Справа № 127/19576/21
Провадження 2/127/3311/21
10 серпня 2021 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Бессараб Н.М., ознайомившись із заявою позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Нівіт» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
До Вінницького міського суду Вінницької області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Нівіт» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Разом із позовною заявою, позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на майно: транспортний засіб Renault Premium 420 DC1, 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 ; майновий комплекс загальною площею 894,9 кв.м., що складається із майстерні літ. «А» загальною площею 750,8 кв.м., боксів літ «Б» загальною площею 124,1 кв.м., прохідної літ. «В» загальною площею 20 кв.м., огорожі №1-5, мостіння І, колодязя №6, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку з кадастровим номером 0510100000:01:064:0003, загальною площею 0,783 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , із забороною його відчуження, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Нівіт».
Заява мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду по справі.
Дослідивши вказану заяву та додані докази, суд вважає, що в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних права бо інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову є однією з найважливіших гарантій захисту прав, свобод та інтересів юридичних осіб, певним заходом для створення можливості реального виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог; прийняття передбачених законом заходів щодо забезпечення позову є правом суду, який розглядає спір. Заходи про забезпечення позову застосовується судом, виходячи з обставин справи, змісту заявлених позовних вимог.
Заходи забезпечення позову повинні відповідати заявленим вимогам, тобто бути безпосередньо зв'язаними з предметом спору, бути співмірними заявленим вимогам, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
Судом також враховується охорона прав і інтересів інших осіб, які беруть участь у справі.
В пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
Отже, суду необхідно встановити наявність та вартість майна щодо якого позивач просить суд застосувати заходи забезпечення позову.
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продане в даному населеному пункті чи місцевості.
Документом, який підтверджує вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору є звіт про оцінку майна (стаття 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні"). Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.
Вимогами заяви про забезпечення позову є вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб Renault Premium 420 DC1, 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 ; майновий комплекс загальною площею 894,9 кв.м., що складається із майстерні літ. «А» загальною площею 750,8 кв.м., боксів літ «Б» загальною площею 124,1 кв.м., прохідної літ. «В» загальною площею 20 кв.м., огорожі №1-5, мостіння І, колодязя №6, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку з кадастровим номером 0510100000:01:064:0003, загальною площею 0,783 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , із забороною його відчуження, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Нівіт».
Разом з тим, позивач не зазначив і не надав жодних доказів на підтвердження дійсної вартості нерухомого і рухомого майна, на яке просить накласти арешт.
Для забезпечення суду процесуальної можливості встановити співмірність заявленого виду забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, заявник повинен подати суду докази на підтвердження ринкової вартості належного відповідачу майна станом на час звернення до суду.
Тому заява про забезпечення позову суперечить поняттю співмірності, яке передбачене ч. 3 ст. 150 ЦПК України.
Також позивачем не надано доказів, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
При цьому суд також враховує, що накладення арешту на майно відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Нівіт» може перешкоджати його господарській діяльності щодо можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 149-154, 259, 260 ЦПК України, -
Відмовити в задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Нівіт» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: