Справа № 747/264/21
Провадження № 2/747/106/21
іменем України
(заочне)
05.08.2021 року смт Талалаївка
Талалаївський районний суд Чернігівської області в складі:
головуючої судді Тіщенко Л.В.
секретаря Божко Л.М.
представника позивача ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Талалаївка в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, -
Представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідача. В обґрунтування позову зазначає, що між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_3 28 грудня 2019 року було зареєстровано шлюб. 12 травня 2021 року шлюб було розірвано. Під час шлюбу подружжя набуло спільних прав та обов'язків. Так, 19 березня 2020 року позивачем було оформлено кредит у АТ «ОТП Банк» в розмірі 199 999 грн 15 коп на споживчі цілі згідно кредитного договору № 2029698044 від 19 березня 2020 р. Також 19 березня 2020 року позивачем було укладено кредитний договір № 591064725 із АТ "Альф«-Банк» та отримано кредитні кошти у сумі 49560 грн. Крім того 20 березня 2020 року було укладено договір купівлі-продажу із ТОВ «Авто-Айленд» на загальну суму 250 000 грн. Предметом договору визначено транспортний засіб VOLKSWAGEN TOUAREG Універсал, 2005 року випуску, державну реєстрацію якого було проведено на відповідача ОСОБА_3 . Даний транспортний засіб був придбаний в інтересах родини для спільного використання та з метою забезпечення роботою відповідача, який за час шлюбних відносин не мав постійної роботи, прибутку та доходів. З червня 2020 року між позивачем та відповідачем шлюбні відносини припинились. Відповідач звільнив квартиру позивача забрав автомобіль, коштів на сплату кредиту, за який було придбано автомобіль, відповідач жодного разу не надав та відповідальності за спільно набуті зобов'язання не несе. Позивач здійснює оплату за кредитними договорами самостійно. Позивачу на даний час невідоме місце перебування спільно набутого автомобіля, відповідач позбавив позивача права користуватися ним та інформації про нього, натомість позивач набула зобов'язань у вигляді кредиту, які виконує самостійно без участі відповідача. У жовтні 2020 року позивач дізналась про продаж відповідачем автомобіля, що був придбаний у шлюбі та є спільною сумісною власністю подружжя без її відома та згоди. 14 грудня 2020 року рішенням Талалаївського районного суду у справі № 747/440/20 договір купівлі-продажу вказаного автомобіля № 7442/2020/2222221 від 26 вересня 2020 року було визнано недійсним. 23 березня 2021 року Територіальним сервісним центром 7442 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Чернігівській області було виконано рішення Талалаївського районного суду по справі № 747/440/20 та скасована перереєстрацію вказаного автомобіля і здійснено реєстрацію за відповідачем. Позивачу місце перебування вказаного автомобіля залишається невідомим, вона і на даний час позбавлена права користуватися та розпоряджатися належним їй майном. Подружжям було придбано транспортний засіб вартістю 250 000 грн в період шлюбу, він є спільною сумісною власністю подружжя, неподільною річчю, і тому при розподілі майна у відповідності до вимог СК України одному з подружжя присуджується грошова компенсація замість його частки у праві спільної сумісної власності, за згодою цього подружжя.
Також в позовній заяві зазначається, що кредитні договори, що укладені позивачем з АТ «ОТП Банк» та АТ «Альфа - Банк» на загальну сум у 248 560, 15 грн 15 коп позивачем було укладено в період шлюбу, отримані кошти використані подружжям на придбання транспортного засобу наступного дня після отримання кредитних коштів. Відповідач був присутній під час укладання його дружиною кредитних угод та отримання банківських коштів в банківських установах, обізнаний про умови кредитування та необхідність їх повернення. Згідно додатку № 1 до кредитного договору від 19 березня 2020 року із АТ «ОТП Банк», графіку платежів та розрахунків загальної вартості кредиту остаточна загальна сума що підлягає оплаті за даним договором складає 342 834 грн 61 коп. згідно з додатком № 1 до угоди про надання кредиту від 19.03.2020 р із АТ «Альфа-Банк» загальна сума кредиту на день його погашення становить 92 661 грн 79 коп. таким чином, позивач ОСОБА_2 має зобов'язання на загальну суму 435 496 грн 40 коп, що були набуті під час шлюбу з відповідачем ОСОБА_3 з метою придбання автотранспортного засобу, який був придбаний та зареєстрований на відповідача. З часу отримання кредитних коштів позивач здійснювала та здійснює виплати за умовами кредитних договорів з власних коштів самостійно без допомоги відповідача. У відповідності до положень СК України кредитні зобов'язання позивача є спільним зобов'язанням подружжя і позивач має право на стягнення в порядку зворотної вимоги частини грошових коштів з іншого подружжя в розмірі половини від загальної суми кредитних зобов'язань.
