23.06.2021 Справа № 756/5918/21
Справа № 756/5918/21
3/756/3445/21
23.06.2021 Оболонський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Касьян А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 ),
за ст. 124 та ч. 4 ст. 130 КУпАП,
26.03.2021 о 03:20 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Mitsubishi Lancer (д.н.з. НОМЕР_1 ) на вул. Попова, 8 у м. Києві, не був уважним, не дотримався безпечної дистанції та скоїв наїзд на припаркований транспортний засіб Hyundai Tucson (д.н.з. НОМЕР_2 ), внаслідок чого транспортний засіб Hyundai Tucson відкотився та пошкодив транспортний засіб Mersedes-Benz 812b (д.н.з. НОМЕР_3 ), чим порушив вимоги пунктів 2.3.б) та 13.1. Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.
26.03.2021 о 03:45 водій ОСОБА_1 на вул. Попова, 8 у м. Києві вживав алкоголь, а саме пиво, після дорожньо-транспортної пригоди з його участю до проведення уповноваженою особою огляду з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги пункту 2.10.є) Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 4 ст. 130 КУпАП.
Будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності на адресу проживання ОСОБА_1 , повідомлену поліцейському під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився та не повідомив суду про поважні причини свого неприбуття. Відповідно до наявного у матеріалах справи зворотного повідомлення рекомендованого відправлення за повідомленою адресою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження (рішення у справах «Олександр Шевченко проти України» від 26.04.2007, «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, «Каракуця проти України» від 16.05.2017).
Відповідно до правової позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 18.03.2021 (справа №911/3142/19) направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 (справа №913/879/17), від 21.05.2020 (справа №10/249-10/19), від 15.06.2020 (справа №24/260-23/52-б).
З огляду на неявку в судове засідання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, враховуючи її неодноразове повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, в тому числі шляхом передачі особисто ОСОБА_1 телефонограми 18.06.2021, суд з огляду на положення ст. 268 КУпАП, вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки її явка до судового засідання не є обов'язковою.
Дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов наступного висновку.
Статтею 68 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Відповідно до положень ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статей 245, 251, 280, 283 цього Кодексу доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
В рішенні Європейського суду з прав людини у складі його Великої палати по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 зазначено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Порядок дорожнього руху на території України, згідно з положеннями ст. 41 Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - Правила дорожнього руху).
Відповідно до пункту 1.10. Правил дорожнього руху водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі; транспортним засобом є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно норм, встановлених законами держави Україна.
Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до пункту 2.3.б) Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Крім того, відповідно до пункту 13.1. Правил дорожнього руху водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Так, пункт 2.5 Правил дорожнього руху зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пункт 2.10.є) Правил дорожнього руху зобов'язує водія уразі причетності до дорожньо-транспортної пригоди до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).
Статтею 254 КУпАП встановлено, що основним документом, який фіксує юридичний факт адміністративного правопорушення, є протокол, вимоги до змісту якого встановлені статтею 256 цього Кодексу.
Відповідно до вимог вказаної статті у протоколі про адміністративне правопорушення мають бути зазначені, зокрема: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються її права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі.
Вимоги щодо оформлення протоколів про адміністративні правопорушення органами поліції встановлено Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 №1376 (далі - Інструкція №1376).
Інструкцією №1376 встановлено порядок оформлення в органах Національної поліції України, у тому числі в їх структурних (відокремлених) підрозділах, матеріалів про адміністративні правопорушення, порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також визначено порядок контролю за дотриманням законодавства під час оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення.
Тобто, вищевказані положення КУпАП та Інструкції №1376 визначають правила допустимості і відповідності доказів, що є гарантом їх достовірності та істинності.
