09 серпня 2021 року м. Житомир справа № 240/22488/20
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просить:
- визнати протиправними дії (відмову) Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, що полягають у протиправній відмові, оформлений листом від 17.11.2020 №18522-18558/Н-02/8-0600/20 щодо ненарахування та невиплати йому додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, як особі, віднесеній до 1 категорії, інваліду І групи, відповідно до статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тобто у розмірі 100% мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", щомісячно починаючи з 17.07.2018, та перерахунку і виплаті пенсії як інваліду І групи інвалідності, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" тобто в розмірі , не нижче 10 мінімальних пенсій за віком, встановленої частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 17.07.2018, щомісячно;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести перерахунок та виплату йому, додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, як особі, віднесеній до 1 категорії, інваліду І групи, відповідно до ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тобто в розмірі 100 % мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 17.07.2018, щомісячно;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести перерахунок та виплатити йому пенсію, як інваліду І групи, щодо якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тобто в розмірі, не нижче 10 мінімальних пенсій за віком, встановленої частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 17.07.2018, щомісячно.
В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області протиправно з 17.07.2018 (після прийняття Конституційним Судом рішення від 17.07.2018 №6-р/2018) не виплачує йому пенсії по інвалідності, щодо якої встановлений причинний зв'язок з Чорнобильською катастрофою, в розмірі, передбаченому статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та додаткову пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі, передбаченому статтею 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". З огляду на зазначене позивач звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою від 05 січня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі №240/22488/20 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
09 лютого 2021 року до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач заперечував проти задоволення заявлених позовних вимог. Аргументуючи таку позицію відповідач зазначив, що кошти, передбачені статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" нараховуються та виплачуються позивачу в розмірах, визначених нормами чинного законодавства.
Відповідно до норм ст.ст. 257, 262 КАС України дана адміністративна справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією відповідного посвідчення (категорії 1) серії НОМЕР_1 від 27 грудня 2010 року, виданого Житомирською обласною державною адміністрацією (а.с.6).
Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА №528276 ОСОБА_1 з 16 травня 2016 року безстроково встановлена І група інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з наслідками аварії на ЧАЕС (а.с.7).
Крім того, з 22 червня 2010 року позивач отримує пенсію по інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з аварією на ЧАЕС та на даний час перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області (а.с.8).
В ході розгляду справи судом встановлено, що 09 вересня 2020 року з метою реалізації свого права на належне пенсійне забезпечення позивач звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою в якій просив здійснити йому, починаючи з 17.07.2018, нарахування та виплату передбаченої статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії по інвалідності, щодо якої встановлений причинний зв'язок з Чорнобильською катастрофою, в розмірі десяти мінімальних пенсій за віком, та передбаченої статтею 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 100 % мінімальної пенсії за віком (а.с.13-14).
Однак у відповідь на свою заяву позивач отримав від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області лист від 17.11.2020 №18522-18558/Н-02/8-0600/20 (а.с.15), в якому відповідач повідомив, що згідно з статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань. Крім того, статтею 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" мінімальний розмір пенсії для осіб з інвалідністю І групи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою становить 150 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, потерпілим 1 категорії з інвалідністю І групи становить 341,64 гривень (а.с.15).
Позивач вважає, що відповідач після прийняття Конституційним Судом рішення від 17.07.2018 №6-р/2018 протиправно виплачує йому передбачені статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплати в розмірі меншому, ніж це передбачено чинним законодавством, а тому він звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відносини з приводу виплати пенсії по інвалідності, щодо якої встановлений причинний зв'язок з Чорнобильською катастрофою, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, врегульовані правовими нормами статтей 50 та 54 Закону №796-XII.
Суд зазначає, що з моменту прийняття Закону №796-XII до статтей 50 та 54 неодноразово вносились зміни.
Зокрема, стаття 50 Закону №796-XII (в редакції від 09.07.2007) передбачала, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам I групи - 100 процентів мінімальної пенсії за віком; інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком; інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Натомість, стаття 54 Закону №796-XII (в редакції від 09.07.2007) передбачала, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.
У всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.
Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.
В подальшому, до статтю 50 Закону №796-XII на підставі Закону України від 28.12.2007 № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" вносились зміни, яким статтю 50 Закону №796-XII викладено у такій редакції:
"Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам I групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; інвалідам II групи - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами".
Натомість, статтю 54 Закону №796-XII на підставі Закону України від 28.12.2007 №107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" вносились зміни, яким статтю 50 Закону №796-XII викладено у такій редакції:
" У всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:
для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році: по I групі інвалідності - 220 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987-1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження: по I групі інвалідності - 160 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 150 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 140 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою: по I групі інвалідності - 130 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 120 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 110 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; дітям-інвалідам - 70 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність".
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 положення Закону України від 28.12.2007 № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо внесення таких змін до статті 50 та частини 3 статті 54 Закону №796-ХІІ було визнано неконституційними, та зазначено, що Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" діє в попередній редакції.
У подальшому, підпунктом 9 пункту 4 розділу I Закону України від 28.12.2014 року №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" статтю 50 Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було викладено у новій редакції, яка передбачала, що:
"Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України".
Водночас, підпунктом 13 пункту 4 розділу I Закону України від 28.12.2014 року №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" статтю 54 Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було викладено у такій редакції:
"Пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.
Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань".
При цьому, Прикінцевими положеннями Закону України від 28.12.2014 року №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" передбачено, що цей закон у зазначеній вище частині набирає чинності з 01.01.2015.
Суд зазначає, що підпункт 9 та підпункт 13 пункту 4 розділу I Закону України від 28.12.2014 №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", якими статті 50 та 54 Закону №796-XII було викладено в нових редакціях, ні рішенням Конституційного Суду України №6-р/2018 від 17.07.2018, ні жодним іншим рішенням Конституційного Суду України неконституційним не визнавався.
Стаття 50 Закону №796-ХІІ (у діючій на момент виникнення спірних правовідносин редакції) передбачала, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, а стаття 54 Закону №796-ХІІ (у діючій на момент виникнення спірних правовідносин редакції) передбачала, що умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Пунктом 26 розділу VI Бюджетного кодексу України, встановлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На виконання вимог статтей 50 та 54 Закону №796-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 23.11.2011 № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" затвердив Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок №1210).
Підпунктом 2 пункту 11 Порядку № 1210 визначено, що мінімальний розмір пенсії для інших осіб з інвалідністю, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою становить: для осіб з інвалідністю I групи - 100 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2012 р. і 150 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 1 липня 2012 р.;
Відповідно до підпункту 1 пункту 13 Порядку № 1210 особам, що належать до категорії 1 щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплачується у таких розмірах: для інших осіб з інвалідністю, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою: особам з інвалідністю I групи - 341,64 гривні.
На час судового розгляду справи вказана постанова Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 " Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є чинною, ніким не скасованою та не зміненою.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що в період спірних правовідносин (з 17.07.2018) розміри, передбаченої статтею 54 Закону № 796-ХІІ пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, та передбаченої статтею 50 Закону № 796-ХІІ додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, були визначені постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
В ході розгляду справи судом було встановлено та не заперечувалось сторонами, що в спірний період з 17.07.2018 ОСОБА_1 отримувала пенсію для інвалідів І групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою у розмірі 150 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 341,64 гривень, як це передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
При цьому, посилання позивача на положення статтей 50 та 54 Закону №796-ХІІ, які на його думку, встановлюють розмір пенсії для інвалідів І групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, в розмірі 10 мінімальних пенсії за віком, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 100% мінімальної пенсії за віком, суд не приймає до уваги, оскільки позивачем не було враховано, що правове регулювання розміру зазначених виплат зазнало змін.
В контексті зазначеного, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для виплати позивачу з 17.07.2018 пенсії для інвалідів І групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, передбаченої статтею 54 Закону №796-ХІІ у розмірі 10 мінімальних пенсії за віком, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 150 % мінімальної пенсії за віком, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищезазначене та встановлені обставини справи, які перевірені зібраними доказами у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м. Житомир, 10003; код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.Е.Черняхович