10 серпня 2021 року Справа № 160/9173/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ніколайчук С.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 3 Спеціального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Центрального територіального управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ), Головного управління Національної гвардії України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, -
08 червня 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до 3 Спеціального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - відповідач-1), Центрального територіального управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - відповідач-2), Головного управління Національної гвардії України (далі - відповідач-3), у якій просить
- визнати противоправною дію 3 Спеціального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій (код ЄДРПОУ 33113264) щодо відмови нарахування та виплати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) грошової компенсації за невикористану ОСОБА_1 щорічної відпустки за 2018 рік;
- зобов'язати 3 Спеціальний центр швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій (код ЄДРПОУ 33113264) нарахувати та виплати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) грошової компенсації за невикористану ОСОБА_1 щорічної відпустки за 2018 рік;
- визнати противоправною дію Центрального територіального управління Національної гвардії України (Військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ 25575747) щодо відмови нарахування та виплати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) грошової компенсації за невикористану ОСОБА_1 щорічної відпустки за 2018 рік;
- зобов'язати Центральне територіальне управління Національної гвардії України (Військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ 25575747) нарахувати та виплати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) грошової компенсації за невикористану ОСОБА_1 щорічної відпустки за 2018 рік;
- визнати противоправним наказ командувача Національної гвардії України від 27.12.2018 № 206 в частині прийняття на військову службу ОСОБА_1 із запасу та зобов'язати Національну гвардію України викласти наказ командувача Національної гвардії України від 27.12.2018 № 206 в частині прийняття на військову службу ОСОБА_1 в наступній редакції: «прийнято на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу Національної гвардії України та призначено: по Центральному оперативно-територіальному об'єднанню Національної гвардії України: переміщеного з 3 Спеціального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій для подальшого проходження служби лейтенанта ОСОБА_1 - офіцером (сапером) 2-ї групи спеціального призначення окремого загону спеціального призначення центрального територіального управління Національної гвардії України, уклавши з ним контракт про проходження військової служби строком на 5 (п'ять) років присвоївши йому у порядку переатестації військове звання «Капітан» та присвоївши особистий номер Г-047186»;
- визнати противоправною дію Центрального територіального управління Національної гвардії України (Військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ 25575747) щодо відмови нарахування та виплати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) підйомної допомоги в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена його сім'ї, пов'язаних з переїздом 28.11.2018 ОСОБА_1 та членів його сім'ї, з села Жеребкове Ананьївського р-ну Одеської області (місця розташування 3 Спеціального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій ) до м. Олександрії Кіровоградської області (місця розташування Військової частини НОМЕР_1 ), відповідно до Наказу МВС України 14.11.2019 року №951.
- зобов'язати Центральне територіальне управління Національної гвардії України (Військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) підйомну допомогу в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена його сім'ї, пов'язаних з переїздом 28.11.2018 ОСОБА_1 та членів його сім'ї, з села Жеребкове Ананьївського р-ну Одеської області (місця розташування 3 Спеціального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій ) до м. Олександрії Кіровоградської області (місця розташування Військової частини НОМЕР_1 ), відповідно до Наказу МВС України 14.11.2019 року №951;
- стягнути з 3 Спеціального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій (код ЄДРПОУ 33113264) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) моральну шкоду у розмірі 30000,00 грн. (тридцять тисяч гривень 00 коп.);
- стягнути з Центрального територіального управління Національної гвардії України (Військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ 25575747) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) моральну шкоду у розмірі 30000,00 грн. (тридцять тисяч гривень 00 коп.)
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не погоджується з діями відповідача-1 щодо не виплати щорічної відпустки за 2018 рік при переводі до Національної гвардії України, чим порушено норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Кодексу Законів України про працю. Відповідачем-2 не було виплачено позивачу підйомну допомогу в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена його сім'ї, який переїжджає з ним на нове місце військової служби, пов'язаних з переїздом 28.11.2018 року ОСОБА_1 та членів його сім'ї, що є протиправним. У зв'язку з не проведенням належних виплат, позивач вважає, що відповідачі мають виплатити моральну шкоду. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.06.2021 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1,2 ст.257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст.262 КАС України підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться.
09.07.2021 року представником відповідача-2 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у задоволенні позову. В обгрунтування правової позиції зазначено, що відповідно до абз. 3 п. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки виплачується тільки у році звільнення військовослужбовців зі служби, а майор ОСОБА_1 досі перебуває на військовій службі і відповідно до наказу управління від 12.03.2021 року №50 переміщений для подальшого проходження служби до військової частини НОМЕР_4 Національної гвардії України. Оскільки відповідно до наказу командувача Національної гвардії України від 27.12.2018 року №206 лейтенанта запасу ОСОБА_1 було прийнято на військову службу із запасу, факт переміщення з одного місця служби до іншого , що є підставою для виплати підйомної допомоги, відсутній. Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 19.11.2019 року №951 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Національної гвардії України підйомної допомоги» набув чинності лише 20.12.2019 року, майже через рік після прийому на військову службу ОСОБА_2 . Адміністративний позов не містить жодного доказу на підтвердження погіршення фізичного чи душевного страждання позивача та підтвердження причинного зв'язку між діями щодо невиплати грошової компенсації за невикористану ним щорічну відпустку за 2018 рік та завданням позивачу від цього моральної шкоди.
12.07.2021 року представником відповідача-1 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у задоволенні позову. В обгрунтування правової позиції зазначено, що відповідно до Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особам рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 року №593, при переміщенні по службі осіб рядового і начальницького складу, які не використали щорічну відпустку до цього переміщення, відпустка надається за новим місцем служби. В наказі відповідача-1 від 19.12.2019 року №192 зазначено - щорічну відпустку за 2018 рік не використав. Враховуючи викладене, правові підстави для розрахунку та виплати грошової компенсації за невикористану позивачем щорічну відпустку за 2018 рік, відсутні. Враховуючи те, що при переміщенні позивача на нове місце служби відповідач-1 діяв виключно в межах діючого законодавства, не порушив прав позивача, підстави для виплати моральної шкоди відсутні.
12.07.2021 року представником відповідача-3 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у задоволенні позову. В обгрунтування правової позиції зазначено, що позивач, перебуваючи на державній службі у Третьому Спеціальному центрі швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій не був військовослужбовцем та не мав військового звання, а був державним службовцем та мав спеціальне звання «капітан служби цивільного захисту», а тому наказ командувача Національної гвардії України від 27.12.2018 року №206 в частині прийняття на військову службу ОСОБА_2 із запасу є правомірним.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
ОСОБА_1 є громадянином України згідно з паспортом серії НОМЕР_5 , має посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_6 .
Судом встановлено, що ОСОБА_1 до 14.12.2018 року проходив службу на посаді капітана служби цивільного захисту, начальника групи піротехнічних робіт аварійно-рятувального загону 3 Спеціального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій.
24.09.2018 року за вих. №28-1/133 від Департаменту персоналу Державної служби України з надзвичайних ситуацій надійшов лист до начальна 3 Спеціального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій «Про направлення ОСОБА_1 для подальшого проходження служби до Національної гвардії України», в якому вказано, що до Державної служби України з надзвичайних ситуацій надійшов лист Національної гвардії України про направлення капітана служби цивільного захисту ОСОБА_1 , начальника групи піротехнічних робіт аварійно-рятувального загону 3 Спеціального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій для подальшого проходження служби до Національної гвардії України.
07.12.2018 року за вих. №1766 3 Спеціальним центром швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій направлено лист голові Державної служби України з надзвичайних ситуацій, в якому просило розглянути матеріли щодо погодження переведення капітана служби цивільного захисту ОСОБА_1 для подальшого проходження служби до Національної гвардії України.
14.12.2018 року Державною службою України з надзвичайних ситуацій прийнято наказ «Про кадрові питання» №544, яким капітана служби цивільного захисту ОСОБА_1 , начальника групи піротехнічних робіт аварійно-рятувального загону 3 Спеціального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій, звільнено із займаної посади, виключено з кадрів Державної служби України з надзвичайних ситуацій та за його згодою направлено для подальшого проходження служби до Національної гвардії України.
19.12.2018 року 3 Спеціальним центром швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій винесено наказ №192 «Про виключення зі списків центру ОСОБА_2 », яким капітана служби цивільного захисту ОСОБА_1 , начальника групи піротехнічних робіт аварійно-рятувального загону 3 Спеціального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій, звільнено із займаної посади та з 21.12.2018 року виключено зі списків особового складу центру, всіх видів забезпечення та за його згодою направлено для подальшого проходження служби до Національної гвардії України.
В наказі від 19.12.2018 року №192 зазначено, що щорічну відпустку за 2018 рік не використав.
В подальшому позивача наказом Центрального територіального управління Національної гвардії України від 12.03.2021 року №50 було переміщено до військової частини НОМЕР_4 Центрального оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України (м. Дніпро) з 15.03.2021 року.
28.04.2021 року позивач через свого представника звернувся до відповідача-1 та відповідача-2 із запитами про надання інформації стосовно виплати компенсації за невикористану щорічну відпустку за 2018 рік та підйомної допомоги.
Листом від 13.05.2021 року вих. №83.01-391/83.01.5 відповідачем-1 відмовлено у виплаті компенсації за невикористану щорічну відпустку за 2018 рік з посиланням на Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особам рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 року №593, при переміщенні по службі осіб рядового і начальницького складу, які не використали щорічну відпустку до цього переміщення, відпустка надається за новим місцем служби.
Листом від 14.05.2021 року вих. №10-А3/32/14-821 відповідачем-2 відмовлено у виплаті компенсації за невикористану щорічну відпустку за 2018 рік та підйомної допомоги, посилаючись на те, що позивача не було переміщено, а було прийнято на військову службу із запасу. Оскільки відповідно до наказу командувача Національної гвардії України від 27.12.2018 року №206 лейтенанта запасу ОСОБА_1 було прийнято на військову службу із запасу, факт переміщення з одного місця служби до іншого , що є підставою для виплати підйомної допомоги, відсутній
Не погоджуючись з діями відповідачів щодо невиплати йому компенсації за невикористану щорічну відпустку за 2018 рік та підйомної допомоги, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
Закон України "Про відпустки" від 15 листопада 1996 року N 504/96-ВР установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Згідно зі статтею 4 Закону N 504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.
У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки (частина перша статті 24 Закону N 504/96-ВР).
Аналогічні положення містяться в частині першій статті 83 КЗпП України.
Згідно з частиною першою статті 129 Кодексу цивільного захисту України особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту мають право на такі види відпусток:
1) щорічна основна відпустка;
2) додаткова відпустка у зв'язку з навчанням;
3) творча відпустка;
4) інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;
5) соціальні відпустки:
а) у зв'язку з вагітністю та пологами;
б) по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
6) відпустка для лікування у зв'язку з хворобою;
7) відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин.
Відповідно до частин шостої, дев'ятої, двадцять п'ятої, та тридцять першої статті 129 Кодексу цивільного захисту України щорічна основна відпустка надається протягом календарного року. В особливих випадках з дозволу відповідного керівника щорічна основна відпустка може надаватися за минулий рік у I кварталі наступного року за умови, що раніше її не було надано через виняткові обставини.
Особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які захворіли під час щорічної основної відпустки або щорічної додаткової відпустки, зазначена відпустка продовжується після одужання керівником, який її надавав, на кількість невикористаних днів відпустки.
У рік звільнення зазначених у частинах двадцять третій, двадцять четвертій цієї статті осіб рядового та начальницького складу цивільного захисту із служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки.
Відкликання осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту із щорічної основної відпустки допускається лише у разі службової необхідності керівником, який її надав. Невикористана частина відпустки надається в порядку, передбаченому частиною шостою цієї статті. Якщо невикористана частина відпустки становить 10 і більше календарних днів, особі рядового і начальницького складу служби цивільного захисту надається додатково час, необхідний для проїзду до місця проведення відпустки і повернення назад, але не далі населеного пункту, з якого її було відкликано.
Відповідно до частини першої та другої статті 101 Кодексу цивільного захисту України служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.
Порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається цим Кодексом та положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 року N 593 затверджено Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, відповідно до пункту 3 якого особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту є громадяни, які у добровільному порядку прийняті на службу цивільного захисту за контрактом і яким присвоєно відповідно до цього Положення спеціальні звання.
