10 серпня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/3005/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Костенко Г.В., розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про визнання дій протиправними (подану у порядку статті 383 КАС України) та встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №440/3005/19 за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про зобов'язання вчинити дії,
26 квітня 2021 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про визнання дій протиправними (подану у порядку статті 383 КАС України) та встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №440/3005/19 за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про зобов'язання вчинити дії, а саме просить, згідно частини шостої статті 383 КАС України ухвалити окрему ухвалу в порядку статті 249 КАС України, в якій:
- визнати протиправними дії Національного банку України у вигляді відмови повторно розглянути запит від 22.07.2019 на виконання рішення суду у справі №440/3005/19 з дотриманням вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації";
- визнати протиправною і скасувати відмову Національного банку України у повторному розгляді запиту від 22.07.2019 з дотриманням вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації" - яка викладена у листі від 23.04.2021;
- вказати Національному банку України на такий спосіб вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, як обов'язок повторно розглянути запит від 22.07.2019 з дотриманням вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації", а зокрема із повним врахуванням правового висновку, наведеного у постанові Верховного Суду від 06.08.2020 у справі №440/3005/19;
- зобов'язати Національний банк України надати знеособлену копію рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 18.04.2019 у справі №826/7432/17 із видаленням з неї будь-яких персональних даних і банківської таємниці.
В обґрунтування поданої заяви заявник зазначив, що станом на теперішній час постанова Верховного Суду від 06 серпня 2020 року у справі №440/3005/19 відповідачем не виконана в належний спосіб.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 квітня 2021 року заява розподілена на суддю Костенко Г.В.
Листом Полтавського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року повідомлено позивачу, що матеріали адміністративної справи №440/3005/19 перебувають на розгляді в Другому апеляційному адміністративному суді.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року заяву ОСОБА_1 про визнання дій протиправними (подану у порядку статті 383 КАС України) та встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №440/3005/19 за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про зобов'язання вчинити дії призначено до розгляду у порядку письмового провадження. Витребувано від відповідача докази виконання постанови Верховного Суду від 06 серпня 2020 року у даній справі.
Від Національного банку України надійшли письмові заперечення на заяву, в яких представник відповідача проти задоволення заяви ОСОБА_1 заперечував, посилаючись на те, що на виконання постанови Верховного Суду від 06.08.2020 у справі №440/3005/19 Національним банком України розглянуто запит позивача на отримання публічної інформації від 22.07.2019 та направлено відповідь від 20.08.2020 №18-005/44399 на електронну адресу позивача. В подальшому на виконання окремої ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року Національним банком України повторно розглянуто запит позивача на отримання публічної інформації від 22.07.2019 та надано відповідь №18-005/53282 від 24.09.2020 на електронну адресу позивача. На виконання окремої ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 05 січня 2021 року Національним банком України повторно розглянуто запит позивача на отримання публічної інформації від 22.07.2019 та надано відповідь №18-005/35346 від 23.04.2021 на електронну адресу позивача. Відповідач наголошує, що при поданні даної заяви не дотримано вимоги статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме не направлено копію заяви на адресу Національного банку України.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно зі статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Європейської конвенції з прав людини, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Як неодноразово підкреслював Суд, органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення. Так, у рішенні по справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, Суд зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід'ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6.
З метою належного захисту прав щодо виконання судових рішень законодавцем нормативно врегульовано питання судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах, зокрема, одним із способів судового контролю є порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду, регламентований статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частин першої та шостої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Отже, застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України є можливим у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.
В рамках адміністративного судочинства:
дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
Із матеріалів справи вбачається, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 06 серпня 2020 року рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року в справі №440/3005/19 скасовано. Прийнято нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Зобов'язано Національний банк України повторно розглянути запит ОСОБА_1 на отримання публічної інформації від 22 липня 2019 року з дотриманням вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації".
17 серпня 2020 року позивачем на адресу Національного банку України направлено запит про отримання публічної інформації, в якому просив надати йому як публічну інформацію копію рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 квітня 2019 року по справі №826/7432/17.
Листом від 20 серпня 2020 року за вих №18-0005/44399 Національний банк України повідомив ОСОБА_1 , що з огляду на те, що розгляд справи №826/7432/17 відбувався в закритому судовому засіданні в Національного банку відсутні правові підстави для надання запитуваної інформації.
ОСОБА_1 не погодився із вищезазначеною відповіддю Національного банку України і звернувся до суду із заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Окремою ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року визнано протиправними дії Національного банку України щодо відмови повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 22 липня 2019 року на виконання рішення суду у справі 440/3005/19 з дотриманням вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації". Зобов'язано Національний банк України вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, а саме невиконанню постанови Верховного Суду України від 06 серпня 2020 року у справі №440/3005/19. Зобов'язано Національний банк України протягом тридцяти календарних днів з дня отримання окремої ухвали надати відповідь до Полтавського окружного адміністративного суду про вжиті заходи щодо усунення встановлених судом порушень.