Тому представник позивача з врахуванням уточнених позовних вимог просить суд визнати спільними боргами подружжя позичені кошти за кредитним договором № 2029698044 від 19 березня 2020 р із АТ «ОТП Банк» та кредитним договором № 591064725 із АТ «Альфа-Банк»; стягнути з відповідача на користь позивача в порядку зворотної вимоги грошові кошти в розмірі 50 % від суми кредитних зобов'язань, що становить 217 748 грн 20 коп; визнати автомобіль марки VOLKSWAGEN TOUAREG Універсал, 2005 року випуску, сірого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , неподільною спільною сумісною власністю подружжя; визнати за відповідачем право власності на автомобіль марки VOLKSWAGEN TOUAREG Універсал, 2005 року випуску, сірого кольору, номер кузова НОМЕР_1 і стягнути з нього на користь позивача грошову компенсацію в розмірі 125 000 грн у праві спільної сумісної власності. Крім того, стягнути з відповідача на користь позивача понесені нею судові витрати.
Ухвалою від 07.06.2021 року відкрито спрощене позовне провадження по справі, перше судове призначено на 30 червня 2021 року, яке було відкладено у звязку з неявкою в судове засідання належним чином повідомленого відповідача ОСОБА_3 на 05 серпня 2021 року, про що учасники справи повідомлені належним чином.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав і просив задовольнити, оскільки подружжя за період шлюбу набуло спільних прав та обов'язків. Кредити в банківських установах позивач брала з метою придбання автомобіля в інтересах сім'ї, оформлений транспортний засіб був на відповідача, який за весь період шлюбу не працював та не мав ніякого доходу. Позивач продовжує самостійно сплачувати кредити, де знаходиться на даний час автомобіль, їй невідомо, так як відповідач у червні 2020 року забрав автомобіль, звільнив квартиру позивача, і позивачу невідомо його місцезнаходження, жодного разу відповідач коштів на сплату кредиту. Оскільки як кредитні кошти, отримані позивачем за період шлюбу, так і придбаний автомобіль, тому вони є об'єктами спільної сумісної власності подружжя, і подружжя повинно нести відповідальність за взяти ми зобов'язаннями спільно, а не тільки одна позивачка. Тому представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив задовольнити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленим у відповідності до ЦПК України в судове засідання повторно не з'явився, відзиву на позов не подав, про дату час і місце судового розгляду повідомлений, матеріали справи містять поштові повідомлення про вручення відповідачу судових викликів на 30 червня 2021 року та на 05 серпня 2021 року (а.с.82, 101). Тому відповідач ОСОБА_3 вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання повторно не з'явився. Суд, за згодою представника позивача, ухвалив провести розгляд справи на підставі доказів, що містяться у справі, з винесенням заочного рішення по справі, що відповідає положенню ст. 280 ЦПК України, коли у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, заперечення на позов не подав, позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування даних умов.
Судом встановлені наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, і зазначений висновок суду ґрунтується на доказах досліджених в судовому засіданні.
