Україна
Донецький окружний адміністративний суд
19 липня 2021 р. Справа№200/7425/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Кравченко Т.О.,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
10 серпня 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - відповідач, Покровське ОУ ПФУ), надісланий на адресу суду 06 серпня 2020 року, в якому позивач просила:
1. визнати протиправним та скасувати рішення Покровського ОУ ПФУ 27 жовтня 2019 року № 4715 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років згідно з п. 2 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
2. зобов'язати Покровське ОУ ПФУ повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років від 08 жовтня 2019 року № 4715 з урахуванням висновків суду щодо протиправності не зарахування до страхового та спеціального стажу відповідних періодів роботи позивача:
з 19 січня 1985 року по 08 січня 1993 року, з 03 серпня 1993 року по 18 січня 1995 року у «Палаці культури «Шахтар» (клубі «Шахтар» Красноармійського міськкому вугільників);
з 02 березня 1995 року по 13 березня 1995 року у «Палаці культури «Шахтар» (клубі «Шахтар» Красноармійського міськкому вугільників);
з 15 серпня 1995 року по 27 серпня 2001 року в Управлінні у справах сім'ї та молоді Родинського виконкому (Комітет у справах молоді та спорту).
Заяви, клопотання учасників справи. Процесуальні дії у справі.
17 серпня 2020 року суд постановив ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі; вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановив строк для подання відзиву на позовну заяву; витребував у відповідача докази.
Про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі учасники справи повідомлені належним чином в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 262 КАС України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження у випадках, визначених ст. 263 цього Кодексу, розпочинається через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 2 ст. 262 КАС України).
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що 27 жовтня 2019 року відповідач прийняв рішення № 4715, яким відмовив в призначенні пенсії за вислугу років згідно з п. 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) та ст. 52, п. «е» ст. 55 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788) у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу для призначення пенсії за вислугу років станом на 01 жовтня 2017 року.
Позивач доводить, що наявність у неї страхового та спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років підтверджена записами в трудовій книжці.
Наполягає на наявності у неї права на зарахування до страхового стажу періодів роботи з 19 січня 1985 року по 08 січня 1993 року, з 03 серпня 1993 року по 18 січня 1995 року у «Палаці культури «Шахтар» (клубі «Шахтар» Красноармійського міськкому вугільників), з 02 березня 1995 року по 13 березня 1995 року у «Палаці культури «Шахтар» (клубі «Шахтар» Красноармійського міськкому вугільників), з 15 серпня 1995 року по 27 серпня 2001 року в Управлінні у справах сім'ї та молоді Родинського виконкому (Комітет у справах молоді та спорту), оскільки вона не є особою, відповідальною за внесення записів у трудову книжку, та не може зазнавати негативних наслідків через помилки (неточності) в їх оформленні.
Також позивач доводить, що має право на зарахування перелічених вище періодів роботи до спеціального педагогічного стажу, що дає право на пенсію за вислугу років працівникам освіти, оскільки працювала у сфері позашкільної освіти.
Рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії вважає протиправним та таким, що порушує її право на пенсійне забезпечення, а тому звернулася до суду з цим позовом.
Відповідач позов не визнав, надав відзив на позовну заяву.
Правомірність свого рішення відповідач обґрунтовував тим, що ОСОБА_1 претендувала на призначення пенсії за вислугу років згідно з п. 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 та ст. 52, п. «е» ст. 55 Закону № 1788, однак у неї відсутній необхідний спеціальний стаж.
Відповідач вважає, що через недоліки в оформленні записів трудової книжки про періоди роботи ОСОБА_1 з 19 січня 1985 року по 08 січня 1993 року, з 03 серпня 1993 року по 18 січня 1995 року, з 02 березня 1995 року по 13 березня 1995 року, з 15 серпня 1995 року по 27 серпня 2001 року вони не підлягають зарахуванню до страхового стажу.
До спеціального педагогічного стажу ці періоди не можуть бути зараховані на тій підставі, що Палац культури «Шахтар» (клуб «Шахтар» Красноармійського міськкому вугільників) та Управління у справах сім'ї та молоді Родинського виконкому (Комітет у справах молоді та спорту) не передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію з вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909 (далі - Перелік № 909).
Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Докази відхилені судом, та мотиви їх відхилення.
На виконання вимог ст. 90 КАС України суд оцінив докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні; оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з того, що жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 77 КАС України кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
За правилами абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що встановлено на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .
З 06 червня 1993 року постійне місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить штамп про реєстрацію місця проживання, проставлений в паспорті.
Відповідач - Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (ідентифікаційний код: 42169323) зареєстроване як юридична особа, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) внесений відповідний запис; перебуває в стані припинення. На час розгляду справи державна реєстрація припинення відповідача як юридичної особи не проведена.
Матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 свідчать, що 08 жовтня 2019 року позивач звернулася до Покровського ОУ ПФУ з заявою про призначення пенсії за вислугу років.
Разом з заявою від 08 жовтня 2019 року, зареєстрованою за № 4715, позивач надала паспорт, трудову книжку, свідоцтво про шлюб, свідоцтво про народження, ідентифікаційний номер, довідки комунального позашкільного навчального закладу «Родинський будинок творчості дітей та юнацтва відділу освіти Красноармійської міської ради» від 30 вересня 2019 року №№ 28, 29, 31, що відображено в розписці-повідомленні.
В переліку документів, яких недостатньо для призначення пенсії, посадова особа Покровського ОУ ПФУ вказала довідку про заробітну плату за період страхового стажу до 01 липня 2000 року та довідку про відпустки без оплати, про що зазначено в розписці-повідомленні.
Відомості про те, що посадові особи відповідача пропонували позивачу подати інші додаткові документи, в розписці-повідомленні не відображені.
Того ж дня (18 жовтня 2019 року) позивач подала до Покровського ОУ ПФУ заяву, в якій наполягала на прийнятті рішення про призначення їй пенсії за вислугу років за наданими документами.
27 жовтня 2019 року перший заступник начальника Покровського ОУ ПФУ Дрегваль О.М., за участю начальника юридичного відділу Третьякової Ю.С., начальника відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій № 1 Кириченко Д.О. та головних спеціалістів Биби А.Г., Власової Т.В., розглянула заяву ОСОБА_1 від 08 жовтня 2019 року № 4715 про призначення пенсії за вислугу років згідно з п. 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 та ст. 52, п. «е» ст. 55 Закону № 1788 та прийняла рішення № 4715 про відмову в призначенні пенсії.
Своє рішення пенсійний орган обґрунтував таким.
Для призначення пенсії ОСОБА_1 надала: заяву про призначення пенсії, паспорт, трудову книжку, свідоцтво про шлюб, свідоцтво про народження, картку фізичної особи-платника податків, диплом, довідки комунального позашкільного навчального закладу «Родинський будинок творчості дітей та юнацтва відділу освіти Красноармійської міської ради» від 30 вересня 2019 року № 28, 29, 31.
Також відповідачем взяті до уваги індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 1998 року по 2019 рік і особиста заява позивача від 18 жовтня 2019 рік.
Про те, що предметом розгляду пенсійного органу були інші документи чи матеріали, в рішенні від 27 жовтня 2019 року № 4715 відповідач не зазначив.
Розглядаючи заяву ОСОБА_1 , пенсійний орган виходив з того, що відповідно до ст. 52, п. «е» ст. 55 Закону України № 1788 та п. 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 право на пенсію за вислугу років після досягнення 55 років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення за переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року № 1436), за наявності спеціального стажу роботи станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати:
- з 01 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 06 місяців;
- з 01 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років;
- з 01 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 06 місяців.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення, які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацом першим та другим цього пункту.
Відповідно до п. 2.1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 особам, які на день набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений ст. ст. 52, 54 та 55 Закону № 1788, пенсія за вислугу років призначається за їх зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом № 1788.
Згідно зі ст. 7 Закону № 1788 пенсії за вислугу років призначаються лише при залишенні роботи, яка дає право на цей вид пенсії.
Відповідач вказував на те, що ОСОБА_1 претендувала на призначення пенсії за вислугу років згідно зі ст. 52, п. «е» ст. 55 Закону № 1788 та п. 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 із врахуванням до спеціального стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, періодів роботи:
з 19 січня 1985 року по 08 січня 1993 року в клубі «Шахтар» Красноармійського міськкому вугільників;
з 03 серпня 1993 року по 18 січня 1995 року в клубі «Шахтар» Красноармійського міськкому вугільників;
з 02 березня 1995 року по 13 березня 1995 року в клубі «Шахтар» Красноармійського міськкому вугільників;
з 15 серпня 1995 року по 27 серпня 2001 року в Управлінні у справах сім'ї та молоді Родинського виконкому;
з 01 вересня 2001 року по 30 вересня 2017 року в комунальному позашкільному навчальному закладу «Родинський будинок творчості дітей та юнацтва відділу освіти Красноармійської міської ради».
За розрахунком пенсійного органу страховий стаж ОСОБА_1 складає 21 рік 07 місяців 05 днів, спеціальний стаж, що дає право на пенсію за вислугою років станом на 01 жовтня 2017 року відповідно до Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ «Про внесення до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» - 15 років 08 місяців 20 днів.
При цьому відповідач не зарахував до страхового стажу періоди роботи позивача:
з 19 січня 1985 року по 08 січня 1993 року, з 03 серпня 1993 року по 18 січня 1995 року в клубі «Шахтар» Красноармійського міськкому вугільників у зв'язку з тим, що записи засвідчені печаткою, яка не відповідає найменуванню установи при прийомі на роботу; дані про перейменування або реорганізацію відсутні;
з 02 березня 1995 року по 13 березня 1995 року в клубі «Шахтар» Красноармійського міськкому вугільників у зв'язку з тим, що записи в трудовій книжці про періоди роботи засвідчені печаткою, яка не відповідає найменуванню установи при прийому на роботу; дані про перейменування або реорганізації цієї установи відсутні; відсутня підстава внесення запису про звільнення з роботи - номер і дата наказу;
з 15 серпня 1995 року по 27 серпня 2001 року в Управлінні у справах сім'ї та молоді Родинського виконкому у зв'язку з тим, що записи у трудовій книжці про ці періоди роботи засвідчені печаткою, яка не відповідає найменуванню установи при прийому на роботу; дані про перейменування або реорганізацію відсутні.
До страхового стажу зараховані лише періоди роботи, про які наявні дані в індивідуальних відомостях про застраховану особу.
До спеціального стажу відповідач не зарахував періоди роботи позивача:
з 19 січня 1985 року по 08 січня 1993 року, з 03 серпня 1993 року по 18 січня 1995 року; з 02 березня 1995 року по 13 березня 1995 року в клубі «Шахтар» Красноармійського міськкому вугільників;
з 15 серпня 1995 року по 27 серпня 2001 року в Управлінні у справах сім'ї та молоді Родинського виконкому.
Пенсійний орган покликався на те, що клуб «Шахтар» Красноармійського міськкому вугільників та Управління у справах сім'ї та молоді Родинського виконкому не передбачені Переліком № 909.
