Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про закриття провадження у справі
09 серпня 2021 р. Справа №200/3490/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Шинкарьової І.В., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до Управління «Служби у справах дітей» Маріупольської міської ради Комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Маріупольської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління «Служби у справах дітей» Маріупольської міської ради Комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Маріупольської міської ради про:
Визнати неправомірними дії відповідача у частині порушення прав позивачки ОСОБА_1 при розгляді питання про визначення місця проживання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 під час проведення 12.02.2021 року засідання комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Маріупольської міської ради та незаконності п. 19 протоколу комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Маріупольської міської ради від 12.02.2021 року, зобов'язанням проведення повторного засідання з питання про визначення місця проживання дитини ОСОБА_2 як з батьком ОСОБА_3 так і з матір'ю ОСОБА_1 .
Обґрунтовуючи позов ОСОБА_1 посилається те, що оскаржуване рішення Виконавчого комітету Маріупольської міської ради, яке викладене протоколом № 5 від 12 лютого 2021 року п. 19 «Засідання комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Маріупольської міської ради» щодо місця проживання малолітнього ОСОБА_2 є протиправним. Посилається на неврахування під час прийняття оскаржуваного рішення всіх обставин, які мали бути враховані.
Ухвалою суду від 10 червня 2021 року прийняти позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
12 липня 2021 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача, в якому позивач вказує, що даний спір не може бути розглянутий в порядку адміністративного судочинства. Вказує, що спір у даній справі виник між ОСОБА_1 як суб'єктом приватного права та виконавчим комітетом місцевого органу самоврядування як суб'єктом владних повноважень з приводу оскарження неправомірних, на її думку, дій та рішень, через порушення її прав як матері дитини, що свідчить про наявність спору. Правовідносини, що виникли між сторонами, пов'язані з правом батьків на визначення місця проживання та виховання дитини, які по своєму змісту та суті не є публічно-правовими.
Дослідивши матеріали справи суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що в цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Отже, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб'єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб'єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.
Стосовно терміну “публічно-владні управлінські функції”, то у розумінні пункту 2 частини першої статті 4 КАС України термін “публічно” означає, що такі функції суб'єкта спрямовані на задоволення публічного інтересу; зміст поняття “владні” полягає в наявності у суб'єкта повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин. Управлінські функції - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб'єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб'єкта (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 757/15346/18-ц).
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
У відповідності до ч. 1 ст. 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень"; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років". 14) спорах із суб'єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства; 15) спорах, що виникають у зв'язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулась з позовом до Управління «Служба у справах дітей» Маріупольської міської ради, Комісії з питань захисту прав дитини при виконкомі міської ради про визнання незаконним п.19 протоколу засідання Комісії з питань захисту прав дитини при виконкомі міської ради від 12.02.2021 та визнання незаконними дій відповідача при розгляді питання про визначення місця проживання дитини ОСОБА_2 .
Отже, спір у даній справі виник між ОСОБА_1 як суб'єктом приватного права та виконавчим комітетом місцевого органу самоврядування як суб'єктом владних повноважень з приводу оскарження неправомірних, на її думку, дій та рішень, через порушення її прав як матері дитини, що свідчить про наявність спору.
Правовідносини, що виникли між сторонами, пов'язані з правом батьків на визначення місця проживання та виховання дитини, які по своєму змісту та суті не є публічно-правовими.
Відповідно до 4.1 ст. 19 ЦПК суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
З огляду на викладене та враховуючи, що оскаржуване рішення прийняте комісією на реалізацію саме положень Сімейного Кодексу України, вимога про скасування рішення органу місцевого самоврядування, що пов'язана з реалізацією особистих немайнових інтересів, є способом захисту цивільних прав та інтересів, та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, ,
Зазначене відповідає практиці Верховного Суду, яка наведена у постанові від 13 червня 2018 року у справі № 500/6325/17 та від 04 липня 2018 року у справі №496/4271/16-а.
Частиною 1 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Аналіз зазначених обставин справи дає підстави вважати, що спір у цій справі не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів місцевого самоврядування, а стосується захисту його приватних інтересів у сфері сімейних відносин.
Зазначене відповідає практиці Верховного Суду, яка наведена у постанові від 07.12.2018 у справі № 591/3799/14-а.
Отже, цей спір слід розглядати за правилами цивільного судочинства.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 183 КАС України передбачено, що за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: закриття провадження у справі.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 238 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі: якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі.
Суд роз'яснює, що цей спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Керуючись ст. ст. 238, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Закрити провадження у справі № 200/3490/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління «Служби у справах дітей» Маріупольської міської ради Комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Маріупольської міської ради про визнання неправомірними дій відповідача у частині порушення прав позивачки ОСОБА_1 при розгляді питання про визначення місця проживання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 під час проведення 12.02.2021 року засідання комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Маріупольської міської ради та незаконності п. 19 протоколу комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Маріупольської міської ради від 12.02.2021 року, зобов'язанням проведення повторного засідання з питання про визначення місця проживання дитини ОСОБА_2 як з батьком ОСОБА_3 так і з матір'ю ОСОБА_1 .
Ухвала прийнята, складена в повному обсязі і підписана 09 серпня 2021 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя І.В. Шинкарьова