10 серпня 2021 р.Справа №160/13409/21
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Голобутовський Р.З., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 160/13409/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Синельниківської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії,
09.08.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Синельниківської міської ради (вул. Каштанова, буд. 14, м. Синельникове, 52500, код ЄДРПОУ 34195542), у якій просить:
- зобов'язати Синельниківського міського голову внести терміново на розгляд чергової сесії Синельниківської міської ради проект рішення "Про включення до списку присяжних Синельниківського міськрайонного суду Захарова О.В.";
- зобов'язати Синельниківську мііську раду терміново на черговій сесії розглянути заяву ОСОБА_1 та ухвалити позитивне рішення "Про включення до списку присяжних Синельниківського міськрайонного суду Захарова О.В.".
Разом із позовною заявою ОСОБА_1 подано до суду заяву про забезпечення позову, у якій просить:
- заборонити Синельниківській міській раді до винесення рішення по суті, затверджувати у порядку денному та розглядати на сесії міської ради проекти рішень "Про включення до списку присяжних Синельниківського міськрайонного суду".
В обґрунтування заяви зазначено, що на думку заявника, Синельниківською міською радою порушено положення ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", а саме, не прийнято проект рішення по заяві ОСОБА_1 "Про включення до списку присяжних Синельниківського міськрайонного суду Захарова О.В.".
Заявник зазначає, що проект рішення внесено до черги денної засідання 9 сесії Синельниківської міської ради, яка відбулася 28.07.2021 року.
Під час підготовки проекту рішення, розгляду проекту рішення на засіданнях постійний комісій депутатів міської ради та підчас засідання сесії міської ради зауважень до кандидатури заявника не надходило.
Після того як, головуючим - міським головою Зражевським Д.І. поставлено проект рішення Синельниківської міської ради "Про включення до списку присяжних Синельниківського міськрайонного суду Захарова О.В." на голосування, було з'ясовано що, за результатами голосування за проект рішення "Про включення до списку присяжних Синельниківського міськрайонного суду Захарова О.В." проголосували:
"За" - 11, "Проти" - 1, "Утрималося" - 13, рішення не прийнято.
Заявник також зазначає, що Синельниківська міська рада, отримавши заяву щодо включення до списку присяжних, повинна розглянути її та прийняти за результатом розгляду відповідне рішення, яке викладається саме у формі рішення. Однак, зазначена заява не розглянута у передбаченому законом порядку: визначене чинним законодавством рішення (про включення до списку присяжних чи мотивовану відмову у включенні) не прийнято.
На думку заявника, "рішення не прийняте", не може вважатися належним вирішенням питання по заяві в розумінні ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" та статей 64, 65 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Заявник також вважає, що міська рада свідомо не проголосувала за проект рішення "Про включення до списку присяжних Синельниківського міськрайонного суду Захарова О.В." і може на наступній сесії міської ради винести на розгляд іншу кандидатуру.
Отже, з огляну на викладене, заявник вважає, що заборона Синельниківській міській раді затверджувати у порядку денному та розглядати на сесії міської ради питання про "Про включення до списку присяжних Синельниківського міськрайонного суду" буде спрямована на забезпечення виконання рішення суду у разі задоволення позову та недопущення настання негативних наслідків для позивача, а тому необхідно забезпечити позов.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову по суті, суд виходить з наступного.
Частинами 1, 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За приписами ч. 4 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову відповідають предмету адміністративного позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.
Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Згідно з ч. 5 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.
При розгляді та вирішенні клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову судом надається оцінка обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; наявності зв'язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не беруть участь у розгляді справи.
Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, перевіряє чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Крім того, суд наголошує, що підстави щодо наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог.
Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Аналогічна правова позиція сформована Верховним Судом у постанові від 19.06.2018 року у справі 826/9263/17.
При цьому суд звертає увагу, що заява про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви та докази, з яких можливо встановити порушення прав, свобод та інтересів позивача, наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, а також те, що захист прав, свобод та інтересів заявника буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Таким чином, у ході розгляду заяви про забезпечення позову судом не виявлено існування очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, очевидної небезпеки порушення прав та інтересів заявника до прийняття у відповідній справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значні зусилля та витрати для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь заявника.
З огляду на викладене, суд робить висновок про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому у задоволенні заяви про забезпечення позову необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 150-154, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 160/13409/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Синельниківської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.З. Голобутовський