Справа № 147/261/21
Провадження № 2/147/295/21
09 серпня 2021 року смт.Тростянець
Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Мудрак А.М.,
з участю секретаря Чудак Г.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, старший державний виконавець Тростянецького районного відділу ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Савченко Світлана Олександрівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить: визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем 29 січня 2020 року, зареєстрований в реєстрі за №8819, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія Управління Активами» заборгованість в сумі 29010,73 грн. за кредитним договором №1881/3098CLBPS від 15.11.2013, а також стягнути понесені ним судові витрати. В обґрунтування позову покликається на те, що у березні 2021 року ним було отримано постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №64683188 від 02.03.2021, винесену старшим державним виконавцем Тростянецького РВ ДВС про стягнення з нього на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» заборгованості в розмірі 29010,73грн. Зазначена заборгованість підлягає стягненню на підставі виконавчого напису нотаріуса №8819, виданого 29.01.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. Вважає даний напис таким, що не підлягає виконанню, оскільки приватним нотаріусом не дотримано вимог чинного законодавства. Нотаріус не переконався в безспірності сум, що підлягають до стягнення, не дотримано процедури винесення виконавчого напису, а саме не отримано документів, які б свідчили про безспірність розміру заборгованості, не дотримано строків вчинення виконавчого напису.
Ухвалою судді Тростянецького районного суду Вінницької області від 30 червня 2021 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, яка надійшла разом з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, старший державний виконавець Тростянецького районного відділу ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Савченко Світлана Олександрівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Зупинено стягнення за виконавчим написом №8819, вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. 29.01.2020 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» заборгованості за кредитним договором №1881/3098CLBPS від 15.11.2013 в розмірі 29010,73 грн., до розгляду по суті цивільної справи №147/261/21.
Ухвалою судді від 31 березня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження.
13 травня 2021 року від відповідачів ТОВ «Фінансова Компанія Управління Активами» подано до суду заяву про визнання позовних вимог, в якій зазначено, що вони визнають позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Гуревічовим О.М. зареєстрованого за №8819 від 29 січня 2020, таким що не підлягає виконанню та стягнення з відповідача 50 % судового збору в розмірі 454,00грн. та 227,00грн. за подання заяви про забезпечення позову в порядку ст. 142 ЦПК України. Інші вимоги про стягнення судових витрат в сумі 6000грн. не визнають.
Крім того, відповідачем подано до суду клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу. Вважають, що гонорар адвоката в розмірі 6000грн. не відповідає критеріям співмірності, є завищеними, оскільки справа відноситься до малозначної категорії. Тому його слід зменшити з 6000 грн. до 1025 грн.
Позивач ОСОБА_1 та представник позивача - адвокат Клименко І.Ф. в судове засідання не з'явились, позивачем подано до суду заяву, в якій він просить розглядати справу без його участі. З урахуванням заперечень відповідача просив задовольнити його позовні вимоги в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнути на його користь понесені витрати в сумі 1000 грн., в решті позовних вимог відмовився.
Представник відповідача ТОВ «Фінансова компанія управління активами» в судове засідання не з'явився, в клопотанні, яке надійшло на адресу суду 13.05.2021 просить розгляд справи здійснювати у відсутності представника відповідача.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову, приватний виконавець Гуревічов О.М., в судове засідання не з'явився, хоча належним чином були повідомлені, причина неявки суду невідома.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову старший державний виконавець Тростянецького районного відділу ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Савченко С.О. в судове засідання не з'явилась, 04.06.2021 надала до суду заяву, в якій просить розглянути справу без участі представника відділу.
З врахуванням вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд за правилом ч.1 ст. 13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Верховний Суд в постанові від 27.08.2020 у справі № 419/2304/18 зазначив, що суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін, а, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. Необхідність цього принципу підтверджена і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, (провадження № 14-473цс18), в якій зазначено, що «згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація учасниками справи спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм». З аналізу наведених норм процесуального права убачається, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
Судом встановлено, що 15 листопада 2013 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Платинум Банк» укладено кредитний договір зі страхування життя позичальника № 1881/3098CLBPS (а.с.7-9).
29 січня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №8819, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» заборгованості в сумі 29010,73грн., якому ТОВ «ФК «ЄАПБ» відступлено право вимоги на підставі договору факторингу №20182407-1/2 від 24.08.2018, якому в свою чергу ПАТ «Платинум Банк» на підставі Договору факторингу №20151125-Г від 25.11.2015 відступлено право вимоги за кредитним договором №1881/3098CLBPS від 15.11.2013, укладеного між ПАТ «Платинум Банк» та ОСОБА_1 (а.с.10).
02 березня 2021 року старшим державним виконавцем Тростянецького районного відділу ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Савченко С.О. відкрито виконавче провадження ВП №64683188 на підставі виконавчого напису №8819, виданого 29.01.2020 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» 29010,73 грн. (а.с. 11,12).