З наведених вище підстав Покровське ОУ ПФУ прийняло рішення відмовити ОСОБА_1 в призначенні пенсії згідно зі ст. 52, п. «е» ст. 55 Закону № 1788 та п. 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу станом на 01 жовтня 2017 року.
Позивачу роз'яснено, що у разі незгоди з прийнятим рішенням, воно може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.
З приводу періодів роботи ОСОБА_1 , на зарахування яких до страхового та спеціального стажу претендує позивач і записи про які містяться в трудовій книжці НОМЕР_3 , суд встановив такі обставини.
Як свідчить диплом серії НОМЕР_4 , виданий 31 грудня 1984 року Донецьким культурно-просвітницьким училищем, в період з 1982 року по 1984 року ОСОБА_1 навчалася за спеціальністю «культурно-просвітницька діяльність».
Рішенням державної кваліфікаційної комісії від 27 грудня 1984 року їй присвоєна кваліфікація «клубний працівник», «режисер клубно-масових заходів».
Запис 1 - 19 січня 1985 року ОСОБА_1 була прийнята на роботу до будинку культури «Шахтар» м. Родинське на посаду масовика культорганізатора.
Запис 2 - 01 лютого 1987 року переведена на посаду керівника дискотеки.
Запис 3 - 26 лютого 1988 року переведена на посаду керівника театрального колективу.
Запис 4 - 08 січня 1993 року на підставі наказу від 08 січня 1993 року № 231-б звільнена за власним бажанням на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України.
Запис 5 - 03 серпня 1993 року позивач була прийнята на роботу до будинку культури «Шахтар» м. Родинське на посаду керівника гуртка.
Запис 6 - 18 січня 1995 року звільнена за власним бажанням на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України.
Запис 7 - 02 березня 1995 року ОСОБА_1 була прийнята на роботу до будинку культури «Шахтар» шахти «Краснолиманська» на посаду керівника гуртка.
Запис 3 - 13 березня 1995 року звільнена за власним бажанням на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України.
Згідно з довідкою Покровсько-Мирноградської територіальної організації профспілки працівників вугільної промисловості України від 03 березня 2020 року № 17, клуб «Шахтар» був підпорядкований Красноармійській територіальний організації профспілки працівників вугільної промисловості України.
З 01 вересня 2018 року Красноармійська територіальна організація профспілки працівників вугільної промисловості України була перейменована на Покровсько-Мирноградську територіальну організацію профспілки працівників вугільної промисловості України.
Після ліквідації клуба «Шахтар» документи були передані Покровсько-Мирноградській територіальній організації профспілки працівників вугільної промисловості України.
Згідно з довідкою державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» від 27 квітня 2020 року № 01/11-68/6 про офіційне найменування будинку культури/клубу «Шахтар», офіційне найменування - «Палац культури «Шахтар»; документи щодо підпорядкування палацу культури «Шахтар» державному підприємству «Вугільна компанія «Краснолиманська» відсутні.
Довідки від 03 березня 2020 року № 17 та від 27 квітня 2020 року № 01/11-68/6 не були предметом розгляду пенсійного органу.
Запис 9 - 15 серпня 1995 року позивач призначена на посаду педагога-організатора в Комітет у справах молоді та спорту Родинського міськвиконкому.
Запис 10 - 27 серпня 2001 року звільнена за власним бажанням на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України.
Як свідчать рішення виконавчого комітету Родинської міської Ради народних депутатів від 23 березня 1995 року № 8 «Про організацію комітету в справах молоді і спорту м. Родинське» та рішення Родинської міської Ради народних депутатів від 26 липня 1995 року «Про затвердження рішення виконкому «Про організацію комітету у справах молоді і спорту» комітет у справах молоді і спорту був утворений у складі Родинської міської Ради народних депутатів.
Будь-які інші докази щодо предмета доказування учасники справи не надали.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми призначення, перерахунку і виплати пенсії визначає Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058), який набрав чинності з 01 січня 2004 року.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058 право на отримання пенсій із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Відповідно до п. 2-1 Розділу XV Закону № 1058 особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений ст. ст. 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення». Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Ст. 2 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788) визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.
Відповідно до ст. 7 Закону № 1788 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
Згідно зі ст. 52 Закону № 1788 право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» ст. 55 цього Закону.
П. «е» ст. 55 Закону № 1788 (в редакції, чинній до 01 квітня 2015), було передбачено, що працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
У подальшому, Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон № 213), зокрема, підвищено спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію (абз. 1 - 11 п. «е» ст. 55 Закону № 1788), а Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 911) встановлено як додаткову умову для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 55 років для осіб, зазначених у п. «е» ст. 55 Закону № 1788.
Так, відповідно до внесених змін п. «е» ст. 55 Закону № 1788 було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними, зокрема, такого віку: 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року.
В свою чергу, рішенням Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року № 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), положення п. «а» ст. 54, ст. 55 Закону № 1788 зі змінами, внесеними законами України № 213, № 911.
При цьому, Конституційний Суд України зазначив, що зміни у сфері пенсійного забезпечення мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об'єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов'язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист.
Відповідно до ст. 51 Закону № 1788 пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Тобто у зазначеній нормі йдеться про роботи, які мають безпосередній вплив на здоров'я працівника і можуть призвести до втрати професійної працездатності (здатності виконувати роботу за професією) до настання віку, що дає право на пенсію за віком, а отже, до неможливості ефективно виконувати роботу без шкоди для власного здоров'я і безпеки оточуючих.
З наведеного випливає, що втрата професійної працездатності або придатності не пов'язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років.
