09.06.2021 Справа № 756/5048/21
Справа № 756/5048/21
3/756/3103/21
09.06.2021 Оболонський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Касьян А.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, жительки АДРЕСА_1 )
за ч. 4 ст. 1734 КУпАП,
27.11.2020 та 18.12.2020 на уроці математики, 02.02.2021 на уроці фізкультури у спеціалізованій школі №14 імені ОСОБА_2 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вчинив психологічний тиск відносно учня 3-Г класу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
За вказаним фактом стосовно ОСОБА_1 складено адміністративний протокол за ч. 4 ст. 1734 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 повідомила, що провела зі своїм сином виховну бесіду та в подальшому пообіцяла подібних ситуацій не допускати. На даний момент ї син та ОСОБА_4 товаришують, разом гуляють та конфліктних ситуацій більше не виникало.
Малолітній ОСОБА_3 суду повідомив, що дійсно, в нього були непорозуміння із ОСОБА_4 , однак на даний момент вони товаришують, конфлікти відсутні.
В судовому засіданні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 потисли один одному руки та пообіцяли більше не сваритись.
Законний представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_4 - ОСОБА_9 (мати) повідомила суду про те, що на даний момент вона не має жодних претензій до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , конфлікт владнано, їх діти спілкуються, сварок між ними з тих пір не виникало, а тому просила суд не притягати ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, оскільки вважає конфлікт вичерпаним.
Малолітній потерпілий ОСОБА_4 повідомив, що дійсно ОСОБА_3 та ОСОБА_11 ображали його, однак на даний момент вони з ОСОБА_3 приятелюють, спілкуються та з тих пір між ними сварок та образ не було.
Заслухавши пояснення вищевказаних осіб, а також пояснення працівників спеціалізованої школи №14 ім. Грушевського С.Ф.: заступника директора з виховної роботи ОСОБА_13 , вчителя початкових класів ОСОБА_14 , практикуючого психолога ОСОБА_11 , з яких, кожна окремо, зазначили про те, що дійсно обставини конфлікту між хлопцями мали місце, однак на сьогодні конфлікт між хлопцями вичерпано, хлопці між собою товаришують, а також про те, що більше не спостерігали фактів булінгу, вивчивши та дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до положень ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 68 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Згідно з п. 31 ст. 1 Закону України «Про освіту» булінг (цькування) - діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров'ю потерпілого. Типовими ознаками булінгу (цькування) є: систематичність (повторюваність) діяння; наявність сторін - кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності); дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини ООН від 20.11.1989 (далі Конвенція), яку було ратифіковано Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27.02.1991, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до статті 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Згідно ч. 4 ст. 155 Сімейного кодексу України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
За змістом ч. 4 ст. 1734 КУпАП відповідальності за булінг (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров'ю потерпілого, передбачене частиною другою цієї статті, вчинене малолітньою або неповнолітньою особою віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років, вчинене групою осіб підлягають батьки або особи, які їх замінюють.
Відповідно до статей 245, 251, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 252 цього Кодексу орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У рішенні від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» зазначено, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом (рішення у справах «Яременко проти України» від 12.06.2008, «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, «Кобець проти України» від 14.02.2008).
З матеріалів справи вбачається, що факт вчинення адміністративного правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ №333719; рапортом старшого інспектора СЮП ВП Оболонського УП ГУНП у м. Києві М.Леваднія; повідомленням в.о. директора спеціалізованої школи №14 ім. Грушевського С.Ф.; заявою ОСОБА_9 від 08.02.2021 про вчинення булінгу відносно ОСОБА_4 ; доповідною запискою складеною відносно ОСОБА_11 та ОСОБА_3 від 02.02.2021; протоколом рішення комісії з розслідування факту булінгу учнями 3-Г класу спеціалізованої школи № 14 ім. С. Ф. Грушевського ОСОБА_11 та ОСОБА_3 відносно учня 3-Г класу ОСОБА_4 від 15.02.2021; наказом спеціалізованої школи № 14 ім. Грушевського С.Ф. № 26 від 15.02.2021 про результати службового розслідування комісії з розгляду випадків булінгу щодо учня 3-Г класу ОСОБА_4 учнями 3-Г класу ОСОБА_11 та ОСОБА_3 .
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 1734 КУпАП, що підтверджується належними та допустимими доказами у справі, які повністю узгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи встановленим у судовому засіданні, вважає доведеною винуватість та кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 1734 КУпАП.
Підстав, що виключають адміністративну відповідальність згідно ст. 17 КУпАП у справі не встановлено. Терміни притягання до адміністративної відповідальності не закінчилися.
Відповідно до ст. 23 Кодексу України про адміністративне правопорушення, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та для запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.
При накладенні стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь її вини та майновий стан ОСОБА_1 .
Обставиною, що пом'якшує відповідальність правопорушника згідно зі ст. 34 КУпАП України суд визнає щире розкаяння. Обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення згідно за ст. 35 КУпАП судом не встановлено.
Відповідно до статті 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
З огляду на обставини вчиненого правопорушення, оцінивши докази в їх сукупності, ураховуючи пом'якшуючу обставину - щире розкаяння, а також той факт, що в судовому засіданні батьки малолітніх, - ОСОБА_1 та ОСОБА_9 примирились та вважали ситуацію такою, що вичерпала себе, законний представник малолітнього потерпілого ОСОБА_9 просила суд не накладати адміністративне стягнення на ОСОБА_1 , а малолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 потисли один одному руки, суд приходить до переконання про наявність обґрунтованих підстав для застосування стосовно ОСОБА_1 положень ст. 22 КУпАП та звільнення останньої від адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 1734 цього Кодексу, обмежившись усним зауваженням, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 284 КУпАП.
Оскільки стягнення судового збору передбачено законом лише при накладенні адміністративного стягнення, судовий збір стягненню не підлягає.
Керуючись статтями 7, 23, 33, 1734, 221, 276-280, 283-287, 289 КУпАП, суд -
ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 1734 КУпАП.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч. 4 ст. 1734 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 284 КУпАП, звільнивши останню від адміністративної відповідальності, і обмежитись усним зауваженням.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя А.В. Касьян