Відповідно до ч.1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.
Згідно з ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Відповідно до п.19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.
Згідно з п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
За загальним правилом ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
При цьому, відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч.1 ст. 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів встановлене Главою 14 Закону України «Про нотаріат» та Главою 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Так, згідно з ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі, якщо, нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
При цьому ст. 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому, вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів .
Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений Порядком вчинення нотаріальних дій. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості, як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі, суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16).
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд вважає, що визнання відповідачем позову в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому вбачає можливим прийняти визнання позову відповідачем.
Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, про наявність правових підстав для визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №8819, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічевим О.М. про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , оскільки відсутні докази належного направлення та отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень у не менш ніж тридцятиденний строк, що є обов'язковою вимогою відповідно до п.6 ч.10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», тому за відсутності доказів безспірної наявності з боку позивача кредитного боргу у визначеному відповідачем розмірі, у останнього були відсутні правові підстави звернення до приватного нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису щодо стягнення такого боргу.
Відповідно до ч.3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, старший державний виконавець Тростянецького районного відділу ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Савченко Світлана Олександрівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, є обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення.
Позивачем в заяві від 09.08.2021 також ставиться вимога про стягнення понесених ним судових витрат в сумі сплаченого судового збору та 1000грн. за надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Згідно з ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Частиною першою статті 142 ЦПК України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Аналогічна норма закріплена у ч.3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до квитанції №ПН294 від 16.032021 позивач при зверненні до суду з даним позовом сплатив судовий збір в розмірі 908,00 грн. (а.с.1).
Також позивачем сплачено 454,00грн. за подання заяви про забезпечення позову, що підтверджується квитанцією №ПН296 від 16.03.2021, тобто разом 1362,00грн.
З огляду на викладене, необхідно повернути на користь позивача з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 681,00 грн., та стягнути з ТОВ «Фінансова компанія управління активами» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 681,00 грн.
Відповідно до ч.1, п.2 ч.2, ч.3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Позивачем зменшено розмір витрат за надання правничої допомоги до 1000 грн., що визнано відповідачем у клопотанні від 13.05.2021 (а.с.48, 49).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
На підтвердження понесених витрат за надання правової допомоги позивачем до суду подано квитанцію до прибуткового касового ордеру №10 від 16.03.2021, крім того, надано акт виконаних робіт від 16.03.2021.
Згідно з ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Отже, з ТОВ «Фінансова компанія управління активами» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 грн.
Відповідно до ч. 7 ст. 158 ЦПК України заходи забезпечення позову у виді зупинення стягнення за оскаржуваним виконавчим написом продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Керуючись ст. ст. 141, 142, 247, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, старший державний виконавець Тростянецького районного відділу ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Савченко Світлана Олександрівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем 29 січня 2021 року, зареєстрований в реєстрі за №8819, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія Управління Активами» заборгованість в сумі 29010,73грн. відповідно до кредитного договору №1881/3098CLBPS від 15.11.2013.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» на користь ОСОБА_1 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 681,00грн.(шістсот вісімдесят одна гривня 00 коп.).
Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Тростянецькому районі Вінницької області повернути ОСОБА_1 , 50 відсотків судового збору сплаченого у АТ «МІБ» за квитанцією від 16 березня 2021 року №ПН294, що становить 454,00грн.(чотириста п'ятдесят чотири гривні 00 коп.) та сплаченого за квитанцією №ПН296 від 16.03.2021 в сумі 227,00грн.(двісті двадцять сім гривень 00коп.).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» на користь ОСОБА_1 витрати за надання правничої допомоги в розмірі 1000,00 грн.(одна тисяча гривень 00 коп.).
Заходи забезпечення позову вжиті на підставі ухвали Тростянецького районного суду Вінницької області від 30 березня 2021 року у виді зупинення стягнення за виконавчим написом №8819 від 29.01.2020, вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» заборгованості в сумі 29010,73 грн. відповідно до кредитного договору №1881/3098CLBPS від 15.11.2013, продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання рішенням суду законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду судом.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції, в порядку визначеному п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України, в 30 - денний строк з дня проголошення рішення, а особами, що не були присутні у судовому засіданні під час його проголошення протягом тридцяти днів з дня отримання копії даного рішення.
Повне ім'я сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП 3100319216;
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», місцезнаходження: Київська область, м.Ірпінь, вул.Стельмаха, буд.9А, офіс 203, код ЄДРПОУ 35017877.
Третя особа - старший державний виконавець Тростянецького районного відділу ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Савченко Світлана Олександрівна, адреса місцезнаходження: смт. Тростянець, вул. Соборна, 90, Гайсинський район, Вінницька область.
Третя особа - приватний нотаріус Гуревічов Олег Миколайович, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Мала Житомирська, буд.6/5, 01001.
Суддя А.М. Мудрак