Справа № 420/1364/19
28 липня 2021 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Радчука А.А.,
за участю секретаря - Ляшенко Ю.В.,
за участю сторін: позивача - не з'явився,
представника позивача Сергійчук М.М. - не з'явився,
представника позивача Чумаченко С.О. - не з'явився,
представника відповідача -
Державної екологічної
інспекції України - Росохатої Д.І.,
представника відповідача
Міністерства захисту довкілля
та природних ресурсів України - Забур'янова В.В.
представника третьої особи
Державної екологічної інспекції
Північно-Західного регіону
Чорного моря - Тутейка А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (вул. Митрополита В. Липківського, будинок 35, м. Київ, 03035, код ЄДРПОУ 43672853), Державної екологічної інспекції України, (пров. Новопечерський, будинок 3, корпус 2, місто Київ, 01042, код ЄДРПОУ 37508533) Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (вул. Урицького, 35, м. Київ, 03035, код ЄДРПОУ 00013735), за участю третьої особи Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря (12-а лінія 6-ї станції Люстдорфської дороги, буд. 22, м. Одеса, 65114, код ЄДРПОУ 38016986) про стягнення середньої плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, -
В березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства екології та природних ресурсів України, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника за час затримки з 26 квітня 2004 року по 29 травня 2019 року у розмірі 21945676,20грн., стягнення моральної шкоди у сумі 50 000,00грн.
В обґрунтування вимог, позивач в цілому зазначив, що він з 2000 року по 26.04.2004 р. працював заступником начальника Державної інспекції охорони Чорного моря Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та наказом №156-о Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 26 квітня 2004 року його було звільнено за грубе порушення трудових обов'язків з посади заступника начальника державної Інспекції охорони Чорного моря з 26.04.2004р.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 12 серпня 2004 року по справі № 2- 4602/2004 було скасовано наказ Міністерства №156-0 від 26.04.2004р., ОСОБА_1 поновлено на роботі на посаді заступника начальника Деревної інспекції охорони Чорного моря і на його користь з відповідача стягнуто заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 3 192, 39 гривень.
Разом з тим, рішенням Апеляційного суду Одеської області від 20 вересня 2005 року, рішення Київського районного суду м. Одеси від 12.08.2004р. було частково змінено - розмір стягнення заробітку за час вимушеного прогулу зменшено до 2 960 гривень. Позивач зазначав, що 12.03.2013р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.3 ст.75 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку з неможливістю виконання рішення без участі боржника та вказані дії були визнані неправомірними ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 12.02.2014р.
При цьому, позивач зазначав, що правонаступником Міністерства охорони навколишнього природного середовища України є Міністерство екології та природних ресурсів України, посилаючись на ухвали Київського районного суду м.Одеси від 07.11.2012р. та від 25.07.2014р.
Позивач, посилаючись на дані Пенсійного фонду України "Індивідуальні відомості про застраховану особу" (додаток), яка в квітні 2004 року дорівнювалася 2299,31 грн., а в березні 2004 року складала 1613,25 грн. вважає, що середньомісячна заробітна плата за останні два місяця перед звільненням складала 1956,28грн. (2299,31 + 1613,25 = 3912,56 : 2 = 1956,28 грн.) або середньодобова 1956,28 грн.: 22 робочих дня = 88,92 грн. Разом з тим, позивач, посилаючись на те, що у період з 12.08.2004р. по 29.05.2019р. кількість робочих днів складає 3708 днів, ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та вимоги п.3 "Порядку обчислення середньої заробітної плати" №100 від 08.02.1995р., вважає, що остаточна сума, яка підлягає стягненню з відповідача відповідає сумі 21 945 676,20грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03.07.2019 позовні вимоги задоволено частково, Стягнуто з Міністерства екології та природних ресурсів України (03035, м.Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 35; код ЄДРПОУ 37552996) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код ІПН НОМЕР_1 ) середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 13.08.2004р. по 03.07.2019р. у розмірі 217626,36 грн.(двісті сімнадцять тисяч шістсот двадцять шість гривень тридцять шість копійок), стягнуто з Міністерства екології та природних ресурсів України (03035, м.Київ, вул. Митрополита Василя Липківського,35; код ЄДРПОУ 37552996) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код ІПН НОМЕР_1 ) моральну шкоду у розмірі 50 000,00грн. (п'ятдесят тисяч гривень).
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду суду від 12.11.2019 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та Міністерства екології та природних ресурсів України (в теперішній час Міністерство енергетики та захисту довкілля України) залишено без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 липня 2019 року залишено без змін.
Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05.03.2020 року Касаційні скарги Міністерства екології та природних ресурсів України (в теперішній час Міністерство енергетики та захисту довкілля України) та ОСОБА_1 задоволено, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 липня 2019 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року скасовано, адміністративну справу № 420/1364/19 направлено на новий судовий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.
Скасовуючи рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.07.2019 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2019 Верховний суд зазначив, що посилання суду першої та апеляційної інстанції на ухвалу Київського районного суду м.Одеси від 25.07.2014р. по справі №520/8816/14-ц, як на доказ встановлення належного правонаступника Міністерства екології та природних ресурсів України є помилковими.
Висновок суду першої та апеляційної інстанції, що правонаступником Міністерства охорони навколишнього природного середовища України є Міністерство екології та природних ресурсів України, зроблений без аналізу тотожності функцій, повноважень вказаних міністерств а також функцій та повноважень Державної екологічної служби, Державної служби геології та надр України, які утворилися шляхом оптимізації системи центральних органів виконавчої влади, відповідно до Указу Президента України від 09.12.2010, № 1085/2010.
Крім того, не надано оцінки тому факту, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України знаходиться у стані припинення.
Суд першої інстанції з огляду на обставини цієї справи не надав оцінку нормам пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМ України від 08.02.1995, відповідно до якого у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.
17.03.2020 року справа надійшла до Одеського окружного адміністративного суду та за результатами автоматичного розподілу справ між суддями була передана для розгляду судді Радчуку А.А.
Ухвалою суду від 23.03.2020 року прийнято справу та призначено до розгляду в порядку загального провадження.
