Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"03" серпня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/2584/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жигалкіна І.П.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом 3 - я особа, яка не Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство комплексної безпеки - охоронна фірма", м. Харків заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство комплексної безпеки - охоронна фірма Фрегат", м. Харків
до Приватного акціонерного товариства "Промислово - страхова компанія", м. Харків
про стягнення 172 276,50 грн
без виклику учасників справи
29 червня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство комплексної безпеки - охоронна фірма" (Позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Промислово - страхова компанія" (Відповідач) суми у розмірі 172276,50 грн. страхового відшкодування, а також судовий збір у сумі 2595,00 грн.
Ухвалою суду від 30.06.2021 р. відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи № 922/2584/21 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами. Також залучено до участі у справі в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство комплексної безпеки - охоронна фірма Фрегат".
Відповідач 20.07.2021 р. через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву (вх. № 16921), в якому просить суд відмовити у задоволенні позову як безпідставного та необґрунтованого. Зазначає, що твердження Позивача , що Страхувальник виконав всі вимоги договору страхування, які необхідні для отримання страхового відшкодування не відповідають дійсності. Також посилається на своєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин у відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 26 ЗУ "Про страхування".
02 серпня 2021 року за вхідним №17966 від Позивача надійшла відповідь на відзив щодо незгоди з викладеними та обґрунтованими Відповідачем своїх заперечень у наданому відзиві.
Згідно ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 1 статті 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно частини 2 статті 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Згідно статті 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
При цьому, застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989).
Враховуючи викладене, з урахуванням створеного судом, всім учасникам судового процесу, належних умов для доведення своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень оскільки було надано достатньо часу. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.
Перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
20 лютого 2020 року між Приватним акціонерним товариством «Промислово-страхова компанія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГЕНСТВО КОМПЛЕКСНОЇ БЕЗПЕКИ-ОХОРОННА ФІРМА ФРЕГАТ» укладено Договір № 20155 добровільного страхування відповідальності перед третіми особами (надалі - Договір страхування).
Договором страхування Товариство з обмеженою відповідальністю «АГЕНСТВО КОМПЛЕКСНОЇ БЕЗПЕКИ-ОХОРОННА ФІРМА» визначено Вигодонабувачем.
Згідно п.1.1. Договору предметом якого є майнові інтереси Вигодонабувача, що не суперечать законодавству України і пов'язані з відшкодуванням Вигодонабувачем заподіяної ним шкоди (крім шкоди завданої життю та здоров'ю) третім особам при здійсненні Вигодонабувачем своєї професійної діяльності.
Зміст пунктів 1.2 та 1.3. Договору страхування вказували, що під професійною діяльністю Вигодонабувача (надалі - «професійна діяльність») за цим Договором розуміється охоронна діяльність Вигодонабувача, яка полягає в організації та практичному здійсненні охорони об'єктів охорони третіх осіб, грошових коштів та інших валютних і матеріальних цінностей на підставі юридично оформлених договорів. Третіми особами згідно цього Договору є фізичні та/або юридичні особи, які уклали до набуття чинності цього Договору або в період дії цього Договору будуть укладати з Вигодонабувачем в письмовій формі договори про надання охоронних послуг, і яким заподіяні збитки в результаті здійснення Вигодонабувачем професійної діяльності (надалі - «треті особи») в період дії цього Договору.
Позивач у своєму позові зазначає, що Договором № 20155 від 20.02.2020 р. на Вигодонабувача не було покладено виконання спеціальних обов'язків.
Розділом 4 Договору страхування встановлено страховий ризик, страховий випадок. 4.1. Страховими ризиками за цим Договором визнаються події:
4.1.1. відповідальність за заподіяння шкоди внаслідок ненавмисних помилок та недоглядів, упущень або недбалості Страхувальника (застрахованої особи) у процесі здійснення професійної діяльності;
4.1.2. які виникли внаслідок протизаконних дій (бездіяльності) державних та інших відповідних органів або їх посадових осіб;
4.1.3. які пов'язані з гарантійними або аналогічними зобов'язаннями Страхувальника, в межах дозвільних документів на послуги охорони;
4.1.4. які виникли внаслідок протиправних дій з боку сторонніх осіб;
4.1.5. які пов'язані з будь-якими форс-мажорними обставинами (визначаються згідно з міжнародного та українського законодавства): війни, бойових дій, збройних вторгнень іноземних військ, повстання, революції, путчу, перевороту, змови, військового правління або узурпації влади, громадянської війни, стихійних лих, інших обставин, що, як правило, тлумачаться у світовій контрактній практиці як обставини непереборної сили, та які сторона при достатній обачності не могла передбачити або попередити розумними заходами.