Пунктами 137, 138 Положення N 593 передбачено, що особи рядового і начальницького складу мають право, зокрема, на щорічну основну відпустку тривалістю 30 календарних днів за наявності вислуги до 10 років, 35 календарних днів - за наявності вислуги від 10 до 15 років, 40 календарних днів - за наявності вислуги від 15 до 20 років та 45 календарних днів - за наявності вислуги більше 20 років, а також на інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Відповідно до пункту 140 Положення N 593 щорічна основна відпустка надається протягом календарного року. В особливих випадках з дозволу відповідного керівника (начальника) щорічна основна відпустка може надаватися за минулий рік у I кварталі наступного року за умови, що раніше її не було надано через виняткові обставини. Щорічна основна відпустка тривалістю 40 і більше календарних днів на прохання особи рядового і начальницького складу може бути поділена на дві частини за умови, що основна її частина становить 30 календарних днів.
Відповідно до пункту 148 Положення N 593 додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються особам рядового і начальницького складу на підставах та в порядку, встановленому законодавством.
Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту визначала Інструкція про виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23 квітня 2015 року № 475 (чинна до 14 вересня 2018 року), а з 14 вересня 2018 року визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20 липня 2018 року № 623.
Пунктами 3, 4 розділу XV Інструкції № 475 встановлено, що особам рядового і начальницького складу, звільненим із служби цивільного захисту за віком, станом здоров'я та у зв'язку із скороченням штатів, які щорічну основну відпустку за поточний рік тривалістю, передбаченою частиною другою статті 129 Кодексу цивільного захисту, не використали, виплачується грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки.
Особам рядового і начальницького складу, звільненим зі служби цивільного захисту (крім звільнених за віком, станом здоров'я та у зв'язку із скороченням штатів), які щорічну основну відпустку за поточний рік не використали, виплачується грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки, яка надається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення, за кожний повний місяць служби.
Також пунктами 3, 4 розділу XXVII Інструкції № 623 визначено, що особам рядового і начальницького складу, звільненим зі служби цивільного захисту за віком, станом здоров'я та у зв'язку зі скороченням штатів, які щорічну основну відпустку за поточний рік тривалістю, передбаченою частиною другою статті 129 Кодексу цивільного захисту України, не використали, виплачується грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки.
Особам рядового і начальницького складу (крім звільнених зі служби цивільного захисту за віком, станом здоров'я та у зв'язку зі скороченням штатів), які щорічну основну відпустку за поточний рік не використали, виплачується грошова компенсація за час відпустки, що надається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення, за кожний повний місяць служби.
Отже, у випадку звільнення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з органів ДСНС України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.02.2021 року у справі №300/598/20.
В обгрунтування непроведення виплати компенсації за невикористану щорічну відпустку, відповідачем-1 зазначено, що позивача було переміщено до Національної гвардії України.
Судом проаналізовано накази від 14.12.2018 року №544 Державної служби України з надзвичайних ситуацій «Про кадрові питання» та від 19.12.2018 року №192 «Про виключення зі списків центру ОСОБА_2 », якими капітана служби цивільного захисту ОСОБА_1 , начальника групи піротехнічних робіт аварійно-рятувального загону 3 Спеціального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій, звільнено із займаної посади та з 21.12.2018 року виключено зі списків особового складу центру, всіх видів забезпечення та за його згодою направлено для подальшого проходження служби до Національної гвардії України.
З вказаних наказів встановлено, що ОСОБА_1 було саме звільнено, а не переміщено чи не переведено із займаної посади.
Відповідно до п. 36 Положення про Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 629, переміщення по службі осіб рядового і начальницького складу здійснюється:
1) на вищі посади - у порядку просування по службі;
2) на рівнозначні посади: у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; у разі проведення заміни осіб рядового і начальницького складу, які проходять службу в органах і підрозділах цивільного захисту в місцевостях з установленими строками служби; в інтересах служби для більш доцільного використання за фахом чи досвідом роботи; за станом здоров'я - на підставі висновку військово-лікарської комісії; за сімейними обставинами; на особисте прохання; з меншим обсягом роботи з урахуванням професійних, ділових і моральних якостей - на підставі атестаційного висновку;
3) на нижчі посади: у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів у разі неможливості переміщення на рівнозначну посаду; за станом здоров'я - на підставі висновку військово-лікарської комісії; виходячи з професійних, ділових і моральних якостей - на підставі атестаційного висновку; на особисте прохання особи рядового і начальницького складу; у порядку виконання дисциплінарного стягнення.
