Україна
Донецький окружний адміністративний суд
09 серпня 2021 р. Справа№200/2718/21-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Льговської Ю.М.,
секретаря судового засідання Мухіної Є.О.,
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1,
від відповідача - Ковальчук О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференції, за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
10 березня 2021 року (згідно з відбитком поштового штампу на конверті) ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил про:
визнання протиправним та скасування наказу керівника відповідача від 18 лютого 2021 року № 65к про звільнення позивача з посади прокурора військової прокуратури Луганського гарнізону та органів прокуратури;
поновлення позивача на посаді, рівнозначній (посаді Луганської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері) тій, яку обіймав до 18 лютого 2021 року;
стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу (позовні вимоги викладено з урахуванням заяви від 07 липня 2021 року - а. с. 160).
Позовні вимоги вмотивовано протиправністю оскаржуваного наказу про звільнення з органів прокуратури, оскільки він не містить підстав звільнення прокурора з посади, визначених статтею 51 Закону України «Про прокуратуру», а визначені законом підстави, у свою чергу, не містять такої підстави звільнення як звільнення з військової служби.
Вважає, що прокурорами військової прокуратури можуть бути особи, які не є військовослужбовцями. Такі висновки позивача ґрунтуються на аналізі пункту 3 розділу ХІІ Закону України «Про прокуратуру», згідно з яким на прокурорів та слідчих військової прокуратури, які не є військовослужбовцями, у разі виконання ними повноважень у районах проведення антитерористичних операцій поширюються соціальні гарантії, передбачені для військовослужбовців військової прокуратури, а також надано право на подальше проходження служби в органах прокуратури у зв'язку з успішним проходженням усіх етапів атестації.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 березня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 21 квітня 2021 року.
20 квітня 2021 року відповідач надав відзив на позов, в якому просив відмовити у позові з тієї підстави, що, припиняючи правовідносини, пов'язані з проходженням військової служби, припиняються і його правовідносини з прокуратурою, оскільки позивач є військовослужбовцем, відрядженим до Генеральної прокуратури України, що засвідчує про первинність правовідносин військової служби відносно правовідносин, які випливають із Закону України «Про прокуратуру».
Підготовче засідання, призначене на 21 квітня 2021 року та проведене у порядку письмового провадження, відкладено повістками на 26 травня 2021 року за клопотанням позивача.
11 травня 2021 року позивачем надано відповідь на відзив, де викладено аналогічні за змістом доводи тим, що зазначено у позові.
20 травня 2021 року відповідачем надано заперечення на відповідь на відзив, де викладено аналогічні за змістом доводи тим, що зазначено у позові.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року забезпечено участь позивача в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року продовжено строк підготовчого провадження, підготовче засідання відкладено на 07 липня 2021 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 липня 2021 року закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду на 09 серпня 2021 року.
20 липня 2021 року позивачем надано письмові пояснення, де наведено правові позиції судів в обґрунтування своїх доводів.
У судовому засіданні сторони підтримали свої вимоги.
Дослідивши та оцінивши докази у справі, суд встановив такі обставини.
З 19 лютого 2015 року між Міністерством оборони України та ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України строком на п'ять років.
Наказом Військової прокуратури об'єднаних сил від 09 грудня 2019 року № 716к ОСОБА_1 призначено на посаду прокурора Військової прокуратури Луганського гарнізону.
Наказом Міністра оборони України від 13 лютого 2021 року № 45 ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за підпунктом «а» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку з закінченням строку дії контракту).
Вказаний наказ видано відповідно до пункту 18 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113-IX та підпункту «а» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII.
На підставі наказу Міністра оборони України наказом Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил від 18 лютого 2021 року № 65к ОСОБА_1 , звільненого з військової служби у запас, з 19 лютого 2021 року звільнено з посади прокурора Військової прокуратури Луганського гарнізону та органів прокуратури.
Останній наказ прийнято з посиланням на статтю 11 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ, статті 2, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII, пункти 242, 245 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2018 року № 1153/2008, які визначають повноваження керівника обласної прокуратури та процедурні норми закінчення військової служби.
Підставою звільнення з органів прокуратури у цьому наказі визначено наказ Міністра оборони України від 13 лютого 2021 року № 45.
Визначальним є також те, що за результатами атестації прокурорів, за підсумками проведених 11 грудня 2020 року співбесід, позивач є таким, що пройшов атестацію успішно.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.
25 вересня 2019 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ (далі - Закон № 113-ІХ), згідно з яким передбачено припинення діяльності військових прокуратур.
Так, відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ у редакції Закону № 113-ІХ систему прокуратури України становлять: 1) Офіс Генерального прокурора; 2) обласні прокуратури; 3) окружні прокуратури; 4) Спеціалізована антикорупційна прокуратура. Пункт, який передбачав військові прокуратури, виключено.
У зв'язку з відповідними змінами та особливим статусом військових прокурорів абзацом 2 пункту 18 розділу ІІ Закону № 113-ІХ передбачено, що у разі успішного проходження атестації прокурорами та слідчими військових прокуратур, які є військовослужбовцями, питання про їх звільнення з військової служби вирішується відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та інших нормативно-правових актів України, якими встановлено порядок проходження громадянами України військової служби, з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом.