Ухвалою суду від 13.04.2020 року задоволено клопотання представника відповідача про зупинення провадження по справі та зупинено провадження по справі до завершення обмежувальних протиепідемічних заходів з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, задля захисту життя та здоров'я учасників справи до завершення обмежувальних протиепідемічних заходів.
14.04.2021 року до суду надійшов відзив від Міністерства енергетики та захисту довкілля України, в якому зазначено наступне відповідно до абзацу четвертого пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.2019 № 829 «Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» Міністерство екології та природних ресурсів перейменовано на Міністерство енергетики та захисту довкілля України.
Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 12.08.2004 у справі № 2-4602/2004 Позивача поновлено на посаді заступника начальника Державної інспекції охорони Чорного моря.
Цим же рішенням зобов'язано Міністерство охорони навколишнього природного середовища України поновити Позивача на посаді шляхом видання відповідного наказу.
01.11.2004 року державним реєстратором проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи - Державної інспекції охорони Чорного моря Міністерства екології та природних ресурсів України (реєстраційний номер 15561110002000617).
Таким чином, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України не мало можливості видати наказ про поновлення Позивача на посаді заступника начальника Державної інспекції охорони Чорного моря у зв'язку із ліквідацією вказаної юридичної особи. У зв'язку із проведенням реорганізації Міністерство енергетики та захисту довкілля України призначати та звільняти з посад заступників керівників територіальних органів Держекоінспекції України не уповноважене, а отже, бути Відповідачем у справі з урахуванням наведеного не може.
Відповідно до Указу Президента України від 09.12.2010 № 1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» Міністерство охорони навколишнього природного середовища України реорганізовано та утворено Міністерство екології та природних ресурсів України, Державну екологічну інспекцію України (далі - Держекоінспекція), Державну службу геології та надр України.
Наразі боржником у справі № 2-4602/2004 і досі залишається Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, яке перебуває у стані припинення, діє відповідна комісія.
При цьому відповідач зазначає, що ліквідація юридичної особи не передбачає переходу її прав та обов'язків до іншого суб'єкта, якщо рішенням про припинення юридичної особи не визначено інше.
Щодо вимоги про відшкодування заробітної плати відповідач зазначає, що виплата середнього заробітку Позивача за рішенням суду є юридичним фактом, що носить саме разовий характер, і вичерпується виконанням рішення суду, котрим стягнуто кошти. Крім того, серед переліку об'єктів, що підлягають компенсації визначеного Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплат» відсутній такий об'єкт компенсації, як виплати грошових коштів, призначених за рішенням суду.
Щодо моральної шкоди відповідач зазначив, що позивачем не зазначено, яким чином сума відшкодування співвідноситься з характером правопорушення та який ступінь вини відповідача.
Ухвалою суду від 10.11.2020 року відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про поновлення провадження по справі, оскільки обставини, що викликали зупинення провадження по справі не відпали.
Ухвалою суду від 17.02.2021 року з урахуванням процесуальних норм щодо строків розгляду справи, а також з огляду на те, що відновлено пропуск осіб до будівлі суду та проведення відкритих судових засідань, що дає можливість сторонам прибути до суду, суд вважає за необхідним, з метою недопущення затягування розгляду справи, поновлено провадження по справі.
Крім того, з метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, 17.02.2021 року ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, було витребувано з Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (оскільки відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерство охорони навколишнього природного середовища України перебуває в стані припинення, тобто ще не припинено) наступні відомості: який орган на теперішній час є правонаступником Міністерства охорони навколишнього природного середовища України?; якщо таких органів декілька, то надати перелік з зазначенням у яких сферах такі органи є правонаступниками Міністерства охорони навколишнього природного середовища України?
15.03.2021 року до суду надійшла відповідь на запит щодо витребування ухвалою суду від 17.02.2021 року з Міністерства охорони навколишнього природного середовища України відомостей, в якому зазначено, що Указом Президента України від 09.12.2010 № 1085 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Міністерство екології та природних ресурсів України, Державну екологічну інспекцію України, Державну службу геології та надр України, реорганізувавши Міністерство охорони навколишнього природного середовища України. Разом з цим, вищезазначеним Указом встановлено, що міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються. Повноваження органів, які утворені шляхом реорганізації Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, визначалися Положенням про Міністерство екології та природних ресурсів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2015 № 32, Положенням про Державну службу геології та надр України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 № 1174, та Положенням про Державну екологічну інспекцію України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11 липня 2012 року № 451 «Питання Державної екологічної інспекції» вирішено погодитися з пропозицією Міністерства екології та природних ресурсів щодо можливості забезпечення здійснення покладених на Державну екологічну інспекцію функцій і повноважень Міністерства охорони навколишнього природного середовища, що припиняється, у частині реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Положенням № 275 встановлено, що голова Держекоінспекції призначає на посаду та звільняє з посади керівників та заступників керівників територіальних органів Держекоінспеції відповідно до законодавства про державну службу. Постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2011 року № 995 «Про утворення територіальних органів Державної екологічної інспекції» утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної екологічної інспекції за переліком згідно з додатком, зокрема Державну Азово- Чорноморську екологічну інспекцію та Державну екологічну інспекцію Північно-Західного регіону Чорного моря. Установлено, що територіальні органи Державної екологічної інспекції, які утворюються згідно з пунктом 1 цієї постанови, є правонаступниками прав та обов'язків відповідних державних екологічних інспекцій як спеціальних підрозділів Міністерства охорони навколишнього природного середовища.
Ухвалою суду від 16.03.2021 року, занесеною до протоколу судового засідання, клопотання представника відповідача про заміну відповідача на Державну екологічну інспекцію України від 14.04.2020 року було задоволено частково та залучено в якості другого відповідача Державну екологічну інспекцію України по справі № 420/1364/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства екології та природних ресурсів України про стягнення середньої плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.
Крім цього, з метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, 16.03.2021 року ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, судом за клопотання представника позивача було витребувано з Державної екологічної інспекції України інформацію про коефіцієнт підвищення заробітної плати, включаючи премії та інші виплати, за період лютий 2004 року по серпень 2020 року на посаді рівнозначній посаді заступника начальника Державної інспекції охорони Чорного моря - заступника Головного державного інспектора охорони навколишнього природного середовища Чорного моря.
