Номер провадження: 22-ц/813/4187/21
Номер справи місцевого суду: 496/1892/20
Головуючий у першій інстанції Пендюра Л. О.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
09.08.2021 м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого - Сєвєрової Є.С.,
суддів: Вадовської Л.М., Колеснікова Г.Я.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 11 листопада 2020 року у складі судді Пендюри Л.О.,
У травні 2020 року АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_2 08.04.2013 підписав анкету-заяву, чим підтвердив, що зазначена заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами і правилами, а також Тарифами банку складають договір про надання банківських послуг, з якими він ознайомлений і згоден, що засвідчив своїм підписом. Ознайомившись з Умовами та правилами, відповідач отримав кредитну картку, а також кредит у розмірі 15045,18 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Внаслідок порушення ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором, станом на 10.11.2019 виникла прострочена заборгованість в загальному розмірі 15041,56 грн з яких 15041,56 грн заборгованість за тілом кредиту. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 помер. Спадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини є ОСОБА_1 , що підтверджується копіями паспортів позичальника та відповідача, які містять дані про адресу реєстрації вказаних осіб. Позивачем 03.02.2019 направлена претензія кредитора до Біляївської районної державної нотаріальної контори та 26.02.2019 позивачем отримано відповідь про те, що спадкоємці померлого ОСОБА_2 з заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не зверталися та спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії АТ КБ «Приватбанк». 30.09.2019 до спадкоємця ОСОБА_1 направлено позивачем лист -претензію, згідно з якою пред'явлено вимоги, але ніяких дій не було виконано. З урахуванням викладеного та керуючись ст. ст. 526,527,530, 1218,1268, 1269,1270,1273,1268, 1286, 1296 ЦК України, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 15041,56 грн.
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 11 листопада 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з зазначеним рішенням суду, АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
В апеляційній скарзі апелянт послався на ч. 3 ст. 1268 ЦК України, якою передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом 6 місячного строку з часу відкриття спадщини не заявив про її відмову. У даному випадку спадкоємцем, який постійно проживав разом iз спадкодавцем на час відкриття спадщини, є відповідач. Вказана обставина підтверджується належними доказами. Жодних доказів того, що відповідач не мешкав разом з позичальником за своєю реєстрацією на момент відкриття спадщини, матеріали справи не містять. Апелянт також зазначив, що як роз'яснено у п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування», отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов'язком спадкоємця. Аналіз норм статей 1216, 1218, 1219, 1231, 1268, 1269, 1296, 1297 ЦК України дає підстави для висновку про те, що спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, реалізувавши які, спадкоємець, незалежно вiд отримання ним свідоцтва про право на спадщину, набуває прав на спадкове майно (право володіння, користування). Позивач вважає, що банк як кредитор спадкодавця, самостійно не мав можливості встановити обсяг майнових прав, що увійшли до складу спадщини, оцінити їx в грошовому еквіваленті, тому при встановленні факту відсутності такої інформації, для повного i всебічного з'ясування обставин справи, суд винен був самостійно встановити дану інформацію. Крім цього, суд не перевірив кому на праві власності належить будинок, в якому проживав спадкодавець ( ОСОБА_2 ) на день його смерті. Відповідач не надав доказів, що розмір спадкового майна є меншим, ніж заборгованість спадкодавця по кредиту, зокрема не було надано витягів з реєстру рухомого та нерухомого майна, щодо відсутності у власності ОСОБА_2 майна, яке може бути успадковане. В обґрунтування доводів апеляційної скарги банк також послався на постанови Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №336/3968/16-ц, від 18.09.2019 у справі №640/6274/16-ц, від 18.09.2019 у справі №336/7643/18, а також від 22.01.2020 у справі №306/2000/16-ц.
Справу розглянуто без виклику учасників справи в порядку ст. 369 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов наступних висновків.
За вимогами ст. ст. 263,264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
Матеріали справи свідчать, що 08.04.2013 ОСОБА_2 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.
