10-1, п.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», п.242 та п.245 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року, звільнено з 05.11.2020 року полковника юстиції ОСОБА_1 (який перебуває у розпорядженні військового прокурора Південного регіону України), якого наказом Міністра оборони України від 20.10.2020 №528 звільнено з військової служби у запас за п.п. «г» п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), з органів прокуратури та виключено зі списків особового складу військової прокуратури Південного регіону України, всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Приморського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки м. Одеси.
В подальшому, згідно наказу керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону №212к від 05 листопада 2020 року, позивача призначено з 06 листопада 2020 року на посаду державного службовця - головного спеціаліста відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби Covid-19, спричиненої коронавірусом SARA-Cov-2 та до дня визначення керівником Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону переможця за результатами конкурсного відбору».
Не погоджуючись з прийнятими наказами про звільнення, позивач оскаржив їх до суду першої інстанції.
В ході розгляду справи судом першої інстанції ухвалою від 04.12.2020 року було поновлено позивачеві строк звернення до суду з вимогами щодо визнання протиправним та скасування наказу виконувача обов'язків військового прокурора Південного регіону України від 10.09.2020 року № 884к.
В подальшому, із врахуванням доводів відповідача, наведених у відзиві на позов, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову без руху, оскільки попередній висновок про визнання поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду з вимогами щодо визнання протиправним та скасування наказу виконувача обов'язків військового прокурора Південного регіону України від 10.09.2020 року № 884к був передчасним.
Суд вказав, що зазначені позивачем у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду з вимогами щодо оскарження наказу виконувача обов'язків військового прокурора Південного регіону України № 884к від 10.09.2020 року підстави для такого поновлення, з урахуванням доводів відповідача, викладених у відзиві на позов, не є поважними та не свідчать про наявність у позивача перешкод чи труднощів, що унеможливили своєчасне звернення до суду з даним позовом.
Щодо наказу № 190к від 29.10.2020 року суд зазначив про введення позивачем суду в оману, оскільки ним було зазначено про те, що копію такого наказу позивач отримав 02.11.2020 року, а відтак строк звернення до суду з вимогами щодо нього не пропущено, тоді як відповідачем до суду надано копію наказу № 190к від 29.10.2020 року, у якому на зворотній стороні, наявна розписка позивача про те, що позивач ознайомлений з ним та отримав його копію 29.10.2020 року.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08.04.2021 року, із врахуванням доводів, викладених позивачем у заяві від 24 березня 2021 року вх. №14741/21, було відмовлено у задоволенні заяви відповідача про залишення позовної заяви без розгляду та задоволено заяву представника позивача про поновлення строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з даним адміністративним позовом до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Суд дійшов висновку, що оскільки наказом № 190к від 29.10.2020 року позивача звільнено з органів прокуратури та виключено зі списків особового складу військової прокуратури Південного регіону України у зв'язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів з 05 листопада 2020 року, то саме з цієї дати повинен обчислюватись строк звернення до суду, а тому, з урахуванням звернення позивача до суду 01.12.2020 року такий строк не пропущено. Що стосується наказу № 884к від 10.09.2020 року, суд дійшов висновку, що оскільки наказ № 190к керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону від 29.10.2020 року прийнятий на підставі наказу № 884к виконувача обов'язків військового прокурора Південного регіону України від 10.09.2020 року, та відповідно його скасування (за наявності для цього правових підстав) жодним чином не сприятиме поновленню порушених прав позивача за умов наявності чинного наказу № 884к, то доцільним є задовольнити заяву представника позивача про поновлення строку звернення до суду, а у задоволенні заяви відповідача про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.
В подальшому, 08.04.2021 року, судом першої інстанції ухвалено рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , з огляду на відсутність військових посад у структурі Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону, відсутність факту проходження позивачем атестації, та забезпечення права позивача на продовження служби в органах прокуратури, яке ним належним чином не реалізовано.
Розглянувши справу в апеляційному порядку та дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частини перша, друга статті 55 Конституції України).
Частиною п'ятою статті 125 Конституції України визначено, що з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.
