Справа № 120/6192/20-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Вільчинський Олександр Ванадійович
Суддя-доповідач - Сушко О.О.
09 серпня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сушка О.О.
суддів: Мацького Є.М. Залімського І. Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Подільської митниці Держмитслужби на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом фірми "Люстдорф" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Подільської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Подільської митниці Держмитслужби від 10.08.2020 № 00000211219 про збільшення грошового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності, на загальну суму 119117,50 грн. та № 00000221219 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість з ввезених на митну територію України товарів на загальну суму 23833,50 грн..
Відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 січня 2021 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач здійснив митне оформлення товарів за такими митними деклараціями:
від 24.01.2018 №UA401010/2018/002263 задекларовано товари "Асептинчна лінія розливу Beg-in-Box в комплекті, бувша у використанні, модель HS-LAA.F1H/1, серійний номер: 1079, в кількості - 1 шт. Виробник - Аstepo. Країна виробництва ІТ" та "Машина для миття ящиків, бувша у використанні, в кількості - 1 шт. Виробник - Аstepo. Країна виробництва ІТ". Фактурна вартість 45 000 EUR (за курсом 35,35652200) 1 591 043,49 грн., митна вартість 1 701 347,53 грн.;
від 24.01.2018 №UA401010/2018/002264 задекларовано товар: "Пакувальний матеріал - поліетиленові мішки з установленими клапанам для наливу продукту, ємністю - 10 літрів, розміри: 405 мм х 535 мм, в кількості - 105 000 шт. Виробник - Tesseraux Spezialverpackungen GmbH.". Фактурна вартість 31 500 EUR (за курсом 35,35652200) 1 113 730,45 грн., митна вартість 1 224 034,49 грн.
Вказані товари ввезено на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічного договору від 14.12.2017 № 14-12-17, укладеного між LM DAIRY Consulting (Німеччина) та ТОВ "Люстдорф" (Україна), умови поставки FCA Metjendorf, із застосуванням преференційного режиму в рамках Протоколу 1 "Щодо визначення концепції "Походження товарів" і методів адміністративного співробітництва" Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 №1678-VII.
Для підтвердження преференційного походження товарів ТОВ "Люстдорф" надало Сертифікат преференційного походження товарів EUR.1 № А 162133.
Митним органом завершено митні процедури та випущено у вільний обіг товар, що імпортувався.
В подальшому, на підставі наказу Подільської митниці від 07.07.2020 № 216 у період з 10.07.2020 по 16.07.2020 проведена документальна невиїзна перевірка дотримання ТОВ "Люстдорф" вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування під час митного оформлення товарів за МД від 24.01.2018 №UA401010/2018/002263, та від 24.01.2018 №UA401010/2018/002264, За наслідками перевірки складений акт про результати документальної невиїзної перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи від 17.07.2020 №0012/20/7.12-19/23063575.
В акті перевірки зазначено, що при проведенні обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування ТОВ "Люстдорф" встановлено, що під час митного оформлення товарів отримано (надано) пільги, а саме застосовано преференцію - 410 (товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС (абзац перший частин и першої статті 29 додатка 1-А "Тарифний графік України" до глави 1 розділу IV «Торгівля та питання, пов'язані з торгівлею» (скасування мит) Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони), які надані в рамках Протоколу 1 "Щодо визначення концепції "Походження товарів" і методів адміністративного співробітництва" Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.20214 № 1678-VІІ (Протокол №1). Загальна сума преференції по ввізному миту (умовне нарахування) становить 95 294 грн.
Для підтвердження країни походження та застосування режиму вільної торгівлі в рамках Протоколу 1 Угоди на вищезазначений задекларований товар, під час митного оформлення було надано сертифікат з перевезення товару форми EUR.1 від 23.01.2018 № А 162133 (відправник LM DAIRY Consulting, Німеччина), у якому зазначено, що товари мають преференційне походження з Європейського Союзу.
З метою підтвердження країни походження задекларованих товарів митний орган направив до Державної фіскальної служби України запит, з подальшим перенаправленням уповноваженим органам Німеччини з проханням надати допомогу в проведенні перевірки вищезазначеного сертифіката та даних, які у ньому містяться.
Як зазначено в акті перевірки, листом уповноваженого органу Німеччини від 27.11.2019 № Z4212 F-1002/18-1 (надіслано лисом Дермитслужби України від 29.01.2020 № 08-16/16-01/7/1432) повідомлено, що преференційне походження товарів відповідно до Протоколу № 1 не підтверджено. Експортер не надав на вимогу митного органу країни експортеру всі належні документи на підтвердження статусу походження товарів.