Згідно з розрахунком заборгованості, наданим АТ КБ "Приватбанк", у останнього виникла заборгованість перед банком, яка згідно з розрахунком позивача станом на 10.11.2019 становить 15041,56 грн, що складається з заборгованості за тілом кредиту.
Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого 25.06.2016, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.
Згідно копії спадкової справи № 789/2016 щодо майна померлого ОСОБА_2 , наданої Біляївською районною державною нотаріальною конторою Одеської області, вбачається, що позивачем 22.12.2016, згідно з приписами ст. 1281 ЦК України направлено претензію кредитора до Біляївської районної державної нотаріальної контори Одеської області.
30.12.2016 Біляївською районною державною нотаріальною конторою Одеської області повідомлено позивача про те, що спадкоємці померлого ОСОБА_2 із заявами про прийняття чи відмову від прийняття спадщини до нотаріальної контори не звертались, а спадкова справа була заведена на підставі претензії АТ КБ «ПриватБанк».
Згідно копії реєстру згрупованих поштових відправлень - рекомендованих листів претензій до спадкоємців 25.09.2019, АТ КБ "Приватбанк" направлено лист-претензію до відповідача, в якому зазначено, що станом на дату смерті заборгованість позичальника складає 15041,56 грн. Належного підтвердження про отримання відповідачем даної претензії до суду не надано.
Згідно з розрахунком заборгованості за договором N б/н від 08.04.2013, укладеного між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_2 станом на дату його смерті, заборгованість становить 15041,56 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту.
Оскільки позичальник (боржник) помер, то відповідати перед АТ КБ "Приватбанк" на підставі ст. ст. 1281,1282 ЦК України за борги спадкодавця має спадкоємець у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ч. 1 ст. 1281 ЦК України, спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.
Статтею 1282 ЦК України встановлено, що спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Таким чином, правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов'язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку положень статті 1282 ЦК України.
При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини:
- чи пред'явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги;
- коло спадкоємців, які прийняли спадщину;
- при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, встановити дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);
- при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі N 640/6274/16-ц (N 61-25487св18).
Враховуючи принцип змагальності цивільного процесу, який закріплений у статті 81 ЦПК України та передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов'язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.
Як зазначено вище, спадкова справа №789/2016 заведена Біляївською районною державною нотаріальною конторою Одеської області щодо майна померлого ОСОБА_2 , на підставі на підставі претензії АТ КБ «Приватбанк», спадкоємці померлого ОСОБА_2 із заявами про прийняття чи відмову від прийняття спадщини до нотаріальної контори не звертались.
Як вбачається з копії паспорту ОСОБА_2 на день його смерті останній був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
За вказаною адресою також зареєстрована ОСОБА_1 , яка з 30.08.1977 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 .
З 1996 року відповідач була зареєстрована за однією адресою зі спадкодавцем ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
Частиною 3 статті 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Таким чином, приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 та на час його смерті була зареєстрована за однією адресою зі спадкодавцем за адресою: АДРЕСА_1 ; такі обставини можуть бути ознакою прийняття спадщини.
Разом із тим, зі спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 ,. вбачається відсутність будь-якого спадкового майна після його смерті.
Відомості з реєстрів нерухомого майна, витребувані апеляційним судом в порядку підготовки справи до розгляду, свідчать про те, що у власності позичальника відсутнє майно, яке за реєстроване за ОСОБА_2 , земельна ділянка набута ОСОБА_1 в порядку приватизації, квартира в якій вона зареєстрована - в порядку спадкування, тому суд обґрунтовано дійшов висновку про унеможливлення задоволення позову, оскільки відсутнє майно, яке успадковане спадкоємцем. При цьому суд помилково в цій частині переклав тягар доказування на позивача, однак це не призвело до неправильного вирішення спору, тому не є підставою скасування рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З урахуванням вищевикладеного, оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» залишити без задоволення.
Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 11 листопада 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий:
Судді: