02.08.2021 Справа № 756/4908/21
Номер справи 756/4908/21
Номер провадження 2/756/3986/21
26 липня 2021 року м. Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Шролик І.С.,
секретар судового засідання - Михнюк В.В.,
за участю позивача - ОСОБА_1
відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,-
У квітні 2021 року позивач звернулася до суду із вищевказаним позовом, в якому просила суд поділити майно подружжя, визнавши за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по Ѕ частині квартири АДРЕСА_1 , як такої що придбана в період шлюбу.
В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що 20 вересня 2000 року між сторонами укладено шлюб, який рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 05 квітня 2019 року було розірвано. За час перебування шлюбі сторонами, за спільні кошти 08 лютого 2001 року придбана квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 67,90 кв.м., жилою площею 44,00 кв.м. Посилаючись, на те, що квартира зареєстрована на відповідача, який в добровільному порядку не бажає здійснити її поділ, просить суд задовольнити позов.
Протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 02 квітня 2021 року справу передано до розгляду головуючому судді Шролик І.І.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 07 квітня 2021 року відкрито провадження по справі та призначено справу до судового розгляду.
05 травня 2021 року на адресу суду засобами поштового зв'язку надійшов від відповідача відзив, в якому ОСОБА_2 просить суд відмовити в задоволенні позову з підстав не надання позивачем належних та допустимих доказів щодо обґрунтування придбання спірної квартири за спільні кошти подружжя.
В свою чергу позивач надала до суду відповідь на відзив, який надійшов на адресу суду 14 травня 2021 року засобами поштового зв'язку. В мотивування зазначає, що за час шлюбу була набута у власність 3-кімнатна квартира, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири. Відповідно до договору форма власності є спільною сумісною без виділення часток. Квартира придбана на ім'я відповідача як титульного власника.
В судовому засіданні позивач підтримала заявлені вимоги та просила суд задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.
Відповідач в судовому засіданні зазначив, що визнає, що Ѕ частини квартири належить позивачу. Проте, зауважив, що бажає надалі проживати разом із дітьми. Також зазначив, що квартира придбана за кошти,які він позичив у друзів, є його власним майном.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, які вважає належними, допустимими та достатніми в їх сукупності, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, виходячи з принципів змагальності та диспозитивності, приходить до висновку про задоволення позовних вимог виходячи із наступного.
Судом встановлено, що 20 вересня 2000 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб Управлінням реєстрації актів громадянського стану Чернігівської міської ради Ченігівської області, про що зроблено актовий запис № 1215, що підтверджується свідоцтвом про одруження. (а.с. 7).
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 05 квітня 2019 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
Спір між сторонами виник з приводу поділу квартири, придбаної в період шлюбу.
Майнові відносини, які складаються між подружжям урегульовано у нормах СК України.
У сімейному законодавстві передбачено два режими власності подружжя - особиста приватна власність дружини, чоловіка, тобто кожного з подружжя, та спільна сумісна власність подружжя.
Згідно з ч. ч. 1-5 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду"»; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених ЗК України.
Особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя.
Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги. Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню.
Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди.
Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є страхові суми, одержані нею, ним за обов'язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них.
Нормою ч. 7 ст. 57 СК передбачено, якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.
За приписами ст. 60 СК України та ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Майном як особливим об'єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (ч. 1 ст. 190 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Відповідно до ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Таким чином, набуття майна за час перебування у шлюбі створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов'язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю. Ця презумпція може бути спростована, один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт в судовому порядку. При цьому тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції спільної сумісної власності, покладається на того з подружжя, який її спростовує (зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц).
Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім'я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.
За час шлюбу з позивачем ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу квартири від 08 лютого 2001 року, посвідченим державним нотаріусом Двадцять першої Київської державної нотаріальної контори Соловйовим Г.Л., придбав у ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1 . (а.с. 10-11).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України), обов'язок доказування покладається на сторін (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Так, відповідно до приписів ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, тобто щодо обставин, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
В ході розгляду справи не встановлено наявність, а ні шлюбного договору, а ні будь-яких інших договорів які б встановлювали режим поділу спільного сумісного майна між сторонами.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог в судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 зазначив, що квартира придбана за його власні кошти, які він позичив у друзів.
Проте, відповідач не спростував належними та допустимими доказами презумпцію спільного майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 . Жодних доказів в підтвердження своїх заперечень не надав.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 70 СК України разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
З огляду на встановлені обставини, суд приходить до висновку про необхідність визнати квартиру АДРЕСА_1 об'єктом спільної сумісної власності подружжя та провести її поділ, визнавши за кожною з сторін справи право власності на 1/2 частину цієї квартири.
На підставі ст. 141 ЦК України, суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 10000,00 грн. (а.с. 1).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 57, 60, 61, 63, 70 СК України, ст. 190, 368, ст.. ст. ст. 5, 10, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263, 264, 265, 280, 281, 282 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - задовольнити.
В рахунок поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , яка складається з трьох кімнат, загальною площею - 67,90 кв.м., житлова площа - 44,00 кв.м.
В рахунок поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , яка складається з трьох кімнат, загальною площею - 67,90 кв.м., житлова площа - 44,00 кв.м.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 10000,00 грн. (десять тисяч гривень нуль копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 02 серпня 2021 року.
Суддя І. С. Шролик