4.2. Страховим випадком за цим Договором визнається подія:
4.2.1. пред'явлення Страхувальнику третьою особою, яка зазнала шкоди, обґрунтованої майнової претензії або рішення суду за позовом третьої особи на її користь, з якими настає обов'язок Страхувальника відшкодувати збитки третій особі, що виникли між Страхувальником та вигодонабувачем, якщо ці події відбулися в період дії Договору страхування.
Позивач зазначає, що п.5.8. Договору визначено обов'язки Страховика, де він зобов'язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхового відшкодування Страхувальнику (п. 5.8.2. Договору);
Пунктом 5.8.3. Договору встановлено, що після отримання заяви або повідомлення Страхувальника про страховий випадок, Страховик зобов'язаний: - 5.8.3.1. з'ясувати обставини страхового випадку, визначити розмір своєї відповідальності та скласти страховий акт; - 5.8.3.2. зробити розрахунок суми страхового відшкодування; - 5.8.3.3. прийняти рішення і здійснити виплату страхових відшкодувань на протязі 30 календарних днів з дня подачі Страхувальником документів, які підтверджують факт настання страхового випадку.
У відповідності до Заяви на добровільне страхування відповідальності перед третіми особами (Додаток № 1 за текстом Договору страхування) було застраховано, в тому числі, обов'язки позивача перед ТОВ «Посад Рітейл» (код ЄДРПОУ 41642781, 61121, м. Харків, вул. Зубенка, 31-А) (надалі - «Замовник», ТОВ «Посад Рітейл»), що виникають з договору про надання охоронних послуг від 01.12.2017 № 01/12-17/236. (надалі - Договір про надання охоронних послуг).
Так, зміст п. 1.1. Договору про надання охоронних послуг передбачав, що позивач зобов'язується забезпечити охорону, недоторканність сумки з грошовими коштами та іншими валютними і матеріальними цінностями (далі скорочено - Кошти), зберігати Кошти ТОВ «Посад Рітейл», під час її перевезення згідно з умовами цього Договору, а ТОВ «Посад Рітейл» зобов'язується оплатити послуги позивачу.
Періодом охорони сумки з Коштами вважається час з моменту її отримання працівником позивача від працівника ТОВ «Посад Рітейл» до моменту здачі цієї сумки з Коштами до каси (касового вузлу) банку (або іншої установи) визначеного «Замовником» (п. 1.2 Договору про надання охоронних послуг).
Зміст п.п. 6.2.2 Договору про надання охоронних послуг передбачав, у разi втрати працівниками позивача сумки з Коштами, а також доставлення до «Об'єкту» з вини позивача дефектної сумки в якій виявиться нестача, позивач несе перед «Замовником» відповідальність у розмiрi суми, зазначеної «Замовником» у копії супровідної відомості (але не більше 300 тис. гривень згідно до п. 1 Додатку 1 до Договору), що залишається у «Замовника», при цьому не більше фактичної суми втрачених Коштів.
Так, 15.01.2021 р. стався страховий випадок, про який було своєчасно заявлено Позивачу, якій в подальшому заявив Відповідачеві.