При цьому, особи рядового і начальницького складу, переміщені на нижчі посади у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, мають переважне право на просування по службі.
З аналізу наведеної норми, наказів від 14.12.2018 року №544 та від 19.12.2018 року №192, судом встановлено, що звільнення позивача відбулось не на підставі вказаної норми. В наказах зазначено, що звільнення відповідача проведено у відповідності до п.п.90,91 Положення №629, які регулюють питання саме звільнення зі служби.
Відтак, позивача звільнено із займаної посади, а тому 3 Спеціальний центр швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій мав нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану ОСОБА_1 щорічну відпустку за 2018 рік.
Отже, позовні вимоги, заявлені до 3 Спеціального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій підлягають задоволенню судом.
Оскільки належним органом, яким має виплачуватись компенсація за невикористану ОСОБА_1 щорічної відпустки за 2018 рік, є 3 Спеціальний центр швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій, позовні вимоги в цій частині, пред'явлені до Центрального територіального управління Національної гвардії України (Військова частина НОМЕР_1 ) задоволенню не підлягають.
Стосовно вимоги про визнання протиправним наказу командувача Національної гвардії України від 27.12.2018 року № 206 в частині прийняття на військову службу ОСОБА_1 із запасу та зобов'язати Національну гвардію України викласти наказ командувача Національної гвардії України від 27.12.2018 № 206 в частині прийняття на військову службу ОСОБА_1 в наступній редакції: «прийнято на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу Національної гвардії України та призначено: по Центральному оперативно-територіальному об'єднанню Національної гвардії України: переміщеного з 3 Спеціального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій для подальшого проходження служби лейтенанта ОСОБА_1 - офіцером (сапером) 2-ї групи спеціального призначення окремого загону спеціального призначення центрального територіального управління Національної гвардії України, уклавши з ним контракт про проходження військової служби строком на 5 (п'ять) років присвоївши йому у порядку переатестації військове звання «Капітан» та присвоївши особистий номер Г-047186», суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про Національну гвардію України» Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від злочинних та інших протиправних посягань, охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.
28.12.2018 року пунктом 3 наказу начальника Центрального територіального управління Національної гвардії України (по стройовій частині) № 281 було зараховано в списки особового складу окремого загону спеціального призначення Центрального територіального управління Національної гвардії України та на всі види забезпечення лейтенанта запасу ОСОБА_1 , який відповідно до наказу командувача Національної гвардії України від 27.12.2018 року № 206 о/с, прийнято із запасу на військову службу за контрактом на п'ять років з 27 грудня 2018 року по 26 грудня 2023 року та призначений офіцера (сапера) 2-ї групи спеціального призначення окремого загону спеціального призначення, присвоївши в порядку переатестації військове звання офіцерського складу «капітан» .
Крім цього, 27.12.2018 року позивачем, з одного боку та командувачем Національної гвардії України, з іншого боку, був укладений контракт про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб офіцерського складу.
Частиною 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
До прийняття на військову службу позивач проходив службу в Державній службі України з надзвичайних ситуацій, яка відповідно до пункту 2 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від І 1 липня 2013 року № 593 (далі Положення № 593), є державною службою особливого характеру, яка забезпечує пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, вживає заходів до запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідації їх наслідків у мирний час та в особливий період.
Як встановлено судом вище, позивача не було наказами від 14.12.2018 року №544 та від 19.12.2018 року №192 переміщено на службу до Національної гвардії України, а було звільнено зі служби.