Також ухвалою суду від 16.03.2021 року, занесеною до протоколу судового засідання, прийнято позовну заяву позивача в новій редакції від 09.10.2021 року в частині збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив сягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 13.08.2004 року по 30.09.2020 року у розмірі 863331,64 (з урахуванням індексації) та моральну шкоду у розмірі 600000 грн.
25.03.2021 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що у відзиві на позовну заяву зазначається, що Міністерство енергетики та захисту довкілля України, у зв'язку з проведенням реорганізації та наданим законодавством обсягом повноважень, призначати та звільняти з посад саме заступників керівників територіальних органів держекоінспекції не уповноважене, відповідно й поновлювати на що посаду також, відсутні правові підстави для компенсації, у зв'язку із порушенням строків виплати заробітної плати, відтак Міністерство енергетики та захисту довкілля України вважає, що відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 до Міністерства енергетики та захисту довкілля України.
З приводу цього позивач зазначає, що з врахуванням постанови Верховного Суду від 05 березня 2020 року у справі №420/1364/19, стороною позивача була надана позовна заява у новій редакції, яка була прийнята судом під час підготовчого судового засідання 16.03.2021. та, окрім того, судом також було частково задоволено клопотання сторони відповідача про заміну відповідача на державну екологічну інспекцію України та залучено, в якості другого відповідача, Державну екологічну інспекцію України.
Відтак, узагальнюючи вищезазначене, Міністерство енергетики та захисту довкілля України не є відповідачем по справі, а відповідачами є Міністерство екології та природних ресурсів України та Державна екологічна інспекція України, отже наразi до Міністерства енергетики та захисту довкілля України не заявлено будь-яких позовних вимог. а тому доводи, викладені у відзиві на позовну заяву не заслуговують на увагу суду та мають бути відхилені судом.
Ухвалою суду від 30.03.2021 року, занесеною до протоколу судового засідання, замінено відповідача по справі Міністерство екології та природніх ресурсів України на Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, оскільки рішення по справі не вплине на права та обов'язки Міністерства енергетики України, а матиме вплив на права та обов'язки Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України.
Крім того, ухвалою суду від 30.03.2021 року відмовлено в задоволенні клопотання Державної екологічної інспекції України про зупинення провадження по справі з огляду на той факт що з 30.03.2021 року розгляд справи розпочався спочатку і новому відповідачу встановлено строк на подання відзиву, враховуючи, що доступ осіб до суду обмежено лише на період запровадження в Одеській області "червоного" рівня епідемічної небезпеки поширення COVID-19, з урахуванням наявності технічної можливості проведення судового засідання у режимі відеоконференцзв'язку (за допомогою програмного забезпечення "EASYCON").
Ухвалою суду від 06.04.2021 року задоволено клопотання представника Державної екологічної інспекції України та заяву представника Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції по справі № 420/1364/19 яке призначене на 13.04.2021 року об 11:30 год. здійснювати в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення "EASYCON".
Ухвалою суду від 13.04.2021 року, занесеною до протоколу судового засідання, клопотання представника позивача було задоволено та залучено в якості співвідповідача по справі Міністерство охорони навколишнього природного середовища України.
13.04.2021 року до суду надійшла відповідь на запит щодо витребування ухвалою суду від 16.03.2021 року з Міністерства охорони навколишнього природного середовища України інформації про коефіцієнт підвищення заробітної плати, в якому зазначено, що визначити коефіцієнти підвищення заробітної плати, включаючи премії та інші виплати, не вбачається за можливе Держекоінспекцією. Крім того повідомлено, що Державна екологічна інспекція України була зареєстрована 16 лютого 2011 року. На даний час Держекоінспекція при визначенні окладів державних службовців керується постановою Кабінету Мiнiстрiв України від 18.01.2017 № 15 «Питання оплати праці працівників державних органів». У зв'язку з викладеним повідомлено суд про неможливість виконання ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 16.03.2021 Державною екологічною інспекцією України в частині надання інформації про коефіцієнт підвищення заробітної плати, включаючи премії та інші виплати, за період лютий 2004 року по серпень 2020 року на посаді рівнозначній посаді заступника начальника Державної інспекції охорони Чорного моря - заступника Головного державного інспектора охорони навколишнього природного середовища Чорного моря.
Ухвалою суду від 14.04.2021 року задоволено клопотання представника Державної екологічної інспекції України про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. по справі № 420/1364/19 яке призначене на 29.04.2021 року об 11:30 год. здійснювати в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення "EASYCON".
20.04.2021 року до суду від Державної екологічної інспекції України надійшов відзив, в якому зазначено, що відповідний обов'язок щодо виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 12.08.2004 було покладено на Міністерство охорони навколишнього природного середовища України. Однак, рішення від 12.08.2004 не було виконано тодішнім Міністерством охорони навколишнього природного середовища України. Більше того, повноваження щодо поновлення на роботі позивача станом на момент винесення судового рішення (12.08.2004) мало виключно Міністерство навколишнього природного середовища України.
В 2010 році указом Президента України від 09.12.2010 № 1085 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Міністерство екології та природних ресурсів України, Державну екологічну інспекцію України, Державну службу геології та надр України, реорганізувавши Міністерство охорони навколишнього природного середовища.
В свою чергу, Держекоінспекція була утворена лише 16 лютого 2011 року, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а тому Держекоінспекція жодним чином не могла вплинути на виконання рішення суду у період з 12.08.2004 по 16.02.2011.
Держекоінспекції були передані повноваження Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, яке перебуває в стані припинення, лише у чітко визначеній частині, до якої не віднесено вирішення питання кадрової політики, які виникли до моменту створення Державної екологічної інспекції України.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 № 995 «Про утворення територіальних органів Державної екологічної інспекції» прямо передбачено, що правонаступником відповідної Державної екологічної інспекції, як спеціального підрозділу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, з якою позивач перебував у трудових відносинах, є територіальні органи Державної екологічної інспекції, що утворюються згідно п. 1 цієї постанови (копія постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 №995 додається). А тому, правонаступниками Державної інспекції охорони Чорного моря є відповідний територіальний орган Державної екологічної інспекції, а не сама Державна екологічна інспекція України.
Крім того, відповідач зазначає що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України (Мінприроди) знаходиться у стані припинення. У вищезазначеному Реєстрі містяться відомості про те, що Головою комісії з припинення Міністерства охорони навколишнього природного середовища України є Вакараш Віктор Михайлович. В стані припинення Мінприроди перебуває з 16 лютого 2011 року.
Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу покладається на установу, в якій особа працювала перед звільненням.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не перебував у трудових правовідносинах з Державною екологічною інспекцією України на момент винесення рішення про поновлення, Держекоінспекція не погоджується з позовною вимогою щодо стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з Відповідача.
Щодо стягнення моральної шкоди відповідач зазначив, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження завдання йому моральної шкоди внаслідок протиправних дій Державної екологічної інспекції України, а також наявності причинно-наслідкового зв'язку між такими діями та завданою шкодою. Підстави для покладення обов'язку по відшкодуванню моральної шкоди саме на Державну екологічну інспекцію України, яка була утворена після звільнення позивача з посади заступника начальника Державної інспекції охорони Чорного моря, відсутні.
23.04.2021 року до суду надійшов відзив від Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, в якому зазначено, що відповідно до абзацу четвертого пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.2019 № 829 «Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» Міністерство екології та природних ресурсів перейменовано на Міністерство енергетики та захисту довкілля України.
Згідно з пунктами 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2020 № 425 «Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» Міністерство енергетики та захисту довкілля України перейменовано на Міністерство енергетики України (ідентифікаційний код юридичної особи - 37552996) та утворено новий орган влади - Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України (нову юридичну особу з ідентифікаційним кодом юридичної особи - 43672853).
Пунктом 8 Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 № 1074 визначено, що перейменування органу виконавчої влади не призводить до його реорганізації.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2020 № 425 «Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» саме перейменування органу влади (так, Міністерство енергетики та захисту довкілля України перейменовано на Міністерство енергетики України) та не передбачено випадків реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.
Отже, Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України не було та не могло бути порушено права Позивача.
Таким чином, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України не мало можливості видати наказ про поновлення Позивача на посаді заступника начальника Державної інспекції охорони Чорного моря у зв'язку із ліквідацією вказаної юридичної особи.
Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря Міністерства охорони навколишнього природного середовища України», затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.07.2004 № 282, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.08.2004 № 1002/9601, переходу прав та обов'язків ліквідованої юридичної особи до новоствореної не передбачено.
Наразі боржником у справі № 2-4602/2004 і досі залишається Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, яке перебуває у стані припинення. Ліквідація юридичної особи не передбачає переходу її прав та обов'язків до іншого суб'єкта, якщо рішенням про припинення юридичної особи не визначено інше.
Зважаючи на вищенаведене та враховуючи, що Міндовкіллям права Позивача жодним чином не порушені, вирішення викладених у позові питань не відноситься до компетенції новоутвореного органу влади - Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України.
Щодо вимоги про відшкодування заробітної плати відповідач зазначає, що виплата середнього заробітку Позивача за рішенням суду є юридичним фактом, що носить саме разовий характер, і вичерпується виконанням рішення суду, котрим стягнуто кошти. Крім того, серед переліку об'єктів, що підлягають компенсації визначеного Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплат» відсутній такий об'єкт компенсації, як виплати грошових коштів, призначених за рішенням суду.
Щодо моральної шкоди відповідач зазначив, що позивачем не доведено факт заподіяння йому моральної шкоди.
Ухвалою суду від 29.04.2021 року, занесеною до протоколу судового засідання відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про залучення до участі у справі в якості співвідповідачів Державну Азово-Чорноморську екологічну інспекцію та Державну екологічну інспекцію Північно-Західного регіону Чорного моря.
З метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, 29.04.2021 року ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, судом було частково задоволено клопотання представника позивача та повторно витребувано з Державної екологічної інспекції України інформацію про коефіцієнт підвищення заробітної плати, включаючи премії та інші виплати, за період лютий 2004 року по серпень 2020 року на посаді рівнозначній посаді заступника начальника Державної інспекції охорони Чорного моря - заступника Головного державного інспектора охорони навколишнього природного середовища Чорного моря.
Ухвалою суду від 29.04.2021 року задоволено клопотання представника Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів про проведення судових засідань в режимі відеоконференції та вирішено судові засідання по справі № 420/1364/19 здійснювати в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення "EASYCON".
17.05.2021 року до суду надійшла відповідь на запит щодо витребування ухвалою суду від 29.04.2021 року з Державної екологічної інспекції України інформації про коефіцієнт підвищення заробітної плати, в якому зазначено, що поняття «рівнозначна посада» було введено у чинне законодавство разом із набранням чинності Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, а тому не мало свого поширення на правовідносини до набрання чинності цього Закону. При визначенні рівнозначної посади слід врахувати положення постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 №995 Про утворення територіальних органів державної екологічної інспекції», якою установлено, що територіальні органи Державної екологічної інспекції, які утворюються згідно цiєї постанови, є правонаступниками прав та обов'язків вiдповiдних державних екологічних інспекцій як спеціальних підрозділів Міністерства охорони навколишнього природного середовища. З постанови вбачається, що повноваження Державної інспекції охорони Чорного моря Мінприроди в межах акваторії Чорного моря виконують, зокрема, Державна екологічна інспекція Північно-Західного регіону Чорного моря та Державна Азово-Чорноморська екологічна інспекція. Станом на 13.05.2021 Державна екологічна інспекція Північно-Західного регіону Чорного моря (з 02.11.2018) та Державна Азово-Чорноморська екологічна інспекція (з 21.11.2018) перебувають в стані припинення. Враховуючи викладене, рівнозначною посадою може вважатися аналогічна посада, передбачена структурою та штатним розписом Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря та державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції, а саме відповідна посада заступника начальника зазначеного державного органу. Станом на серпень 2020 року Держекоінспекція при визначенні окладів державних службовців керувалась постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 № 15 «Питання оплати праці працівників державних органів». Так, відповідно до цієї постанови розмір посадового окладу заступника начальника Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря або Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції складає 10 тис. 600 грн. Для визначення коефіцієнту підвищення заробітної плати, включаючи премії та iншi виплати, необхідним є отримання відомостей щодо рангу та вислуги років на момент звільнення ОСОБА_1 . Втім, будь-які відомості щодо рангу та вислуги років на момент звільнення ОСОБА_1 відсутні в Державній екологічній інспекції України, Державній екологічній інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря та державній Азово-Чорноморській екологічній інспекції. Щодо вирахування премій відповідно до коефіцієнту повідомлено, що преміювання встановлюється за результатами роботи державного службовця за місяць. Враховуючи, що ОСОБА_1 не працював в Державній екологічній інспекції України, її територіальних та міжрегіональних територіальних органах у період з лютого 2004 року по серпень 2020 року, визначити премію та застосувати при розрахунку коефіцієнт підвищення заробітної плати не вбачається за можливе.