Позивач надає стислий опис обставин, відповідно до змісту Заяви від 19.01.2021 р.: "Страхова подія: 4.1. Місце події м. Харків, вул. Владислава Зубенка, 31-А; 4.2. Дата події: 15.01.2021 приблизно з 18:15 до 21:00; 4.3. Опис події: 15.01.2021 о 08:30 бригада інкасаторів ТОВ «АКБ-ОФ» у складі: інкасатора - ОСОБА_1 , інкасатора-водія - ОСОБА_2 , охоронника - ОСОБА_3 , виїхала з адреси: м. Харків, вул. Хабарова, 2-А на свій маршрут з охорони цінних вантажів та грошових коштів під час їх перевезення. Маршрут з охорони цінних вантажів та грошових коштів під час їх перевезення складається з понад 120 точок Замовників вказаних послуг. Збір грошових коштів ТОВ «Посад Рітейл» здійснювалась о 15:15 в сел. Буди, сума зібраних грошових коштів становила 120 700,00 грн., та о 15:35 в сел. Південний, сума зібраних грошових коштів становила 54 200,00 грн. Пропажа двох сумок на загальну суму 174 900,00 грн. була виявлена під час здачі сумок з проінкасованою виручкою в офісі ТОВ «Посад Рітейл» о 20:10. За фактом пропажі сумок уповноваженими представниками ТОВ «Посад Рітейл» здійснено виклик на 102 та подана відповідна заява. В подальшому на вказану суму ТОВ «Посад Рітейл» скерувало на адресу ТОВ «АКБ-ОФ» претензію щодо виплати суму матеріального збитку.
4.2. Дата події 15.01.2021 приблизно з 18:15 до 21:00.
4.3. Опис події 15 січня 2021 р. в результаті втрати Охоронною фірмою 2-х сумок з про інкасованою виручкою Замовника за період з 15.01.2021 р. по 15.01.2021 р., які доставлялись Охоронною фірмою до об'єкту Замовника, останнім була виявлена нестача Коштів на суму 174 900,00 (сто сімдесят чотири тисячі дев'ятсот) гривень.
Так, відповідно до наданих документів сума страхового збитку склала 174 900 грн.
Попри це, у відповідності до п. 2.4. Договору добровільного страхування сума франшизи складає: 1,5%.
Відповідно сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті складає:
174 900 грн. - 1,5% = 172 276,50 грн. (сто сімдесят дві тисячі двісті сімдесят шість гривень 50 копійок).
4.4. Дата повідомлення Страховика 19 січня 2021 року.
Копії заяв надані Позивачу Страхувальником на письмовий запит.
Відповідачем вказані обставини, визнав такими, що мають ознаки страхового випадку, що підтверджується матеріалами справи."
Остаточні документи, які вимагались п. 5.4.9 і які підтверджують факт настання страхового випадку були надані Відповідачеві 19 січня 2021 року.
Тобто, зі сторони Позивача всі вимоги договору про страхування, які необхідні для отримання відшкодування були виконані. Вказане не спростовується Відповідачем.
Як вже було зазначено, у відповідності до п.п. 5.8.3.3. Договору про страхування Страховик повинен прийняти рішення і здійснити виплату страхових відшкодувань на протязі 30 календарних днів з дня подачі Страхувальником документів, які підтверджують факт настання страхового випадку.
Відповідно, відповідач був зобов'язаний прийняти і здійснити виплату страхового відшкодування на протязі 30 календарних днів з дня подачі Страхувальником документів, і враховуючи строк надання повного пакету документів, відповідно кінцевий день для виплати припадає на 18 лютого 2021 року включно.
За вказаним фактом 16.01.2021 Московським ВП ГУНП в Харківській області розпочато досудове розслідування кримінального провадження №12021220470000139. Витяг з ЄДР був долучений до матеріалів страхової справи.
Преамбулою договору страхування зазначено, що договір добровільного страхування відповідальності перед третіми особами, укладений між ПрАТ «Промислово-страхова компанія» та «Страхувальником» відповідно до Закону України «Про страхування», Правил добровільного страхування відповідальності перед третіми особами» затверджених 18.11.2008 р. та зареєстрованих Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України за № 158175.
Відповідно до п. 12.2 Правил страхування, Страховик має право відстрочити виплату страхового відшкодування, але на строк не більше трьох місяців, якщо інше не передбачено умовами договору страхування, у випадку коли: - 12.2.2 відповідними органами внутрішніх справ порушена кримінальна справа проти Страхувальника або уповноважених ним осіб, виконується розслідування, які привели до настання страхового випадку - до закінчення досудового слідства.
Зважаючи на те, що Московським ВП ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12021220470000139 щодо обставин зникнення грошових коштів в сумі 175 000грн., які належать ТОВ «Посад Рітейл» на підставі п. 12.2.2. Правил ПрАТ «Промислово-страхова компанія» повідомляє Вас про відстрочення розгляду справи до моменту закінчення досудового розслідування.»
Відповідно до п. 12.2 Правил страхування, Страховик має право відстрочити виплату страхового відшкодування, але на строк не більше трьох місяців, якщо інше не передбачено умовами договору страхування, у випадку коли: - 12.2.2 відповідними органами внутрішніх справ порушена кримінальна справа проти Страхувальника або уповноважених ним осіб, виконується розслідування, які привели до настання страхового випадку - до закінчення досудового слідства.
Відповідач не погоджуючись з твердженням Позивача викладеними у позові виклав свої заперечення у відзиві, посилаючись на ЗУ "Про страхування", що загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. За приписами ч. 3 ст. 16 Закону України "Про страхування" договори страхування укладаються відповідно до правил страхування.
Відповідач не заперечує, що між сторонами був укладений Договір добровільного страхування відповідальності перед третіми особами № 20155, (далі Договір страхування).
28.01.2021 р. Страхувальник телефоном повідомив Страхувальника про подію, що пов'язана зі зникненням грошей при інкасації, а 08.02.2021 р. за вх. № 11 ПРАТ «ПРОМСТРАХ» було отримано від Заступника директора з охоронної діяльності ТОВ «АКБ-ОФ «Фрегат» Пятакова С.В. письмове повідомлення про подію, яка може бути визнана страховою за договором страхування відповідальності перед третіми особами. В подальшому на підтвердження фактів викладених в Повідомленні було надано пакет документів відповідно до яких слідувало наступне.
15.01.2021 р. в період часу з 18.15 до 21.00 бригада інкасаторів Страхувальника у складі: інкасатора ОСОБА_1 , інкасатора-водія ОСОБА_2 , охоронника ОСОБА_3 проводячи інкасацію грошових коштів у ТОВ «Посад Рітейл» в селищі Буди втратила дві сумки інкасованих коштів на загальну суму 174 900, 00 грн. За фактом пропажі уповноваженими представниками ТОВ «Посад Рітейл» було здійснено виклик поліції та подана відповідна заява. В подальшому ТОВ «Посад Рітейл» скерувало на адресу Страхувальника претензію щодо сплати суми матеріального збитку.
За вказаним фактом 16.01.2021 р. Московським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області розпочато досудове розслідування кримінального провадження № 12021220470000139.
Як вбачається з витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань від 16.01.2021 р.: 15.01.2021 р. до Московського ВП надійшла заява ОСОБА_4 про те, що 15.01.2021 р. за адресою м. Харків, вул. Владислава Зубенка 31-А невстановлена особа, таємно шляхом вільного доступу, здійснила крадіжку грошей...
Після отримання повідомлення від Страхувальника, 28.01.2021 р. страховою компанією було направлено запит на отримання пакету документів по події, та направлено клопотання до Страховика з проханням :
- організувати зустріч зі співробітниками ТОВ «АКБ-ОФ «ФРЕГАТ», які начебто втратили дві сумки з інкасованими коштами в сумі 174 900, 00 грн. з метою детального з'ясування обставин зникнення грошей, оскільки як випливає з наданої Страхувальником інформації будь-яких протиправних дій відносно інкасаторів вчинено не було, як не було і інших надзвичайних подій які б могли спровокувати зникнення грошей; - надати матеріали відеоспостереження в машині інкасаторів та в ТОВ «Посад Рітейл» при передачі грошей; - пояснення інкасаторів та співробітників ТОВ «Посад Рітейл»; - акт внутрішнього розслідування дій інкасаторів та інші документи.
В подальшому Страховик повторно своїми листами за № 24 та № 25 від 04.03.2021р. звернувся до Страхувальника з проханням надати письмові пояснення співробітників ТОВ «АКБ -ОФБ» які працювали в день зникнення грошей, а також організувати з ними зустріч. Окрім цього ПРАТ «Промстрах» запросив письмові пояснення відповідальної особи ТОВ «Посад Рітейл» яка приймала інкасаторські сумки у співробітників ТОВ «АКБ -ОФБ» та інші документи.