Конституційний Суд України вказав, що положення п. «а» ст. 54, ст. 55 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 911 в частині встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 50 років для працівників, зазначених у п. «а» ст. 54 Закону № 1788, та 55 років для осіб, зазначених у п. п. «е», «ж» ст. 55 Закону № 1788, слід визнати такими, що нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням ст. ст. 1, 3, ч. 3 ст. 22, ст. 46 Основного Закону України.
Також Конституційний Суд України зазначив, що положення п. «а» ст. 54, ст. 55 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213 щодо підвищення на п'ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п'ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави, з огляду на що, оспорювані положення п. «а» ст. 54, ст. 55 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, суперечать положенням ст. ст. 1, 3, 46 Основного Закону України.
Відповідно до п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року № 2-р/2019 положення п. «а» ст. 54, ст. 55 Закону № 1788 зі змінами, внесеними законами України № 213, № 911, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, з 04 квітня 2019 року при призначенні пенсії за вислугою років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону № 1788 необхідно керуватися вказаною нормою у редакції до внесення змін Законами № 213, № 911.
Порядок звернення за призначенням пенсії регламентований ст. 44 Закону № 1058.
Згідно з ч. 1 ст. 44 Закону № 1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку, що передбачено ч. 2 ст. 44 Закону № 1058.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 44 Закону № 1058 органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).
Документи, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком, визначені п. 2.1. Порядку № 22-1.
П. 4.1. Порядку № 22-1 визначено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).
Згідно з приписами п. 4.2. Порядку № 22-1 4.2. при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Відповідно до п. 1.7. Порядку № 22-1 у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону.
Відповідно до п. 4.3. Порядку № 22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абз. 2 пп. 3 п. 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Згідно з п. 4.7. Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Висновки суду по суті позовних вимог.
Спірні правовідносини виникли у зв'язку з прийняттям Покровським ОУ ПФУ рішення від 27 жовтня 2019 року № 4715 «Про відмову в призначенні пенсії».
Цим рішенням позивачу відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу.
Для вирішення публічно-правового спору, що виник між сторонами, рішення Покровського ОУ ПФУ належить перевірити на відповідність критеріям наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС України.
Надаючи оцінку правомірності відмови відповідача в перерахунку пенсії, суд виходить саме з тих аргументів, які пенсійний орган навів у рішенні, що є предметом спору.
З приводу правомірності не зарахування до страхового стажу позивача періодів її роботи з 19 січня 1985 року по 08 січня 1993 року, з 03 серпня 1993 року по 18 січня 1995 року, з 02 березня 1995 року по 13 березня 1995 року, з 15 серпня 1995 року по 27 серпня 2001 року суд зазначає таке.
Суд встановив, що в період з 19 січня 1985 року по 31 січня 1987 року ОСОБА_1 працювала в будинку культури «Шахтар» м. Родинське на посаді масовика культорганізатора; з 01 лютого 1987 року по 25 лютого 1988 року - на посаді керівника дискотеки; з 26 лютого 1988 року по 08 січня 1993 року - на посаді керівника театрального колективу; з 03 серпня 1993 року по 18 січня 1995 року - на посаді керівника гуртка; з 02 березня 1995 року по 13 березня 1995 року позивач працювала в будинку культури «Шахтар» шахти «Краснолиманська» на посаді керівника гуртка; з 15 серпня 1995 року по 27 серпня 2001 року в Комітеті у справах молоді та спорту Родинського міськвиконкому на посаді педагога-організатора, що підтверджено записами в трудовій книжці, яка є основним документом про стаж.
Відповідач відмовив у зарахуванні цих періодів до страхового стажу, покликаючись на те, що записи засвідчені печатками, які не відповідають найменуванню установ при прийомі на роботу; дані про перейменування або реорганізацію відсутні; відсутня підстава внесення запису про звільнення з роботи - номер і дата наказу.
З цього приводу суд зауважує таке.
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 24 Закону № 1058 1 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Абз. 1 ч. 2 ст. 24 Закону № 1058 установлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону № 1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно зі ст. 62 Закону № 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110 (далі - Інструкція № 58), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Згідно з п. 1.5. Інструкції № 58 питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників», цією Інструкцією та іншими актами законодавства.
Відповідно до п. 2.2. Інструкції № 58, крім іншого, до трудової книжки вносяться відомості про звільнення.
П. 2.3. Інструкції № 58 передбачено, що записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Згідно з п. 2.4. Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
За правилами, наведеними у п. п. 2.6., 2.8. Інструкції № 58, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.
П. 2.15. Інструкції № 58 обумовлено, якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: «Підприємство таке-то з такого-то числа переіменоване на таке-то», а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.
Відповідно до п. п. 2.25., 2.26. Інструкції № 58 записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер.
За правилами, наведеними у п. 4.1. Інструкції № 58, у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Суд відзначає, що Інструкція № 58 чітко визначає коло осіб, які уповноважені вносити записи до трудової книжки. До таких осіб належить керівник підприємства або спеціально уповноважена ним особа.
Вирішуючи публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд враховує висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 19 грудня 2019 року у справі № 307/541/17, а саме:
«34. Суд звертає увагу, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
35. При цьому, колегія суддів вважає, що правильним є висновок суду першої інстанції про те, що право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб, які зобов'язані вести облік трудового стажу працівників…».
На переконання суду, позивач як особа, на яку не покладено обов'язків щодо організації ведення обліку, зберігання і видачі трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до її трудової книжки відомостей, а тому невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для не зарахування пенсійним органом страхового стажу і, як наслідок, для обмеження права позивача на пенсійне забезпечення. На працівника не може перекладатися тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці; працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення.
