Іменем України
09 серпня 2021 року справа № 927/551/21
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Євротрубпласт", вул. Трудова, 1, м. Рубіжне, Луганська область, 93009
адреса для листування: а/с 46, м. Київ-53, 04053
e-mail: не відома
до фізичної особи-підприємця Піддубного Павла Володимировича, АДРЕСА_1
e-mail: не відома
про стягнення 12060 грн. 91 коп.
Без виклику сторін
встановив:
Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "Євротрубпласт" подано позов до фізичної особи-підприємця Піддубного Павла Володимировича про стягнення заборгованості у сумі 9000 грн. 00 коп., пені у сумі 718 грн. 94 коп., 3% річних у сумі 172 грн. 15 коп., 25 % річних за користування чужими коштами у сумі 1434 грн. 60 коп., інфляційних нарахувань у сумі 735 грн. 22 коп., що утворились внаслідок неналежного виконання відповідачем умов укладеного сторонами договору №32 від 03.01.2019.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 07.06.2021 відкрите спрощене позовне провадження у справі №927/551/21 без повідомлення учасників сторін; надано відповідачу строк (до 30.06.2021) для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України. Вказаною ухвалою відповідача повідомлено про те, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Позивачем ухвалу суду від 07.06.2021 отримано за вказаними у позовній заяві адресами 11.06.2021 та 15.06.2021, що підтверджено поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення №140051839775 та №1400051839767 від 08.06.2021.
15.06.2021 на адресу Господарського суду Чернігівської області підприємством зв'язку повернуто поштове відправлення, а саме ухвалу суду від 07.06.2021, надіслану судом відповідачу із зазначенням причини повернення: "адресат відсутній за вказаною адресою".
З'ясовуючи належність повідомлення сторін про розгляд справи та можливість вирішення даного господарського спору, суд виходить з такого.
Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо.
Пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, відсутністю адресата за вказаною адресою.
Судом встановлено, що адреси позивача та відповідача, які зазначені у позовній заяві повністю збігаються з адресами, зазначеними у рекомендованих повідомленнях.
Ухвала суду, яка направлялась на адресу фізичної особи-підприємця Піддубного Павла Володимировича: АДРЕСА_1 міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань повернулись із відміткою поштового відділення: "адресат відсутній за вказаною адресою".
Заяв про зміну місцезнаходження чи місця проживання від відповідача не надходило.
Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду.
Дана правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, а також близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б.
Крім цього, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Враховуючи викладене вище та факт направлення судом ухвали на офіційну адресу відповідача у справі, враховуючи повернення вказаної ухвали із відміткою поштового відділення: "адресат відсутній за вказаною адресою", суд доходить висновку про належне повідомлення учасника судового процесу про відкриття провадження у справі №927/551/21.
Відповідачем у встановлений судом строк відзив на позов не наданий.
Відповідач у справі не повідомляв суд про намір подати відзив на позовну заяву у більш тривалий строк згідно положень п. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
03.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Євротрубпласт" (постачальник) та фізичною особою-підприємцем Піддубним Павлом Володимировичем (покупець) укладено договір №32 (а.с.10-15).
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити труби, комплектуючі та обладнання, а також супутні товари (товар), партіями в кількості, асортименті та за цінами, узгодженими сторонами в рахунках-фактурах або специфікаціях (додатках) до цього договору чи визначеними в порядку, передбаченому договором.
Пунктом 4.6 договору визначено, що датою поставки товару та датою переходу права власності на товар вважається дата накладної постачальника, що передається покупцю. При цьому обов?язок постачальника поставити товар покупцю вважається виконаним у момент передачі товару перевізнику для доставки покупцю або з моменту забезпечення наявності товару на складі постачальника (допускається інформування про це в телефонному режимі), якщо специфікацією передбачена вибірка товару зі складу постачальника.
Згідно з п. 5.1, 5.3 договору оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника не пізніше 20 календарних днів з моменту передачі товару, якщо інший порядок розрахунків не визначений в рахунку-фактурі або у специфікації, в порядку передбаченому даним договором.
Покупець у платіжному дорученні (або іншому платіжному документі) на оплату в призначенні платежу вказує номер договору та/або номер відповідного рахунку-фактури/специфікації. У разі, якщо реквізит "призначення платежу" заповнений невірно або неможливо визначити, за яку партію товару здійснюється оплата, або в разі наявності заборгованості за раніше поставлений товар, постачальник має право зарахувати всі перераховані покупцем кошти у рахунок оплати за раніше поставлений неоплачений товар.
Кожна із сторін несе відповідальність за невиконання умов даного договору у відповідності із чинним законодавством та договором (п. 8.1 договору).
Згідно із п. 12.1 договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2019, а в частині виконання зобов?язань, що виникли в період дії договору - до їх повного виконання. Якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору письмово не повідомить іншу сторону про своє бажання розірвати договір, договір вважається автоматично пролонгованим на наступний календарних рік на тих же умовах. З моменту підписання даного договору всі попередні усні і письмові домовленості сторін щодо предмету даного договору вважаються такими, що втратили силу.
На виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 156886,33 грн., що підтверджено видатковими накладними: №ЕТП КВ1209/039 від 12.09.2019 на суму 19728,32 грн.; №ЕТП КВ2210/029 від 22.10.2019 на суму 12543,00 грн.; №ЕТП КВ2310/023 від 23.10.2019 на суму 12543,00 грн.; №ЕТП КВ0609/024 від 06.09.2019 на суму 2257,74 грн.; №ЕТП КВ1207/026 від 12.07.2019 на суму 6773,22 грн.; №ЕТП КВ1207/024 від 12.07.2019 на суму 4325,00 грн.; №ЕТП КВ2210/030 від 22.10.2019 на суму 7290,00 грн.; №ЕТП КВ2310/022 від 23.10.2019 на суму 6075,00 грн.; №ЕТП КВ2410/022 від 24.10.2019 на суму 9236,09 грн.; №ЕТП КВ0108/030 від 01.08.2019 на суму 9961,00 грн.; №ЕТП КВ0111/020 від 01.11.2019 на суму 4210,00 грн.; №ЕТП КВ1206/022 від 12.06.2019 на суму 17803,04 грн.; №ЕТП КВ2205/015 від 22.05.2019 на суму 23677,92 грн.; №ЕТП КВ0111/019 від 01.11.2019 на суму 20463,00 грн. (а.с. 16-29).
Видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін.
Відповідачем здійснено часткову оплату поставленого товару у розмірі 147886,33 грн., що підтверджується: меморіальним ордером №@2PL113197 від 01.08.2019 на суму 10462,72 грн.; платіжними дорученнями: №411 від 30.10.2019 на суму 4210,00 грн.; № 356 від 12.06.2019 на суму 17803,04 грн.; №317 від 20.05.2019 на суму 23677,92 грн.; №416 від 01.11.2019 на суму 20463,00 грн.; №387 від 22.10.2019 на суму 19728,32 грн.; № 396 від 22.10.2019 на суму 13365,00 грн.; №397 від 22.10.2019 на суму 5086,00 грн.; № 405 від 22.10.2019 на суму 9236,09 грн.; № 28 від 29.08.2019 на суму 2257,74 грн.; №1 від 12.07.2019 на суму 5596,50 грн.; №304 від 26.04.2019 на суму 5000,00 грн.; №482 від 19.03.2019 на суму 7 000,00 грн.; № 570 від 21.09.2019 на суму 4000,00 грн. (а.с. 30-43).
Відповідач Акт звірки взаєморозрахунків за період 01.01.2019-10.03.2021 не підписав, проте факт отримання товару та його часткову оплату не спростував.
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, послався на те, що відповідач оплату за поставлений товар у повному обсязі та у встановлений договором строк не здійснив, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема, вимоги п. 5.1 договору, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 9000,00 грн.
Заборгованість у сумі 9000,00 грн. заявлена позивачем до стягнення з відповідача за даним позовом.
У відповідності із п. 8.3 договору у випадку невиконання (прострочення) термінів оплати товару постачальник має право стягнути з покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення. Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України сторони домовились, що нарахування вказаної штрафної санкції припиняється через три роки від дня, коли оплата мала бути здійснена.
З посиланням на п. 8.3 договору позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню за період прострочення обов'язку з оплати поставленого товару за період з 22.09.2020 по 12.05.2021 на суму 718,94 грн., що позивач обґрунтовує наявним у матеріалах справи розрахунком (а.с. 7-9).