Своїм листом від 22.03.2021 р. Страхувальник повідомив, що організувати зустріч з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не виявляється можливим, оскільки вони вже не працюють в їх організації, а ОСОБА_1 від зустрічі відмовився. По іншим пунктам запиту Страхувальник не надав жодної інформації. Разом з тим з невідомих причин на деякі пункти запитів відповідь надав Вигодонабувач, який не є стороною Договору, що ставить під сумнів достовірність наданої інформації. Проте, як зазначає Страховик, ним не отримано від Страхувальника у повній мірі інформації необхідної для встановлення факту страхового випадку та причин страхового випадку, на яку мав право відповідно до п. 5.7.5. Договору страхування, окрім того, очевидно, що виклад обставин подій, що сталися 15.01.2021 р. представником ТОВ «Посад-Рітейл» (власник коштів) та ТОВ «АКБ-ОФ «ФРЕГАТ» відрізняються, що свідчить про те, що один із них надає неправдиві свідчення про обставини події.
Так, Відповідач посилається на належне повідомлення Позивача, оскільки підписуючи Договір добровільного страхування відповідальності перед третіми особами №20155 від 20.02.2021 р., Відповідач на виконання вимог п. 5.8.1. ознайомив Страхувальника з Правилами страхування надавши йому фотокопії вищевказаних Правил. Будь-яких зауважень щодо змісту Правил Страхувальник не надав.
На думку Відповідача в його діях, керуючись п. 12.2 Правил страхування, не порушено прав Позивача, оскільки Страховик має право відстрочити виплату страхового відшкодування, але на строк не більше трьох місяців, якщо інше не передбачено умовами договору страхування, у випадку коли відповідними органами внутрішніх справ порушена кримінальна справа проти Страхувальника або уповноважених ним осіб, виконується розслідування обставин, які привели до настання страхового випадку - до закінчення досудового слідства (п.12.2.2.).
Тому, Страховик скористався наданим йому правом на відстрочення виплати страхового відшкодування до закінчення досудового розслідування, що здійснюється Московським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, про що ПРАТ «Промислово-страхова компанія» своїм листом за вих. № 48 від 08.04.2021 р. та вважає, що не сплата по Договору є правомірною з підстав відстрочення такої виплати страхового відшкодування до моменту закінчення досудового розслідування.
Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом Верховенства права щодо правомірності та обґрунтованості заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.
Системний аналіз п.п. 5.8.3.3. Договору про страхування та п.п.12.2.2 Правил страхування дає підстави вважати, що Відповідач (Страховик) повинен прийняти рішення і здійснити виплату страхових відшкодувань на протязі 30 календарних днів з дня подачі Страхувальником документів, які підтверджують факт настання страхового випадку.
При цьому Відповідач (Страховик) право відстрочити виплату страхового відшкодування, але на строк не більше трьох місяців, незалежно від тривалості здійснення досудового розслідування.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Суд нагадує, що у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі №753/11000/14-ц зроблено висновок, що у разі, якщо з'ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення contra proferentem. Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови.
Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін" (under the diminant sinfluence of the party)».
Цей механізм закріплений у міжнародних актах, зокрема, відповідно до ст. 4.6 Принципів Міжнародних комерційних договорів (УНІДРУА), п. 1 ст. ІІ-8:103 Модельних правил європейського приватного права, ст. 5:103 Принципів Європейського договірного права, «у разі сумніву стосовно значення спеціально не узгодженої умови договору перевага надається тлумаченню, яке протилежне інтересам сторони, яка її запропонувала».
Форма та зміст договору страхування розроблена Відповідачем, а ініціювання змін зі сторони Позивача не було, отже, враховуючи норми закону, усі сумніви щодо змісту договору та його неточності покладаються на страховика.
Отже, вказана Правил надавала право Відповідачеві відстрочити виплату страхового відшкодування до закінчення досудового слідства, у разі, якщо відповідними органами внутрішніх справ порушена кримінальна справа проти Позивача або уповноважених ним осіб, виконується розслідування, але, в будь-якому випадку з обмеженням строку в 3 місяці.