При цьому, відповідно до положень ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У рішеннях ЄСПЛ, зокрема по справах «Коробов проти України» від 21.07.2011, «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Лавенте проти Латвії» від 07.11.2002 зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Крім того, ЄСПЛ у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (рішення у справах «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998, «Шабельника проти України» від 19.02.2009), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
З матеріалів справи вбачається, що винуватість ОСОБА_1 підтверджується безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами, що містяться у справі про адміністративне правопорушення, зокрема:
- даними, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №045320 в якому зазначено, що водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Mitsubishi Lancer (д.н.з. НОМЕР_1 ) на вул. Попова, 8 у м. Києві, не був уважним, не дотримався безпечної дистанції та скоїв наїзд на припаркований транспортний засіб Hyundai Tucson (д.н.з. НОМЕР_2 ), внаслідок чого транспортний засіб Hyundai Tucson відкотився та пошкодив транспортний засіб Mersedes-Benz 812b (д.н.з. НОМЕР_3 ), чим порушив вимоги пунктів 2.3.б) та 13.1. Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.
- даними, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №188057 в якому зазначено, що на вул. Попова, 8 у м. Києві, водій ОСОБА_1 вживав алкоголь, а саме пиво, після дорожньо-транспортної пригоди з його участю до проведення уповноваженою особою огляду з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги пункту 2.10.є) Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 4 ст. 130 КУпАП.
Протоколи сумніву в суду не викликають, оскільки складені відповідно до вимог статей 254, 256 КУпАП.
Крім того, у протоколах зазначено про роз'яснення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, прав та обов'язків, передбачених ст. 63 Конституції України, а також положень ст. 268 КУпАП.
Своїм підписом ОСОБА_1 підтвердив, що зі змістом протоколів ознайомлений. Протоколи не містить будь-яких пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з приводу незгоди з їх змістом та фактичними обставинами, викладеними у них. Жодних заяв, зауважень чи скарг при оформленні протоколів чи після їх оформлення ОСОБА_1 не заявляв, про що свідчить відсутність доказів в матеріалах адміністративної справи на підтвердження цього. Під час судового провадження ОСОБА_1 не надано суду доказів на підтвердження того, що останній оскаржував у встановленому законом порядку дії працівників поліції за фактом складання адміністративних матеріалів щодо нього;
- даними, що містяться в схемі ДТП від 26.03.2021, складеної з дотриманням вимог пункту 4 розділу ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 №1395 (далі - Інструкція №1395);
- поясненнями ОСОБА_2 від 26.03.2021;
- відеозаписом з нагрудної камери патрульного поліцейського №АА00586, з якого вбачається, що ОСОБА_1 належним чином було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціальних технічних засобів, так і в лікаря-нарколога у медичному закладі охорони здоров'я, на що той відмовився. До того ж, на запитання поліцейського ОСОБА_1 однозначно стверджувально відповів, що після вчинення дорожньо-транспортної пригоди та до моменту приїзду працівників патрульної поліції вживав алкогольні напої, саме пиво;
- постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 №770189 за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Матеріали справи не містять доказів про порушення поліцейським законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 4 ст. 130 КУпАП, що підтверджується належними та допустимими доказами у справі, які повністю узгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи встановленим у судовому засіданні, тобто наявні достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 порушив пункти 2.3.б), 2.10.є) та 13.1. Правил дорожнього руху, тобто вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Враховуючи викладене, з метою запобігання вчинення у подальшому нових правопорушень, вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, у виді штрафу у розмірі 2 000 (двох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 грн, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки відповідно до санкції ч. 4 ст. 130 КУпАП на підставі ст. 36 цього Кодексу.
Положеннями ст. 401 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, наведений у ст. 5 вказаного Закону.
З огляду на викладене, керуючись статтями 401, 130, 221, 266, 276-280, 283-287 КУпАП, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд -
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 4 ст. 130 КУпАП, і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2 000 (двох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
У разі несплати правопорушником штрафу у п'ятнадцятиденний термін з дня вручення йому постанови, постанова надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби.
У порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10 днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.
Суддя А.В. Касьян