З огляду на це суд приходить до висновку, що Покровське ОУ ПФУ протиправно відмовило ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу періодів її роботи з 19 січня 1985 року по 08 січня 1993 року, з 03 серпня 1993 року по 18 січня 1995 року, з 02 березня 1995 року по 13 березня 1995 року, з 15 серпня 1995 року по 27 серпня 2001 року.
З приводу правомірності не зарахування до спеціального стажу періодів роботи позивача з 19 січня 1985 року по 08 січня 1993 року, з 03 серпня 1993 року по 18 січня 1995 року, з 02 березня 1995 року по 13 березня 1995 року, з 15 серпня 1995 року по 27 серпня 2001 року суд зазначає таке.
Як вже було вказано судом, в період з 19 січня 1985 року по 31 січня 1987 року ОСОБА_1 працювала в будинку культури «Шахтар» м. Родинське на посаді масовика культорганізатора; з 01 лютого 1987 року по 25 лютого 1988 року - на посаді керівника дискотеки; з 26 лютого 1988 року по 08 січня 1993 року - на посаді керівника театрального колективу; з 03 серпня 1993 року по 18 січня 1995 року - на посаді керівника гуртка; з 02 березня 1995 року по 13 березня 1995 року позивач працювала в будинку культури «Шахтар» шахти «Краснолиманська» на посаді керівника гуртка; з 15 серпня 1995 року по 27 серпня 2001 року в Комітеті у справах молоді та спорту Родинського міськвиконкому на посаді педагога-організатора.
Відповідач відмовив у зарахуванні цих періодів до спеціального педагогічного стажу, на тій підставі, що клуб «Шахтар» Красноармійського міськкому вугільників та Управління у справах сім'ї та молоді Родинського виконкому не передбачені Переліком № 909.
Позивач доводить, що має право на зарахування цих періодів до спеціального педагогічного стажу, покликаючись на те, що працювала у позашкільній освіті.
Надаючи оцінку аргументам сторін, суд враховує таке.
П. «е» ст. 55 Закону № 1788 пов'язує набуття працівником освіти права на пенсію за вислугу років з наявністю спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію з вислугу років затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909 (далі - Перелік № 909).
Розділ 1 «Освіта» Переліку № 909 включає наступні заклади і установи та посади:
- загальноосвітні навчальні заклади, військові загальноосвітні навчальні заклади, музичні і художні школи:
учителі, логопеди, військові загальноосвітні вчителі-логопеди, навчальні заклади, музичні і вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, завідувачі філіями, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи;
- міжшкільні навчально-виробничі комбінати:
директори, заступники комбінати директорів з навчально-виховної (навчальної, виховної навчально-виробничої) роботи, вчителі, майстри виробничого навчання, практичні психологи, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
- дитячі будинки, дитячі трудові та виховно-трудові колонії, дитячі приймальні пункти і приймальники-розподільники для неповнолітніх, логопедичні пункти і стаціонари, школи-клініки:
директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної частини або роботи, вчителі, вихователі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вчителі-дефектологи, вчителі-логопеди, майстри виробничого навчання, практичні психологи, соціальні педагоги, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи;
- вищі навчальні заклади І-ІІ рівнів акредитації, професійно-технічні навчальні заклади:
директори, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної, навчально-виробничої) роботи, старші майстри виробничого навчання, майстри виробничого навчання, викладачі, педагоги професійного навчання, практичні психологи, соціальні педагоги, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи;
- дошкільні навчальні заклади всіх типів:
директори (завідуючі), вихователі-методисти, вихователі, асистенти вихователів дошкільних навчальних закладів в інклюзивних групах, музичні керівники, вчителі-дефектологи, вчителі-логопеди, практичні психологи;
- позашкільні навчальні заклади:
директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями,кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи;
- бібліотеки:
завідуючі, бібліотекарі;
- дитячі клініки, поліклініки, лікарні, санаторії, диспансери, будинки дитини, дитячі відділення в санаторіях і установах для виконання покарань:
учителі, вихователі, логопеди, сурдопедагоги, тифлопедагоги.
Згідно з приміткою 2 до Переліку № 909 робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.
Отже, зарахуванню до спеціального педагогічного стажу, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону № 1788, підлягають періоди роботи особи у закладах та за професіями, що вказані в Переліку № 909.
На час роботи позивача у клубі «Шахтар» ст. 25 Закону Української РСР від 23 травня 1991 року № 1060-ХІІ «Про освіту» (далі - Закон № 1060) визначала єдину структуру системи освіти, яка серед іншого включала позашкільне навчання і виховання.
Ч. 1 ст. 42 Закону № 1060 було передбачено, що позашкільне навчання і виховання є невід'ємною частиною системи освіти.
Ч. 1 ст. 43 Закону № 1060 було установлено, що до позашкільних навчально-виховних закладів належать: палаци, будинки, станції, клуби й центри дитячої, юнацької творчості, дитячо-юнацькі спортивні школи, школи мистецтв, студії, бібліотеки, оздоровчі та інші заклади.
22 червня 2000 року Верховною Радою України прийнятий Закон України № 1841-ІІІ «Про позашкільну освіту» (далі - Закон № 1841).
Згідно зі ст. 1 Закону № 1841 позашкільний навчальний заклад - складова системи позашкільної освіти, яка надає знання, формуючи вміння та навички за інтересами, забезпечує потреби особистості у творчій самореалізації та інтелектуальний, духовний і фізичний розвиток, підготовку до активної професійної та громадської діяльності, створює умови для соціального захисту та організації змістовного дозвілля відповідно до здібностей, обдарувань та стану здоров'я вихованців, учнів і слухачів.