У частині першій статті 6 Закону України «Про страхування» передбачено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (частина шістнадцята статті 9 Закону України «Про страхування»).
Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Наявними в матеріалах справи документами підтверджується факт настання відповідальності Вигодонабувачем перед третьою особою, яка була застраховано у Відповідача. Розмір матеріального збитку, завданого збитку третій особі також підтверджений матеріалами справи.
Отже, відповідно до вищенаведених норм чинного законодавства, Вигодонабувач отримав право на виплату йому Відповідачем, як Страховиком за Договором добровільного страхування відповідальності перед третіми особами від 20.02.20р № 20155, з урахуванням встановленої франшизи у сумі страхового відшкодування в розмірі 172 276,50 грн.
А згідно з системного аналізу п. 12.2., п. 12.2.1., п. 12.2.2. Правил добровільного страхування відповідальності перед третіми особами вбачається, що Страховик має право (тобто йому надається право) відстрочити виплати страхового відшкодування, але на строк не більш трьох місяців, з встановленого 12.2.1., п. 12.2.2. переліку, який є вичерпний.
Отже, після спливу трьохмісячного строку на Страховика покладається обов'язок щодо виплати страхового відшкодування враховуючи факт настання страхового випадку, як це передбачено розділом 5.8. Договору, де Страховик зобов'язаний. Прийняти рішення і здійснити виплату страхових відшкодувань на протязі 30 календарних днів з дня подачі Страхувальником документів, які підтверджують факт настання страхового випадку. (п. 5.8.3.3. Договору).
Також, суд звертає увагу стосовно твердження Страховика (Відповідача) щодо посилання на неналежне виконання умов Договору з боку Страхувальника (Позивача) про надання письмового повідомлення про подію, яке надійшло до Відповідача 08.02.2021 р., тобто лише через дев'ять робочих днів після події.
Суд критично ставиться до такого твердження, оскільки умовами п.5.4.1. Договору чітко визначено, що при настанні страхового випадку Страхувальник зобов'язаний негайно, але не пізніше 3-х робочих днів повідомити про це Страховика або його представника.
Про факт такого повідомлення Страховику (Відповідачу) стало відомо про настання страхового випадку (події), яку надано Страхувальником (Позивачем) в телефонному режимі 19.01.2021р., тобто після встановлення факту настання такого випадку, що відбувся 15.01.2021 приблизно з 18:15 до 21:00 та підтверджено витягом з ЄДР досудового розслідування "за фактом 16.01.2021 Московським ВП ГУНП в Харківській області.".
Посилання Відповідача про порушення з боку Позивача строків надання повідомлення на один день (в даному випадку) є надмірним формалізмом, що суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права Страхувальника на невиконанням з боку Страховика відповідних виплат по страховому випадку.
Також, суд погоджується з твердженням Позивача, що в даному випадку можливо застосувати практику Верховного суду на яку він посилається у відповіді на відзив (вх. № 17966 від 02.08.2021) та зазнає, що Верховним Судом у складі Об'єднаної Палати ВС (№ 753/11000/14-ц від 18.04.20218) було зазначено, що аналіз змісту вказаного договору свідчить, що правила, встановленні статтею 213 ЦК України, не дозволяють визначити зміст відповідної умови договору.
Оскільки ці правила не дають можливості визначити справжній зміст відповідної умови договору купівлі-продажу щодо порядку проведення розрахунку, тому потрібно застосовувати тлумачення contra proferentem.
Верховний Суд сформував правову позицію, відповідно до якої, у разі, якщо з'ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення contra proferentem. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. При цьому це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою.
Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» ( no Individually negotiated ), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» ( under The dominant sinfluence of the party )
Відповідно до частини другої статті 640 ЦК України якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
У статті 983 ЦК України передбачено, що договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.
Аналіз частини другої статті 640 та статті 983 ЦК України дозволяє зробити висновок, що реальним (від латинського res - річ) вважається договір, що є укладеним з моменту передачі речі або вчинення іншої дії. Для укладення реального договору необхідна наявність двох юридичних фактів: а) домовленість між його сторонами стосовно істотних умов договору; б) передача речі однією стороною іншій стороні або вчинення іншої дії. по своїй юридичній сутності договір страхування, за загальним правилом, є реальним договором.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції України, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.
