10 серпня 2021 року Справа 160/13292/21
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Бондар М.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
05.08.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в частині нарахування ОСОБА_1 , основної пенсії з 01.10.2019р. у розмірі меншому за 10 359,53 грн., з наступною індексацією згідно закону, що обчислена з урахуванням індивідуального коефіцієнту стажу - 0,44333 та індивідуального коефіцієнту заробітку - 5,30556, неправомірними;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити нарахування ОСОБА_1 основну пенсію з 01.10.2019р. у розмірі не меншому за 10 359,53 грн., з наступною індексацією згідно закону, що обчислена з урахуванням індивідуального коефіцієнту стажу - 0,44333 та індивідуального коефіцієнту заробітку - 5,30556;
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в частині нарахування ОСОБА_1 , як інваліду 3-ї групи першої категорії з захворювання пов'язаного з ліквідацією наслідків катастрофи на ЧАЕС, з 01 листопада 2020 року основної пенсії по інвалідності у розмірі нижчому за шість мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії, за шкоду заподіяну здоров'ю, у розмірі нижчому за п'ятдесят відсотків мінімальної пенсії за віком, застосовуючи мінімальну пенсію за віком на рівні сорока відсотків мінімальної заробітної плати визначеної Законом України "Про державний бюджет України" на відповідний рік, неправомірними;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , як інваліду 3-ї групи першої категорії з захворювання пов'язаного з ліквідацією наслідків катастрофи на ЧАЕС, з 01.11.2020р. по 31.06.2021р. компенсацію шкоди у розмір різниці між виплаченою за зазначений період пенсією та сумою основної пенсії по інвалідності у розмірі шість мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію, за шкоду заподіяну здоров'ю, у розмірі п'ятдесят відсотків мінімальної пенсії за віком, застосовуючи мінімальну пенсію за віком на рівні сорока відсотків мінімальної заробітної плати встановленої Законом України "Про державний бюджет України" на відповідний рік;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській нарахувати ОСОБА_1 , як інваліду 3-ї групи першої категорії з захворювання пов'язаного з ліквідацією наслідків катастрофи на ЧАЕС, з 01 липня 2021 року основну пенсію по інвалідності у розмірі не нижчому за шість мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію, за шкоду заподіяну здоров'ю, у розмірі не нижчому за п'ятдесят відсотків мінімальної пенсії за віком, застосовуючи мінімальну пенсію за віком на рівні сорока відсотків мінімальної заробітної плати, що встановлюється Законами України "Про державний бюджет України" на відповідний рік.
Відповідно до пунктів 3, 5 та 6 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі, суд зазначає, що 31 березня 2021 року в постанові по справі №240/12017/19 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду відступив від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18) та дійшов такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
В своїй позовній заяві позивач зазначив, що 23.12.2020 року він дізнався про порушення своїх прав, а саме листом від 23.12.2020 року за вих.№24487-25156/Р-01/8-0400/20, яким йому було повідмовлено, що позивача відповідно до його заяви від 28.10.2020 року було переведено на пенсію по інвалідності, тому, на думку позивача, позовну заяву подано в межах строку звернення.
З позовної заяви вбачається, що позивач не погоджується з перерахунками пенсії, що були проведені відповідачем з 2019 року, при чому останній перерахунок мав місце у 2020 році.
Отже, з огляду на правову позицію Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, що викладені в постанові від 31.03.2021 року по справі №240/12017/19 та долучених доказів, про порушення свого права позивач знав ще у 2019 році. Отримання позивачем листа відповідача від 23.12.2020 року у відповідь на його заяву від 28.10.2020 року не змінює момент, з якого позивач знав про порушення свого права, і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
Суд звертає увагу на те, що за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення; така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі.
Законодавець визнав строк в шість місяців достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа визначилася, чи реалізуватиме своє право на звернення до суду.
Також суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Відповідно до частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
На підставі частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, позивачу необхідно надати суду обґрунтовану заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з доказами на підтвердження поважності причин його пропуску.
Відповідно до частин 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного суд залишає подану заяву без руху та пропонує позивачу усунути недоліки шляхом надання до суду:
- обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду, з доказами поважності причин пропуску відповідного строку.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Позивач має усунути недоліки позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали суду.
Недоліки позовної заяви можуть бути усунуті шляхом надання до суду:
- обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду, з доказами поважності причин пропуску відповідного строку.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно направити на адресу позивача.
Роз'яснити позивачу, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та оскарженню не підлягає.
Суддя М.В. Бондар