Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позовної заяви без руху
09 серпня 2021 р. Справа №200/9628/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Черникова А.О., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Краматорську про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
30 червня 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач), через свого представника, адвоката Поляцько О.Ю., яка діє на підставі ордеру серії ДН № 146060 від 28 липня 2021 року, звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Краматорську (далі - відповідач), у якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо несвоєчасного розрахунку при звільненні;
- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 30.11.2020 р. по 29.06.2021 р. у розмірі 249 490,62 грн.
Разом із позовною заявою, позивачем подана заява про відстрочення сплати судового збору, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір».
З 02 серпня 2021 року по 06 серпня 2021 року суддя Черникова А. О. знаходилась на лікарняному.
Розглянувши заявлене клопотання позивача відстрочення сплати судового збору, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Вивчивши подані матеріали, суддя дійшов висновку, що дана позовна заява не відповідає вимогам статей 160, 161 КАС України.
Предметом даного спору є, зокрема, стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є видом виплат, який врегульований Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року, згідно з яким обчислення середньої заробітної плати для оплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні проводиться, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Відповідно до статті 116 Кодексу Законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до статті 117 Кодексу Законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Виходячи з викладених норм, стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
Стягнення з роботодавця середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні не є заробітною платою, оскільки середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є спеціальним видом відповідальності роботодавця, відповідно на вказані вимоги позивача також не поширюються положення пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», за яким від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Аналогічна правова позиція також висловлена Верховним Судом у постанові від 30.01.2019 р. у справі № 910/4518/16, висновки якого, в силу вимог частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не є тотожною до вимоги про стягнення заробітної плати.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-V, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.
Згідно частини першої статті 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Аналіз вищезазначених статей свідчить, що єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є майновий стан заявника. Обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на особу, яка звертається до суду з цим питанням.
Проте, позивачем не надані будь-які докази на підтвердження його скрутного матеріального становища.
Крім того, позивачем не надано належних доказів, які б свідчили, що розмір судового збору перевищує п'ять відсотків розміру її річного доходу за попередній рік.
З огляду на викладене, заява позивача про відстрочення сплати судового збору не підлягає задоволенню.
З урахуванням викладеного, позивачу необхідно усунути встановлені судом недоліки позовної заяви, а саме, надати докази про сплату судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон України “Про судовий збір”).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України “Про судовий збір” судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Згідно ч. 1 ст. 4 Законом України “Про судовий збір” судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2021 рік” від 15 грудня 2020 року № 1082-IХ, з 1 січня 2021 року встановлено прожитковий мінімум працездатних осіб на місяць у розмірі 2 270, 00 гривень.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 р. у справі №910/4518/16, позовна вимога про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні є майновою вимогою.
Згідно з пп. 2 п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, судовий збір становить - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
Позивачем заявлена позовна вимога майнового характеру у сумі 249 490,62 грн.
У зв'язку з чим, позивач повинен сплатити за подання даного адміністративного позову судовий збір за позовну вимогу майнового характеру у сумі 2 494,91 грн. за наступними реквізитами: UA 308999980313111206084005658, отримувач коштів: Донецьке ГУК/Слов'янська МТГ/22030101, код отримувача за ЄДРПОУ: 37967785, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), МФО 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030101, із зазначенням призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр), судовий збір, за позовом ________(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Донецький окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).
Згідно частини 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, суддя вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху з наданням позивачеві часу для усунення недоліків.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 133,160, 161, 169, 171, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні заяви позивача про відстрочення сплати судового збору, - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Краматорську про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня отримання копії даної ухвали шляхом надання до суду належного документа про сплату судового збору за подання даного адміністративного позову вимоги майнового характеру в розмірі 2 494,91 грн.
У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатись неподаною і буде повернута позивачу.
Повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя А.О.Черникова