10 серпня 2021 року Справа № 160/8332/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Голобутовського Р.З.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,
25.05.2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17.02.2021 року № Ф-1577-58, сформовану Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області про сплату заборгованості з єдиного страхового внеску в сумі 37788,74 грн. станом на 31.01.2021 року;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області утриматись від нарахування заборгованості по сплаті єдиного соціального внеску, як фізичній особі - суб'єкту підприємницької діяльності.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем безпідставно винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 17.02.2021 року № Ф-1577-58, оскільки позивач хоча і був зареєстрований фізичною особою-підприємцем, проте, фактично підприємницьку діяльність не здійснював. Вказує, що з 03.06.2020 року діє норма, якою дозволено у разі припинення підприємницької діяльності ФОП списувати суму недоїмки з ЄСВ, а також штрафів і пені, нарахованих на такі суми, за період, починаючи з 2017 року, якщо у ці періоди не було отримано дохід. Для обрання спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності ФОП подає заяву про застосування спрощеної системи оподаткування, затверджену наказом МФУ № 308 від 16.07.2019 року, державному реєстратору одночасно із заявою про державну реєстрацію ФОП. Загальна система оподаткування застосовується у разі, якщо ФОП не подано заяву про застосування спрощеної системи оподаткування. Позивач вказує, що ним не подавалась заява про застосування спрощеної системи оподаткування, а тому він вважається ФОП, який обрав загальну систему оподаткування, відтак, звільнений від сплати єдиного внеску, а оскаржувана вимога є протиправною. З урахуванням викладеного, просить скасувати вимогу від 17.02.2021 року № Ф-1577-58.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2021 року відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/8332/21 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.
15.06.2021 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом №2464 та Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом МФУ від 20.04.2015 №449. Частиною 1 ст. 4 Закону №2464 визначено, що платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Податкова звітність позивачем не подавалась, доходів не отримував, як наслідок, позивач повинен був сплачувати (враховуючи зміни до Закону України №2464, які набрали чинності з 01 січня 2017 року, що стосується платників, які перебувають на загальній системі оподаткування та якими не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року), суму єдиного внеску в розмірі не меншому за розмір мінімального страхового внеску. Враховуючи викладене, загальна сума недоїмки станом на 31.12.2020 року становила 35588,74 грн. Відтак, сформована відносно ОСОБА_1 податкова вимога від 17.02.2021 року № Ф-1577-58 обґрунтована та правомірна. Доводи позивача в обґрунтування позову безпідставні та не узгоджуються з положенням чинного законодавства. З урахуванням викладеного, відповідач вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Також у відзиві відповідачем заявлено клопотання про заміну відповідача у справі.
29.06.2021 року позивачем подано відповідь на відзив, в якій вказано, що підлягають списанню суми недоїмки, нараховані фізичним-особам-підприємцям, які провадять незалежну професійну діяльність, за період з 1 січня 2017 року по 1 грудня 2020 року, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо дотримано такі умови: такими платниками податку у відповідних місяцях вказаного періоду не отримано доходів (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. ФОП ОСОБА_1 перебував на обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області на загальній системі оподаткування. За таких обставин, позивач вважає, що звільнений від сплати ЄСВ. Вказує, що вимога не є узгодженою 25.04.2021 року, оскільки вручена позивачу 16.04.2021 року та 26.04.2021 року позивачем подано скаргу на вимогу.
Ухвалою суду від 10.08.2021 року задоволено клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про заміну відповідача у справі та замінено відповідача у справі № 160/8332/21 з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) на його правонаступника - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремлений підрозділ (код ЄДРПОУ 44118658).
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 з 06.10.2005 року зареєстрований фізичною особою-підприємцем, про що свідчить запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про включення відомостей про проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця за кодом 2537419039.
26.04.2021 року внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця; стан - припинено.
17.02.2021 року відповідачем на підставі даних інформаційної системи податкового органу прийнято вимогу №Ф-1577-58 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 37788,74 грн.