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних за період прострочення платежу з 22.09.2020 по 12.05.2021 на суму 172,15 грн., а також інфляційні нарахування за період з 22.09.2020 по 12.05.2021 на суму 735,22 грн., що позивач обґрунтовує наявним у матеріалах справи розрахунком (а.с. 7-9).
Пунктом 8.4 договору сторони погодили, що у випадку прострочення покупцем термінів оплати поставленого йому товару постачальник, згідно ч.3 ст. 692 та ч.5 ст. 694 Цивільного кодексу України має право стягнути з покупця проценти за використання чужих коштів у розмірі 25 % річних за весь період прострочення оплати.
Посилаючись на п. 8.4 договору, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 25 % річних за користування чужими коштами за період з 22.09.2020 по 12.05.2021 на суму 1434,60 грн., що позивач обґрунтовує наявним у матеріалах справи розрахунком (а.с. 7-9).
Відповідач відзив на позов не надав.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ч. 1 ст. 694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.
Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт укладення сторонами у справі договору №32 від 03.01.2019, а також факт поставки позивачем та отримання відповідачем товару на підставі видаткових накладних на загальну суму 156886,33 грн.
У визначений у договорі строк (п. 5.1) відповідач оплату за видатковими накладними здійснив частково на суму 147886,33 грн., сума заборгованості склала 9000,00 грн.
Відповідачем вказані обставини не спростовані.
З урахуванням викладеного вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 9000,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Позивачем на підставі п.8.3 договору заявлено до стягнення з відповідача пеню за період прострочення обов'язку з оплати поставленого товару за період з 22.09.2020 по 12.05.2021 на суму 718,94 грн., що позивач обґрунтовує наявним у матеріалах справи розрахунком.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Судом встановлено прострочення відповідачем обов?язку з оплати поставленого товару, а тому вимога позивача про стягнення пені є обгрунтованою.
У зв?язку з арифметичною помилкою позивача за розрахунком суду стягненню з відповідача на користь позивача у справі пеня за період з 22.09.2020 по 12.05.2021 підлягає у сумі 705,62 грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних за період прострочення платежу з 22.09.2020 по 12.05.2021 на суму 172,15 грн., а також інфляційні нарахування за період з 22.09.2020 по 12.05.2021 на суму 735,22 грн., що позивач обґрунтовує наявним у матеріалах справи розрахунком.
Наданий позивачем розрахунок вказаних 3% річних та інфляційних нарахувань відповідає фактичним обставинам справи, а тому вимога про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних нарахувань є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Позивачем на підставі п.8.4 договору заявлено до стягнення з відповідача 25 % річних за користування чужими коштами за період з 22.09.2020 по 12.05.2021 на суму 1434,60 грн., що позивач обґрунтовує наявним у матеріалах справи розрахунком.
Частиною 5 ст. 694 Цивільного кодексу України визначено, що якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.
У відповідності до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Наданий позивачем розрахунок вказаних 25% річних за користування чужими коштами відповідає фактичним обставинам справи, а тому вимога про стягнення з відповідача 1434,60 грн. 25% річних за користування чужими коштами за період з 22.09.2020 по 12.05.2021.
Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню у частині вимог про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 9000,00 грн., пені у розмірі 705,62 грн., 3 % річних у розмірі 172,15 грн., інфляційних нарахувань у розмірі 735,22 грн., 25% річних за користування чужими коштами у розмірі 1434,60 грн.
Решта вимог у частині стягнення пені у розмірі 13,32 грн. задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з частковим задоволення позовних вимог судовий збір у розмірі 2267 грн. 49 коп. покладається на відповідача.
Керуючись ст. 129, 236-239, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Піддубного Павла Володимировича, АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Євротрубпласт", вул. Трудова, 1, м. Рубіжне, Луганська область, 93009, код 33090871; адреса для листування: а/с 46, м. Київ-53, 04053, заборгованість у сумі 9000 грн. 00 коп., пеню у сумі 705 грн. 62 грн., 3 % річних у сумі 172 грн. 15 коп., інфляційні нарахування у сумі 735 грн. 22 коп., 25 % річних у сумі 1434 грн. 60 коп. та судовий збір у сумі 2267 грн. 49 коп.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. В решті позовних вимог у частині стягнення пені у сумі 13 грн. 32 коп. відмовити.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення підписаний 09.08.2021.
Суддя М.О. Демидова