Справа № 752/22075/16-ц
Провадження № 2/752/163/21
іменем України
31 травня 2021 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Хоменко В.С.
при секретарі Павлюх П.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «CGM Czech a.s.» в особі арбітражного керуючого Еміл Фішера до ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мінюкова-Кручина Тетяна Павлівна, про визнання договору купівлі-продажу недійсним та повернення майна,-
у грудні 2016 року АТ «CGM Czech a.s.» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в котрому з урахуванням збільшень просило суд:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 27.06.2014 року, укладений між АТ«CGM Czech a.s.» в особі представника Йозефа Хромяка, та ОСОБА_1 , посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мінюковою-Кручиною Т.П., зареєстрований в реєстрі № 542;
- скасувати рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1 (індексний номер рішення 14102004 від 27.06.2014 року);
- повернути у власність АТ «CGM Czech a.s.» квартиру АДРЕСА_1 .
Свої вимоги мотивувало тим, що в 2009 році Чеське підприємство АТ «CGM Czech a.s.» інвестувало кошти в будівництво квартир в АДРЕСА_1 , у т . ч. у квартиру АДРЕСА_1 .
Право власності на зазначену квартиру було зареєстровано за позивачем у 2013 році.
Зазначило, що протягом 2014 року була розпочата процедура банкрутства АТ «CGM Czech a.s.», і Крайовий суд м. Гравець-Кралове своєю постановою від 15.10.2014 року призначив арбітражного керуючого Еміл Фішера , який мав право розпоряджатися майном товариства та приймати будь-які рішення.
Еміл Фішеру в кінці 2014 року стало відомо, що на підставі договору купівлі-продажу від 27.06.2014 року, посвідченого нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мінюковою-Кручиною Т.П., Йозефом Хромяк на підставі довіреності від 17.02.2014 року від імені АТ «CGM Czech a.s.» було здійснено продаж квартири АДРЕСА_1 на підставі довіреності від 17.02.2014 року.
Вказало, що особи, які підписали від імені товариства довіреність на право відчуження нерухомого майна - пан ОСОБА_5 та пан ОСОБА_6 , заперечують факт її видачі, підпис уповноваженої працівниці пошти Чеської Республіки ОСОБА_4, яка нібито посвідчила довіреність, є підробленим, державною поштою Чеської Республіки заперечується факт реєстрації цієї довіреності. Крім того, зазначило, що продаж квартири відбувся за заниженою вартістю.
Тому, оскільки Йозефом Хромяк при укладенні оспорюваного правочину діяв на підставі підробленої довіреності, квартира вибула з володіння власника поза його волею, внаслідок вчинення злочину, а тому договір купівлі-продажу квартири має бути визнаний недійсним, рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на квартиру - скасоване, а квартира - повернута у власність АТ «CGM Czech a.s.».
Ухвалою від 22.02.2017 року відкрито провадження у справі (т. 1 а.с. 134).
Ухвалою від 17.07.2017 року залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору - ПН КМНО Мінюкову-Кручину Т.П. (т. 1 а.с. 205-206).
Ухвалою від 17.08.2020 року справу прийнято до провадження суддею Голосіївського районного суду м. Києва Хоменко В.С. та призначено підготовче засідання з повідомленням учасників на 03.02.2021 року (т. 3 а.с. 227-228).
03.02.2021 року підготовче засідання відкладено на 07.04.2021 року (т. 4 а.с. 23-24).
Ухвалою від 07.04.2021 року підготовче провадження у справі закрито та призначено судовий розгляд на 31.05.2021 року (т. 4 а.с. 37).
Позивач в судове засідання не з'явився, від представника останнього - ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності й зазначенням того, що позов підтримують в повному обсязі та проханням його задовольнити.