Ухвалою суду від 18.05.2021 року, занесеною до протоколу судового засідання, було задоволено клопотання Державної екологічної інспекції України та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Державну екологічну інспекцію Північно-Західного регіону Чорного моря, оскільки повноваження Державної інспекції охорони Чорного моря як спеціального підрозділу Міністерства охорони навколишнього природного середовища виконує, зокрема, Державна екологічна інспекція Північно-Західного регіону Чорного моря, а тому рішення по справі може вплинути на права та обов'язки даної особи.
Ухвалою суду від 18.05.2021 року, занесеною до протоколу судового засідання, було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.
01.06.2021 року від третьої особи Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря надійшли письмові пояснення, які за змістом ідентичні відзиву Державної екологічної інспекції України.
З метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, 01.06.2021 року ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, судом за клопотання представника Державної екологічної інспекції України було витребувано з Міністерства охорони навколишнього природного середовища України відомості щодо окладу, рангу та вислуги років ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на момент звільнення, а також інформацію про коефіцієнт підвищення заробітної плати, включаючи премії та інші виплати, за період лютий 2004 року по серпень 2020 року на посаді рівнозначній посаді заступника начальника Державної інспекції охорони Чорного моря - заступника Головного державного інспектора охорони навколишнього природного середовища Чорного моря.
Витребувані ухвалою суду від 01.06.2021 року докази на адресу суду не надходили, у зв'язку з чим 15.06.2021 року ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, судом повторно за власною ініціативою було витребувано з Міністерства охорони навколишнього природного середовища України відомості щодо окладу, рангу та вислуги років ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на момент звільнення, а також інформацію про коефіцієнт підвищення заробітної плати, включаючи премії та інші виплати, за період лютий 2004 року по серпень 2020 року на посаді рівнозначній посаді заступника начальника Державної інспекції охорони Чорного моря - заступника Головного державного інспектора охорони навколишнього природного середовища Чорного моря.
Крім того, 15.06.2021 року ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, судом за клопотанням представника позивача було витребувано з Департаменту архівної справи та діловодства Одеської міської ради інформацію про коефіцієнт підвищення заробітної плати, включаючи премії та інші виплати, за період лютий 2004 року по червень 2021 року на посаді рівнозначній посаді заступника начальника Державної інспекції охорони Чорного моря - заступника Головного державного інспектора охорони навколишнього природного середовища Чорного моря.
Ухвалою суду від 15.06.2021 року, занесеною до протоколу судового засідання було закрито підготовче провадження по справі, а справу призначено до розгляду по суті на 29.06.2021 року.
23.06.2021 року до суду надійшла відповідь на запит щодо витребування ухвалою суду від 15.06.2021 року з Департаменту архівної справи та діловодства Одеської міської ради інформації про коефіцієнт підвищення заробітної плати, в якому зазначено, що надати інформацію про коефіцієнт підвищення заробітної плати, включаючи премії та інші виплати, за період лютий 2004 року по червень 2021 року немає можливості оскільки Департамент такою інформацією не володіє
Відповідь на запит щодо витребування ухвалою суду від 15.06.2021 року з Міністерства охорони навколишнього природного середовища України відомостей щодо окладу, рангу та вислуги років ОСОБА_1 на момент звільнення, а також інформацію про коефіцієнт підвищення заробітної плати, включаючи премії та інші виплати, за період лютий 2004 року по серпень 2020 року на посаді рівнозначній посаді заступника начальника Державної інспекції охорони Чорного моря - заступника Головного державного інспектора охорони навколишнього природного середовища Чорного моря, не надходила.
Крім того, відзив від Міністерства охорони навколишнього природного середовища України також не надходив.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
29.06.2021 року суд розпочав розгляд справи по суті, проте у зв'язку з надходженням клопотання представника Державної екологічної інспекції України про перенесення розгляду справи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю представника Державної екологічної інспекції України, судом, з урахуванням перебування судді в період з 05.07.2021 року по 23.07.2021 року у відпустці, було відкладено розгляд справи на 28.07.2021 року.
В судове засідання 28.07.2021 року позивач та його представники не з'явились.
27.07.2021 року до суду від представника позивача Сергійчук М.М. надійшло клопотання в якому він просить відкласти судове засідання на іншу дату у зв'язку з хворобою.
28.07.2021 року до суду від представника позивача Чумаченко С.О. надійшло клопотання в якому він просить відкласти судове засідання на іншу дату у зв'язку з участю в іншому судовому засіданні.
Від позивача жодних клопотань до суду не надходило
Відповідно до ч. 2 ст. 193 КАС України, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Таким чином, з огляду на той факт, що розгляд справи по суті було розпочато 29.06.2021 року, 29.07.2021 року є останнім днем для розгляду справи по суті.
Відповідно до ч. 1 та п. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки.
З огляду на зазначене, на підставі ч. 1 та п. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 205 КАС України, а також враховуючи той факт, що позивач, особисто не позбавлений права брати участь у судовому засіданні, до суду жодних клопотань не надав, та з урахуванням того, що строк розгляду справи по суті спливає і у суду відсутня можливість відкласти розгляд справи з метою належного сповіщення учасників справи у строку, які не перевищують строк розгляду справи по суті, передбачений ч. 2 ст. 193 КАС України, суд, ухвалою від 28.07.2021 року, занесеною до протоколу судового засідання, відмовив в задоволенні клопотань представників позивача Сергійчук М.М. та Чумаченко С.О. про відкладення розгляду справи.
