Справа № 150/316/21
Провадження № 22-ц/801/1675/2021
Категорія: 11
Головуючий у суді 1-ї інстанції Кушнір Б. Б.
Доповідач:Береговий О. Ю.
10 серпня 2021 рокуСправа № 150/316/21м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Берегового О.Ю., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю та відшкодування шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Чернівецького районного суду Вінницької області від 29 червня 2021 року,
встановив:
Не погодившись із ухвалою Чернівецького районного суду Вінницької області від 29 червня 2021 року, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 08 липня 2021 року зазначену апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків, зокрема надання документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
30 липня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулась із заявою про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій вказала, що вона є особою, звільненою від сплати судового збору. Зазначила, що вона відноситься до категорії потерпілих від політичних репресій за правилом спадкової трансмісії, оскільки захищає власність, право на яку здобула за походженням, що, відповідно до п.4 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільняє її від сплати судового збору.
Перевіривши доводи заяви та обставини справи, суд апеляційної інстанції приходить до наступного висновку.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах щодо спорів, пов'язаних з виплатою компенсації, поверненням майна, або у справах щодо спорів, пов'язаних з відшкодуванням його вартості громадянам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».
Відповідно до ст. 1-2 ЗУ «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», реабілітованими визнаються особи: 1) які до 24 серпня 1991 року були обвинувачені або яким було призначено покарання за рішенням позасудового органу незалежно від діяння або мотивів обвинувачення чи призначення покарання; 2) стосовно яких до 24 серпня 1991 року були здійснені репресії у формах, визначених статтею 2 цього Закону, за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено факт здійснення репресій проти таких осіб з класових, національних, політичних, релігійних, соціальних мотивів; 3) стосовно яких до 24 серпня 1991 року були здійснені репресії за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено недоведеність вини таких осіб у скоєнні злочину або адміністративного правопорушення; 4) які до 24 серпня 1991 року були арештовані, перебували під вартою і яким було пред'явлено обвинувачення за статтями законодавчих актів, передбачених пунктами 1-5, за законодавчими актами, передбаченими пунктами 6-14, за діяння, передбачені пунктами 15-22 статті 3 цього Закону, якщо справи проти таких осіб були припинені під час слідства, попереднього (досудового) слідства або закриті за відсутності події злочину, відсутності складу злочину, недоведеності участі особи у вчиненні злочину; 5) стосовно яких до 24 серпня 1991 року за рішенням іншого репресивного органу були здійснені репресії у формах, визначених статтею 2 цього Закону, за недонесення (неповідомлення) про вчинення або підготовку до вчинення іншою особою діяння, за яке законодавством, що діяло до 24 серпня 1991 року, було передбачено кримінальну або адміністративну відповідальність, за умови що особа, якій призначено покарання за вчинення або підготовку до вчинення такого діяння, була реабілітована в установленому порядку.
Статтею 1-3 вказаного закону визначенопотерпілими від репресій визнаються: 1) чоловік або дружина репресованої особи, який/яка на момент здійснення репресії перебували у шлюбі з репресованою особою; 2) діти репресованої особи, у тому числі усиновлені, які у віці до 18 років залишилися без батька, матері (усиновлювача) внаслідок здійснення репресій проти батька, матері (усиновлювача) або які народилися не пізніше ніж через 10 місяців з дня арешту батька, матері, або які народилися у місці позбавлення волі, на засланні, висланні під час перебування репресованої особи у місці позбавлення волі, на засланні, висланні, залишення репресованої особи для роботи у таборах Народного комісаріату внутрішніх справ у становищі вільнонайманого без права виїзду з прикріпленням до районів табору-будівництва, закріплення репресованої особи за будівництвом згідно з директивою Народного комісара внутрішніх справ та Прокурора СРСР від 29 квітня 1942 року № 185, або які народилися у матері, яку було примусово безпідставно поміщено до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, під час перебування матері у такому психіатричному закладі, або які у віці до 18 років перебували, незалежно від тривалості, у спецприймальниках чи розподільниках, спеціальних будинках малюка чи дитячих будинках репресивних органів, або які внаслідок здійснення репресії проти батька, матері були примусово позбавлені імен, включаючи родові імена; 3) інші особи, які на момент здійснення репресії спільно проживали, були пов'язані спільним побутом з репресованою особою або перебували на утриманні репресованої особи.
Як зазначено в ухвалі Верховного Суду від 25 жовтня 2019 року по справі №640/19996/18, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються винятково громадяни, реабілітовані відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» і тільки у тих спорах, що пов'язані з виплатою компенсації, поверненням майна, або у справах щодо спорів, пов'язаних з відшкодуванням його вартості громадянам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».
Разом із тим, ОСОБА_1 не надано доказів того, що вона є реабілітованою особою, згідно із цим Законом і звертається до суду у спорі вищезазначених категорій, у зв'язку з чим пільги щодо сплати судового збору, зазначені в статті 5 Закону України «Про судовий збір», на неї не поширюються.
Відтак, доводи заяви про усунення недоліків апеляційної скарги є безпідставними і заявник апеляційної скарги доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі чи доказів, які б підтверджували факт її звільнення від сплати судового збору суду не надала.
Таким чином, недоліки апеляційної скарги, які були зазначені в ухвалі Вінницького апеляційного суду від 08 липня 2021 року, не усунуто.
Відповідно до частини другої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Згідно з частиною другою статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом, зокрема, з ініціативи суду.
Законодавець не покладає на суд обов'язок продовжити строк на усунення недоліків у разі усунення недоліків апеляційної скарги частково. При цьому вказані процесуальні правові приписи не позбавляють суд права в разі усунення недоліків не в повному обсязі постановити ухвалу, якою продовжити строк для усунення недоліків апеляційної скарги.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне продовжити строк, раніше установлений судом (ухвалою Вінницького апеляційного суду від 08 липня 2021 року) для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 127, 185, 356, 357 ЦПК України суд,
ухвалив:
Продовжити процесуальний строк для усунення недоліків апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 на ухвалу Чернівецького районного суду Вінницької області від 29 червня 2021 року, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання ухвали про продовження строку усунення недоліків апеляційної скарги.
Роз'яснити, що у випадку невиконання вимог ухвали у вказаний строк апеляційна скарга буде вважатись неподаною та повернена особі, яка її подала.
Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя Вінницького
апеляційного суду О.Ю. Береговий