Відповідач, будучи в установленому законом порядку повідомленою про дату, час та місце судового розгляду, в судове засідання не з'явилась, відзив на позов не подала. В ході розгляду справи подала заперечення проти позову, в яких просила суд відмовити у його задоволенні за його безпідставністю та недоведеністю (т. 1 а.с. 199-201). Від представника останньої надійшло клопотання про відкладення розгляду справи через небезпеку захворювання.
Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мінюкова-Кручина Т.П., яка в установленому порядку повідомлялась про дату, час та місце судового розгляду, в судове засідання не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, пояснення на позов не подала.
За змістом ст. ст. 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз'яснив, що, реалізуючи пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07.07.1989 року ЄСПЛ вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку зокрема з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги тривалий час перебування справи у провадженні суду (з 2016 року), виходячи з положень ч. 1 ст. 223 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснюється за відсутності сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце цього засідання, і чия неявка у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Згідно зі ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Відповідно до ст. 246 ЦК України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї особи.
Згідно із приписами ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З матеріалів справи вбачається, що АТ «CGM Czech a.s.» на підставі договору внесення змін та доповнень до інвестиційного договору про участь у фонді фінансування будівництва виду «А» № 27 від 29.09.2011 року, було набуто прав та обов'язків довірителя за інвестиційним договором про участь у фонді фінансування будівництва виду «А» № 27 від 16.03.2009 року, отримано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 80,8 м2 та здійснено реєстрацію права власності на вказаний об'єкт нерухомого майна (т. 1 а.с. 10-24, 72, 73-74).
27.06.2014 року між АТ «CGM Czech a.s.» в особі представника за довіреністю від 19.02.2014 року Йозефа Хромяка та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до якого продавець передав у власність покупцю спірну квартиру. Вказаного числа була проведена реєстрація права власності ОСОБА_1 на спірну квартиру (т. 1 а.с. 68-70, 44-45).
Рішенням районного суду міста Кутна Гора від 20.04.2018 pоку, яке набрало законної сили 11.09.2018 pоку, встановлений факт відсутності повноважень у Йозефа Хромяка на укладення спірного договору, оскільки довіреність від 19.02.2014 pоку ніколи не видавалась повноважними особами товариства, була підроблена, та є фіктивною (т. 2 а.с. 92-113).
Зазначене судове рішення завірено належним чином, рішення районного суду м. Кутна Гора Чеської Республіки від 20.04.2018 року, надане чеською мовою, містить необхідні реквізити, а саме: підпис посадової особи та печатку суду. Наданий позивачем переклад цього рішення на українську мову, виконаний перекладачем Чернишовим Д.П. , який зазначив, що відповідає за вірність перекладу. Справжність підпису перекладача Чернишова Д. П. засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Биковим В. О., який прошив, пронумерував і скріпив печаткою 17 аркушів, що включають рішення суду чеською та переклад українською мовами. Наведені дії вчинені нотаріусом у відповідності до Глави 8 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року.
Пунктом 10 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлено, що визнання рішення іноземного суду - це поширення законної сили рішення іноземного суду на територію України в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ст. ст. 81, 82 вказаного Закону в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин. Визнання та виконання таких рішень здійснюється у порядку, встановленому законом України (гл. 1, 2 розділу ІХ ЦПК України).
Водночас, ст. 3 цього Закону вказує, що якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені цим Законом, застосовуються правила цього міжнародного договору.
28.05.2001 року між Україною та Чеською Республікою укладено Договір про правову допомогу у цивільних справах, який ратифіковано Законом України від 10.02.2002 року і який набув чинності 18.11.2002 року.
Відповідно до п. 5 ст. 55 вказаного Договору на території Договірних Сторін визнаються також без спеціального провадження рішення органів юстиції у цивільних справах, які не потребують за своїм характером виконання, якщо інше не передбачено цим Договором.