В судовому засіданні 28.07.2021 року представник відповідача Державної екологічної інспекції України заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві.
В судовому засіданні 28.07.2021 року представник відповідача Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві.
В судовому засіданні 28.07.2021 року представник третьої особи Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у письмових поясненнях.
Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №156-о від 26.04.2004р. звільнено ОСОБА_1 з посади заступника начальника Державної інспекції охорони Чорного моря - заступника Головного державного інспектора охорони навколишнього природного середовища Чорного моря з 26.04.2004р. (а.с.13).
Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 12.08.2004р. по справі №2-4602/2004 було задоволено позов ОСОБА_1 ; визнано неправомірним та скасовано наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №156-о від 26.04.2004р. про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Державної інспекції охорони Чорного моря; поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Державної інспекції охорони Чорного моря; стягнуто з Міністерства охорони навколишнього природного середовища України на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 3192,39грн. (а.с.14-15).
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 20.09.2005р. по справі №2-4602/2004 рішення районного суду від 12.08.2004р. змінено, зменшено розмір стягнення заробітку за час вимушеного прогулу до 2960,00грн. (а.с.17).
Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 29.10.2004р. у справі №2-4602/2004 роз'яснено рішення Київського районного суду м.Одеси від 12.08.2004р. у справі №2-4602/2004 таким чином, що "вказане рішення підлягає виконанню на загальних підставах, передбачених статтями 25, 77 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки факт перебування юридичної особи в процесі ліквідації (Державна інспекція охорони Чорного моря ліквідована наказом Міністерства охорони навколишнього середовища №280 від 26.07.2004р.) не перешкоджає поновленню на посаді незаконно звільненого працівника" (а.с.16).
Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 12.02.2014р. у справі №520/17771/13-ц, яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 06.05.2014р. (а.с.20-22) за скаргою ОСОБА_1 визнано дії посадових осіб відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження від 12 березня 2013 року з виконання виконавчого листа №2-4602 виданого 18 серпня 2004 року Київським районним судом м.Одеси про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Державної інспекції охорони Чорного моря; зобов'язано відділ примусового виконання рішень ДВС України скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 12.03.2013р. та поновити виконавче провадження щодо виконання виконавчого листа №2-4602 виданого 18 серпня 2004 року Київським районним судом м.Одеси щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Державної інспекції охорони Чорного моря (а.с.18-19).
Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 07.11.2012р. по справі №1512/8905/2012 відмовлено у задоволенні заяви представника Міністерства охорони навколишнього природнього середовища України "про заміну сторони виконавчого провадження" по цивільній справі №2-4602/2004 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства охорони навколишнього природнього середовища "про поновлення на роботі і стягнення заробітку за час вимушеного прогулу" (а.с.23).
Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 25.07.2014р. по справі №520/8816/14-ц відмовлено у задоволенні заяви представника Міністерства екології та природних ресурсів України "про заміну сторони виконавчого провадження" по цивільній справі №2-4602/04 (а.с.28).
Як убачається зі змісту ухвали Київського районного суду м.Одеси від 25.07.2014р. по справі №520/8816/14-ц, суд дійшов висновку, що Державна екологічна інспекція України не є правонаступником Міністерства навколишнього природного середовища України. Правонаступником є Міністерство екології та природних ресурсів України
Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 22.03.2017р. по справі №520/1713/17, яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 28.09.2017р. (а.с.31-32) залишено без задоволення заяву Міністерства екології та природних ресурсів України про заміну сторони у виконавчому провадженні №3076282 з виконання виконавчого листа №2-4602, виданого 18.08.2004р. Київським районним судом м.Одеси про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Державної інспекції охорони Чорного моря (а.с.30)
Позивач звернувся до суду з даним позовом у зв'язку з тривалим невиконанням рішення суду щодо поновлення.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до частини 2 статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно з частиною 3 статті 14 КАС України, невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Застосуванню до спірних правовідносин підлягають норми Кодексу Законів про працю України (далі КЗПП України), зокрема ст. 235 та 236 КЗПП.
Згідно з положеннями статті 235 КЗПП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню.
Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими для виконання на всій території України.
Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником наказу про це, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків (пункт 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів").
Аналіз зазначених правових норм, дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов'язок полягає в тому, що роботодавець зобов'язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися.
Відповідно до статті 236 КЗПП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Положення статті 236 КЗПП України встановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування.
Отже, відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 КЗПП України, згідно якої проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.
Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникла у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов'язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
Таким чином, згідно ст. 236 КЗПП України проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Закон пов'язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що наявність вини відповідача у затримці виконання судового рішення не є обов'язковою для задоволення заявлених вимог, в даній справі наявність цієї вини випливає із норм Конституції України, згідно яких судові рішення, які набрали законної сили, повинні виконуватись державними органами добровільно, без відкриття виконавчого провадження.
Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗПП України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного для після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.
Така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 лютого 2018 року у справі №807/2713/13-а, від 21 березня 2018 року у справі № 243/2748/16-ц, від 27 червня 2019 року у справі №821/1678/16, від 17 липня 2019 року у справі №825/1281/16, від 25 липня 2019 року у справі №2а-3138/10/0370, від 27 листопада 2019 року у справі №802/1183/16-а.
Як встановлено судом, на час розгляду даної справи рішення Київського районного суду м. Одеси від 12.08.2004р. по справі №2-4602/2004 не виконано, доказів протилежного не надано.
Позивач зазначає, що в даному випадку має місце затримка виконання рішення, строк якої в даному випадку починає перебіг з 13.08.2004р. і посилаючись на приписи статті 236 Кодексу законів про працю України, позивач просить стягнути на його користь середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.
Скасовуючи рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.07.2019 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2019 Верховний суд зазначив що висновок суду першої та апеляційної інстанції, що правонаступником Міністерства охорони навколишнього природного середовища України є Міністерство екології та природних ресурсів України, зроблений без аналізу тотожності функцій, повноважень вказаних міністерств а також функцій та повноважень Державної екологічної служби, Державної служби геології та надр України, які утворилися шляхом оптимізації системи центральних органів виконавчої влади, відповідно до Указу Президента України від 09.12.2010, № 1085/2010 та не надання оцінки тому факту, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України знаходиться у стані припинення.
