10.08.21
22-ц/812/1533/21
Єдиний унікальний номер судової справи 2-380/11
Провадження № 22-ц/812/1533/21
10 серпня 2021 року місто Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі головуючого судді Серебрякової Т.В. та суддів Лисенка П.П., Самчишиної Н.В., розглянувши апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 16 жовтня 2020 року, ухваленого за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування земельною ділянкою, та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про реальний поділ житлового будинку, -
Рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 16 жовтня 2020 року задоволенопозов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування земельною ділянкою. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про реальний поділ житлового будинку задоволено частково.
Не погодившись із зазначеним рішенням, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 17 липня 2021 року подав апеляційну скаргу. Оскільки, апеляційна скарга подана з пропуском встановленого законом строку на її подання, особа, яка її подала, звернулась до суду з заявою про поновлення вказаного процесуального строку. В обґрунтування заяви зазначено, що при проголошені рішення відповідач та його представник присутніми не були, а повний текст рішення отримано представником відповідача лише 25 червня 2021 року.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 15 липня 2021 витребувано матеріали цивільної справи з Центрального районного суду міста Миколаєва.
19 липня 2021 року матеріали зазначеної цивільної справи надійшли до апеляційного суду.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 21 липня 2021 року підстави, наведені представником відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у клопотанні про поновлення строку на оскарження рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 16 жовтня 2020 року визнано неповажними, та надано строк для подання до апеляційного суду нової заяви про поновлення пропущеного процесуального строку із зазначенням інших поважних причин його пропуску.
Ухвала мотивована тим, що наведені причини пропуску строку не свідчать про існування об'єктивних причин, які б перешкоджали заявнику звернутися до суду апеляційної інстанції зі скаргою у строки передбачені статтею 354 ЦПК України. Відповідач та його представник, будучі обізнаними про призначений на 16 жовтня 2020 року розгляд справи, протягом тривалого часу не цікавились результатом вирішення справи та представник відповідача отримав, з пояснень, які містяться в апеляційній скарзі, копію судового рішення в суді першої інстанції лише 25 червня 2021 року (тобто через 8 місяців з дня складання повного тексту рішення).
06 серпня 2021 року представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надав до апеляційного суду нову заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду. В обґрунтування зазначеної заяви представником відповідача, окрім підстав, які ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 21 липня 2021 року вже визнано неповажними,зазначено, що з 12 березня 2020 року по 31 серпня 2021 року на всій території України встановлено карантині обмеження. З жовтня 2020 року Миколаївська область перебувала у червоній зоні карантину, а Центральний районний суд міста Миколаєва працював у режимі карантину, нагадуючи учасникам справ щодо можливості не приходити до судової установи. Крім того, посилається на те, що місцеві суди не мали можливість вчасно робити розсилку кореспонденції у зв'язку із відсутністю коштів. Також, як на поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, посилався на продовження позовної давності на строк дії карантинних обмежень відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року.
Разом з тим і за вказаних обставин апеляційний суд позбавлений можливості відкрити апеляційне провадження у справі з огляду на наступне.
Заправилами ст.354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Відповідно до ст.126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
За правилами ст.127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Так оскаржуване рішення ухвалено 16 жовтня 2020 року, а його повний текст складено 26 жовтня 2020 року(том 3 а.с.43-57). 26 жовтня 2020 року копію рішення направлено на адреси сторін (том 3 а.с.58). Доказів отримання копії рішення відповідачем та його представником матеріали справи не містять.
Між тим, як вбачається з матеріалів справи, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 був належним чином повідомлений про розгляд справи 16 жовтня 2020 року, що підтверджується відповідною розпискою, а також його заявою від 15 жовтня 2020 року (том 3 а.с.35,37).
Частиною 1 статті 64 ЦПК України передбачено, що представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальна права та обов'язки. Частиною 5 статті 130 ЦПК України передбачено, що вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.
Учасник процесу зобов'язаний добросовісно користуватись своїми процесуальними правами (частина перша статті 44 ЦПК України).
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України» та від 14 жовтня 2003 року у справі «Трух проти України» вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року).
За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.
У рішенні від 29 жовтня 2015 року (заява №32053/13) у справі «Устименко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив: «Суд повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia). Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення Європейського суду з прав людини у справі у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року (Ponomaryov v. Ukraine).
