09 серпня 2021 року Справа № 280/6753/21 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Сацький Р.В., перевіривши матеріали позовної заяви
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_1 ), яка подана представником - адвокатом Кошліченко Ніни Валеріївни (69002, м. Запоріжжя, вул. Перша Ливарна, буд. 40, офіс 102)
до - Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-
04 серпня 2021 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 далі по тексту - позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі по тексту - відповідач), в якому позивач просить суд:
-визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки при звільненні з 08.01.2019 року по день фактичної виплати;
-стягнути з Військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки при звільненні з 29.01.2019 по день фактичної виплати 26.02.2021 року у розмірі 216063,54 грн.
Також у позовній заяві міститься вимога щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн.
Відповідно до ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Статтею 5 КАС України передбачено право на звернення до адміністративного суду. Позовна заява подається у письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб та повинна відповідати загальним вимогам, що встановлені ст. 160, 161 КАС України.
Частинами 1, 2 статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, відповідно до ч. 5 ст. 121 КАС України у відносинах із проходження публічної служби строк звернення до суду складає один місяць.
Заявник проходив саме публічну службу, звідки був звільнений за його власним твердженням 29.01.2019 року.
Військовою частиною 26.02.2021 року на картковий рахунок позивача здійснено виплату компенсації за речове майно.
Однак до суду заявник звернувся лише 04.08.2021 року (дата надходження позовної заяви до суду).
У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 802/1677/16-а грошова компенсація за неотримане речове майно, що підлягало видачі під час проходження військової служби не є грошовим забезпеченням військовослужбовця (чи його складовою).
Позиція щодо застосування тримісячного строку звернення до суду з позовами про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, в тому числі затримки у виплаті грошової компенсації військовослужбовцям за неотримане речове майно, викладена у постановах Верховного Суду від 28.12.2019 р. по справі №1.380.2019.001406, від 13.03.2019 р. у справі №813/1001/17 та від 24.01.2019 р. у справі №802/28/16-а.
Окрім того, за відсутності застереження про протилежне у спеціальному законодавстві, суд не знаходить підстав для незастосування до спірних правовідносинах ст. 116 Кодексу законів про працю України як норми, котра визначає дату остаточного розрахунку між роботодавцем і найманим працівником, у тому числі і у разі припинення проходження публічної служби.
Згідно з ст. 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Частинами 1 і 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
З положень наведеної норми кодексу чітко та однозначно випливає, що строк позовної давності не застосовується виключно до вимог про стягнення заробітної плати.
Однак у даному випадку, позивачем заявлені вимоги про стягнення не заробітної плати (і не аналогу цієї правової категорії - "грошового забезпечення військовослужбовця"), а вимоги про виплату середнього заробітку за час затримки у проведенні остаточного розрахунку при звільненні.
Суд відзначає, що заробітна плата та заявлені заявником до виплати платежі за своєю правовою природою не можуть бути визнані тотожними категоріями, позаяк мають абсолютно різні юридичні підстави походження.
Тому до вимог про стягнення будь-якої компенсації, у тому числі і у порядку ст. 117 Кодексу законів про працю України, з огляду на приписи ч. 3 ст. 122 КАС України слід застосовувати строк на звернення до суду в три місяці від настання події остаточного та повного розрахунку.
Саме таке розуміння змісту ст. 117 Кодексу законів про працю України повністю співпадає з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у пунктах 33 і 34 постанови від 19.06.2019р. у справі №820/3313/17 (адміністративне провадження №К/9901/3067/17), де указано, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні ст. 2 Закону України "Про оплату праці". Про необхідність такого розуміння правової природи середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні йдеться і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 р. № 910/4518/16 (п. 33 постанови від 19.06.2019 р.); для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався (п. 34 постанови від 19.06.2019 р).
У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 09.08.2019 р. у справі № 826/11126/16 (адміністративне провадження №К/9901/54737/18) не є можливим одночасне застосування до одного і того ж випадку розрахунку положень ст.ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України та ст. 235 цього ж кодексу; відповідно до п. 57 рішення Європейського суду з прав людини від 08.04.2010 у справі "Меньшакова проти України" (заява № 377/02), остаточне рішення від 04.10.2010, Європейський суд з прав людини зазначив, що застосування процесуальних обмежень у справі заявниці значною мірою залежало від тлумачень матеріальних норм Кодексу законів про працю. У зв'язку з цим Суд зазначає, що відповідно до ст. 117 Кодексу "при відсутності спору щодо суми" заборгованості із заробітної плати, звільнені працівники мають право на компенсацію за несвоєчасну виплату такої заборгованості за період "фактичного розрахунку" (ч. 1 ст. 117), а "при наявності спору про розміри сум" заборгованості із заробітної плати компенсація повинна бути виплачена, якщо спір вирішено на користь працівника (ч. 2 ст. 117). Особливу увагу слід звернути на те, що ч. 2 ст. 117 Кодексу, яка встановлює право на отримання компенсації у випадку постановлення судом рішення щодо суми такої заборгованості та є застосовною у справі заявниці, не передбачає виплати компенсації за період до фактичного розрахунку по заборгованості, на відміну від частини ч. 1 ст. 117. Таким чином, немає обґрунтованих підстав стверджувати, що ці положення передбачають право на отримання компенсації за затримку виплати заробітної плати, що мала місце після того, як її сума була встановлена судом (п. 29 постанови від 09.08.2019 р).
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України окружному адміністративному суду при вирішенні даного спору належить керуватись правовим висновком постанови Верховного Суду від 24.07.2019 р. по справі №805/3167/18-а (адміністративне провадження №К/9901/9908/19), де указано, зокрема, що зміст "принципу співмірності" включає такі складові як: розмір середнього заробітку, суму заборгованості, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком, специфіку фінансування видатків органу тощо (постанова Верховного Суду від 18.07.2018 р. у справі № 825/325/16, номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 75424715).
При цьому, у силу останньої у часі правової позиції Верховного Суду з питання строку звернення до суду у спорах за вимогами про виплату середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, викладеної у постанові від 22.01.2020 р. у справі № 620/1982/19, такі вимоги у сфері публічної служби мають заявлятись у строк відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України, адже у даній категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що вимоги про виплату середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні заявлені поза межами строку звернення до адміністративного суду.
Частиною 6 ст. 161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Таким чином вважає за потрібне запропонувати позивачу надати вмотивоване клопотання із зазначенням причин пропуску строку звернення до суду.
Згідно ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином, позивачу слід привести позовну заяву у відповідність до вимог статі 161 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску.
Керуючись ст. 122, 123, 160, 161, 169, 171, 172 КАС України, -
1.Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_1 ), яка подана представником - адвокатом Кошліченко Ніни Валеріївни (69002, м. Запоріжжя, вул. Перша Ливарна, буд. 40, офіс 102) до - Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
2.Запропонувати позивачу у 10-денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду. Роз'яснити позивачам, що згідно з п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, якщо у встановлений судом строк, позивач 1 та позивач 2 не усунуть недоліки позовної заяви, її буде повернуто позивачам з усіма доданими до неї матеріалами.
3.Копію цієї ухвали надіслати позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її прийняття.
Суддя Р.В. Сацький