про залишення позовної заяви без руху
10 серпня 2021 рокум. ПолтаваСправа № 440/8896/21
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Сич С.С., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради Полтавської області, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
05 серпня 2021 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради Полтавської області, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області ,у якій просить:
- визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради та Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік як учаснику бойових дій у розмірі, меншому ніж передбачено частиною 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради та Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік як учаснику бойових дій відповідно до частини 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захист" у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.
Частиною 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Вирішуючи питання, чи позов подано у строк, установлений законом, суд виходить з наступного.
Відповідно до частин 1, 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 4 статті 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Отже, 30 вересня поточного року - це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована.
Дана позиція відповідає відповідним висновкам Верховного Суду, викладеним в постанові від 06 лютого 2018 року по справі №607/7919/17.
Відтак, позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав чи інтересів 30 вересня 2020 року.
З урахуванням приписів статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України, перебіг шестимісячного строку звернення до суду з позовом розпочався 01 жовтня 2020 року та закінчився відповідно 01 квітня 2021 року.
Зважаючи на вищевикладене, суд відхиляє доводи позивача про початок перебігу строку звернення до суду з 25.03.2021 (дата, коли за твердженням позивача він дізнався про порушене право), оскільки в силу закону позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав чи інтересів 30 вересня 2020 року та шестимісячний строк звернення до суду з даним позовом, з урахуванням вимог статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України, розпочав свій перебіг з наступного дня після цієї дати та закінчився відповідно 01 квітня 2021 року (останній день для звернення до суду).
Позивач звернувся до суду з даним позовом лише 04 серпня 2021 року, що підтверджується штампом поштової організації на конверті, а отже, позивач звернувся до адміністративного суду з пропуском шестимісячного строку на звернення до суду, встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Прохальна частина позовної заяви містить заяву про поновлення пропущеного процесуального строку, в обґрунтування якої зазначено, що після того як позивач дізнався про порушене право він звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради з вимогою усунути порушення вимог чинного законодавства, а після отримання відповіді звернувся до суду. Крім того, позивач посилається на приписи пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Оцінюючи доводи заяви, суд зазначає, що законодавче обмеження строку звернення до адміністративного суду обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Тобто, встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis рішення у справі “Перетяка та Шереметьев проти України” (Peretyaka And Sheremetyev v. Ukraine) від 21 грудня 2010 року, заяви № 17160/06 та № 35548/06, § 33).
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Процесуальний кодекс установлює обмеження щодо відповідних судових процедур.
Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Частиною 1 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Таким чином, поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.
Критеріями оцінки причин поважності пропуску строку звернення до суду є: 1) обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк (є причиною); 2) обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла або тривала протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Відтак, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від позивача унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №473/2236/17.
Позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради із заявою 06 квітня 2021 року, тобто вже після закінчення шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, а тому суд відхиляє доводи позивача з посиланням на цю обставину.
Відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 17.07.2020), на яку посилається позивач, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Таким чином, строк звернення до суду, який закінчився у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України та під час дії пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України підлягає поновленню лише за наявності двох умов:
1) якщо причини його пропуску є поважними;
2) вказані причини є такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
При цьому граматичне тлумачення пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що наявність сполучника "і" вказує на обов'язкову наявність двох вищенаведених умов.
Отже, виходячи з наведених законодавчих приписів, сам факт встановлення карантину не може слугувати причиною для поновлення процесуального строку звернення до суду, а можливість поновлення процесуального строку визначається у взаємозв'язку зі встановленням поважності причин пропуску строку та їх зумовленості обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
У поданій заяві позивачем не зазначено, яким чином та які саме обмеження, запроваджені Кабінетом Міністрів України під час дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), вплинули на пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду з даним позовом.
Позивачем не наведено достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об'єктивних, непереборних та істотних перешкод для звернення до суду протягом встановленого законом строку, а наведені позивачем у заяві обставини носять суб'єктивний характер та не є достатніми для висновку про наявність підстав для поновлення строку звернення до суду.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що підстави для поновлення строку, зазначені позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду, не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду.
Згідно з частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до частини 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином, позовна заява підлягає залишенню без руху на підставі статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 122, 123, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Визнати неповажними підстави, вказані ОСОБА_1 у заяві про поновлення строку звернення до суду.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради Полтавської області, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.
Позивачу надати строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки необхідно усунути шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів на їх підтвердження.
Роз'яснити позивачу, якщо заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя С.С. Сич