Згідно з п. 10 Положення № 593 першим днем проходження служби цивільного захисту вважається день прийняття громадянина на службу цивільного захисту, зарахування його в кадри ДСНС, присвоєння йому відповідного спеціального звання та призначення на посаду в апарат ДСНС, її територіальні органи, підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту (аварійно-рятувальні формування центрального підпорядкування, аварійно-рятувальні формування спеціального призначення, спеціальні авіаційні, морські та інші формування, державні пожежно-рятувальні підрозділи (частини), навчальні центри, формування та підрозділи забезпечення), заклади освіти цивільного захисту, наукові установи та інші підрозділи, в яких особи рядового і начальницького складу проходять службу цивільного захисту (далі - органи і підрозділи цивільного захисту).
Позивач до переатестації мав спеціальне звання «капітан служби цивільного захисту».
Пунктом 11 Положення № 593 передбачено, що служба цивільного захисту закінчується у разі звільнення особи рядового чи начальницького складу із служби цивільного захисту в запас Збройних Сил або у відставку, загибелі (смерті), визнання її судом безвісно відсутньою або оголошення померлою.
Пунктом 12 Положення № 593 встановлено, що останнім днем проходження служби цивільного захисту вважається день виключення особи рядового і начальницького складу з кадрів ДСНС.
В той же час, пунктом І Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 визначається порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі.
Це Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв'язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.
У пункті 5 Положення зазначено, що громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України. Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України.
Пунктом 10 Положення передбачено, що військовослужбовці можуть бути направлені для проходження військової служби до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - інші військові формування) з виключенням їх зі списків особового складу Збройних Сил України, а військовослужбовці інших військових формувань можуть бути прийняті до Збройних Сил України із зарахуванням їх до списків особового складу Збройних Сил України.
Разом з тим зазначаємо, що повноваження командира військової частини Національної гвардії України передбачені Законом України «Про Національну гвардію України» та іншими законами України.
Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно- правових актів.
Начальник Центрального територіального управління Національної гвардії України не має повноважень на переміщення з інших військових формувань та прийняття на військову службу із запасу осіб офіцерського складу. Зазначенні права належать до компетенції командувача Національної гвардії України. Відповідно до наказу командувача Національної гвардії України від 27.12.2018 року № 206 о/с, який було доведено до керівництва Управління розпорядженням Головного управління Національної гвардії України від 29.12.2018 року № 27/23/1 -8812, лейтенанта запасу ОСОБА_1 було прийнято на військову службу із запасу та призначено на посаду офіцера (сапера) 2-ї групи спеціального призначення, присвоївши в порядку переатестації військове звання «капітан», про що було оголошено наказом начальника Управління від 28.12.2018 року № 281 під час зарахування до списків особового складу окремого загону спеціального призначення.
В позові зазначено, що позивачу стало відомо про його прийняття на військову службу із запасу, а не про переміщення, лише 24.05.2021 року коли він ознайомився з наказом командувача Національної гвардії України від 27.12.2018 року № 206 о/с, який надіслало Центральне територіальне управління Національної гвардії України.
Центральним територіальним управлінням Національної гвардії України на адресу представника позивача надсилались витяг з наказу начальника Центрального територіального управління Національної гвардії України від 28.12.2018 року № 281 на 1 арк., витяг з наказу начальника Центрального територіального управління Національної гвардії України від 12.03.2021 року № 50 на 1 арк. та копія розпорядження Головного управління Національної гвардії України від 29.12.2018 року № 27/2.3/1 -8812 на 7 арк.
Наказ командувача Національної гвардії України від 27.12.2018 № 206 о/с позивачеві не надавався.
Позивачеві було відомо про наказ начальника Центрального територіального управління Національної гвардії України від 28.12.2018 року № 281, яким останнього було прийнято на військову службу із запасу та зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення (підставою видання наказу начальника управління, слугував наказ командувача Національної гвардії України від 27.12.2018 № 206 о/с).
Витяг з наказу від 28.12.2018 року № 281 зберігається в особовій справі позивача.
Крім цього, в особовій справі позивача є власноруч написаний ним рапорт від 23.08.2018 року з проханням прийняти його на військову службу за контрактом.
Відтак, судом не встановлено підстав для викладення наказу командувача Національної гвардії України від 27.12.2018 року № 206 в іншій редакції, аніж зазначено в діючому наказі.
