про залишення позовної заяви без розгляду
09 серпня 2021 року м. Житомир справа № 240/9021/20
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гуріна Д.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому, із урахуванням поданих уточнень, просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті, починаючи з 17 липня 2018 року щомісячного підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, встановленим законом про Державний бюджет України на відповідний рік;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити нарахування та виплату щомісячного підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ще дорівнює двом мінімальним заробітним платам, встановленим законом про Державний бюджет України на відповідний рік, починаючи з 17 липня 2018 року.
Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 06.08.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи та надано відповідачу строк на подання відзиву на позов.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 06.08.2020 провадження у справі зупинено до набрання чинності рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №510/1286/16-а.
01.10.2020 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позов (а.с.35-36), відповідно до змісту якого проти заявлених позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування заперечень відповідач зазначає, що відповідно до статті 39 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції від 9 липня 2007 року) громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення проводиться підвищення до пенсії, як непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, зокрема, у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати.
Проте, підпунктом 7 пункту 4 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" вказану статтю було виключено. Однак, Рішенням Конституційного Суду №6-р/2018 від 17 липня 2018 року підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону №76-VIII визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним). Отже стаття 39 Закону №796-ХІІ, що надає право на підвищення до пенсії як непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення є чинною.
Разом з тим, відповідач зазначає, що вказана стаття законодавства стосувалась лише непрацюючих пенсіонерів, які перебувають на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України та постійно проживають в населених пунктах віднесених до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №17-р від 12 листопада 1995 року.
10.11.2020 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив вх. №46696/20, відповідно до якої позивач проти доводів відзиву заперечує та просить задовольнити позов.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 29.01.2021 поновлено провадження у справі.
29.01.2021 та 04.02.2021 на адресу суду від позивача надійшли додаткові пояснення вх. №4325/21 та вх. №5386/21.
12 березня 2021 року позивачем електронною поштою на адресу суду надіслано уточнену позовну заяву у справі №240/9021/20 вх. №12159/21.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 уточнену позовну заяву повернуто заявнику без розгляду, у зв'язку із відсутністю доказів направлення її відповідачу.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 залишено позовну заяву ОСОБА_1 без руху.
24.03.2021 на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків разом із довідкою про реєстрацію місця проживання, копією паспорта, довідкою ОК-5, копією трудової книжки, якими позивач усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 29.03.2021 продовжено розгляду справи.
24.03.2021 до Житомирського окружного адміністративного суду повторно надійшла заява про збільшення позовних вимог.
Ухвалою суду від 29.03.2021 прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог Вх.№14961/21 від 24.03.2021. Постановлено розглядати адміністративну справу у межах позовних вимог, визначених заявою ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на заяву про уточнення позовних вимог.
Відповідач вимоги ухвали суду від 29.03.2021 в частині подання відзиву на заяву про уточнення позовних вимог не виконано.
11.05.2021 на адресу суду від позивача надійшли додаткові пояснення щодо позовних вимог вх. №24409/21.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 20.07.2021 залишено позовну заяву без руху.
29.07.2021 до Житомирського окружного адміністративного суду надійшла заява в якій викладено доводи та міркування щодо строку звернення до суду вх. №41664/21.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 09.08.2021 продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Суд дослідивши матеріали справи та вирішуючи питання щодо строку звернення до суду у справі зазначає, що 31 березня 2021 року в постанові у справі №240/12017/19 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду відступив від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження №К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі №822/1928/18 (касаційне провадження №К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №822/1928/18) та дійшов такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, суд зазначає, що правовідносини, з приводу яких позивач звернувся до суду, виникли у період з 17.07.2018, водночас із заявою позивач звернувся 11.06.2020 (дата, коли позивач надіслав позов до суду засобами поштового зв'язку), тобто з порушенням строку, визначеного статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, з огляду на правову позицію Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, що викладені в постанові від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19, позивач про порушення свого права знав (міг знати) ще у 2018 році.
Судом встановлено, що 18.03.2020 Верховним Судом ухвалено рішення у зразковій справі №240/4937/18, яке у свою чергу було оприлюднено 28.04.2020.
Зі змісту заяви про поновлення строку звернення до суду вбачається, що позивачем не наведено жодних причин та не надано жодних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду у період з 28.04.2020 (дати оприлюднення рішення у зразковій справі) до дати подання позовної заяви до суду - 11.06.2020.
Крім того, суд вважає за необхідне зауважити позивачу, що розгляд Верховним Судом зразкової справи не позбавляє позивача права звертатись до суду із позовом з аналогічними вимогами, як у зразковій справі та не зупиняє строків, встановлених статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, на звернення до суду з аналогічними позовними заявами.
Також, правова невизначеність у правовідносинах, на яку посилається позивач в заяві, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду з позовом.
Таким чином, позивачем не наведено жодних причин та не надано жодних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду у період з 28.04.2020 (дати оприлюднення рішення у зразковій справі) до дати подання до суду позову - 11.06.2020.
При цьому, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Також, щодо посилання представника позивача у заяві на той факт, що строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби COVID-19, суд зазначає наступне.
17.07.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 №731-IX (далі - Закон України №731-IX).
Згідно з п.2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №731-IX процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
З огляду на викладене, з урахуванням встановленого судом строку та законодавчо визначених підстав, кінцевою датою для подачі позовної заяви з урахуванням епідемічної ситуації в країні було 07.08.2020.
Тобто, позивачем пропущено строк звернення до суду передбачений чинним законодавством.
Суд звертає увагу на те, що законодавець визнав строк в шість місяців достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа визначилася, чи реалізуватиме своє право на звернення до суду.
Також суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Доводів, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено.
Таким чином, позовні вимоги належать розгляду за шість місяців, що передували моменту звернення з позовом до суду, тобто з 11.12.2019, а позовні вимоги за період з 17.07.2018 до 10.12.2019 належить залишити без розгляду.
Решта доводів позивача не приймається судом через безпідставність.
Відповідно до частини 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Приписами пункту 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами 3 та 4 статті 123 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду з адміністративним позовом, заяву про поновлення строку звернення до суду на виконання ухвали суду про залишення позову без руху не надано, а тому наявні правові підстави для залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.
Керуючись статтями 123, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити за період з 17.07.2018 до 10.12.2019 донарахування та виплату підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік) - залишити без розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Д.М. Гурін