Так, судом встановлено, що 28 грудня 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб Оболонським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 (а.с.14). Рішенням Талалаївського районного суду від 12 травня 2021 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 шлюб було розірвано. Рішення суду набрало законної сили 14 червня 2021 року (а.с. 71-75). Згідно акцепту на укладання угоди про надання кредиту № 591064725 від 19 березня 2020 року АТ «Альфа-Банк» приймає пропозицію ОСОБА_2 на укладення угоди про надання кредиту № 591064725 від 19.03.2020, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід'ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб. Умови споживчого кредиту - тип - «Кредит готівкою», сума - 49 560 грн, процентна ставка - 18, 99 % річних, фіксована, строк - 24 міс. (а.с.15). Згідно додатку 1 до угоди про надання кредиту від 19.03.2020 року - «Графіку платежів та розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту та орієнтовної реальної процентної ставка з урахуванням вартості всіх супутніх послуг» - орієнтовна загальна вартість кредиту на день його погашення - 19.03.2022 - складає 92 661, 79 грн (а.с.16). Згідно кредитного договору № 2029698044 від 19 березня 2020 року АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 , розуміючи значення своїх дій та діючи добровільно уклали договір про те, що банк надав позичальнику кредит, а позичальник отримав загальний розмір кредитних коштів - 199 999 грн 15 коп кредитних коштів. Дата остаточного повернення кредиту - 19 вересня 2023 року. договором узгоджено графік платежів та розміри нарахування процентів та комісії. Договір підписаний сторонами та має всі необхідні реквізити (а.с.23). Згідно орієнтовного графіку платежів та розрахунку загальної вартості кредиту визначена чиста сума кредиту, яку необхідно повернути позичальнику, і яка становить 342 834 грн 61 коп (а.с.25). Така ж сума зазначена і в графіку платежів та розрахунку загальної вартості кредиту, яка підписана позичальником і представником банку (а.с.26). Згідно копії заяви на видачу готівки від 19.03.2020 р ОСОБА_2 отримала готівкою в АТ «ОТ П Банк» 196 656 грн (а.с.37). Згідно повідомлення керівника відділення «Сирецьке» АТ «ОТП Банк» від 24 вересня 2020 року між ОСОБА_2 і банком 19.03.2020 р підписано кредитний договір № 2029698044 на суму 199 999 грн 15 коп. відповідно до договору позичальнику надано кредитні кошти готівкою в розмірі 196 656, 56 грн, які вона отримала 19 березня 2020 року через касу Банку у відділенні «Оболонське». За період з 19 березня 2020 року по 19 вересня 2020 року позичальником сплачено тіла кредиту на суму 28 569, 51 грн, нарахованих процентів - 9, 55 грн, комісії за користування кредитом - 20 399, 94 грн. Станом на 25 вересня 2020 р позичальник має заборгованість по кредитному договору № 2029698044 на загальну суму 171 915, 55 грн (а.с.29). Згідно копій меморіальних ордерів, що знаходяться в матеріалах справи, ОСОБА_2 регулярно сплачувала необхідні кредитні кошти (а.с. 30-36).
Згідно копії договору купівлі-продажу № 4623/20/005516 від 20 березня 2020 року, укладеного між продавцем - ТОВ «Авто-айленд» та покупцем ОСОБА_3 , продавець зобов'язується передати у власність покупцеві транспортний засіб VOLKSWAGEN модель TOUAREG Універсал- В, 2005 року випуску, сірого кольору, номер кузова НОМЕР_1 . Покупець набуває право власності на транспортний засіб з моменту підписання цього договору. За домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 250 000 грн. Договір підписаний сторонами та містить всі необхідні реквізити (а.с.38-39). Рішенням Талалаївського районного суду від 14 грудня 2020 року, яке набрало законної сили 19 січня 2021 року, визнано недійсним договір купівлі-продажу 7442/2020/2222221, укладений 26 вересня 2020 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо купівлі - продажу автотранспортного засобу VOLKSWAGEN TOUAREG Універсал В, 2005 року випуску, сірого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , та скасовано рішення про державну реєстрацію транспортного засобу VOLKSWAGEN TOUAREG Універсал В, 2005 року випуску, сірого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , що здійснена 26.09.2020 територіальним сервісним центром № 7442 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Чернігівській області (а.с.63-70).