Отже, позовні вимог в цій частині не підлягають задоволенню судом.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання виплатити підйомну допомогу в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена його сім'ї, пов'язаних з переїздом 28.11.2018 ОСОБА_1 та членів його сім'ї, з села Жеребкове Ананьївського р-ну Одеської області (місця розташування 3 Спеціального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій ) до м. Олександрії Кіровоградської області (місця розташування Військової частини НОМЕР_1 ), відповідно до Наказу МВС України 14.11.2019 року №951, суд зазначає наступне.
За змістом частин першої, другої, четвертої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Частиною 3 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв'язку з призначенням на військову посаду, їм виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби.
Пунктом 1 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 05.02.2018 №45(далі - Порядок №45), передбачено, що у разі переїзду військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, та тих, які проходять кадрову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу (далі - військовослужбовці), на нове місце військової служби в інший населений пункт у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням на навчання до вищих військових навчальних закладів, вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи (далі - військові навчальні заклади), та військових коледжів або навчальних центрів (навчальних підрозділів), термін навчання в яких становить шість місяців і більше, без збереження посади за попереднім місцем служби або у зв'язку з передислокацією військової частини (підрозділу військової частини), установи, організації (далі - військова частина) їм виплачується, зокрема, підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена його сім'ї, який переїхав з ним на нове місце військової служби.
Відповідно до п. 2 Порядку №45 право на отримання підйомної допомоги і добових для військовослужбовців виникає:
на дату прийняття військовослужбовцем посади та справ - для військовослужбовців, які переїхали на нове місце служби з одного населеного пункту в інший у зв'язку з призначенням на посаду;
на дату зарахування на навчання - для військовослужбовців, які зараховані на навчання до військових навчальних закладів;
на дату прибуття до місця дислокації, оголошену наказом командира військової частини, - для військовослужбовців, які переїхали на нове місце служби у складі військової частини (підрозділу) в інший населений пункт.
Розмір підйомної допомоги обчислюється, виходячи з посадового окладу, окладу за військове звання та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, установлених військовослужбовцю за новим місцем військової служби на дату, коли військовослужбовець приступив до виконання обов'язків за посадою (зарахування на навчання), або на дату прибуття до нового місця дислокації військової частини, на членів сім'ї - на дату реєстрації їх місця проживання у населеному пункті за новим місцем військової служби військовослужбовця (розташованому поблизу місця служби військовослужбовця).
Виплата військовослужбовцям підйомної допомоги та добових здійснюється за новим місцем військової служби (місцем навчання) відповідно до наказу командира (начальника) військової частини (військового навчального закладу) із зазначенням нарахованої суми виплат. У наказі зазначаються дата та номер наказу про призначення військовослужбовця на військову посаду (зарахування на навчання), дата, коли він приступив до виконання обов'язків за посадою, дата вибуття з попереднього місця військової служби та прибуття на нове місце військової служби (на нове місце дислокації військової частини). Військовослужбовцям, які на дату прибуття до іншого населеного пункту перебувають у розпорядженні відповідного командира, виплата підйомної допомоги та добових здійснюється після призначення їх на посади та вступу до виконання обов'язків за посадами за новим місцем військової служби в цьому населеному пункті (п. 3 Порядку №45).
Пунктом 5 Порядку №45 передбачено, що підйомна допомога та добові в разі переїзду на нове місце військової служби на членів сім'ї військовослужбовця виплачуються після реєстрації їх місця проживання у населеному пункті за місцем військової служби (проживання) військовослужбовця відповідно до наказу командира військової частини із зазначенням нарахованої суми виплат, який видається на підставі рапорту військовослужбовця.
Крім того, у наказі та рапорті зазначаються дата вибуття членів сім'ї з населеного пункту (за попереднім місцем проживання), дата прибуття їх на нове місце військової служби (проживання) військовослужбовця, що мають збігатися з відповідними датами, зазначеними у проїзних документах (за їх наявності), дата реєстрації членів сім'ї за новим місцем військової служби (проживання) військовослужбовця, а також чи є дружина (чоловік) військовослужбовцем.