З огляду на викладене суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року №1074 затверджено Порядок здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - Порядок).
Згідно з пунктом 5, 6 вказаного Порядку, орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Права та обов'язки органів виконавчої влади переходять: у разі злиття органів виконавчої влади до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття; у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади; у разі поділу органу виконавчої влади - до органів виконавчої влади, утворених внаслідок такого поділу; у разі перетворення органу виконавчої влади - до утвореного органу виконавчої влади; у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.
Пунктом 8 Порядку встановлено, що внаслідок реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) органів виконавчої влади припиняється той орган виконавчої влади, майнові права та обов'язки якого переходять його правонаступникам.
Підставами для залучення до участі у справі правонаступника сторони суб'єкта владних повноважень є або припинення суб'єкта владних повноважень в результаті реорганізації чи ліквідації, або повне чи часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб'єкта владних повноважень до іншого (іншим) внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.
Отже положення КАС України, на відміну від чинного цивільного чи господарського процесуального законодавства, не пов'язують процесуальне правонаступництво з обов'язковою наявністю факту припинення юридичної особи. Ключовим за правилам КАС України є доведення обставин вибуттям сторони - суб'єкта владних повноважень з відносин, щодо яких виник спір.
Такі правила КАС України встановлені виходячи із специфіки публічно-правових відносин, а саме: з тією обставиною, що повноваження відповідних державних органів не є статичними і можуть передаватись від одного органу до іншого у випадку зміни законодавства. При цьому такий перехід може не збігатися у часі з юридичним припиненням суб'єкта владних повноважень унаслідок реорганізації чи ліквідації.
Отже, якщо спір виник з приводу реалізації суб'єктом владних повноважень, що припиняється, його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту його вибуття з правовідносин, щодо яких виник спір, унаслідок, зокрема, передачі розпорядчим актом Кабінету Міністрів України його адміністративної компетенції іншому (іншим) суб'єктам владних повноважень.
Якщо спір виник у відносинах, що не пов'язані з реалізацією суб'єктом владних повноважень його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту припинення сторони - суб'єкта владних повноважень.
У межах вирішення питання, яке є предметом розгляду в цій справі, для встановлення факту публічного правонаступництва визначальним є встановлення або припинення первісного суб'єкта - Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, або переходу його функцій (адміністративної компетенції), з яких виник спір, до інших осіб.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерство охорони навколишнього природного середовища України (код ЄДРПОУ 00013735) як юридична особа перебуває у стані припинення.
При цьому запис про припинення Міністерство охорони навколишнього природного середовища України у Реєстрі на момент розгляду справи відсутній.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що саме Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, як особа, яка протиправно звільнила позивача у 2004 році, і яке станом на теперішній час не припинено, повинно нести відповідальність за невиконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 12.08.2004р. по справі №2-4602/2004, зокрема виплачувати середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.
Крім того, неподання Міністерством охорони навколишнього природного середовища України відзиву на позовну заяву суд кваліфікує як визнання позову, що відповідає положенням ч. 4 ст. 159 КАС України.
Статтею 27 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року ( у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та зі змінами, унесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020р. №1213; далі - Порядок №100), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць.
У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Згідно із пунктом 3 Порядку №100, при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.
Суми нарахованої заробітної плати враховуються у тому місяці, за який вони нараховані та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Премії та інші виплати, які виплачуються за два місяці або більш тривалий період, при обчисленні середньої заробітної плати включаються шляхом додавання до заробітку кожного місяця розрахункового періоду частини, що відповідає кількості відпрацьованих робочих днів періоду (місяців), за які такі премії та інші виплати нараховані. Така частина визначається діленням суми нарахованих премій та інших виплат на кількість відпрацьованих робочих днів періоду, за який вони нараховані, та множенням на кількість відпрацьованих робочих днів кожного місяця, що відноситься до розрахункового періоду для обчислення середньої заробітної плати.
При обчисленні середньої заробітної плати для оплати за час відпусток або компенсації за невикористані відпустки, крім зазначених вище виплат, до фактичного заробітку включаються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов'язків, службового відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
Пунктом 4 Порядку №100 визначені конкретні види виплат, які не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, а також установлено, що при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
Якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу. Якщо розмір посадового окладу є меншим від передбаченого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, середня заробітна плата розраховується з установленого розміру мінімальної заробітної плати на час розрахунку. У разі укладення трудового договору на умовах неповного робочого часу, розрахунок проводиться з розміру мінімальної заробітної плати, обчисленого пропорційно до умов укладеного трудового договору. Якщо розрахунок середньої заробітної плати обчислюється виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду.
Згідно із приписами пунктів 5, 8 Порядку №100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п'ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Скасовуючи рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.07.2019 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2019 Верховний суд зазначив що суд першої інстанції з огляду на обставини цієї справи не надав оцінку нормам пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМ України від 08.02.1995, відповідно до якого у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.
Відповідно до пункту 4 Порядку №100, у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.
При цьому суд зауважує, що постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020р. №1213 виключено пункт 10 Порядку №100, яким передбачалось коригування заробітної плати, виплат за періоди, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток на коефіцієнт підвищення тарифних ставок і посадових окладів у разі їх підвищення як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток.
З огляду на зазначене суд вважає, що до прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020р. №1213 позивач мав право на отримання середнього заробітку, заробітну плату, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, з урахуванням коригування на коефіцієнт підвищення тарифних ставок і посадових окладів.
Разом з цим суд зазначає, що під час розгляду справи судом неодноразово витребовувались відомості щодо окладу, рангу та вислуги років ОСОБА_1 на момент звільнення, а також інформацію про коефіцієнт підвищення заробітної плати, включаючи премії та інші виплати, за період лютий 2004 року - серпень 2020 року на посаді рівнозначній посаді заступника начальника Державної інспекції охорони Чорного моря - заступника Головного державного інспектора охорони навколишнього природного середовища Чорного моря.