Листом від 24 вересня 2020 року №18-0005/53282 Національним банком України на виконання постанови Верховного Суду України від 06 серпня 2020 року та окремої ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року надано ОСОБА_1 відповідь, в якій зазначено: "банківська таємниця, яка міститься в рішенні Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.04.2019 у справі №826/7432/17 стосується інформації щодо діяльності та фінансового стану АТ КБ "Приватбанк", а також інформації, зібраної Національним банком під час проведення банківського нагляду АТ КБ "Приватбанк". Звертаємо свою увагу, що розгляд справи №826/7432/17 відбувався у закритому судовому засіданні, а надання копії рішення по справі №826/7432/17 порушило б положення Закону України "Про доступ до судових рішень", де зазначено, що у текстах судових рішень, що відкриті для загального доступу не може бути розголошена інформація для забезпечення захисту якої розгляд спарив або вчинення окремих процесуальних дій відбувалися у закритому судовому засіданні. Ні постановою Верховного Суду України від 06.08.2020 , ні окремою ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 31.08.2020 не приймалися рішення щодо надання копії рішення у справі №826/7432/17".
Не погоджуючись з вказаною відповіддю, ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із заявою про винесення окремої ухвали та встановлення судового контролю у справі №440/3005/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05 січня 2021 року, яка залишена без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року, заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №440/3005/19 задоволено частково. Встановлено судовий контроль за виконанням постанови Верховного Суду від 06.08.2020 у справі №440/3305/19. Зобов'язано Національний банк України подати протягом тридцяти днів з дати отримання цієї ухвали звіт про виконання постанови Верховного Суду від 06.08.2020 у справі №440/3305/19. В іншій частині заяви про встановлення судового контролю відмовлено.
З метою виконання ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 05 січня 2021 року відповідач листом від 23 квітня 2021 року №18-0005/35346 надав відповідь, яка зводиться до наступного: "інформація викладена у рішенні суду, стосується інформації щодо діяльності та фінансового стану АТ КБ "Приватбанк", а також інформації зібраної Національним банком під час проведення банківського нагляду АТ КБ "Приватбанк" є банківською таємницею, отже, таємною інформацією, що належить до інформації з обмеженим доступом"; "Розкриття такої інформації з обмеженим доступом може завдати шкоди відповідним юридичним та фізичним клієнтам АТ КБ "Приватбанк", яких є найбільше у АТ КБ "Приватбанк" порівняно з іншими банками, діючими у державі Україна".
Суд зазначає, що згідно зі статтею 2 цього Закону України "Про доступ до судових рішень" рішення суду проголошується прилюдно, крім випадків, коли розгляд справи проводився у закритому судовому засіданні. Кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом.
Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.
Якщо судовий розгляд відбувався у закритому судовому засіданні, судове рішення оприлюднюється з виключенням інформації, яка за рішенням суду щодо розгляду справи у закритому судовому засіданні підлягає захисту від розголошення.
Як визначив Верховний Суд України у своїй постанові від 06.08.2020 у справі № 440/3005/19 запровадження обмеження доступу до конкретної інформації за результатами розгляду запиту на інформацію допускається лише за умови застосування вимог пунктів 1-3 частини другої статі 6 Закону.
Так, статтею 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація.
Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
Ці вимоги є "трискладовим тестом", який повинна пройти публічна інформація для визначення її відкритою чи обмеженою. Доступ до інформації може бути обмежено за умови додержання сукупності всіх трьох підстав.
Таким чином, передумовою для встановлення відкритості чи обмеження інформації є застосовування до такої інформації "трискладового тесту".
Аналізуючи зміст відповіді Національного банку України від 23 квітня 2021 року №18-0005/35346 суд дійшов висновку, що відповідачем в чергове не виконано вимоги застосування до такої інформації "трискладового тесту".
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем у справі №440/3005/19 не виконано постанову Верховного Суду України від 06 серпня 2020 року.
За таких обставин, керуючись приписами статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про порушення відповідачем положень статті 129-1 Конституції України та частини другої статті 14, частини першої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: не виконано у повному обсязі судове рішення, яке набрало законної сили, що є підставою для постановлення окремої ухвали і направлення її до Національного банку України для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Водночас, належним способом захисту прав заявника у спірних правовідносинах є визнання протиправними дій Національного банку України щодо відмови повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 22 липня 2019 на виконання рішення суду у справі 440/3005/19 з дотриманням вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації" та зобов'язання Національного банку України надати ОСОБА_1 знеособлену копію рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 квітня 2019 року у справі №826/7432/17 із видаленням з неї будь-яких персональних даних і банківської таємниці.
Щодо посилань відповідача на те, що заявником не виконано вимоги частини третьої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме не надано доказів направлення копії заяви на адресу Національного банку України, суд зазначає наступне.
Заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю та винесення окремої ухвали суду від 26 квітня 2021 подана ним через систему "Електронний суд", а тому останній звільняється від обов'язку надсилати іншим учасникам справи або подавати до суду копії документів.
Відтак, заява ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 248, 249, 256, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 про визнання дій протиправними (подану у порядку статті 383 КАС України) та встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №440/3005/19 за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Національного банку України щодо відмови повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 22 липня 2019 року на виконання рішення суду у справі №440/3005/19 з дотриманням вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Зобов'язати Національний банк України надати ОСОБА_1 знеособлену копію рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 квітня 2019 року у справі №826/7432/17 із видаленням з неї будь-яких персональних даних і банківської таємниці.
В іншій частині заяви відмовити.
Копію ухвали надіслати заявнику та Національному банку України.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Полтавський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому копію ухвали суду не вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Головуючий суддя Г.В. Костенко