Підставою для формування вимоги №Ф-1577-58 від 17.02.2021 року є інформація, наявна в базі даних інформаційної системи податкового органу по інтегрованій картці платника податків, в якій відображено наступні несплачені нарахування на момент розгляду цієї справи:
- за 2017 рік по терміну сплати 09.02.2018 року в сумі 8448,00 грн.;
- за І квартал 2018 року по терміну сплати 19.04.2018 року в сумі 2457,18 грн.;
- за II квартал 2018 року по терміну сплати 19.07.2018 року в сумі 2457,18 грн.;
- за III квартал 2018 року по терміну сплати 19.10.2018 року в сумі 2457,18 грн.;
- за IV квартал 2018 року по терміну сплати 21.01.2019 року в сумі 2457,18 грн.;
- за І квартал 2019 року по терміну сплати 19.04.2019 року в сумі 2754,18 грн.;
- за II квартал 2019 року по терміну сплати 19.07.2019 року в сумі 2754,18 грн;
- за III квартал 2019 року по терміну сплати 21.10.2019 року в сумі 2754,18 грн.;
- за IV квартал 2019 року по терміну сплати 20.01.2020 року в сумі 2754,18 грн.;
- за І квартал 2020 року по терміну сплати 21.04.2020 року в сумі 2078,12 грн.;
- за II квартал 2020 року по терміну сплати 20.07.2020 року в сумі 1039,06 грн.;
- за III квартал 2020 року по терміну сплати 19.10.2020 року в сумі 3178,12 грн.;
- за IV квартал 2020 року по терміну сплати 19.01.2021 року в сумі 2754,18 грн.
Загальна сума недоїмки з єдиного соціального внеску складає 37788,74 грн.
Не погодившись з вимогою про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1577-58 від 17.02.2021 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначається Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 4 ч.1 ст. 4 Закону № 2464 визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Законом України від 06.12.2016 року № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 1774) внесено зміни до Закону № 2464, які набули чинності з 01.01.2017 року, зокрема, щодо нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону № 2464 встановлено, що єдиний соціальний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
При цьому, пунктом 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464 встановлено, що єдиний соціальний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Пунктом 5 ч. 1 ст.1 Закону № 2464 визначено, що мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Згідно з ч.5 ст.8 Закону № 2464 єдиний внесок для всіх платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) встановлено у розмірі 22 відсотки до визначеної бази нарахування єдиного внеску.
Статтею 6 Закону № 2464 визначені права та обов'язки платника єдиного внеску, зокрема відповідно до пункту 1 та 4 частини 2 платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, а також подавати звітність у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п. 8 ст. 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Частиною 12 ст.9 Закону № 2464 визначено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Суд зауважує, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору ЄСВ досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 440/2149/19.
Документів на підтвердження працевлаштування позивача, як найманого працівника, до позовної заяви позивачем не додано.
З матеріалів справи видно, що позивач дійсно у 2005 році був зареєстрований фізичною особою-підприємцем, однак, зазначає, що підприємницьку діяльність не здійснював.
Як видно з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 припинив свою діяльність в якості фізичної особи-підприємця лише 26.04.2021 року.
Доказів звернення у 2014 році до реєстратора із заявою та пакетом документів про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , суду не надано.
Більше того, про існування державної реєстрації підприємницької діяльності позивача, останній мав можливість та повинен був дізнатись, оскільки така безпосередньо стосувалась його статусу та діяльності. Отже, проявляючи зацікавленість в припиненні статусу фізичної особи-підприємця (як про це зазначає позивач), ОСОБА_1 повинен був дізнатись обставини його припинення як суб'єкта підприємницької діяльності. Більше того, така інформація є загальнодоступною та знаходиться у відкритому доступі для всіх громадян.
Верховний Суд у постанові від 21.02.2020 року № 340/1019/19 зазначає, що поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Отже, судом не встановлено перешкод у можливості позивача дізнатись про обставини його реєстрації як фізичної особи-підприємця, а тому доводи про те, що позивач звернувся у 2014 році із заявою про припинення підприємницької діяльності не є поважною обставиною для звільнення його від сплати єдиного внеску.