Відповідно до ст. 4 Закону № 1841 позашкільна освіта є складовою системи безперервної освіти.
Структура позашкільної освіти визначена ст. 5 Закону № 1841, її структуру становлять:
- позашкільні навчальні заклади;
- інші навчальні заклади як центри позашкільної освіти у позаурочний та позанавчальний час, до числа яких належать: загальноосвітні навчальні заклади незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, в тому числі школи соціальної реабілітації, міжшкільні навчально-виробничі комбінати, професійно-технічні та вищі навчальні заклади I-II рівнів акредитації;
- гуртки, секції, клуби, культурно-освітні, спортивно-оздоровчі, науково-пошукові об'єднання на базі загальноосвітніх навчальних закладів, міжшкільних навчально-виробничих комбінатів, професійно-технічних та вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації;
- клуби та об'єднання за місцем проживання незалежно від підпорядкування, типів і форм власності;
- культурно-освітні, фізкультурно-оздоровчі, спортивні та інші навчальні заклади, установи;
- фонди, асоціації, діяльність яких пов'язана із функціонуванням позашкільної освіти.
Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону № 1841 позашкільна освіта здобувається громадянами у позаурочний та позанавчальний час у позашкільних навчальних закладах та інших навчальних закладах як центрах позашкільної освіти незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, в тому числі в школах соціальної реабілітації, міжшкільних навчально-виробничих комбінатах, професійно-технічних та вищих навчальних закладах I-II рівнів акредитації.
Статус позашкільного навчального закладу визначає ст. 12 Закону № 1841.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону № 1841 позашкільний навчальний заклад за своїми організаційно-правовими формами може бути державної, комунальної або приватної форми власності.
Ч. 3 ст. 12 Закону № 1841 передбачено, що позашкільні навчальні заклади можуть функціонувати у формі центрів, комплексів, палаців, будинків, клубів, станцій, кімнат, студій, шкіл мистецтв, початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладів, спортивних шкіл, дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, фізкультурно-спортивних клубів за місцем проживання, фізкультурно-оздоровчих клубів інвалідів, спеціалізованих дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, дитячих стадіонів, дитячих бібліотек, дитячих флотилій, галерей, бюро, оздоровчих закладів, що здійснюють позашкільну освіту.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону № 1841 перелік типів позашкільних навчальних закладів затверджується Кабінетом Міністрів України.
Ч. 1 ст. 13 Закону № 1841 передбачено, що статут позашкільного навчального закладу розробляється відповідно до Конституції України, Закону України «Про освіту», цього Закону, Положення про позашкільні навчальні заклади.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону № 1841 положення про позашкільні навчальні заклади затверджується Кабінетом Міністрів України.
Позашкільний навчальний заклад на основі Положення про позашкільні навчальні заклади розробляє статут, який затверджується власником (засновником) та реєструється місцевим органом виконавчої влади у порядку, встановленому законодавством України.
Позашкільні навчальні заклади діють на підставі власних статутів.
Статус педагогічних працівників позашкільного навчального закладу визначений ст. 21 Закону № 1841.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону № 1841 педагогічним працівником позашкільного навчального закладу повинна бути особа з високими моральними якостями, яка має вищу педагогічну або іншу фахову освіту, належний рівень професійної підготовки, здійснює педагогічну діяльність, забезпечує результативність та якість своєї роботи, фізичний та психічний стан здоров'я якої дозволяє виконувати професійні обов'язки в позашкільних навчальних закладах. Педагогічним працівником позашкільного навчального закладу може бути також народний умілець з високими моральними якостями за умови забезпечення належної результативності навчально-виховного процесу.
Згідно з ч. 2 ст. 21 Закону № 1841 перелік посад педагогічних працівників системи позашкільної освіти встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 4 ст. 21 Закону № 1841 права, обов'язки та соціальні гарантії для педагогічних працівників позашкільного навчального закладу визначаються Конституцією України, Законом України «Про освіту», цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів мають право на пенсію за вислугою років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2001 року № 433 затверджений Перелік типів позашкільних навчальних закладів (далі - Перелік № 433).
До цього переліку включені:
1. Дитячо-юнацькі спортивні школи: комплексні дитячо-юнацькі спортивні школи, дитячо-юнацькі спортивні школи з видів спорту, дитячо-юнацькі спортивні школи для інвалідів, спеціалізовані дитячо-юнацькі школи олімпійського резерву, спеціалізовані дитячо-юнацькі спортивні школи для інвалідів параолімпійського резерву, школи вищої спортивної майстерності.
2. Клуби: військово-патріотичного виховання, дитячо-юнацькі (моряків, річковиків, авіаторів, космонавтів, парашутистів, десантників, прикордонників, радистів, пожежників, автолюбителів, краєзнавців, туристів, етнографів, фольклористів, фізичної підготовки та інших напрямів).
3. Мала академія мистецтв (народних ремесел).
4. Мала академія наук учнівської молоді.
5. Оздоровчі заклади для дітей та молоді: дитячо-юнацькі табори (містечка, комплекси): оздоровчі, заміські, профільні, праці та відпочинку, санаторного типу, з денним перебуванням; туристські бази.
6. Початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші).
7. Центр, палац, будинок, клуб художньої творчості дітей, юнацтва та молоді, художньо-естетичної творчості учнівської молоді, дитячої та юнацької творчості, естетичного виховання.
8. Центр, будинок, клуб еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді, станція юних натуралістів.
9. Центр, будинок, клуб науково-технічної творчості учнівської молоді, станція юних техніків.