При цьому суд звертає увагу, що в рішенні суду наведено, що судом під час підготовчого провадження було вжито усі необхідні заходи для того, щоб отримати вищезазначені відомості.
Відповідно до ч.ч. 7-9 ст. 80 КАС України, особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
Суд зазначає, що особи, у яких суд намагався отримати вищезазначені відомості (окрім Міністерства охорони навколишнього природного середовища України) повідомили суд про неможливість надання таких доказів. При цьому суд звертає увагу, що Міністерством охорони навколишнього природного середовища України також і не надано відзиву на позовну заяву
Таким чином, вирішуючи питання щодо стягнення з Міністерства охорони навколишнього природного середовища України на користь ОСОБА_1 середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, суд виходить з наявних у справі матеріалів.
Судом встановлено, що рішення Київського районного суду м.Одеси від 12.08.2004р. по справі №2-4602/2004 про поновлення ОСОБА_1 на посаді допущено до негайного виконання, у зв'язку з чим стягненню підлягає середнья заробітна плата за час вимушеного прогулу за період з 13.08.2004р. по день прийняття рішення, а саме по 28.07.2021 р.
Як вбачається з наданої до суду інформації Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 07.06.2019р., у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування стосовно ОСОБА_1 за якого, як за найманого працівника звітував страхувальник Державна інспекція охорони Чорного моря, сума заробітку ОСОБА_1 заробітна плата за два місяці роботи, яка передує його звільненню, а саме лютий та березень 2004 року складає 948,60 грн. та 1613,25грн. відповідно. Таким чином середньоденна (годинна) заробітна плата ОСОБА_1 складає (948,60+ 1613,25) /(20+22)=60,99 грн.
Як встановлено судом та підтверджується листами Міністерства праці та соціальної політики України "Про розрахунок норми тривалості робочого часу" за спірні періоди 2004-2021 роки, у 2004 році у період з 13.08.2004р. по 31.12.2004р. - 100 робочих днів; у 2005р. - 251 робочий день; у 2006р. - 250 робочих днів; у 2007р. - 251 робочий день; у 2008р. - 252 робочих дні; у 2009р. - 251 робочий день; у 2010р. - 251 робочий день; 2011р. - 250 робочих днів; 2012р. - 251 робочий день; у 2013р. - 251 робочий день; у 2014р.- 251 робочий день; у 2015р. - 251 робочий день; у 2016р. - 251 робочий день; у 2017р. - 249 робочих днів; 2018р. - 250 робочих днів; у 2019р. - 250 робочих днів, у 2020р. - 251 робочий день, у період з 01.01.2021р. по 281.07.2019р. - 141 робочий день, а загалом 4252 робочих дні.
У зв'язку з викладеним суд дійшов висновку, що з Міністерства охорони навколишнього природного середовища України на користь ОСОБА_1 слід стягнути середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 13.08.2004 року по 28.07.2021 року у розмірі 259329,48 (4252*60,99) грн..
Суд підкреслює, що для висновку про затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі та про наявність підстав для стягнення середнього заробітку за час такої затримки правове значення має виключно факт того, чи виконане рішення суду, чи ні. Причини невиконання судового рішення про поновлення на роботі у відносинах публічної служби жодного правового значення не мають. Наведеним спростовуються доводи відповідача і третьої особи проти задоволення позову.
Водночас, стягуючи з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід зазначити про відрахування податків, зборів та інших обов'язкових платежів, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов'язком роботодавця та працівника, а не суду, тому розрахунки, наведені в судовому рішенні, є тією сумою коштів, з яких в подальшому роботодавцем здійснюються утримання податку з доходів та інших обов'язкових платежів. Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду 08 листопада 2018 у справі №805/1008/16-а.
Щодо стягнення з середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з урахуванням індексації, суд зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 2 та 3 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року № 1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру. До об'єктів індексації, визначених у пункті 2, не відносяться, зокрема, виплати, які обчислюються із середньої заробітної плати.
Суд зазначає, що середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі є разовою виплатою і обчислюється виходячи з середньої заробітної плати, у зв'язку з чим, у відповідності до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, відсутні підстави для стягнення суми індексації середньої заробітної плати за час затримки у поновленні на роботі.
Щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 600000 грн., суд зазначає наступне.
Так, позивач зазначає, що протиправні дії щодо звільнення, протиправна бездіяльність відповідача щодо виконання рішення суду, яке набрало законної сили, завдали ОСОБА_1 моральну шкоду, підірвали ділову репутацію, перешкоджають забезпеченню достатнього життєвого рівня позивача та його сім'ї.
У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу ст. 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов'язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно з роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 (із змінами і доповненнями від 25 травня 2001 року № 5) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
З огляду на те, що "розумність" і "справедливість" є оціночними поняттями, суд, дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення моральної шкоди належить до часткового задоволення шляхом стягнення з Міністерства охорони навколишнього природного середовища України на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 100000 грн., що в даному випадку суд вважає розумним та справедливим, оскільки позивач вже майже 17 років чекає на поновлення його на посаді, постійно відстоюючи свої права у судових органах.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бендерський проти України" від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов належить до часткового задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (вул. Митрополита В. Липківського, будинок 35, м. Київ, 03035, код ЄДРПОУ 43672853), Державної екологічної інспекції України, (пров. Новопечерський, будинок 3, корпус 2, місто Київ, 01042, код ЄДРПОУ 37508533) Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (вул. Урицького, 35, м. Київ, 03035, код ЄДРПОУ 00013735), за участю третьої особи Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря (12-а лінія 6-ї станції Люстдорфської дороги, буд. 22, м. Одеса, 65114, код ЄДРПОУ 38016986) про стягнення середньої плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (вул. Урицького, 35, м. Київ, 03035, код ЄДРПОУ 00013735) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 13.08.2004 року по 28.07.2021 року у розмірі 259329 (двісті п'ятдесят дев'ять тисяч триста двадцять дев'ять) грн. та 48 коп.
Стягнути з Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (вул. Урицького, 35, м. Київ, 03035, код ЄДРПОУ 00013735) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну шкоду у розмірі 100000 (сто тисяч) грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
повний текст рішення складено та підписано 09.08.2021 року.
Суддя А.А. Радчук