Для виплати підйомної допомоги та добових на членів сім'ї військовослужбовця, які переїхали на нове місце військової служби в інший населений пункт, до рапорту також додаються:
копії сторінок паспорта громадянина України з даними про прізвище, ім'я, по батькові, реєстрацію попереднього місця проживання і реєстрацію нового місця проживання повнолітніх членів сім'ї військовослужбовця, завірені підписом військовослужбовця;
довідки про реєстрацію та про зняття з реєстрації місця проживання членів сім'ї військовослужбовця (якщо такої інформації немає в паспорті громадянина України, якщо паспорт у формі картки або його немає), виданої уповноваженим органом реєстрації проживання громадян;
копії свідоцтв про народження неповнолітніх членів сім'ї військовослужбовця, завірені підписом військовослужбовця;
довідка служби персоналу військової частини про склад членів сім'ї військовослужбовця, які на дату їх приїзду на нове місце служби військовослужбовця зазначені в його особовій справі.
Якщо дружина і чоловік є військовослужбовцями, підйомна допомога на кожного з них виплачується за новим місцем їх військової служби, на членів сім'ї - з місячного грошового забезпечення одного з них (за їх бажанням).
Наказ про виплату підйомної допомоги та добових на військовослужбовця та членів його сім'ї готується службою персоналу військової частини (п. 12 Порядку №45).
Виплата підйомної допомоги та добових здійснюється, якщо звернення щодо їх отримання надійшли протягом трьох років із дня виникнення права на їх отримання (п. 13 Порядку №45).
Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що підйомна допомога є одним із видів соціального забезпечення військовослужбовців та їх сімей.
Підставою для її виплати є, зокрема, переїзд до нового місця служби з одного населеного пункту в інший у зв'язку з призначенням на посаду під час проходження військової служби за контрактом.
Підйомна допомога виплачується військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом та які переїхали у зв'язку з призначенням на посади - за новим місцем служби на підставі наказу про призначення і наказу командира військової частини про вступ військовослужбовця до виконання обов'язків за посадою.
Оскільки під час розгляду справи не було встановлено, що позивач разом із сім'єю переїхав до нового місця служби саме під час проходження військової служби за контрактом, оскільки не встановлено факт переміщення позивача, то вказаними нормами не регулюється правове становище позивача та він не є особою, яка має право на нарахування підйомної допомоги.
Позивач переїхав до нової місцевості та вперше був призначений на посаду для проходження військової служби за контрактом.
Отже, вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Стосовно позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно зі статтею 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Разом з тим, судам слід надавати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Для відшкодування шкоди обов'язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 30.01.2018 та 20.02.2018 (справи №№ 804/2252/14, 818/1394/17 відповідно) та у постанові від 20.05.2020 (справа №821/1269/17).
Отже, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Суд зазначає, що на підтвердження заподіяння позивачу моральної шкоди, останнім не надано жодного належного доказу, у зв'язку з чим суд не має можливості встановити та підтвердити наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями відповідача-1 та негативними наслідками, що настали для позивача у вигляді заподіяної моральної шкоди.
Беручи до уваги те, що позивачем не доведено і не надано суду відповідних доказів завдання йому моральної шкоди, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову у цій частині вимог.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 818/1434/17, від 19 жовтня 2020 року у справі 580/194/19.
Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат у відповідності до вимог ст. 139 КАС України, за наслідками розгляду даної справи не здійснюється, оскільки позивач у відповідності до ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст. 139, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до відповідача-1: спеціального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій ( село Жеребкове, Ананьївський район, Одеська область, 66410 , код ЄДРПОУ 33113264); відповідача -2: Центрального теріторіального Управління Національної гвардії України (Військова частина НОМЕР_1 ) (вул. Надії Алексєєнко, 46, м.Дніпро, 49008, код ЄДРПОУ 25575747); відповідача-3: Головного управління Національної гвардії України (вул. Народного Ополчення, 9-А, м.Київ, 03151, код ЄДРПОУ 08803498) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволити частково.
Визнати протиправними дії 3 Спеціального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій (код ЄДРПОУ 33113264) щодо відмови нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) грошової компенсації за невикористану ОСОБА_1 щорічної відпустки за 2018 рік.
Зобов'язати 3 Спеціальний центр швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій (код ЄДРПОУ 33113264) нарахувати та виплати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) грошової компенсації за невикористану ОСОБА_1 щорічної відпустки за 2018 рік
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Ніколайчук