Стосовно доводів позивача про те, що нормами Закону №2464 суми єдиного внеску підлягають списанню у випадку неотримання фізичною особою-підприємцем доходів від такої діяльності, суд зазначає, що вказаним Законом встановлена процедура та умови за яких суми єдиного внеску підлягають списанню, визначена п.9-15 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №2464.
Відповідно до вказаної норми підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на 1 грудня 2020 року з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки включно до дати подання заяви про списання недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання до 1 березня 2021 року:
а) особами, які станом на дату подання заяви про списання недоїмки є платниками, або у період з 1 січня 2017 року до дати подання заяви вважалися платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року. Такі документи подаються платником (особою) виключно у випадку, якщо вони не були подані раніше;
б) особами, які станом на дату подання заяви про списання недоїмки є платниками, або у період з 1 січня 2017 року до дати подання заяви вважалися платниками, зазначеними у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - до податкового органу за основним місцем обліку заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року. Такі документи подаються платником (особою) виключно у випадку, якщо вони не були подані раніше.
Після отримання у встановленому законом порядку відповідних відомостей від державного реєстратора або заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та за умови подання платником єдиного внеску (особою) зазначених документів (якщо відповідні документи не були подані раніше) податковий орган протягом 15 робочих днів проводить камеральну перевірку, за результатами якої приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.
Податковим органом може бути прийнято рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені, за умови якщо за результатами перевірки буде встановлено, що:
1) платник податків отримав дохід (прибуток) від здійснення підприємницької та/або незалежної професійної діяльності протягом періоду з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року;
2) суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були в повному обсязі самостійно сплачені платником (особою) або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом.
З аналізу наведеної норми, видно, що підлягають списанню суми єдиного внеску лише у випадку подання до податкового органу відповідної заяви до 1 березня 2021 року та після проведення камеральної перевірки.
Законом №2464 не передбачено списання суми недоїмки в судовому порядку у відповідності до наведеної норми.
Суду не надано доказів того, що позивач до 01.03.2021 року звертався до відповідача із заявою про списання сум недоїмки.
Відтак, позивачем не дотримано встановленої процедури для списання суми недоїмки з єдиного внеску за період з 01.01.2017 року по 01.12.2020 року.
Суд звертає увагу позивача на норму п.2 ч.1 ст.7 Закону № 2464, якою встановлено, що єдиний соціальний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Закон №2464 не містить розмежування стосовно нарахування мінімальної суми єдиного внеску у випадку неотримання доходів для фізичних осіб-підприємців, які обрали загальну систему оподаткування або спрощену систему оподаткування.
Стосовно різниці у датах отримання та узгодження податкової вимоги, суд зазначає, що вказані обставини не спростовують правомірності прийняття оскаржуваної податкової вимоги.
Суд зазначає, що сам факт затримки контролюючим органом строків направлення рішення не може бути підставою для звільнення платника податку від обов'язку щодо своєчасної сплати суми податку. У будь-якому випадку порушення строку направлення рішення, жодним чином не впливає на його законність.
Якщо рішення прийняте контролюючим органом у межах компетенції, та з його форми можна чітко встановити його зміст, зокрема, порушення законодавства, згідно з яким визначено грошове зобов'язання платника податків, суму такого зобов'язання, таке рішення є правомірним, навіть у разі, коли порушено строки його надсилання (вручення), передбачені Податковим кодексом України.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.02.2018 року у справі № 820/1975/17.
З огляду на викладене, судом встановлено, що спірна вимога є правомірною.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд вважає, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень доведено правомірність спірної вимоги. Натомість, позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень чинного законодавства України, робить висновок, що позовна заява є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Зважаючи на відмову у задоволенні позову, судові витрати на користь позивача не стягуються.
Керуючись ст. ст. 242-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.З. Голобутовський