про забезпечення позову
10 серпня 2021 року СєвєродонецькСправа № 360/4106/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Приватного підприємства “Будівельник-Ран” про забезпечення позову у справі № 360/4106/21 за позовом Приватного підприємства “Будівельник-Ран” до Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці про визнання протиправним та скасування постанови,
04 серпня 2021 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного підприємства “Будівельник-Ран” (далі - позивач) до Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови № СМУ1023/1105/АВ/П/ПТ/СПТД-ФС від 20 травня 2021 року.
Ухвалою суду від 09 серпня 2021 року позов залишено без руху.
10 серпня 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) позивачем надано заяву про забезпечення позову в якій просить:
зупинити стягнення на підставі постанови Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці № СМУ 1023/1105/АВ/П/ПТ/СПТДФС від 20 травня 2021 року за виконавчим провадженням № 66044492, відкритим Рубіжанським міським відділом державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 09 липня 2021 року;
зняти арешти з коштів позивача, накладений Рубіжанським міським відділом державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) за виконавчим провадженням № 66044492.
Заява про забезпечення позову мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову та подальше здійснення примусового виконання оскаржуваної постанови і дія арештів банківських рахунків призведе до повного блокування роботи підприємства до моменту розгляду справи по суті та набрання чинності рішенням суду у справі, що істотно порушить права позивача.
Банківські рахунки позивача арештовано та його роботу заблоковано Рубіжанським міським відділом державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).
Заява про забезпечення позову розглядається судом в порядку статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає таке.
Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Відповідно до частини першої та другої статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частинами першою та другою статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідно до частини третьої статті 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом: зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення (пункт 5).
За правилами частини першої статті 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача чи інших осіб, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Відповідно до абзацу 4 пункту 11 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509, в редакції чинній на час винесення спірної постанови, (далі - Порядок № 509) не сплачені у добровільному порядку штрафи стягуються органами державної виконавчої служби (щодо штрафів, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України).
Постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №СМУ1023/1105/АВ/П/ПТ/СПТД-ФС від 20 травня 2021 року прийнята на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України.
Пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, в редакції чинній на час винесення спірної постанови, (далі - Закон № 1404-VIII) встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Згідно з частиною 1 статті 12 Закону №1404-VIII виконавчі документи, стягувачем за якими є держава або державний орган можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Таким чином, оскаржувана постанова є самостійними виконавчими документами і може бути пред'явлена до виконання органам державної виконавчої служби в будь-який час в порядку, встановленому Законом № 1404-VIII.
Разом з тим, ані Порядок № 509, ані Закон № 1404-VIII не передбачають зупинення дії та виконання постанов органів Держпраці про накладення штрафів у разі оскарження таких у судовому порядку.
В свою чергу, як це зазначено в оскаржуваній постанові про накладення штрафу дата набрання постановою законної сили - 20 травня 2021 року, строк пред'явлення такої постанови до виконання до 19 серпня 2021 року (включно).
До матеріалів справи скаржником долучено копію постанови про арешт коштів боржника від 29 липня 2021 року у виконавчому провадженні ВП № 66044492 з примусового виконання постанови № СМУ1023/1105/АВ/П/ПТ/СПТД-ФС від 20 травня 2021 року, що свідчить про відкриття виконавчого провадження Рубіжанським міським відділом державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).
Суд зазначає, що основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
У свою чергу, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони законних інтересів позивача від можливих порушень з боку відповідача для забезпечення позивачу реального та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на його користь, у тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи від 13.09.1989, суд, який постановляє вжити заходи забезпечення позову, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» (Заява № 11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» (Doran v. Ireland) ЄСПЛ визначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Суд зауважує, що право власності має фундаментальний характер, захищається згідно з нормами національного законодавства з урахуванням принципів статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами разом з практикою ЄСПЛ як джерело права.
Держави-учасниці Конвенції зобов'язані поважати право кожного на мирне володіння своїм майном та гарантувати його захист передусім на національному рівні.
Складовою захисту права особи на мирне володіння своїм майном, гарантованого статтею 1 Першого протоколу, є превентивні способи захисту права власності. Превентивний захист права власності допускається в разі існування загрози порушення права, яка має носити реальний характер і бути доведена в кожному конкретному випадку.
Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини Рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 34 Закону № 1404-VIII виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
Згідно з частиною 5 статті 35 Закону № 1404-VIII після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов'язаний продовжити примусове виконання рішення у порядку, встановленому цим Законом, про що виносить відповідну постанову.
Враховуючи наведені норми, оскільки позивач не погоджується зі спірною постановою про накладення штрафу, та оскільки на час звернення із відповідним позовом до суду державним виконавцем вчиняються дії з примусового виконання постанови відповідача, тоді як правомірність (неправомірність) прийняття оскаржуваної постанови буде встановлена лише після набрання законної сили судовим рішенням, прийнятим за результатами розгляду цієї справи, стверджувати на час розгляду заяви про забезпечення позову про це неможливо, а тому, суд приходить до висновку, що у разі встановлення протиправності оскаржуваної постанови і задоволення позовних вимог про скасування такої, позивачу, зважаючи на суму штрафу, доведеться докласти значних зусиль і витрат, щоб відновити свої права та повернути своє майно (кошти), на яке звернено стягнення та може бути звернене стягнення при примусовому виконанні постанови.
Щодо співмірності та адекватності вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, обраний позивачем, суд враховує, що забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа не скасовує оскаржувану постанову, не змінює обсягу прав та обов'язків сторін у спорі та зацікавлених осіб. Застосування заходів забезпечення позову у цій справі матиме наслідком відтермінування стягнення штрафу із позивача, накладеного спірним рішенням відповідача, якщо за результатом розгляду справи по суті суд відмовить у задоволенні позову. Водночас невжиття таких заходів, може спричинити для позивача негативні наслідки щодо втрати активів та необхідності вжиття ряду заходів із метою їх повернення.
Виходячи з завдання адміністративного судочинства та цілей, які спрямовані на вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку, що у заяві про забезпечення позову позивачем наведені належні доводи, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову, визначених статтею 151 КАС України, а саме - зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку, може ускладнити поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Щодо вимоги заяви про забезпечення позову шляхом зняття арешту коштів боржника у виконавчому провадженні ВП № 66044492, суд зазначає про таке.
Як зазначено вище, відповідно до пункту 5 частини третьої статті 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Постанова про арешт коштів боржника від 29 липня 2021 за № ВП № 66044492 не є предметом оскарження у цій адміністративній справі.
Відтак, забезпечення позову шляхом зняття арешту з коштів боржника підпадає під пряму заборону, врегульовану нормами КАС України, що є підставою для відмови у задоволенні поданої заяви в цій частині.
За таких обставин, суд вважає, що заходи забезпечення позову в частині зупинення стягнення є співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Висновки суду у цій справі узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 10 жовтня 2019 року (справа №640/7046/19).
Враховуючи предмет позову, характер спірних правовідносин, з метою забезпечення збалансованості інтересів обох сторін у справі, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить позивач, суд приходить висновку, що заява позивача є обґрунтованою, а відтак підлягає частковому задоволенню.
Згідно частиною першою статті 156 КАС України, ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
За цією ухвалою стягувачем є Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці (місцезнаходження: 85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Прокоф'єва, буд. 82, ідентифікаційний код 43866127); боржником - Приватне підприємство “Будівельник-Ран” (місцезнаходження: 93000, Луганська область, м. Рубіжне, вул. Менделєєва, буд. 12, ідентифікаційний код 33164267).
Керуючись ст.ст. 150-154, 243, 248, 250, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву про забезпечення позову задовольнити частково.
Забезпечити позов шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні ВП №66044492 на підставі виконавчого документа - постанови Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № СМУ1023/1105/АВ/П/ПТ/СПТД-ФС від 20 травня 2021 року, до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 360/4106/21 за позовом Приватного підприємства “Будівельник-Ран” до Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці про визнання протиправним та скасування постанови.
В задоволенні заяви в іншій частині відмовити.
Копію ухвали направити сторонам та Рубіжанському міському відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Першого апеляційного адміністративного суду.
Виконання ухвали з питань забезпечення адміністративного позову здійснюється негайно. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
СуддяТ.В. Смішлива