10. Центр, будинок, клуб, бюро туризму, краєзнавства, спорту та екскурсій учнівської молоді, туристсько-краєзнавчої творчості учнівської молоді, станція юних туристів.
11. Центри: військово-патріотичного та інших напрямів позашкільної освіти.
12. Дитяча бібліотека, дитяча флотилія моряків і річковиків, дитячий парк, дитячий стадіон, дитячо-юнацька картинна галерея, дитячо-юнацька студія (хорова, театральна, музична, фольклорна тощо), кімната школяра, курси, студії, школи мистецтв, освітньо-культурні центри національних меншин.
Положення про позашкільний навчальний заклад затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2001 року № 433 (далі - Положення № 433).
Згідно з п. 1 Положення № 433 позашкільний навчальний заклад здійснює навчання і виховання громадян у позаурочний та позанавчальний час.
Відповідно до п. п. 5-6 Положення № 433 позашкільний навчальний заклад є юридичною особою і діє на підставі статуту, затвердженого засновником (власником).
У статуті зазначається повна назва закладу, його адреса, засновник (власник), підпорядкованість, мета і основні завдання діяльності, характеристика методичної та масової роботи, навчально-виховного процесу, визначаються права, обов'язки та відповідальність учасників цього процесу, а також порядок управління закладом та організації його фінансово-господарської діяльності, використання майна, внесення змін і доповнень до статуту тощо.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963 затверджений Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників (далі - Перелік № 963).
До цього переліку, серед іншого, включені посади педагогічних працівників:
- Директор, завідувач, завідувач філією, заступник завідувача філією з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, начальник вищого навчального закладу I та II рівня акредитації, професійно-технічного навчального закладу, загальноосвітнього навчального закладу, навчального закладу для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації, дошкільного навчального закладу, позашкільного навчального закладу (на якого поширюються умови оплати праці працівників установ і закладів освіти), навчально-методичної, методичної, науково-методичної установи, навчального закладу післядипломної освіти, приймальника-розподільника для дітей органу Національної поліції, притулку для дітей, центру соціально-психологічної реабілітації дітей, інклюзивно-ресурсного центру, ресурсного центру підтримки інклюзивної освіти, директор, консультант, психолог центру професійного розвитку педагогічних працівників, навчально-виробничого (міжшкільного) комбінату (центру), школи-дитячого садка, інших навчально-виховних комплексів (об'єднань); їх заступники з навчальної, виховної, навчально-виховної, методичної, виробничої, навчально-методичної, навчально-виробничої роботи; заступники директора з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи центрів професійної, медичної, фізичної та соціальної реабілітації осіб з інвалідністю; ранньої реабілітації дітей з інвалідністю.
- Завідувач: логопедичного пункту, інтернату при школі, заочного відділення школи, фільмотеки, навчально-консультаційного пункту, відділення навчального закладу, навчально-методичного кабінету (лабораторії); завідувач, керівник виробничої (навчальної) практики, фізичного виховання, навчально-виробничої (навчальної) майстерні, відділу (лабораторії, кабінету, частини) з основного напряму діяльності, його заступник; завідувач навчальної (педагогічної) частини закладів охорони здоров'я та соціального забезпечення; завідувач територіальних курсів цивільного захисту та безпеки життєдіяльності, його заступник.
- вчителі, викладачі всіх спеціальностей, асистент вчителя загальноосвітнього навчального закладу з інклюзивним та інтегрованим навчанням, асистент вчителя-реабілітолога, старший викладач вищого навчального закладу I і II рівня акредитації, майстер виробничого навчання, педагог професійного навчання, старший вихователь, вихователь, асистент вихователя дошкільного навчального закладу, соціальний педагог по роботі з дітьми з інвалідністю, логопед закладу охорони здоров'я та соціального забезпечення, методист, педагог-організатор, практичний психолог, соціальний педагог, керівник гуртка, секції, студії, інших форм гурткової роботи; концертмейстер, художній керівник, культорганізатор, акомпаніатор, екскурсовод, інструктор з туризму закладів освіти; старший вожатий, вожатий, вихователь-методист, музичний керівник, інструктор з фізкультури, інструктор з праці, інструктор слухового кабінету, фахівець (консультант) інклюзивно-ресурсного центру, старший керівник та керівник туристських груп (походу, екскурсії, експедиції) у позашкільних закладах; старший майстер у професійно-технічному навчальному закладі, перекладач-дактилолог; помічник директора з режиму, старший черговий з режиму, черговий з режиму у закладах освіти для громадян, які потребують соціальної допомоги і реабілітації.
Отже, до Переліку № 909, серед іншого, включені позашкільні навчальні заклади, а згідно з Переліком № 933 до позашкільних закладів, крім іншого, належать клуби: військово-патріотичного виховання, дитячо-юнацькі (моряків, річковиків, авіаторів, космонавтів, парашутистів, десантників, прикордонників, радистів, пожежників, автолюбителів, краєзнавців, туристів, етнографів, фольклористів, фізичної підготовки та інших напрямів); центри, палаци, будинки, клуби художньої творчості дітей, юнацтва та молоді, художньо-естетичної творчості учнівської молоді, дитячої та юнацької творчості, естетичного виховання; центри, будинки, клуби еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді; центри, будинки, клуби науково-технічної творчості учнівської молоді; центри, будинки, клуби, бюро туризму, краєзнавства, спорту та екскурсій учнівської молоді, туристсько-краєзнавчої творчості учнівської молоді.
Суд погоджується з доводами позивача про те, що педагогічна діяльність у закладах позашкільної освіти незалежно від їх форм власності та підпорядкування підлягає зарахуванню до спеціального педагогічного стажу, що дає право на пенсію за вислугу років працівникам освіти.
