Україна
Донецький окружний адміністративний суд
04 серпня 2021 р. Справа№200/7132/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грищенка Є.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольского об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльність протиправною, стягнення пенсії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Маріупольского об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - відповідач-1) про:
- визнання протиправною бездіяльність щодо невиплати призначеної пенсії за періоди з 01 червня 2018 року по 30 листопада 2018 року та з 01 травня 2019 року по 30 червня 2019 року у розмірі 72088,16 грн.;
- стягнення заборгованості з пенсії за періоди з 01 червня 2018 року по 30 листопада 2018 року та з 01 травня 2019 року по 30 червня 2019 року у розмірі 72088,16 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач як внутрішньо переміщена особа перебуває на обліку у Маріупольському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області. На початку 2018 року позивач став на облік до Маріупольського об'єднаного управлінні Пенсійного фонду України Донецької області. У грудні 2018 року позивачеві було поновлено пенсійні виплати, в травні 2019 року пенсійні виплати припинялись, з липня 2019 року пенсійні виплати поновлено.
Заборгованість з виплати пенсії за періоди з 01.06.2018 р. по 30.11.2018 р. та з 01.05.2019 р. по 30.06.2019 р. не виплачено.
26 квітня 2021 року позивач звернувся до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про виплату заборгованості з пенсії.
Відповідач-1, посилаючись на положення постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637, надав відповідь про те, що заборгованість буде виплачена на умовах окремого порядку, передбаченого Кабінетом Міністрів України.
Позивач вважає бездіяльність відповідача-1 щодо невиплати заборгованості з пенсії протиправною, тому звернувся до суду із даним адміністративним позовом.
Ухвалою суду від 14 червня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судових засідань та повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою суду від 30 червня 2021 року залучено до участі у справі у якості другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач-2).
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Станом на 04 серпня 2021 року відзиву першим відповідачем до суду не надано.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
16 липня 2021 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача-2 заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що Мангушським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області припинено нарахування та виплату пенсії у червні 2018 року. Заборгованість з пенсійних виплат за періоди з червня 2018 року по листопад 2018 року та з травня 2019 року по червень 2019 року у розмірі 72088,16 грн. буде виплачена на підставі та у спосіб, передбачених окремим порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України.
Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Відповідно до довідки МСЕК серії ДОН № 287471, позивач є особою з інвалідністю 2 групи, яку встановлено безстроково.
Відповідно до листа Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з липня 2019 року позивачеві сплачується пенсія.
Заборгованість з пенсії за періоди з 01.06.2018 р. по 30.11.2018 р. та з 01.05.2019 р. по 30.06.2019 р. нараховано у розмірі 72088,16 грн.
Відповідно до довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області заборгованість з пенсійних виплат позивачеві у період з червня 2018 року по листопад 2018 року включно та з травня 2019 року по червень 2019 року включно складає 72088,16 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Частиною 3 ст. 4 вказаного Закону визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Згідно зі ст. 5 вказаного Закону виключно цим Законом, визначаються, зокрема порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Підстави для припинення виплати пенсії визначені ст. 49 вказаного Закону, згідно з якою виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 цього Закону нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
При цьому відсутність відповідного фінансування не звільняє державу в особі уповноваженого органу Пенсійного фонду України від обов'язку здійснити таку виплату, і не може позбавляти особу права на отримання належних сум пенсії.
Відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошував, що поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як «майнові права», а отже, як «майно» (див. mutatis mutandis рішення у справі «Бейелер проти Італії» від 05 січня 2000 року) (Beyeler v. Italy, заява № 33202, § 100)).
За певних обставин «легітимне очікування» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «легітимне очікування», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatis mutandis рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26 червня 2014 року (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine, заяви № 68385/10 та № 71378/10, § 35)).
Верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.
Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 09 жовтня 2020 року № 925 «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України» (далі - Постанова № 925) передбачено реорганізацію деяких територіальних органів Пенсійного фонду України в Донецькій та Луганській областях шляхом їх приєднання до головних управлінь Пенсійного фонду України в Донецькій та Луганській областях за переліком згідно з додатком. Цією постановою визначено Перелік територіальних органів Пенсійного фонду України, які реорганізуються шляхом приєднання до окремих органів Пенсійного фонду України в Донецькій та Луганській областях.
Згідно з постановою № 925 Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 11.11.2020 до цього реєстру було внесено запис про державну реєстрацію припинення Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області.
Згідно з ч.ч.1,5 ст.104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Таким чином, юридична особа Маріуполське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області є припиненою, а її правонаступником є Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Враховуючи викладене та те, що спору відносно розміру нарахованої заборгованості з виплати пенсії між сторонами немає, суд приходить до висновку, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача-1 щодо невиплати позивачеві заборгованості з пенсії за період з 01.06.2018 по 30.11.2018 та з 01.05.2019 по 30.06.2019 та стягнення з відповідача-2 на користь позивача заборгованості з пенсії за періоди з 01.06.2018 р. по 30.11.2018 р. та з 01.05.2019 р. по 30.06.2019 р. в судовому порядку у розмірі 72088,16 грн.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, беручи до увагу всі надані сторонами докази в їх сукупності та враховуючи, що правомірність своїх дій відповідачем не доведена, суд доходить висновку про обґрунтованість пред'явленого позову та про задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.
Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до положень статті 5 Закону України «Про судовий збір», а тому судові витрати не відшкодовуються.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Маріупольского об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення пенсії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Маріупольского об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати ОСОБА_1 призначеної пенсії за періоди з 01 червня 2018 року по 30 листопада 2018 року та з 01 травня 2019 року по 30 червня 2019 року у розмірі 72 088,16 грн.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: Донецька обл., м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ: 13486010) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) заборгованість з пенсії за періоди з 01 червня 2018 року по 30 листопада 2018 року та з 01 травня 2019 року по 30 червня 2019 року у розмірі 72 088 (сімдесят дві тисячі вісімдесят вісім) грн. 16 коп.
Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 04 серпня 2021 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.
Суддя Є.І. Грищенко