На підставі вказаного відповідач дійшов висновку, що преференційне походження товару не підтверджено, пільги надані (отримані) неправомірно і з порушенням вимог Протоколу 1 Угоди.
Як наслідок в акті перевірки сформовано висновки про такі порушення ТОВ «"Люстдорф":
- статті 281 Митного кодексу України в частині правильності, обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг, в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті ввізного мита на суму 95 294 грн.;
- вимог пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами, що призвело до заниження податкового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість на суму 19 058,80 грн.
На акт перевірки від 17.07.2020 №0012/20/7.12-19/23063575 позивачем подані письмові заперечення, які були залишені без задоволення, про що позивача повідомлено листом від 06.008.2020 № 712-08-1/19/13/5930.
На підставі акта перевірки від 17.07.2020 №0012/20/7.12-19/23063575 митним органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.08.2020:
- №00000221219, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ з ввезених на територію України товарів на 23 823,50 грн. (за податковими зобов'язаннями 19 058 грн., штрафними санкціями 4 764,70 грн.);
- №00000211219, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності на 119 117,50 грн. (95 294 грн. за податковим зобов'язанням та 23 823,50 грн. за штрафними санкціями).
Не погоджуючись з вказаними повідомленнями-рішеннями, ТОВ "Люстдорф" оскаржило їх до Державної митної служби України в адміністративному порядку.
Рішенням Держмитслужби від 23.09.2019 №08-1/10-06/13/12180 податкові повідомлення-рішення від 10.08.2020 №00000221219 та № 00000211219 залишені без змін, а скаргу ТОВ "Люстдорф" від 20.08.2020 №1057 - без задоволення.
Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, відповідно до частини 1 статті 271 Митного кодексу України у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - МК України) одним із видів мита є ввізне мито, яке встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України, платником якого є особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом.
Статтею 278 МК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов'язання органом доходів і зборів у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.
В силу частин 4, 5 статті 280 МК України ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.
Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.
Згідно з частиною статті 300 МК України умови надання звільнення (умовного звільнення) від оподаткування митними платежами визначаються цим Кодексом, Податковим кодексом України, іншими законами України та міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
Відповідно до підпункту "в" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (далі - ПК України) об'єктом оподаткування податком на додану вартість є ввезення товарів на митну територію України.
Датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення (пункт 187.8 статті 187 ПК України).
За змістом підпункту 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.
Згідно з пунктом 54.4 статті 54 ПК України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.
Слід зазначити, що у даній адміністративній справі суть спору між сторонами стосується виключно встановлення країни походження (виробника) товару, який ввозився позивачем на митну територію України, та як наслідок наявності чи відсутності права на застосування преференційного режиму вільної торгівлі до ввезеного товару.
У відповідності до частин 1-3 статті 36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.
Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.
Положення МК України застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності (частина 6 статті 36 МК України).
Відповідно до частини 7 статті 36 МК України повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
З 01.01.2016 застосовується Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27.06.2014 (далі - Угода про асоціацію) розділом IV "Торгівля і питання, пов'язані з торгівлею" якої встановлено порядок здійснення торгівлі товарами, що походять з територій Сторін.
Відповідно до статті 26 розділу IV Угоди про асоціацію для цілей цієї Глави "походження" означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди ("Щодо визначення концепції "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва").
Згідно з статтею 27 розділу IV Угоди про асоціацію для цілей цієї Глави «мито» включає будь-яке мито або інший платіж, пов'язаний з імпортом або експортом товару, зокрема будь-який додатковий податок або додатковий платіж, пов'язаний з імпортом або експортом товару.
Кожна Сторона відповідно до частини 1 статті 29 розділу IV Угоди про асоціацію зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.
Відповідно до статті 2 розділу ІІ "Визначення концепції "походження товарів" Протоколу І до Угоди про асоціацію з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу: (a) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; (b) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.
Частиною 1 статті 16 розділу V "Підтвердження походження" Протоколу 1 до Угоди про асоціацію встановлено, що товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.
Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлена статтею 17 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію згідно з положеннями якої сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником. Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку III. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту.
Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бут виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.
Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.
Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.
Частинами 1-3 статті 43 МК України встановлено, що документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.
Країна походження товару заявляється (декларується) органу доходів і зборів шляхом подання оригіналів документів про походження товару.
Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.
У разі ввезення на митну територію України товарів до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, сертифікат про походження товару подається обов'язково (пункт 1 частини 3 статті 44 МК України).
Тобто, серед переліку документів, які можуть підтвердити країну походження товару, сертифікат є документом, на підставі якого митний орган визначає країну походження товару, що у свою чергу впливає на нарахування відповідних митних платежів митницею під час митного оформлення товарів і після випуску таких відповідно до заявленого митного режиму.
Сертифікат з перевезення товару EUR.1 - це документ, що видається митними органами країни експорту для підтвердження відповідності товару вимогам правил визначення преференційного походження, встановлених в Угоді про асоціацію, при застосуванні преференційних ставок ввізного мита.
При цьому, обов'язок вжити всі належні заходи для перевірки статусу походження товарів, забезпечити правильне заповнення бланків сертифікату з перевезення товару EUR.1 покладено на митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1.
Як уже зазначалося, до митного оформлення ТОВ "Люстдорф" надало сертифікат з перевезення товару EUR.1 № А 162133. У вказаному сертифікаті зазначено, що країною походження товарів, які були ввезені позивачем за поданими митними деклараціями, є Європейський Союз.
Так, відповідно до частини 1 статті 44 МК України для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару.
Статтею 25 розділу V "Підтвердження походження" Протоколу 1 до Угоди про асоціацію встановлено, що підтвердження походження повинні подаватися до митних органів країни імпорту згідно з чинним порядком цієї країни. Ці органи можуть вимагати перекладу підтвердження походження, а також подання разом із митною декларацією на ввезення заяви імпортера про те, що ввезені товари відповідають умовам, необхідним для застосування цієї Угоди.
Частиною 1 статті 45 МК України встановлено, що у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.
Частиною 1 та 2 статті 37 розділу ІV Угоди про асоціацію встановлено, що Сторони домовились, що адміністративне співробітництво є важливим для реалізації та контролю преференційного режиму, наданого відповідно до цієї Глави, та підкреслюють свої зобов'язання боротися з незаконними діями та шахрайством в митних питаннях, пов'язаних з імпортом, експортом, транзитом товарів та їх розміщенням під будь-яким іншим митним режимом або процедурою, зокрема заходи заборони, обмеження або контролю.
Якщо сторона на основі об'єктивно задокументованої інформації відчуває неспроможність забезпечити адміністративне співробітництво та/або відчуває існування незаконних дій або шахрайства іншої Сторони відповідно до цієї Глави, заінтересована Сторона може тимчасово призупинити дію відповідного преференційного режиму для відповідного товару (товарів) згідно із цією статтею.
Відповідно до статті 32 розділу VI "Домовленості про адміністративне співробітництво" Протоколу І до Угоди про асоціацію Митні органи держав-членів Європейського Союзу і України повинні надавати один одному через Європейську комісію зразки відбитків штампів, використовуваних у їхніх митних службах для видачі сертифікатів з перевезення товару EUR.1 і адреси митних органів, які відповідають за перевірку цих сертифікатів і декларацій інвойс. З метою забезпечення правильного застосування цього Протоколу Європейський Союз і Україна повинні допомагати один одному через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності сертифікатів з перевезення товару EUR.1 або декларацій інвойс та правильності інформації, що міститься в цих документів.
Згідно з положеннями статті 33 розділу VI "Домовленості про адміністративне співробітництво" Протоколу І до Угоди про асоціацію подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватись у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.
З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку.
Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.
За правилами частини 5 статті 45 МК України у випадках, визначених цією статтею, товар вважається таким, що походить з відповідної країни, з моменту отримання органами доходів і зборів належним чином оформлених документів про походження товару або затребуваних ними додаткових відомостей.
Аналіз наведених правових норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордом України було допущено порушення законодавства України, а також контролюючий має право продовжити здійснення митного контролю, за наслідками якого донарахувати обов'язкові платежі, якщо протиправні дії декларанта спричинили їх недобір.
Положеннями пункту 2 частини 2 статті 351 МК України визначено, що документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.
Отже, проведення документальної невиїзної перевірки з підстави, наведеної у пункті 2 частини 2 статті 351 МК України, можливе лише за умови, якщо інформація, що надійшла від уповноважених органів іноземних держав, свідчить про непідтвердження автентичності поданих контролюючому органу документів або про недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.