Згідно довідки відділення «Сирецьке» АТ «ОТП Банк» від 02 червня 2021 року ОСОБА_5 має заборгованість по кредитному договору № 2029698044 134 399, 41 грн. За період з 19 березня 2020 року по 02 червня 2021 року позичальником ОСОБА_2 сплачено тіла кредиту на суму 67 500, 43 грн, нарахованих процентів - 19, 71 грн, комісії за користування кредитом - 47 599, 86 грн (а.с.91). Згідно довідки АТ «Альфа-Банк» від 31.05.2021 року позичальник ОСОБА_2 дійсно уклала кредитний договір № 591064725 із АТ «Альфа-Банк» на суму 49 560 грн. За період дії договору ОСОБА_2 було сплачено 8 348, 88 грн відсотків за користування кредитом, 19 080, 60 грн - комісії, та 26 623, 40 грн - тіла кредиту (а.с.91 зв).
Оцінивши надані учасниками справи докази, подані на підтвердження своїх вимог та заперечень, суд приходить до висновку, що застосуванню підлягають норми права цивільного та сімейного права. В ході розгляду справи суд прийшов до висновку, що до застосування при вирішенні спору підлягають як загальні положення ЦК України щодо договорів та режиму майна спільної сумісної власності, так і спеціальні норми Сімейного кодексу, які регулюють правовідносини між подружжям щодо спільно нажитого в шлюбі майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту, як це передбачає ст. 61 СК України. Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними згідно частин 1, 2 ст 71 СК України, або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки, як це встановлено ч.2 ст. 364 ЦК України.
Частинами 1,2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку. Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
У Рішенні Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року у справі за конституційним зверненням приватного підприємства «ІКІО» щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 СК України №1-8/2012 (№ 17-рп/2012), яким встановлено, зокрема, що основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Отже, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При ухваленні рішення суд має керуватися «обставинами, що мають істотне значення», якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи у відповідності до абз.1 п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 № 11. Зі змісту пунктів 23,24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї. Відповідно до п.30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК. Виникнення режиму спільної сумісної власності подружжя на все придбане за час шлюбу майно презюмується, доки інший з подружжя не довів іншого. Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, провадження № 61-2446 св 18, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц, провадження № 61-8518 св 18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, провадження № 14-325цс18.
Так, відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 24 травня 2017 року в справі № 6-843цс17, конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Згідно із ч. 3 ст. 61 СК, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, у тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Відповідно до ч. 4 ст. 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї. У результаті придбання подружжям майна в кредит боргові зобов'язання перед позикодавцем несуть як чоловік, так і дружина, а не тільки той із подружжя, хто підписав кредитний договір.
Отже, за загальним правилом майно, придбане подружжям у кредит, є спільною власністю чоловіка та дружини. Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього лише на ім'я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя. Таким чином, під час розгляду цивільної справи, з урахуванням наданих сторонами доказів, судом не було встановлено обставин, з якими закон пов'язує можливість зменшення частки одного з подружжя у спільній сумісній власності та відповідного збільшення частки іншого. Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини про те, що кредитні кошти на загальну суму 435 496 грн 40 коп, які отримала позивачка в період шлюбу в інтересах сім'ї та те, що спірний автомобіль придбаний сторонами за дані кредитні кошти в період шлюбу, хоча і оформлений на відповідача, з врахуванням наведених вище положень цивільного та сімейного законодавства, є об'єктами спільної сумісної власності подружжя - сторін по справі, у зв'язку з чим суд приходить висновку про поділ між сторонами спірного майна - кредитних коштів і автомобіля, виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні. Також в судовому засіданні встановлено, що позивачка з часу отримання кредитних коштів здійснює виплати за умовами договорів, хоча спірним автомобілем вона не володіє і не знає про його місцезнаходження, відповідач жодного разу кредитні кошти за спільними зобов'язаннями не виплачував.