За визначенням частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У свою чергу, частина перша статті 5 КАС України передбачає право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Строк звернення до адміністративного суду регламентовано статтею 122 КАС України, за приписами частин першої, другої якої, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 3 статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, згідно ч. 5 ст. 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Законодавче обмеження строку звернення до адміністративного суду обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Вказаною нормою ч. 5 статті 122 КАС України встановлено скорочені строки звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, які не ставлять під сумнів саму суть права доступу до суду, а переслідують легітимну мету як найскорішого поновлення порушених прав добросовісного позивача. При цьому не порушується пропорційність між застосованими законодавцем засобами (строком звернення до суду за захистом порушеного права протягом одного місяця з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів) та метою звернення до суду.
Встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
З огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві національне законодавство має забезпечувати достатній рівень доступу до суду в аспекті права на суд. Для того, щоби право на доступ до суду було ефективним, особа має мати зрозумілу та реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права (див. mutatismutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі Белле проти Франції (Bellet v. France) від 4 грудня 1995 року, заява № 23805/94, § 36).
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatismutandis рішення у справі Перетяка та Шереметьев проти України (PeretyakaAndSheremetyev v. Ukraine) від 21 грудня 2010 року, заяви № 17160/06 та № 35548/06, § 33).
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Процесуальний кодекс установлює обмеження щодо відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Одним із механізмів забезпечення реалізації гарантованого Конвенцією права особи на доступ до правосуддя, з урахуванням принципу правової визначеності, є поновлення судом пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду з дотриманням засад оптимальності і пропорційності.
Виходячи з наведеного, можна дійти висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.
Судом встановлено, що накази, які є предметом оскарження у даній справі № 884к та № 190к прийняті 10.09.2020 року та 29.10.2020 року відповідно, тоді як з позовною заявою позивач звернувся лише 01.12.2020 року.
З наданих відповідачем копій оскаржуваних наказів вбачається, що з наказом виконувача обов'язків військового прокурора Південного регіону України № 884к від 10.09.2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу статистики, ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань військової прокуратури Південного регіону України та зарахування в розпорядження військового прокурора Південного регіону України для вирішення питання щодо проведення остаточного розрахунку та виключення із списків особового складу позивач був ознайомлений та отримав його копію 15.09.2020 року, про що свідчить підпис ОСОБА_2 на зворотній стороні наказу.
В свою чергу з наказом керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону № 190к від 29.10.2020 року про звільнення ОСОБА_1 з органів прокуратури та виключення зі списків особового складу військової прокуратури Південного регіону України у зв'язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів з 05 листопада 2020 року позивач був ознайомлений та отримав його копію у той же день - 29.10.2020 року, про що також свідчить особистий підпис ОСОБА_1 на зворотній стороні вказаного наказу.
Таким чином, про наявність оскаржуваних наказів та порушення своїх прав позивач достеменно дізнався 15.09.2020 року та 29.10.2020 року відповідно, однак до суду з позовом, направленим на захист порушених прав позивач звернувся лише 01.12.2020 року, тобто з пропуском місячного строку, регламентованого ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо звільнення з публічної служби.
Поняття "повинна була дізнатись", використане у ст. 122 КАС України слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про прийняття оскаржуваного рішення та знала про обставини його прийняття. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Позивач як у позовній заяві, так і у заяві на виконання ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 22.03.2021 року наводив причини пропуску строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, які, на його думку, є поважними.
Так, у позовній заяві позивач вказував на те, що копію оскаржуваного наказу від 29.10.2020 року № 190к він отримав 02.11.2020 року, тому вважав, що строк звернення до суду ним не пропущено. Однак, вказані твердження спростовані наданими відповідачем копіями наказів, які є предметом оскарження у даній справі, із відміткою дати отримання позивачем їх копій.
У заяві, поданій на виконання ухвали суду першої інстанції від 22.03.2021 року позивач вказував на те, що строк на оскарження наказу № 190к від 29.10.2020 року ним не пропущено, оскільки позовна заява була подана до Одеського окружного адміністративного суду в кінці робочого дня 30.11.2020 року шляхом залишення у коробці на вході в приміщення суду, однак з незалежних від позивача обставин була зареєстрована судом лише 01.12.2020 року. Також позивач вважав, що строк звернення до суду з вимогами про оскарження наказу № 190к від 29.10.2020 року повинен обчислюватись з моменту звільнення з 05.11.2020 року.