Суд безпосередньо застосовує Конституцію України, якщо зі змісту норм Конституції не випливає необхідності додаткової регламентації її положень законом або якщо закон, який був чинним до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй.
Якщо зі змісту конституційної норми випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом, суд при розгляді справи повинен застосувати тільки той закон, який ґрунтується на Конституції і не суперечить їй.
Зокрема, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" (далі - ЄСПЛ) та пункті 23 рішення ЄСПЛ "Гурепка проти України № 2" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Суд вважає за можливе у виниклих правовідносинах за суттю спору застосувати принцип справедливості визначений на законодавчому рівні у межах ч. 1 ст. 2 ГПК України.
На єдність права і справедливості неодноразово вказував і Конституційний Суд України. Зокрема, у рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 зазначено: "із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі". "Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права" (Рішення КСУ від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004).
Окрім того, принцип справедливості поглинається напевно найбільшим за своєю "питомою вагою" принципом верховенства права, який також чітко зафіксований у новітніх кодексах. Лише додержання вимог справедливості під час здійснення судочинства дозволяє характеризувати його як правосуддя. Цю думку можна, зокрема, простежити і в рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 р. № 3-рп/2003: "правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах".
Суд наполягає на застосуванні принципу справедливості (ст. 2 ГПК України) замість закону (praeter legem) і всупереч закону (adversus legem). Адже трапляються випадки, коли несправедливі нормативно-правові акти з'являються внаслідок "помилок" законодавця. Інша ситуація може мати місце тоді, коли застосування нормативно-правового акту в конкретній ситуації у сукупності з іншими істотними обставинами справи стає настільки несумісним зі справедливістю, що унеможливлює його застосування в розумінні здорового глузду.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на Постанову Касаційного цивільного суду від 16 січня 2019 року по справі №521/17654/15-ц. Верховний Суд яскраво демонструє, що принцип справедливості кореспондує з принципом добросовісності.
Також, суд звертає увагу на Постанову Великої Палати Верховного Суду по справі №607/4316/17-ц від 25.03.2019. У вказаній Постанові суд застосував недискримінаційний підхід та принцип неупередженості (Рішення Конституційного Суду України в рішенні від 2 листопада 2004 р. № 15-рп/2004у), який також підлягає застосуванню судом у справі, що розглядається.
Обов'язок суду мотивувати прийняття або відхилення доводів сторін по суті спору полягає у відображенні в судовому рішенні висновків суду про те, що саме дало йому підстави прийняти та/чи відхилити аргументи сторін щодо суті спору, з посиланням на з'ясовані у справі обставини та норми матеріального чи процесуального права, що підлягають застосуванню до правовідносин, що склались.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" та частини четвертої статті 11 ГПК України чинної редакції суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасіу проти Греції" національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнецов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України"), з якої випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, зокрема, відповідно до п. 58 Рішення ЄСПЛ по справі "Серявін та інші проти України" (Заява N 4909/04) від 10 лютого 2010 року визначено, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року), більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (параграф 32 рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі "Роуз Торія проти Іспанії", параграфи 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії", параграф 32).
Зазначені тези знаходять своє підтвердження і у Постанові Верховного суду від 28 березня 2017 року по справі №800/527/16.
У пункті 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що обов'язок судів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обгрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна із сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматись принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Суд вважає обсяг вмотивування судового рішення є достатнім для його прийняття.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову як обґрунтованого, підтвердженого доданими до матеріалів справи доказами та не спростованого Відповідачем.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на Відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Промислово - страхова компанія" (61125, м. Харків, вул. Вернадського, 1, код ЄДРПОУ 24131636) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство комплексної безпеки - охоронна фірма" (61068, м. Харків, пр-т Московський, 179-Б, офіс 701,код ЄДРПОУ 40684354) суму у розмірі 172276,50 грн. страхового відшкодування по Договору добровільного страхування відповідальності перед третіми особами №20155 від 20.02.2020р., а також судовий збір у сумі 2595,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено "09" серпня 2021 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Суддя І.П. Жигалкін