Таким чином, суд приходить до висновку, що у відповідності до положень ч.3 ст. 61 СК України кредитні зобов'язання, набуті позивачкою ОСОБА_2 за кредитним договором № 2029698044 від 19 березня 2020 року із АТ «ОТ П Банк», та за кредитним договором № 591064725 від 19 березня 2020 року із АТ «Альфа- Банк» на загальну суму 435 496 грн 40 коп є об'єктами права спільної сумісної власності, спільними боргами подружжя і при їх поділі позивач має право на стягнення з відповідача половини кредитних коштів в порядку зворотної вимоги, а саме - 217 748 грн 20 коп. Крім того, в судовому засіданні встановлено, що сторонами під час шлюбу наступного дня після отримання позивачем готівкою кредитних коштів, які в сумі складають вартість автомобіля, за 250 000 грн було придбано транспортний засіб VOLKSWAGEN модель TOUAREG Універсал-В, 2005 року випуску, сірого кольору, номер кузова НОМЕР_1 . У відповідності до умов договору купівлі-продажу від 20 березня 2020 року право власності на автомобіль зареєстроване за відповідачем ОСОБА_3 . Таким чином, суд приходить до висновку, що спірний автомобіль також є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя і підлягає поділу у відповідності до положень ст. 71 СК України з присудженням позивачу грошової компенсації у розмірі половини його вартості. Суд вважає, що позовна вимога ОСОБА_2 в розумінні ч.4 ст. 71 СК України є її згодою на присудження їй грошової компенсації замість її частки у праві спільної сумісної власності подружжя на автомобіль VOLKSWAGEN, який придбаний сторонами в період шлюбу і є неподільною річчю. Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позову ОСОБА_2 в повному обсязі. Частиною 5 ст. 265 ЦПК України передбачено, що у резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат. Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать і витрати на професійну правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами у відповідності до ч.2 ст. 137 ЦПК України. Стаття141 ЦПК України, яка регулює розподіл судових витрат між сторонами, передбачає, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі задоволення позову, на відповідача. Поскільки в ході розгляду справи суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сплачена нею сума судового збору 3428 грн в повному обсязі.
Що стосується відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Позивачем на підтвердження понесених нею витрат на професійну правничу допомогу надано копію договору про надання правової допомоги від 17.07.2020 року (а.с.49-50), копію додаткової угоди до договору (а.с.51-52), копію рахунку на оплату (а.с.53) та дублікат квитанції (а.с.54). З врахуванням наведених норм законодавства щодо відшкодування судових витрат суд приходить до висновку про повне задоволення понесених судових витрат, які документально підтверджені, на загальну суму 6 428 грн, з яких - 3428 грн у відшкодування сплаченого судового збору та 3000 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі викладеного, керуючись ст. 60, 61, 63, 65, 69, 70, 71 69 СК України, ст. 368, 369, ЦК України, ст. 12, 13, 76-81, 141, 223, 259, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя - задовольнити.
Визнати спільними боргами подружжя кошти за кредитним договором № 2029698044 від 19 березня 2020 р, укладеним ОСОБА_2 із АТ «ОТП Банк» та кредитним договором № 591064725, укладеним ОСОБА_2 із АТ "Альф«-Банк», на загальну суму 435 496 (чотириста тридцять п'ять тисяч чотириста дев'яносто шість) грн 40 коп.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в порядку зворотної вимоги грошові кошти в сумі 217 748 (двісті сімнадцять тисяч сімсот сорок вісім) грн 20 коп.
Визнати автомобіль марки VOLKSWAGEN TOUAREG Універсал, 2005 року випуску, сірого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , неподільною спільною сумісною власністю подружжя.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 у якості компенсації замість її частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль VOLKSWAGEN TOUAREG Універсал, 2005 року випуску, сірого кольору, номер кузова НОМЕР_1 - 125 000 (сто двадцять п'ять тисяч) грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 3 000 (три тисячі) грн витрат на професійну правничу допомогу та 3428 (три тисячі чотириста двадцять вісім) грн у рахунок відшкодування сплаченого судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте Талалаївським районним судом Чернігівської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня отримання повного рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Стягувач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації - АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 .
Боржник: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації - АДРЕСА_2 , ІПН - НОМЕР_4 .
Повний текст рішення суду виготовлений 10 серпня 2021 року.
Суддя Л.В.Тіщенко