Справа № 216/962/21
провадження №2/216/1679/21
03 серпня 2021 року м. Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Бутенко М. В.
за участю секретаря судового засідання Клименко О.В.
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрально - Міського ВДВС у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро), про зняття арешту з майна боржника , -
23 лютого 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу з позовом до Центрально - Міського ВДВС у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро), про зняття арешту з майна боржника. Просить суд винести рішення, яким скасувати арешт майна ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та заборону на його відчуження, накладений за постановами від 02.12.2013 року та 17.04.2014 року Центрально-міським ВДВС у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро).
Ухвалою суду від 24.02.2021 року провадження по справі було відкрито, справу було призначено до розгляду у спрощеному провадженні.
На підставі ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву, у якій просить суд розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити.
Відповідач Центрально-Міського ВДВС у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) про розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, судом повідомлялися належним чином, про що свідчить лист-повідомлення суду від 10.06.2021 року за вих.. № 3527, але відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦПК України, в установлений судом строк не подали суду заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, також не подали до суду відзив на позовну заяву.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Відповідно дост.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 1 ст.16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч.2 ст.30 ЦПК України позови про зняття арешту з майна пред'являються за місцем знаходження цього майна або основної його частини.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17 липня 1997 року, відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 р. Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції» закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи безперешкодно користуватись своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватись і розпоряджатись належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
Відповідно до ст. 41 Конституції України та п. 2 ч. 1 ст. 3, ст. 321 ЦК України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону - Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (підтверджується копією свідоцтва про смерть), відносно якого в період 2013 року Центрально-Міським відділом державної виконавчої служби в місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) були порушені три виконавчих провадження: №37958109, про виконання Постанови Центрально-Міського суду від 05.04. 2013 року про стягнення 510 грн. штрафу, на користь держави, №38580054 про виконання постанови УПФУ України №1117 від 24.05. 2013 року, про стягнення 170 грн., №49293895 про виконання вимоги УПФУ України №Ф-507У від 18.06. 2013 року, про стягнення 1990 грн.59 коп.
Позивач ОСОБА_1 , є дружиною померлого (підтверджується копією свідоцтва про шлюб), та як спадкоємиця першої черги, у встановлений законом строк подала заяву нотаріусу про отримання спадщини після померлого чоловіка, але на час оформлення спадщини дізналася від нотаріуса про те, що на майно її померлого чоловіка накладений арешт на підставі постанови державної виконавчої служби в місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 02.12.2013 року та від 17.04.2014 року. У зв'язку з наявним арештом нотаріусом відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом і роз'яснено, що для отримання свідоцтва про право на спадщину, їй спочатку необхідно зняти арешт з нерухомого майна, яке знаходиться на час смерті у власності померлого чоловіка та знов звернутися до нотаріуса для отримання свідоцтва про спадщину. (підтверджується постановою нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії).
ОСОБА_1 , через довірену особу звернулася до державної виконавчої служби, яка накладала арешт на нерухоме майно, з заявою про зняття арешту з майна її померлого чоловіка.
Листом державної виконавчої служби ОСОБА_1 відмовлено у знятті арешту з нерухомого майна оскільки матеріали виконавчого провадження, по якому здійснювався арешт майна ОСОБА_2 , у зв'язку з завершенням виконавчого провадження були передані на зберігання до архіву. В листі зазначено на підставі яких проваджень, була винесена постанова про накладення арешту на майно боржника. Отже при завершенні виконавчого провадження і направленням матеріалів в архів виконавець повинен був самостійно виконати всі процесуальні рішення по провадженню, зняти арешт з майна боржника, в даному випадку з майна померлого на даний час ОСОБА_2 , в зв'язку з чим позивач на сьогоднішній час змушена звертатися до суду з позовом про зняття арешту з майна її померлого чоловіка.
Також в листі зазначено, що відповідно до п. 9.9 «Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби», строки зберігання переданих до архіву виконавчих проваджень становлять 3 (три) роки, після чого вони підлягають знищенню.
Після останньої постанови виконавця Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби в місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) яка була винесена 17.04.2014року, пройшло майже 7(сім) років і дане провадження давно знищене.
У зв'язку з відсутністю матеріалів виконавчого провадження, позивачем було прийнято рішення звернутися до суду з позовною заявою про скасування постанов від 02.12.2013 року та 17.04.2014 року, винесених Центрально-Міським відділом державної виконавчої служби в місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) щодо арешту майна ОСОБА_2 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та заборону на його відчуження.
Пленумом Вищого спеціалізованого суду України, від 03.06.2016 р. за №5 роз'яснено, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється, у позовному провадженні. Арешт майна не пов'язаний зі спором на право на це майно, а стосується порушень вимог, адміністративного податкового законодавства.
Про те, що померлий чоловік позивача є боржником, та відносно нього порушені виконавчі провадження позивач не знала, і на даний час готова була сплатити, заборговані її чоловіком кошти, але їй пояснили в виконавчий службі, що на сьогоднішній час це вже неможливо і не надали квитанцій для сплати боргу.
Після смерті свого чоловіка ОСОБА_2 , позивач як його дружина, є спадкоємцем першої черги і формально є власником майна чоловіка, однак не може здійснити права власності на спадкове майно, володіти, користуватися та розпоряджатися, чим порушуються її права.
Частиною 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до чч.1,2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 391 ЦК України - власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядженням своїм майном.
З набуттям 05.10.2016 року чинності нової редакції Закону України «Про виконавче провадження», у разі смерті боржника виконавець зобов'язаний закінчити виконавче провадження та надіслати виконавчий документ разом із постановою до суду або іншого органу (посадової особи), який його видав.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження - Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 40 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Відповідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4)наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у ч.6 статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
В п.2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 червня 2016 року №5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Оскільки право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, тому наявність арешту майна померлого ОСОБА_2 , що був накладений за життя колишнього власника майна, є перешкодою для нового власника майна - його спадкоємця.
Вимоги позивача, що ґрунтуються на її праві власності як спадкоємця на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України №6-26цс13 від 15 травня 2013 року, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для суду.
Виходячи з вищевикладеного, на час звернення з заявою до суду за наявності арешту (обтяжень) накладеного на майно, порушується право власності позивача, внаслідок чого він позбавлений змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, а тому право позивача підлягає судовому захисту у заявлений нею спосіб шляхом зняття арешту з майна.
Позивач не ставить перед судом питання щодо стягнення судового збору.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 81, 237, 263-265, 280-282, 268 ЦПК України, Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження», суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Центрально - Міського ВДВС у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро), про зняття арешту з майна боржника - задовольнити.
Скасувати арешт майна ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та заборону на його відчуження, накладений за постановами від 02.12.2013 року та 17.04.2014 року Центрально-Міським ВДВС у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя М. В. Бутенко