Більш того, абзацом 2 пункту 18 розділу ІІ Закону № 113-ІХ прокурорам та слідчим військових прокуратур, які є військовослужбовцями і проходять військову службу за контрактом, надано право достроково припинити контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України. Прокурорам та слідчим військових прокуратур, які є військовослужбовцями і проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, надано право достроково звільнитися з військової служби.
При цьому абзацом 3 пункту 3 розділу ІІ Закону № 113-ІХ гарантовано збереження за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України відповідного правового статусу, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. […].
Із змісту наведеного суд вбачає розмежування нормами статусу військовослужбовців та прокурорів, які поєднували в собі військові прокурори до припинення діяльності військових прокуратур.
Наведене спростовує доводи відповідача про первинність правовідносин військової служби відносно правовідносин, які випливають із Закону України «Про прокуратуру», після внесених законодавчих змін.
Вказані норми прямо передбачають, що у разі успішного проходження атестації прокурорами військових прокуратур, які є військовослужбовцями, військова служба припиняється. При цьому автоматичного припинення статусу прокурора нормами не передбачено, навпаки, гарантовано збереження статусу прокурора до переведення.
Ці висновки підтверджуються також тим, що припинення статусу прокурорів обумовлено іншими підставами.
Зокрема, пункт 19 розділу ІІ Закону № 113-ІХ визначає, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються […] з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови настання однієї із наступних підстав:
1) неподання прокурором […] у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення […] та про намір у зв'язку із цим пройти атестацію;
2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором […];
3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора […], який успішно пройшов атестацію;
4) ненадання прокурором […], у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі.
Про наявність цих обставин відповідачем не заявлено.
Посилання відповідача на пропозицію про призначення на вакантну посаду у зв'язку з успішним проходженням атестації від 15 березня 2021 року виходять за межі позовних вимог, оскільки вказані обставини мали місце після звільнення та не були покладені в його обґрунтування.
Суд також погоджується з доводами позивача про істотну різницю між пропозицією на призначення та пропозицією про переведення на вакантну посаду, яка безпосередньо впливає на обсяг трудових прав позивача.
Вказане є підставою для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу керівника відповідача від 18 лютого 2021 року № 65к про звільнення позивача з посади прокурора військової прокуратури Луганського гарнізону та органів прокуратури.
Враховуючи, що положеннями спеціального законодавства не врегульовано процедуру поновлення на посаді прокурора в разі його незаконного звільнення, то з метою ефективного відновлення порушених прав позивача до спірних правовідносин підлягають застосуванню окремі положення Кодексу законів про працю України.
Відповідно до частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню (частина сьома статті 235 Кодексу законів про працю України).
Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.
При цьому закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж визначений частиною першою статті 235 Кодексу законів про працю України, а відтак встановивши, що звільнення відбулося із порушенням установленого законом порядку, суд вважає необхідним поновити позивача на посаді, з якої його було незаконно звільнено.
Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом поновлення позивача на посаді прокурора військової прокуратури Луганського гарнізону та органів прокуратури з 19 лютого 2021 року.
В задоволенні іншої частини вимоги про поновлення на рівнозначній посаді слід відмовити.
Частиною 1 статті 27 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР регламентовано, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України. […].
Обчислення середнього заробітку працівників здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).
За змістом абзацу 3 пункту 2 розділу ІІ Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. [...].
За правилом пункту 5 розділу ІV Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Реченням 2 абзацу 1 пункту 8 розділу ІV Порядку № 100 встановлено, що […] cередньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Відповідно до довідки відповідача від 16 квітня 2021 року середньоденна заробітна плата позивача становить 1 008, 30 грн.
Реченням 1 абзацу 1 пункту 8 розділу ІV Порядку № 100 передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Отже, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на його користь, за період з 18 лютого 2021 року по 09 серпня 2021 року становить 117 971, 10 грн (1 008, 30 грн х 117 робочий день вимушеного прогулу).
З огляду на викладене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Підстав для розподілу судових витрат немає.
Керуючись статтями 243-246, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил від 18 лютого 2021 року № 65к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора військової прокуратури Луганського гарнізону та органів прокуратури.
Поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора військової прокуратури Луганського гарнізону та органів прокуратури з 19 лютого 2021 року.
Стягнути із Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил (ЄДРПОУ: 39969443, місцезнаходження: вул. Маяковського, буд. 21, м. Краматорськ, Донецька область, 84333) на користь ОСОБА_1 (код РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18 лютого 2021 року по 09 серпня 2021 року у розмірі 117 971, 10 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Звернути до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора військової прокуратури Луганського гарнізону та органів прокуратури з 19 лютого 2021 року.
Звернути до негайного виконання рішення суду в частині стягнення із Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 18 лютого 2021 року по 09 серпня 2021 року у розмірі 117 971, 10 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 10 серпня 2021 року.
Суддя Ю.М. Льговська