Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
10 серпня 2021 року м. ХарківСправа № 922/4128/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жиляєва Є.М.
розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Айдар-Насіння" (92500, Луганська обл., смт. Мілове, буд. 68)
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Діброва" (61054, м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 120, офіс 203) 2. Фермерського господарства "Максагро" (92323, Луганська обл., смт. Білолуцьк, вул. Слобожанська, буд. 81), 3. Фермерського господарства "Криничне" (49000, м. Дніпро, вул. Барикадна, буд. 2, офіс 18А) Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Голден Агро" (93011, Луганська обл., м. Рубіжне, Гортопу Тупік, буд. 7), 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Сватове - Агро" (92600, Луганська обл. м. Сватове, пров. Роз"їздний, буд. 23) 3. Державне підприємство "Конярство України" (01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1)
про зобов'язання передати товар
Товариство з обмеженою відповідальністю "Айдар-Насіння" (далі - ТОВ "Айдар-Насіння") звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діброва" (далі - ТОВ "Діброва"), Фермерського господарства "Максагро" (далі - ФГ "Максагро") та Фермерського господарства "Криничне" (далі - ФГ "Криничне") про зобов'язання ТОВ "Діброва", ФГ "Максагро" та ФГ "Криничне" передати ТОВ "Айдар-Насіння" зерно пшениці, зерно кукурудзи, насіння соняшнику, що знаходиться на зберіганні, в тому числі, але не виключно, Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Агро" (далі - ТОВ "Голден Агро") і Товариства з обмеженою відповідальністю "Сватове-Агро" (далі - ТОВ "Сватове-Агро"), та у будь-якому іншому місці зберігання, в натурі у кількості, якості та на умовах згідно з договором поставки врожаю 2020 року від 19.06.2020 №19/06/2020, укладеним ТОВ "Айдар-Насіння", ТОВ "Діброва", ФГ "Максагро" та ФГ "Криничне".
Ухвалою Господарського суду Харківської області віл 23.02.2021 у справі №922/4128/20 позовну заяву залишено без розгляду.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.04.2021 у справі №922/4128/20 ухвалу Господарського суду Харківської області від 23.02.2021 залишено без змін.
Не погоджуючись із постановленою ухвалою господарського суду Харківської області від 23.02.2021 у справі №922/4128/20 та постановою від 13.04.2021, позивач реалізував право на касаційне оскарження та скерував до Верховного суду касаційну скаргу. 15 липня 2021 року, постановою Верховного суду у справі № 922/4128/20 касаційну скаргу ТОВ "Айдар-Насіння" задоволено, постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.04.2021 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 23.02.2021 у справі №922/4128/20 скасовано. Справу №922/4128/20 передано для продовження розгляду до Господарського суду Харківської області.
05 серпня 2021 року матеріали справи повернулись до господарського суду Харківської області.
Суддя Жиляєв Є.М., з метою уникнення сумнівів у його неупередженості при розгляді справи № 922/4128/20, вважає за необхідне заявити самовідвід виходячи з наступного.
Питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу (частини 1, 9 статті 39 Господарського процесуального кодексу України).
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Саме така правова позиція викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2018 року у справі № 9901/22/17.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює право на справедливий судовий розгляд. Кожна людина при визначенні її громадських прав та обов'язків або при висуненні проти неї будь-якого обвинувачення, має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Відповідно до статті 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу.
Так, законодавством України встановлені підстави подання відводу (самовідводу), системний аналіз яких свідчить, що усунення судді від правосуддя повинно бути мотивованим і відповідати меті забезпечення неупередженості суду.
В цій частині слід зазначити, що вимога про вмотивованість заяви про самовідвід прямо випливає зі змісту частини 1 статті 38 ГПК України. Аналіз цієї норми права, а також норм статей 35-37 ГПК України показує, що законодавець визнає за суддею право на самовідвід, але тільки в разі наявності визначеної причини, в силу якої правосуддя може бути упередженим або несе ризики виглядати таким.
