29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"28" липня 2021 р. Справа № 924/239/21
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заярнюка І.В., за участю секретаря судового засідання Білявської Н.О., розглянувши матеріали справи
за позовом товариство з обмеженою відповідальністю “ЯВІР-2005”, м. Полтава
до фермерського господарства “ВІРА” с.Білокриниччя, Шепетівський район, Хмельницька область,
про стягнення 100 596 грн.
Представники сторін: не з'явились
Відповідно до ст.240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ВСТАНОВИВ: До господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Приватного підприємства “ЯВІР-2005” м. Полтава, до Фермерського господарства “ВІРА” с.Білокриниччя, Шепетівський район, Хмельницька область, про стягнення 100596 грн., з яких 83830 грн. основного боргу за надані послуги охорони згідно договору про надання послуг з фізичної охорони № Хм/1094 від 10.09.2020р, та 16 766 грн. 20% штрафу та 16 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на невиконання відповідачем договірного обов'язку (за договором з фізичної охорони № Хм/1094 від 10.09.2020р.) з оплати отриманих послуг у визначений строк, а також положення ст. ст. 11,20,509,510,610,611,629,901 ЦК України, ст. ст. 173,174 ГК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями зазначену позовну заяву передано на розгляд судді Заярнюк І.В.
Ухвалою суду від 19.03.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 19.04.2021 р.
Ухвалою суду від 19.04.2021р. задоволено клопотання позивача від 12.04.2021р., замінено позивача у справі - приватне підприємство «ЯВІР-2005» (код ЄДРПОУ 33574487) на його правонаступника - товариство з обмеженою відповідальністю «ЯВІР-2005», вул. Хлібозаводська, 7, м. Полтава, 36007 (код ЄДРПОУ 33574487), продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів, підготовче засідання у справі відкладено на 17 травня 2021 р.
У засіданні 17.05.2021р. постановлено ухвалу (занесену до протоколу судового засідання) про закриття підготовчого провадження у справі, призначення справу до судового розгляду по суті на 14.06.2021року
У засіданні 14.06.2021р. постановлено ухвалу (занесену до протоколу судового засідання) на підставі ст. ст. 216, 202 та п. 4 розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України про поновлення строку розгляду справи по суті та про відкладення судового розгляду справи на 28.07.2021р.
Повноважний представник позивача в попередніх засіданнях позовні вимоги підтримував в повному обсязі.
Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позов з документальним обґрунтуванням своїх доводів не надав, про причини неявки та неподання доказів не повідомив, своїм процесуальним правом не скористався, хоча був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи.
При цьому судом враховуються положення ч. 6 ст. 242 ГПК України.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
10.09.2020 р. між Приватним підприємством "Явір-2005", м. Полтава (Охорона) та фермерським господарством “ВІРА” (Замовник) укладено договір про надання послуг з фізичної охорони №ХМ/1094, за умовами якого замовник замовляє, а охорона надає послуги з охорони, а саме приймає під фізичну охорону відокремлені приміщення (будівлі) та майно, яке належить замовнику на праві власності або знаходиться в його користуванні на законних підставах та знаходиться на об'єкті замовника, згідно додатку №2 до договору. Охорона об'єктів та майна, що на них знаходиться, здійснюється погодинно у календарні дні тижня згідно з Додатком №1 до даного договору.
У відповідності до п.4.2.10 договору замовник зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі здійснювати оплату за даним договором.
У відповідності до п.п.3.2,3.3 договору оплата за цим договором здійснюється замовником щомісячно до 5 числа місяця, в якому здійснюється надання послуг, шляхом перерахування замовником грошових коштів на рахунок охорони, згідно виставлених охороною рахунків. Підтвердженням надання послуг являється акт здачі-приймання послуг (надання послуг), що надається охороною для підписання замовнику в двох примірниках в кінці кожного місяця.
Пунктом 3.4. договору замовник повинен не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним, підписати акт здачі-приймання робіт та повернути один примірник охороні.
У випадку не підписання акту здачі-приймання робіт (надання послуг) у терміни, передбачені п.3.4 , вважається, що замовником отримані послуги з охорони належної якості, у повному обсязі та своєчасно, у відповідності до умов договору. (п.3.5 договору).
Пунктом 6.3 договору в разі, якщо прострочення оплати послуг охорони триває більше тридцяти календарних днів, замовник сплачує охороні штраф у розмірі 20% вартості послуг, оплата за якими прострочена, що не звільняє замовника від зобов'язань щодо оплати послуг.
Цей договір укладається строком на 1 рік і набирає чинності з моменту підписання сторонами.