Тобто, безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Так, матеріали справи не містять жодного доказу того, що з часу подання представником відповідача заяви про відкладення розгляду справи, призначеного на 16 жовтня 2020 року, і до звернення зі вказаною апеляційною скаргою ОСОБА_1 або його представник ОСОБА_2 цікавились провадженням у справі, у тому числі, і результатом вирішення заяви останнього про відкладення розгляду справи.
При цьому, не заслуговують на увагу посилання представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на пропуск строку з огляду на обмеження, впроваджені у зв'язку з карантином.
Дійсно, у період дії карантину суд за заявою учасників справи може поновити процесуальні строки, встановлені нормами процесуального права, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Проте, саме по собі посилання заявника на запровадження карантинних обмежень не є безумовною підставою для поновлення пропущеного процесуального строку без зазначення та наведення відповідного обґрунтування і надання доказів про неможливість здійснення процесуальних дій, що зумовлені такими обмеженнями.
Тобто поновлення (продовження) процесуальних строків є можливим лише тоді, коли заявник обґрунтовано доведе неможливість вчинення процесуальної дії саме у зв'язку з карантинними заходами.
Між тим, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 не надав доказів неможливості звернення до районного суду з метою отримання оскаржуваного рішення у розумні строки, а не по спливу восьми місяців з дати його ухвалення.
Посилання на карантині заходи в Центральному районному суді міста Миколаєва є безпідставними, оскільки їх наявність не є перешкодою у отримані копії судового рішення.
Більше того, як вбачається з матеріалів справи, інша сторона у справі скористалась своїм правом на отримання судового рішення в розумні строки, а також подання заяви про виправлення описки та отримання виконавчих листів в приміщенні Центрального районного суду міста Миколаєва, що також спростовує доводи представника відповідача про обмежений доступ до районного суду (том 3 а.с.58,61,67,68).
При цьому, відповідно до ч.1,3 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Як вбачається з сайту Єдиний державний реєстр судових рішень, рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 16 жовтня 2020 рокунадіслано до реєстру судом 29 жовтня 2020 року, зареєстровано в реєстрі 30 жовтня 2020 року та оприлюднено 02 листопада 2020 року.
Вказане свідчить про те, що з 02 листопада 2020 року, тобто з моменту оприлюднення оскаржуваного рішення, ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 мали можливість з ним ознайомитись.
За такого, відповідач та його представник, будучі обізнаними про призначений на 16 жовтня 2020 року розгляд справи, протягом тривалого часу не цікавились результатом вирішення справи та представник відповідача отримав, з пояснень, які містяться в апеляційній скарзі, копію судового рішення в суді першої інстанції лише 25 червня 2021 року (тобто через 8 місяців з дня складання повного тексту рішення).
Матеріали справи не містять відомостей про обставини, які б свідчили про об'єктивні перешкоди в отриманні рішення суду, натомість вказують на неналежну зацікавленість відповідача та його представника у розгляді справи, зокрема, і за позовом самого ОСОБА_1 про реальний поділ житлового будинку.
Тобто заявник не вчинив необхідних процесуальних дій з метою оскарження рішення суду протягом значного періоду часу, не навів особливих та непереборних обставин, які б перешкоджали йому реалізувати своє право на оскарження рішення суду, що набрало законної сили.
Посилання ж представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на продовження позовної давності є помилковим тлумаченням законодавства України.
З огляду на зазначене, підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 16 жовтня 2020 року, наведені представником відповідача в заяві від 06 серпня 2021 року,слід визнати неповажними.
Відповідно до положень ч.4 ст.357 ЦПК України, якщо особою, що подала апеляційну скаргу, не буде подано заяву про поновлення строку у визначені судом терміни або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Оскільки, причини пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 16 жовтня 2020 року наведені представником відповідача в заяві від 06 серпня 2021 року визнано неповажними, зазначене є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження.
За таких обставин, у відкритті апеляційного провадження слід відмовити, відповідно до ст. 358 ЦПК України.
Керуючись ст. 358 ЦПК України, суд
Підстави, наведені представником відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у заяві про поновлення строку від 06 серпня 2021 року на оскарження рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 16 жовтня 2020 року, визнати неповажними.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 16 жовтня 2020 року, ухваленого за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування земельною ділянкою, та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про реальний поділ житлового будинку.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її постановлення.
Головуючий Т.В. Серебрякова
Судді: П.П. Лисенко
Н.В. Самчишина