10 серпня 2021 року м. Житомир справа № 240/11668/21
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Попової О. Г.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 яка полягає у невиплаті при звільненні грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
- зобов"язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплати грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у зв"язку із звільненням з військової служби.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на день звільнення з ним не було проведено повного розрахунку, оскільки відповідачем не виплачено грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 15.06.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в порядку статей 258-263 КАС України.
Військова частина НОМЕР_1 подала відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що не погоджується із позовними вимогами, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, а тому просить відмовити у задоволенні позову.
У відповідності до положень частини п'ятої статті 262, частини першої статті 263 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Частиною п'ятою статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 на командира гармати другої обслуги першого артилерійського взводу десятої артилерійської батареї четвертого артилерійського дивізіону.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 17.05.2021 року № 108 позивач звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу з 15.05.2021 року.
За час проходження військової служби я набув право на отримання речового забезпечення. Водночас належні мені предмети речового майна не видані а грошова компенсація за неотримане речове майно при звільненні не виплачена.
В травні 2021 року позивач звернувся письмово до в/ч НОМЕР_1 із заявою про виплату належної мені грошової компенсації за неотримане речове майно.
Проте у відповідь листом військової частини НОМЕР_1 від 27.05.2021 року № 3246 відмовила у виплаті спірної грошової компенсації.
Вважаючи, що відповідач повинен був здійснити нарахування та виплату грошової компенсації за неотримане речове майно, позивач звернувся до суду зданим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.1 ст.9-1 Закону №2011 речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
22.03.2016 набув чинності Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 (далі - Порядок №178).
Відповідно до пунктів 2-3 Порядку №178 виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки.
Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Відповідно до п.4 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Пунктом 5 Порядку №178 визначено, що довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини, виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Таким чином, у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.
На користь вказаного висновку свідчить те, що в пункті 4 Порядку №178 виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.
Вказаний висновок щодо застосування норм права узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 03.10.2018 у справі № 803/756/17 (адміністративне провадження № К/9901/38716/18).
Судом встановлено, що позивач звертався до командира військової частини НОМЕР_3 (за місцем проходження військової служби) із рапортом про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно при звільненні, про що свідчить відбиток штемпеля печатки військової частини НОМЕР_3 (а.с.38).
При цьому, суд враховує, що відповідно до наказу командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України "Про призначення ліквідаційної комісії по розформуванню військової частини НОМЕР_3 " №142 від 19.09.2019, з 30 листопада 2019 року розформовано військову частину НОМЕР_3 , яка підпорядковується командувачу Десантно-штурмових військ Збройних Сил України, правонаступником військової частини НОМЕР_3 призначено військову частину НОМЕР_4 (а.с.94-95).
Також матеріали справи свідчать, що з 01 жовтня 2019 року військова частина НОМЕР_3 знаходиться на фінансовому забезпеченні при військовій частині НОМЕР_4 , що сторонами не заперечується (а.с. 43 зворот).
Зважаючи на встановлені обставини у справі, належним відповідачем у даній справі, зокрема, щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за належне, але неотримане речове майно, є військова частина НОМЕР_4 , як правонаступник військової частини НОМЕР_3 .
Згідно з п.4 розділу ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України 29.04.2016 №232 (далі - Інструкція №232) військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.
Згідно абзацу 9 пункту 4 Розділу ІІІ Інструкції №232 особам офіцерського, сержантського, старшинського та рядового складу, які проходили військову службу за контрактом, нарахування заборгованості здійснюється, зокрема, під час звільнення в запас або у відставку військовослужбовців, які були прийняті на військову службу за контрактом із запасу, нараховується заборгованість за наявності календарної вислуги більше ніж 5 років, пропорційно часу, який минув з настання права на отримання речового майна, що не було отримане під час проходження служби в повному обсязі.
Саме з посиланням на вказану норму права, відповідач зазначає про те, що позивач під час військової служби не набув право на нарахування грошової компенсації за неотримане речове майно, однак суд не погоджується з зазначеними доводами, зважаючи на наступне.
Відповідно вимог Порядку №178 довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Предметом спірних правовідносин у даному випадку є наявність у позивача права на виплату грошової компенсації за неотримане речове майно, виплаченої військовою частиною, вимогам норм чинного законодавства.
Суд зазначає, що відповідно до ч.1ст.9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається саме Кабінетом Міністрів України.
При цьому, норми Інструкції №232 (на які посилається відповідач) не слід оцінювати як доповнюючі або конкретизуючі, оскільки, вони фактично звужують право особи на грошову компенсацію та зменшують розмір відповідних виплат.
Таким чином, при нарахуванні та виплаті грошової компенсації вартості за неотримане речове майно слід керуватися відповідним належним актом вищої юридичної сили- постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року №178. Норми ж Інструкції №232 підлягають застосуванню лише в частинах, які не суперечать такому акту.
Відповідно до частини першоїстатті 8 Конституції Українив Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина першастатті 129 Конституції України). За приписами частини другоїстатті 6 КАС Українисуд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, щозакон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоби виключити ризик свавілля.
Європейський суд з прав людини тлумачить поняття "якість закону" так: національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (рішення Європейського суду з прав людини у справах "C.G. та інші проти Болгарії" ("C. G. аnd Others v. Bulgaria") від 24 липня 2008 року, заява № 1365/07, п. 39, "Олександр Волков проти України" від 29 січня 2013 року, заява № 21722/11, п. 170).
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі, тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. А роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Кантоні проти Франції" ("Cantoni v. France") від 11 листопада 1996 року, заява № 17862/91, п. 31-32, "Вєренцов проти України" від 11 квітня 2013 року, заява № 20372/11, п. 65).
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідача, яка полягає у невиплаті при звільненні ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно є протиправною.
З метою належного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплати позивачу грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у зв"язку із звільненням з військової служби.
Згідно з частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення позовних вимог.
Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати під час звернення до суду із даним позовом.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 257, 262, 295 КАС України, суд, -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 при звільненні грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
Зобов"язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплати ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у зв"язку із звільненням з військової служби.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду складено у повному обсязі: 06 серпня 2021 року.
Суддя О.Г. Попова