Встановлено, що рішення районного суду м. Кутна Гора Чеської Республіки від 20.04.2018 року не потребує за своїм характером виконання в Україні, оскільки встановлює лише юридичний факт фіктивності довіреності від 19.02.2014 року. При таких обставинах вказане судове рішення визнається в Україні як на території Договірної Сторони без спеціального провадження рішення органів юстиції.
Отже, дані вказані вище обставини свідчать про те, що при вчиненні договору купівлі-продажу квартири було порушено вимоги щодо наявності необхідного обсягу цивільної дієздатності для вчинення правочину та наявності вільного волевиявлення учасника правочину, які закріплені в ч. 2, 3 ст. 203 ЦК України.
За відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності у особи, яка підписувала спірний договір та відсутності вільного волевиявлення позивача на відчуження належного йому майна укладений договір купівлі-продажу спірної квартири є недійсним.
Крім того, згідно з висновком технічного та почеркознавчого дослідження, зображення підписів ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на довіреностях від 01.07.2014 року та від 19.02.2014 року були виконані не рукописним способом, а отримані з одного й того ж підпису за допомогою технічних засобів (монтажу) (т. 2 а.с. 121-133).
Тобто підписи зазначених осіб є підробленими.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Сторона позивача надала на підтвердження своїх доводів відповідні докази. Інша сторона їх не спростувала, та не надала доказів щодо їх не врахування.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
За таких обставин, суд дослідивши кожний доказ окремо та у взаємному зв'язку з іншими доказами у їх сукупності, дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для визнання оспорюваного договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 27.06.2014 року недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на спірну квартиру.
Схожі висновки викладені Верховним Судом у постановах від 06.11.2019 року у справі № 752/4256/17 (провадження № 61-12120св19), у справі № 752/22080/16-ц (провадження № 61-12256св19), від 29.01.2020 року у справі № 752/4254/17 (провадження № 61-15176св19), від 20.10.2020 року у справі № 752/4254/17 (провадження № 61-7641св20).
Статтею 5 ЦПК України визначено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Способи захисту порушеного права встановлено ч. 2 ст. 16 ЦК України, яка визначає, що такими способами можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Вказана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорювань право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнані права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
Аналіз приведених норм дає підстави дійти висновку про те, що до суду за захистом порушеного права може звернутися будь-яка особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено.
При цьому процес такого захисту у суді обмежено законодавцем принципом диспозитивності, згідно з яким захист здійснюється виключно у межах заявлених вимог, на підставі наданих доказів і з суворим дотримання приписів ст. 16 ЦК України у поєднання з ч. 2 ст. 5 ЦПК України.
Враховуючи викладене, позовна вимога про повернення у власність позивачу спірної квартири не підлягає задоволенню, оскільки зазначений спосіб захисту права обраний позивачем, не передбачений ст. 16 ЦК України.
Тому, суд надходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
З урахуванням задоволення позовних вимог відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 5 843,98 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -
позов Акціонерного товариства «CGM Czech a.s.» в особі арбітражного керуючого Еміл Фішера до ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мінюкова-Кручина Тетяна Павлівна, про визнання договору купівлі-продажу недійсним та повернення майна - задовольнити частково.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 27.06.2014 року, укладений між АТ«CGM Czech a.s.» в особі представника Йозефа Хромяка, та ОСОБА_1 , посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мінюковою-Кручиною Тетяною Павлівною, зареєстрований в реєстрі № 542.
Скасувати рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1 (індексний номер рішення 14102004 від 27.06.2014 року).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «CGM Czech a.s.» судовий збір в розмірі 5 843,98 грн. (пять тисяч вісімсот сорок три гривні 98 копійок).
Відомості щодо учасників справи:
Позивач - Акціонерне товариство «CGM Czech a.s.», адреса: Чешська Республіка, 251 91, м. Ржічани, вул. Таборська, 1148.
Відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП, адреса: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .
Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мінюкова-Кручина Тетяна Павлівна, адреса: вул. Семена Петлюри, буд. 18, м. Київ, 01032.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.С. Хоменко