Основні вимоги до оформлення документальних перевірок, закріплені у Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727, (далі - Порядок)
В силу пункту 5 розділу 2 названого Порядку, факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Згідно з підпунктом 7 пункту 4 розділу 3 Порядку результати документальної перевірки щодо дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи оформляються аналогічно результатам перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства. У разі встановлення перевіркою порушень законодавства з питань державної митної справи необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків; зазначити невідповідність даних, які містяться в документах, поданих платником податків для здійснення митного оформлення, фактичним даним, виявленим під час перевірки, на підставі первинних документів платника податків; вказати первинні документи та інші матеріали, що свідчать про наявність порушень. Рішення щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, митної вартості та країни походження товарів, підстави для звільнення від оподаткування митними платежами окремими документами не оформляються, а зазначаються в акті (довідці) документальної перевірки.
Слід зауважити, що в акті перевірки не містяться докази умисного надання ТОВ "Люстдорф" недостовірних документів чи недостовірної інформації, або інших протиправних дій декларанта, які спричинили недобір обов'язкових платежів під час митного оформлення.
Також, зі змісту акту перевірки не можливо встановити, що спричинило перевірку достовірності сертифікату з перевезення товару EUR.1 та правильності інформації, що міститься в цьому документі, які обґрунтовані сумніви в достовірності такого документу, статусі походження відповідних товарів мали митні органи країни імпорту.
Разом з тим, користуючись своїм правом на застосування преференційного режиму ввезення товарів, що походять з Європейського Союзу, позивач подав до митного органу примірник сертифікату з перевезення товару та зазначив у відповідній графі про застосування преференції.
При цьому жодними нормативними актами не передбачено обов'язок декларанта перевіряти дані, що зазначені в товаросупровідних документах при заповненні митних декларацій. У ТОВ "Люстдорф" не було підстав не враховувати дані, які надав сам постачальник (відправник/експортер), який володів зазначеним товаром, а також підстав проігнорувати ті дані, які були перевірені митницею Німеччини при оформлені експортної декларації.
За таких обставин, у позивача не було жодних підстав для виникнення сумнівів щодо дійсності сертифікату про походження товару.
Доказів того, що сертифікат EUR.1, який надавався позивачем, скасований чи визнаний недійсним, відповідачем де подано. Тому суд вважає, що він є чинними та єдиними документами, що підтверджують походження товарів з країн Європейського Союзу, та надає пільги зі сплати митних платежів.
Слід звернути увагу, що стверджуючи, що товари, які зазначені у сертифікаті надані позивачем, не мають преференційного походження з Європейського Союзу у розумінні Протоколу І до Угоди, оскільки, інформація про походження у наданому позивачем сертифікаті виявилась не підтвердженою, відповідач разом з тим, не надає до матеріалів справи копії листа-запиту до уповноважених органів Німеччини, на який йде посилання в акті перевірки. Тобто можливе направлення такого запиту на адресу виробника товару замість митного органу відповідачем не спростоване.
Крім того, слід звернути увагу, що відповідачем надано до матеріалів справи копії листа, як стверджує відповідач, Уповноваженого органу Федеративної Республіки Німеччина, яким, як стверджує відповідач, повідомлено, що преференційне походження товарів відповідно до Протоколу № 1 не підтверджено, однак жодного перекладу цього листа матеріали справи не містять, а тому не можливо стверджувати, що цей лист містить інформацію, що сертифікат з перевезення товару EUR.1 не відповідає вимогам щодо достовірності та правильності.
Так само, за відсутності обґрунтованих підстав для надіслання до уповноважених органів іноземної держави відповідних запитів, незалежно від того, який зміст містять такі листи-відповіді, за таких обставин проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ "Люстдорф" не породжує юридичних наслідків.
Відтак, наданий позивачем сертифікат про походження товарів, містить повну та достовірну інформацію щодо задекларованих товарів, будь-які розбіжності у документах про країну походження товару відсутні, тобто позивачем підтверджено країну походження задекларованого за оскарженими митними деклараціями товару у відповідності до вимог статей 43, 44, 335 МК України.
А тому, керуючись приписами пункту 54.4 статті 54 ПК України, контролюючий орган, не мав правових підстав самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3.6 статті 54 ПК України.
Згідно пункту 109.1 статті 109 ПК України податковими правопорушеннями, серед іншого, є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відсутність або недоведеність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовлює протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій за таке правопорушення.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Подільської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 січня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Сушко О.О.
Судді Мацький Є.М. Залімський І. Г.