Справа № 144/149/20
Провадження № 22-ц/801/1496/2021
Категорія: 62
Головуючий у суді 1-ї інстанції Герман О. С.
Доповідач:Міхасішин І. В.
10 серпня 2021 рокуСправа № 144/149/20м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого: Міхасішина І.В.,
суддів: Голоти Л.О., Матківської М.В.
з участю секретаря судового засідання: Кузьменка Б.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця цивільну справу №144/149/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Теплицької селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання свідоцтва на спадщину за заповітом недійсним, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання права власності на спадкове майно
за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 30 квітня 2021 року, повний текст якого складено 11 травня 2021 року, ухвалене у складі судді Герман О. С.
встановив:
В лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , Маломочульської сільської ради Теплицького району Вінницької області про встановлення факту прийняття спадщини; визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним; скасування державної реєстрації права власності не нерухоме майно; визнання права власності на спадкове майно. Третьою особою без самостійних вимог на стороні відповідача вказала державного нотаріуса Левадську Тамару Василівну (т. 1 а.с. 4-7).
В заяві зазначала, що вона є спадкоємцем майна ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за заповітом від 12 червня 2000 року.
ОСОБА_4 є тіткою її чоловіка, яку вона доглядала до дня її смерті та фактично прийняла спадщину. Проте, в грудні 2018 року їй стало відомо, що відповідач ОСОБА_2 оформив спадщину за заповітом, який ОСОБА_4 склала ще 01 березня 1996 року та отримав відповідне свідоцтво.
Оформлення спадщини ОСОБА_2 відбулося з порушенням її спадкових прав та законних, які підлягають судовому захисту.
Рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 05 травня 2021 року позов в частині встановлення факту прийняття спадщини; визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним; скасування державної реєстрації права власності не нерухоме майно задоволено. В частині визнання права власності на спадкове майно відмовлено (т. 2 а.с. 129-132).
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 05 травня 2021 року скасувати і ухвалити нове про відмову у позові, посилаючись на недоведеність заявлених позивачкою ОСОБА_1 позовних вимог та на пропуск строків звернення до суду.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачка ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, посилаючись на його законність і обґрунтованість.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Клінчіков С.О. апеляційну скаргу підтримав просив суд її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні позову.
Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Тиховський М.О. та позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечували щодо задоволення апеляційної скарги, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Третя особа на стороні відповідача ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена завчасно та належним чином.
06 серпня 2021 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_3 в якій остання просить розгляд справи проводити у її відсутність.
Представник відповідача Теплицької селищної ради в судове засідання не з'явився однак надав суду заяву відповідно до якої просив розгляд справи проводити у їх відсутність.
Суд апеляційної інстанції переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.
Так, при вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилась і була прийнята до 1 січня 2004 року, не допускається застосування судами норм ЦК 2003 року, а застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР.
Згідно із заповітом складеним ОСОБА_4 01 березня 1996 року зареєстрованого в реєстрі за № 100, ОСОБА_4 склала таке заповітне розпорядження : все майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповідала ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 17).
Згідно із новим заповітом складеним ОСОБА_4 12 червня 2000 року зареєстрованого в книзі реєстрації нотаріальних дій за № 14, ОСОБА_4 склала таке заповітне розпорядження : усе своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось і взагалі все те, що буде їй належати на день смерті і на що вона матиме право, заповідала у власність ОСОБА_2 (т. 2 а.с. 7)
Згідно із статтею 544 ЦК Української РСР (1963 року) заповідач вправі в будь-який час змінити або скасувати зроблений ним заповіт, склавши новий заповіт.
Заповіт, складений пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або в частині, в якій він йому суперечить.
Заповідач може скасувати або змінити заповіт, подавши про це заяву нотаріусу, завідуючому державним нотаріальним архівом, а в населених пунктах, де немає нотаріусів, - посадовій особі виконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, яка вчиняє нотаріальні дії.
Отже, відповідно до закону який діяв на час вчинення ОСОБА_4 зазначених дій, новий заповіт від 12 червня 2000 року скасував попередній заповіт від 01 березня 1996 року повністю.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла (т.1 а.с. 16).
На час відкриття спадщини в період чинності ЦК УРСР його нормами було передбачено певні дії, які свідчили про прийняття спадщини, у тому числі прийняття спадщини шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном (фактичне прийняття спадщини). Пунктом 5 ч. 1 ст. 555 ЦК УРСР було встановлено, що спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави, якщо жоден із спадкоємців не прийняв спадщину. ЦК УРСР не обмежувався строк для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом, у тому числі й для держави. Тому, якщо упродовж встановленого шестимісячного строку ніхто зі спадкоємців за законом або за заповітом не прийняв спадщину, вважається, що спадщина переходить до держави.
Згідно із довідкою виконавчого комітету Маломочульської сільської ради Теплицького району Вінницької області № 42 від 22 січня 2001 року ОСОБА_1 (позивач по справі) доглядала ОСОБА_4 до смерті. Поховала її і понесла всі витрати (т. 1 а.с. 14).
Згідно із статтею 548 ЦК УРСР (1963 року) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Згідно із статтею 549 ЦК УРСР (1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.
Згідно із довідкою виконавчого комітету Маломочульської сільської ради Теплицького району Вінницької області № 170 від 12 лютого 2001 року ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_4 проживає у будинку АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 15).
Згідно із довідкою виконавчого комітету Маломочульської сільської ради Теплицького району Вінницької області № 26 від 09 січня 2020 року після смерті ОСОБА_4 , ОСОБА_1 прийняла спадщину шляхом вступу у володіння і користування спадковим майном (т. 1 а.с. 13).
Про факт прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_4 , шляхом вступу позивачкою ОСОБА_1 у володіння та управління спадковим майном (фактичне прийняття спадщини) та про те, що ОСОБА_1 доглядала ОСОБА_4 до смерті. Поховала її і понесла всі витрати посвідчили свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 допитані судом першої інстанції.
З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції, що позивачка ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем майна померлої ОСОБА_4 за заповітом від 12 червня 2000 року та що вона прийняла фактично прийняла спадщину є законним і обґрунтованим.
Водночас судом встановлено, що оформленням спадкових справ відповідачем ОСОБА_2 шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом, який скасовано складанням нового заповіту на ім'я позивачки, відбулося з порушенням спадкових прав та законних інтересів позивачки ОСОБА_1 .
За таких обставин, є законними і обґрунтованими висновки суду першої інстанції про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28 жовтня 2016 року посвідченого державним нотаріусом Лужанською Т.В. (спадкова справа № 326/2016; зареєстровано в реєстрі за № 1969) та скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 .
Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання права власності на спадкове майно, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що така вимога є винятковим способом захисту, що має застосовуватися виключно у випадках, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку та за умови відмови нотаріусом у вчиненні відповідної нотаріальної дії, а саме у видачі спадкоємцеві свідоцтва про право на спадщину.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно да частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як встановлено судом, правомірність (дійсність чи недійсність) заповітів від 01 березня 1996 року та від 12 червня 2000 року не є обставиною, яка за заявленими вимогами входить до предмета доказування, а тому доводи та відповідні до цих доводів докази подані як позивачкою ОСОБА_1 так і відповідачем ОСОБА_2 в цій частині є такими що не мають значення для справи.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 05 травня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: І.В. Міхасішин
Судді: Л.О. Голота
М.В. Матківська