Сторонами укладено додаток №1, згідно якого перелік об'єктів та розрахунок вартості послуг складає 28 517,50 грн. вартість фізичної охорони в місяць.
У додатку №2 передбачено перелік об'єктів, що передаються під охорону ПП “Явір-2005”, а саме: поле, засіяне кукурудзою за адресою: Хмельницька область, Шепетівський р-н, с.Білокриниччя .
У відповідності до акту приймання під охорону від 09.09.2020р. охорона прийняла під охорону поле, засіяне кукурудзою за адресою: Хмельницька область, Шепетівський р-н, біля с.Білокриниччя .
Також позивачем у матеріали справи надано акт обстеження технічного стану від 09.09.2020р. та акт зняття з-під охорони від 28.12.2020р.
За період з вересня 2020р. по грудень 2020р. позивач надав послуги з охорони, що підтверджується актами надання послуг № 2892 від 30.09.2020р. за вересень 2020р. на суму 19635 грн. (який сплачено на суму 19020 грн., що підтверджується платіжним дорученням №116 від 05.11.2020р.), № 3368 від 31.10.2020р. на суму 28985 грн. за жовтень 2020р., № 3567 від 30.11.2020р. на суму 28050 грн. за листопад 2020р., № 3568 від 28.12.2020р. на суму 26180 грн. за грудень 2020р.
За період з вересня по грудень 2020 року позивач виставив відповідачу наступні рахунки на оплату наданих послуг з охорони: рахунок на оплату № 2766 від 10.09.2020 на суму 19 635,00 грн.; рахунок на оплату № 3226 від 29.10.2020 на суму 28 985,00 грн.; рахунок на оплату № 3422 від 17.11.2020 на суму 28 050,00 грн.; рахунок на оплату № 3423 від 28.12.2020 на суму 26 180,00 грн.
Листом вих. №2394 від 23.12.220р. позивач надіслав лист про дострокове розірвання договору №ХМ/1094 від 10.09.2020р. про надання послуг з фізичної охорони з 28.12.2020р. Заборгованість відповідача за отримані послуги з фізичної охорони склала 83 830 грн.
15.12.2020р. позивач направив відповідачу претензію про погашення заборгованості за вересень-грудень 2020р., яка відповідачем залишена без відповіді та задоволення. З огляду на несплату відповідачем решти заборгованості в сумі 83830 грн. за надані послуги з фізичної охорони на підставі договору №ХМ/1094 від 10.09.2020 р., позивач звернувся до суду з позовом про її стягнення та стягнення 16 766 грн. штрафу.
Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.
Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод (правочинів), передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
З положень ст. 509 ЦК України, ст.173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.
Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як убачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір №ХМ/1094 про надання послуг з фізичної охорони від 10.09.2020 р., за умовами якого відповідач замовив, а охорона надала послуги з охорони, а саме прийняла під фізичну охорону майно (поле, засіяне кукурудзою за адресою: Хмельницька область, Шепетівський р-н, біля с.Білокриниччя), яке належить відповідачу.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі N 355/385/17 (провадження N 61-30435сво18), Постанові ВС від 18 березня 2020 року по справі N 456/2946/17, від 25 березня 2020 р. у справі № 756/1381/17 міститься висновок, що "у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)".
В частині 1 ст. 903 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як убачається з матеріалів справи, за період з вересня 2020р. по грудень 2020р. позивач надав послуги з охорони, що підтверджується актами надання послуг № 2892 від 30.09.2020р. за вересень 2020р. на суму 19635 грн. (який сплачено на суму 19020 грн., що підтверджується платіжним дорученням №116 від 05.11.2020р.), № 3368 від 31.10.2020р. на суму 28985 грн. за жовтень 2020р., які підписані представниками сторін, скріплені відтисками печаток без зауважень та застережень. Також позивачем додано акти надання послуг № 3567 від 30.11.2020р. на суму 28050 грн. за листопад 2020р., № 3568 від 28.12.2020р. на суму 26180 грн. за грудень 2020р., які підписані позивачем та надіслані на адресу фермерського господарства “ВІРА” (вул. Тітова 31, с.Білокриниччя, Шепетівський район, Хмельницька область), адресовані рекомендованими листами з описом.
Натомість відповідач лише частково оплатив надані послуги в сумі 19020 грн. (що підтверджується платіжним дорученням №116 від 05.11.2020р.), утворивши заборгованість в розмірі 83830 грн.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до вимог ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Наявність заборгованості в сумі 83 830 грн. за договором про надання послуг з фізичної охорони №ХМ/1094 від 10.09.2020р. відповідачем не спростована, доказів сплати заборгованості суду не подано.
Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
Враховуючи зазначені положення законодавства, умови договору та доповнення до нього, обставини справи, суд доходить висновку що позовна вимога про стягнення з відповідача 83830 грн. боргу заявлена обґрунтовано, а тому підлягає задоволенню. Доказів про сплату боргу суду не подано.
Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 16 766 грн. штрафу.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 230 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною другою ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Сторони у п. 6.3 договору передбачили, що в разі прострочення оплати послуг охорони триває більше тридцяти календарних днів, замовник сплачує охороні штраф у розмірі 20% вартості послуг, оплата за якикими прострочена, що не звільняє замовника від зобов'язань щодо оплати послуг.
Перевіривши правильність нарахування штрафу, заявленої позивачем до стягнення, та здійснивши власний розрахунок, позивачем правомірно нараховано штраф в розмірі 16 766 грн.
Позивач у позові також просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 15 750 грн. (враховуючи заяву від 19.07.2021 р.).
У п. 1 постанови Пленуму ВГСУ №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" звернуто увагу на те, що відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.
Як убачається з матеріалів справи, в якості підтвердження витрат на послуги адвоката позивачем надано договір про надання правової допомоги адвокатом від 01.12.2020 р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №789 від 23.09.2010р., акт прийому-передачі наданих послуг від 14.06.2021р., квитанція № 25 від 14.06.2021р. на суму 15 750 грн.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги (стаття 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").
Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013 (п. 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України".
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У п. 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що вирішуючи питання про розподіл витрат на послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування їх, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. При вирішенні питання про стягнення витрат за вказані послуги суд зобов'язаний прийняти до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Як вбачається із акту приймання - передачі наданих послуг за договором №25 про надання правової допомоги від 01.12.2020 витрати на правничу допомогу складаються із таких видів послуг: попереднє опрацювання, наданих клієнтом матеріалів, усні консультації, роз'яснення, узгодження правової позиції у справі, обговорення ходу ведення справи з клієнтом - 1000 грн., пошук та вивчення законодавчих та нормативних - правових актів, якими врегульовані спірні правовідносини, пошук та вивчення судової практики по аналогічній справі - 1000грн., складання претензій, листів, заяв в процесі підготовки та ведення справи в суді: претензія - лист № 2367 від 15.12.2020 про направлення рахунків, актів , лист №2394 від 23.12.2020р. про розірвання договору, лист-претензія №440 від 24.02.2021р. про направлення рахунків, актів - 1700грн., складання клопотань в процесі ведення справи в суді (клопотання про участь в засіданні в якому визнано участь представника позивача обов'язковою в режимі відеоконференції, клопотання про продовження терміну розгляду справи) - 1350 грн., підготовка та складання господарського позову - 7500грн., підготовка та подання доказів по господарській справі - 800 грн., представництво інтересів в судовому засіданні - із розрахунку 1200 одне судове засідання (2400 грн. відповідно 2 судових засідання.) З огляду на тривалість розгляду, суд вважає за доцільне відшкодувати з відповідача витрати, понесені позивачем на оплату адвокатських послуг, в сумі 14 550 грн., оскільки представник позивача - Кирпичова О.Г. відповідно до договору №25 про надання правової допомоги від 01.12.2020 приймала участь у одному судовому засіданні - 14.06.2021р.
Враховуючи вищенаведене, положення ст. 74 ГПК України, в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов товариства з обмеженою відповідальністю “ЯВІР-2005”, м. Полтава до Фермерського господарства “ВІРА” с.Білокриниччя, Шепетівський район, Хмельницька область, про стягнення 100596 грн. задовольнити.
Стягнути з фермерського господарства “ВІРА” (с.Білокриниччя, Шепетівський район, Хмельницька область, код 30157037) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ЯВІР-2005” (36007, м. Полтава, вул. Хлібозаводська,7, код 33574487) 83 830грн. (вісімдесят три тисячі вісімсот тридцять гривень 00 коп.) заборгованості, 16 766 грн. (шістнадцять тисяч сімсот шістдесят шість гривень 00 коп.) штрафу, 2270 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00коп.) витрат зі сплати судового збору та 14550 грн. (чотирнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК, з урахуванням п. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України. Повний текст складено 09.08.2021р.
Суддя І.В. Заярнюк
Віддрук. 3 прим.:
1 - до справи
2- ТОВ “ЯВІР-2005” - 36007, вул. Хлібозаводська, 7, м. Полтава, Полтавська область
3- Фермерське господарство “ВІРА” - 30430. вул.Тітова, 31, с.Білокриниччя, Шепетівський район, Хмельницька область,
Всім рекомендованим листом з повідомленням про вручення