10 серпня 2021 року м. Житомир справа № 240/18349/20
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі: судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними, стягнення коштів,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якому просить визнати протипраними дії відповідача щодо не нарахування та не виплати йому одноразової грошової допомоги у сумі - 17620 грн.
В обґрунтування позову вказано, що 25.04.2018 позивач уклав перший контракт про проходження військової служби у Державній прикордонній службі України на посадах офіцерського складу строком на 1 роки з 25.04.2018 до 24.04.2019. 01.03.2018 набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704 (далі - Постанова №704). Відповідно до п.п.8 п.6 Постанови №704 постановлено виплачувати: одноразову грошову допомогу військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу після укладення ними першого контракту в таких розмірах: особам офіцерського (середнього, старшого та вищого начальницького) складу - десять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року. Отже, вважає, що після укладення першого контракту з Державною прикордонною службою, він набув право на виплату одноразової грошової допомоги у сумі - 17620 гривень.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
Північне регіональне управління Державної прикордонної служби України у строк та в порядку, визначеному ст.152, ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України подало відзив на позовну заяву. В обґрунтування відзиву зазначено, що позивач даний контракт заключив після 33 календарних років вислуги на військовій службі. Наголошує на тому, що відповідно п.3 глави 5 розділу 4 Інструкції про порядок виплати військовослужбовцям Державної прикордонної служби України від 25.08.2018 року №558, зареєстрованим у Міністерстві юстиції від 23.07.2018 за №854/32306, грошова допомога військовослужбовцям після укладення ними першого контракту не виплачується особам офіцерського складу, які проходять кадрову військову службу і в добровільному порядку виявили бажання проходити військову службу за контрактом.
У відповідності до частини четвертої статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з частиною п'ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Як встановлено судом, що 25.04.2018 між Головою Державної прикордонної служби України генерал-лейтенантом Цигикалом П.О. ОСОБА_1 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах осіб офіцерського складу строком на один рік з 25.04.2018 року до 24.04.2019 року. Контракт набирає чинності з 25.04.2018 року.
Згідно з витягом з наказу від 30.04.2019 року №138-ОС полковника ОСОБА_1 звільнено з військової служби за пп. «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» у запас та виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення .
24 вересня 2020 року позивач звертався до Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України та Житомирського прикордонного загону Державної прикордонної служби України із заявами, в яких просив нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу після укладення першого контракту (а.с.22-23).
Листом від 12.10.2020 №11/4619 Північне регіональне управління Державної прикордонної служби України повідомило, що відповідно до п.3 глави 5 розділу IV Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.08.2018 року № 558, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.07.2018 року за № 854/32306, грошова допомога військовослужбовцям після укладення ними першого контракту не виплачується особам офіцерського складу, які проходять кадрову військову службу і в добровільному порядку виявили бажання проходити військову службу за контрактом .
Не погоджуючись із такими діями відповідачів, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п.2 Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до пп.8 п.6 Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 виплачувати одноразову грошову допомогу військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу після укладення ними першого контракту в таких розмірах: особам рядового складу - вісім розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; особам сержантського і старшинського (молодшого начальницького) складу - дев'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; особам офіцерського (середнього, старшого та вищого начальницького) складу - десять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Як попередньо встановлено судом, позивачем укладено контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах осіб офіцерського складу строком на один рік з 25.04.2018 року по 24.04.2019 року.
Пунктом 8 Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 встановлено, що умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.
Згідно статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання. Акти Кабінету Міністрів України підписує Прем'єр-міністр України.
Таким чином, з аналізу вказаних правових норм суд встановив, що умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються лише актами Кабінету Міністрів України.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі Щокін проти України (рішення від 14 жовтня 2010 року п. 56-58) Європейський суд з прав людини зазначив, що на думку Суду, відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.
Вищевикладених міркувань достатньо, щоб суд дійшов висновку, що втручання у майнові права заявника було незаконним для цілей статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Відповідно до ч.3 ст. 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
В обґрунтування підстав відмови позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги Північне регіональне управління Державної прикордонної служби України посилається на наказ Міністра внутрішніх справ №558 від 25.08.2018.
Слід звернути увагу, що Постанова Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 має вищу юридичну силу від наказу Міністра внутрішніх справ України, який не має права змінювати положення актів Кабінету Міністрів України.
Відтак, посилання Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України на наказ Міністра внутрішніх справ №558 від 25.08.2018, як на підставу відмови у виплаті одноразової грошової допомоги є незаконним, а тому, такі дії відповідача суд вважає необхідним визнати протиправними.
З огляду на те, що законних підстав для відмови ОСОБА_1 у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги судом не встановлено, належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та невиплати йому одноразову грошову допомогу у сумі - 17620 гривень.
Згідно з ч.2ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України визначено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з ч.2ст.5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З наведеного випливає, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б доводили наявність порушеного права.
Якщо право особи не є порушеним, то, відповідно, воно не може бути захищеним судом, а тому відсутність порушеного права є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, позивачем доведено право на нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у сумі - 17620 гривень, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (вул.Промислова,5, м.Житомир, 10025, ЄДРПОУ 23311352) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , інд. код НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги у сумі - 17620 гривень.
Зобов'язати Північне регіональне управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у сумі - 17620 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.В. Чернова