Однак зауважує, що ні пенсійному органу, ні суду не надані докази належності клубу «Шахтар» (палацу культури «Шахтар») до системи позашкільної освіти (статут тощо).
Висновок пенсійного органу, про те, що клуб «Шахтар» (палац культури «Шахтар») не включений до Переліку № 909 є передчасним.
Так, відповідач не пропонував позивачу подати додаткові документи для підтвердження належності цього закладу до системи позашкільної освіти; не скористався своїми правами, передбаченими ст. 44 Закону № 1058, та не звернувся із запитом до цієї установи, не провів перевірку тощо.
Як наслідок, висновок пенсійного органу про відсутність підстав для зарахування ОСОБА_1 до спеціального педагогічного стажу періодів її роботи з 19 січня 1985 року по 08 січня 1993 року, з 03 серпня 1993 року по 18 січня 1995 року, з 02 березня 1995 року по 13 березня 1995 року не може вважатися обґрунтованим.
Щодо наявності підстав для зарахування до спеціального педагогічного стажу періоду роботи позивача з 15 серпня 1995 року по 27 серпня 2001 року в Управлінні у справах сім'ї та молоді Родинського виконкому (Комітеті у справах молоді та спорту) суд зазначає таке.
Положення ст. 48 Закону України від 07 грудня 1990 року № 533-ХІІ «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування», а також ст. 11 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» дозволяють дійти висновку, що Управління у справах сім'ї та молоді Родинського виконкому (Комітет у справах молоді та спорту) є виконавчим органом міської ради, тобто органом місцевого самоврядування.
Суд зауважує, що до Переліку № 909 не включені органи місцевого самоврядування; а посада педагога-організатора передбачена для загальноосвітніх навчальних закладів, військових загальноосвітніх навчальних закладів, музичних і художніх шкіл.
Отже, без з'ясування правового статусу Управління у справах сім'ї та молоді Родинського виконкому (Комітет у справах молоді та спорту) та його місця в системі освіти висновок пенсійного органу про відсутність підстав для зарахування до спеціального педагогічного стажу періоду роботи ОСОБА_1 з 15 серпня 1995 року по 27 серпня 2001 року педагогом-організатором в Управлінні у справах сім'ї та молоді Родинського виконкому (Комітеті у справах молоді та спорту) не може вважатися обґрунтованим.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що з огляду на встановлені фактичні обставини та зміст правових норм, які регулюють спірні правовідносини, рішення Покровського ОУ ПФУ від 27 жовтня 2019 року № 4715 «Про відмову в призначенні пенсії» підлягає визнанню протиправним.
Висновок суду про протиправність рішення ґрунтується на тому, що воно не відповідає критеріям, наведеним у п. п. 3, 5, 6 ч. 2 ст. 2 КАС України, є необґрунтованим та не може вважатися таким, що прийнято добросовісно і розсудливо.
Відмовляючи в призначенні пенсії, відповідач не забезпечив всебічний, повний та об'єктивний розгляд поданих позивачем документів.
Оскільки рішення Покровського ОУ ПФУ є протиправним, воно підлягає скасуванню.
Виходячи з встановлених фактичних обставин та правового регулювання спірних правовідносин, відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України для повного та ефективного захисту порушеного права позивача на пенсійне забезпечення належить застосувати такі способи захисту як зобов'язання Покровського ОУ ПФУ:
- зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди її роботи з 19 січня 1985 року по 08 січня 1993 року, з 03 серпня 1993 року по 18 січня 1995 року, з 02 березня 1995 року по 13 березня 1995 року, з 15 серпня 1995 року по 27 серпня 2001 року;
- повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08 жовтня 2019 року, зареєстровану за № 4715, про призначення пенсії за вислугу років згідно з п. 2 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 та ст. 52, п. «е» ст. 55 Закону № 1788 з урахуванням правової оцінки, наданої судом в цьому рішенні.
За встановлених судом фактичних обставин вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача зарахувати до спеціального педагогічного стажу періодів роботи з 19 січня 1985 року по 08 січня 1993 року, з 03 серпня 1993 року по 18 січня 1995 року, з 02 березня 1995 року по 13 березня 1995 року, з 15 серпня 1995 року по 27 серпня 2001 року задоволенню не підлягають, як такі що є передчасними.
Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840,80 грн.
Докази здійснення інших судових витрат позивач не надав.
Визначаючи кількість вимог немайнового характеру, заявлених позивачем, суд враховує, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, зобов'язання прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.
Суд задовольнив вимоги позивача як в частині визнання протиправним і скасування рішення суб'єкта владних повноважень, так і в частині зобов'язання його вчинити певні дії, а тому за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 840,80 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 12, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ідентифікаційний код: 42169323, місцезнаходження: 85323, Донецька обл., м. Мирноград, вул. Центральна, буд. 13) про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним і скасувати рішення Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 27 жовтня 2019 року № 4715 «Про відмову в призначенні пенсії».
3. Зобов'язати Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 19 січня 1985 року по 08 січня 1993 року, з 03 серпня 1993 року по 18 січня 1995 року, з 02 березня 1995 року по 13 березня 1995 року, з 15 серпня 1995 року по 27 серпня 2001 року.
4. Зобов'язати Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08 жовтня 2019 року, зареєстровану за № 4715, про призначення пенсії за вислугу років згідно з п. 2 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 52, п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням правової оцінки, наданої судом в цьому рішенні.
5. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
7. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
8. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
9. Повне судове рішення складено 19 липня 2021 року.
Суддя Т.О. Кравченко