Підставою, покладеною суддею господарського суду Харківської області Жиляєвим Є.М. в основу заяви про самовідвід у справі № 922/4128/20 стає те, що постановляючи ухвалу від 23.02.2021 року головуючим суддею була сформована правова позиція по даній справи. Так, суддя Жиляєв Є.М., обґрунтовуючи свою позицію, виходив з того, що подана позивачем заява про зменшення розміру позовних вимог не може вважатися усуненням недоліків позовної заяви від 17.12.2020. Також судом було вказано, що позивач не позбавлений був права реалізувати своє процесуальне право на подання заяви про зменшення позовних вимог після усунення недоліків позовної заяви, встановлених ухвалою суду від 09.02.2021 із поданням у подальшому клопотання про повернення з Державного бюджету суми надміру сплаченого судового збору.
Східний апеляційний господарський суд постановою від 13.04.2021 у справі №922/4128/20 ухвалу Господарського суду Харківської області від 23.02.2021 залишив без змін з тих же підстав.
Скасовуючи ухвалу суду від 23 лютого 2021 року, колегія суддів Верховного суду зазначила, що коли право зменшити розмір позовних вимог, передбачене пунктом 2 частини другої статті 46 ГПК України, до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, є безумовним правом позивача, залишення без розгляду позовної заяви ТОВ "Айдар-Насіння" на стадії підготовчого засідання з наведених судом першої інстанції підстав лише тому, що позивачем не сплачено судовий збір у розмірі, вирахованому судом щодо первісно заявлених позовних вимог, є передчасним. Колегія суддів Верховного суду також акцентувала увагу на тому, що лише оцінка судом заяви позивача як такої, що не підтверджує, що вона є заявою про зменшення позовних вимог, мала б наслідком залишення позовної заяви без розгляду з підстави невиконання вимог ухвали суду у встановлений судом строк щодо сплати судового збору від вартості первісно заявлених майнових позовних вимог.
Суд наголошує на тому, що розглядаючи конкретну судову справу (здійснюючи правосуддя) судді самостійно визначають коло законодавства, що регулює спірні правовідносини, застосовують його, здійснюють його тлумачення, вирішують питання про розгляд заяв та клопотань учасників судового процесу та надають правову оцінку обставинам справи на підставі саме внутрішнього переконання, що ґрунтується на приписах Закону.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Хаушильд проти Данії" зазначено, що найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що при об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Морель проти Франції", пункти 45-50; "Пескадор Валеро проти Іспанії", пункт 23) або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Лука проти Румунії", пункт 40), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Ветштайн проти Швейцарії", пункт 44; "Пабла Кю проти Фінляндії", пункт 30; "Мікалефф проти Мальти", пункт 96).
У рішенні в справі "Білуха проти України" Європейський суд з прав людини з посиланням на його усталену практику вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49).
Стосовно об'єктивного критерію Суд указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України", пункт 52).
У пунктах 105, 106 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Волков проти України" зазначено, що у деяких випадках, коли може бути важко забезпечити докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді, вимога об'єктивної безсторонності забезпечує ще одну важливу гарантію. У зв'язку з цим, навіть отримане враження щодо безсторонності судді має важливе значення, бо, іншими словами "правосуддя має не лише здійснюватися, але й виглядати таким, що здійснюється". На кону стоїть довіра, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти громадськості.
З огляду на викладену вище практику Європейського суду з прав людини, суддею Жиляєвим Є.М. у заяві про самовідвід, доведено наявність (складових, визначених Європейським судом) критеріїв в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Кожний суддя, стосовно якого існують будь-які сумніви щодо недостатньої неупередженості, повинен відмовитись від розгляду справи (Micallef v.Malta (Мікаллефф проти Мальти) пункт 98).
За Законом України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (статті 2, 6 Закону).
В світлі наведених обставин та норм чинного законодавства, які підлягають застосуванню, виходячи із основних засад (принципів) господарського судочинства, враховуючи необхідність об'єктивного розгляду даної справи, уникнення напруженості, з метою виключення будь-яких сумнівів в неупередженості або необ'єктивності суду та забезпечення довіри до судової влади України, суддя Жиляєв Є.М. заявляє самовідвід від розгляду справи 922/4128/20.
Керуючись статтями 32, 35, 38, 232- 236 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області, -
Заяву про самовідвід судді Жиляєва Є.М. у справі № 922/4128/20 задовольнити.
Матеріали справи № 922/4128/20 передати на повторний автоматизований розподіл для визначення складу суду.
Суддя Є.М. Жиляєв