Щодо пропуску строку на оскарження наказу № 884к від 10.09.2020 року позивач посилався на введення на території України карантину, на обмеження в Одеському окружному адміністративному суді контакту працівників з відвідувачами та на те, що скасування наказу керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону від 29.10.2020 року без скасування наказу виконувача обов'язків військового прокурора Південного регіону України від 10.09.2020 року є неможливим, оскільки вони пов'язані між собою.
В ході розгляду питання про наявність підстав для поновлення позивачеві строку звернення до суду, суд першої інстанції встановив, що у період, в тому числі, з 30.11.2020 року по 01.12.2020 року прийом позовних заяв в Одеському окружному адміністративному суді здійснювався шляхом залишення їх сторонами у спеціальному ящику, який розміщувався на вході в приміщення суду та всі матеріали, наявні у ящику, реєструвалися щогодини у цей же день. Згідно програмного забезпечення «Діловодство спеціалізованого суду» 30.11.2020 року останню адміністративну справу було зареєстровано о 18.36 год. Поданий позивачем позов було подано 01.12.2020 року та зареєстровано у той же день о 10.09 год.
З огляду на викладене, доводи позивача про подання позовної заяви до Одеського окружного адміністративного суду 30.11.2020 року є безпідставними та спростовуються встановленими обставинами.
Посилання апелянта на те, що спірним наказом від 29.10.2019 року № 190к його звільнено з публічної служби з 05.11.2020 року, а тому саме з цієї дати повинен обчислюватись строк на звернення до суду, колегія суддів не приймає до уваги з огляду на те, що саме оскаржуваним наказом від 29.10.2020 року позивача було звільнено з органів прокуратури та виключено зі списків особового складу військової прокуратури Південного регіону України та з прийняттям саме вказаного наказу пов'язується можливість позивача реалізувати своє право на звернення до суду.
В свою чергу, в поданій заяві позивачем жодним чином не обґрунтовано, яким чином введення в Україні карантину вплинуло на його можливість своєчасно реалізувати своє право на звернення до суду, з урахуванням також можливості для позивача скористатись системою «Електронний суд».
При цьому слід зазначити, що будь-яких поважних причин пропуску строку звернення до суду з позовом про оскарження наказу № 884к від 10.09.2020 року позивач взагалі не навів, тоді як про його існування йому стало відомо ще 15.09.2020 року, а позов про визнання його протиправним та скасування подано до суду лише 01.12.2020 року.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не доведено наявності об'єктивно непереборних обставин, що перешкоджали вчасному зверненню з адміністративним позовом.
Наведені в позовній заяві, а також в заяві про поновлення строку звернення до суду причини пропуску строку звернення до суду є необґрунтованими та не дають підстав вважати, що в даному випадку існували дійсні об'єктивні перешкоди для звернення позивача за захистом своїх прав до суду. Позивач в даному випадку мав дійсну можливість своєчасно реалізувати своє право на звернення до суду, однак допустив необґрунтоване зволікання, яке унеможливлює і не виправдовує втручання у принцип юридичної визначеності стосовно виниклих правовідносин.
З огляду на викладене вище, колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції стосовно дотримання позивачем передбачених ч. 5 ст. 122 КАС України строків звернення до суду.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені у статті 123 КАС України, відповідно до якої у разі якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Враховуючи встановлені в ході розгляду даної справи обставини, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції та залишення позову без розгляду, а також наголошує на не наведенні позивачем обставин, які б давали підстави для висновку про наявність об'єктивних, тобто таких, що не залежали від волі позивача, обставин, які би зумовили поважність пропуску встановленого процесуальним законом строку звернення до суду.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2021 року - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишити без розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.
Судове рішення складено у повному обсязі 10.08.2021 р.
Суддя - доповідач: Л.П. Шеметенко
Суддя: Л.В. Стас
Суддя: І.О. Турецька