Справа № 826/13108/15 Суддя (судді) першої інстанції: Федорчук А.Б.
03 серпня 2021 року м. Київ
Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В.В.,
суддів: Ганечко О.М., Карпушової О.В.,
за участю секретаря Кірієнко Н.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вагра» до комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вагра» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2015 року,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Вагра» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (відповідач-1), Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (відповідач-2), в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати припис від 17.06.2015 № 1509253 складений старшим інспектором КП «Київблагоустрій» виконавчого органу КМР (КМДА) Літовченком Антоном Вікторовичем;
- визнати протиправним та скасувати доручення № 202/06-15 від 19.06.2015, підписане заступником директора Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) О. Ізвеков;
- визнати дії Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо демонтажу металевої тимчасової огорожі (паркану) за адресою: вул. Волгоградська, буд. 25 у Солом'янському районі м. Києва протиправними.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Товариством з обмеженою відповідальністю «Вагра» подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Доводи апелянта аналогічні, викладеним у позовній заяві, та обґрунтовані зокрема безпідставністю висновку контролюючого органу стосовно того, що станом час винесення спірного припису у ТОВ «Вагра» була відсутня вся необхідна документація для встановлення тимчасової огорожі, а саме: договір оренди земельної ділянки, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), декларації про початок виконання будівельних робіт, що належним чином посвідчувало право користування земельною ділянкою за адресою: вул. Волгоградська, 25 у Солом'янському районі м. Києва.
Крім того, вказано на відсутність підстав для розірвання договору оренди землі та на те, що в судовому порядку спірний договір оренди станом на час виникнення спірних правовідносин не розривався.
Також, позивач звернув увагу на те, що спірне доручення № 202/06-15 від 19.06.2015 не могло бути винесено раніше, ніж на третій день від дати припису - 20.06.2015, позаяк в приписі від 17.06.2015 № 1509253 встановлено 3-денний строк для надання дозвільної документації на встановлення спірної огорожі, що також свідчить про очевидну протиправність дій та рішень відповідача.
Представники апелянта в судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги, просили скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позов.
Представники відповідачів заперечили проти задоволення вимог ТОВ «Вагра», рішення суду першої інстанції просили залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, сторони, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Київської міської ради від 23.10.2013 № 419/9907 «Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «ВАГРА» земельної ділянки для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку на вул. Волгоградський, 25 у Солом'янському районі м. Києва» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «ВАГРА» для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку на вул. Волгоградська, 25 у Солом'янському районі м. Києва (категорія земель - землі житлової та громадської забудови) справа Д-6796, заява ДЦ № 01104-000084907-014 від 08.05.2013, передано Товариству з обмеженою відповідальністю «ВАГРА» в довгострокову оренду на 10 років земельну ділянку, площею 0,1521 га (кадастровий номер 8000000000:72:215:0116) для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку на вул. Волгоградська, 25 у Солом'янському районі м. Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва.
Між ТОВ «ВАГРА» та Київською міською радою 13 березня 2014 року було укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,1521 га (кадастровий номер 8000000000:72:215:0116) для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку на вул. Волгоградська, 25 у Солом'янському районі м. Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Досінчуком Ф.І. та зареєстрований в реєстрі за № 1100, зареєстрований Департаментом земельних ресурсів Київської міської адміністрації 25.03.2014 року за № МЗК - 1-00195 (надалі - Договір).
Відповідно до пункту 1 Договору 13 березня 2014 року між орендодавцем та орендарем було складено Акт приймання-передачі земельної ділянки.
Комунальним підприємством "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) винесено припис від 17.06.2015 № 1509253, яким зобов'язано позивача в термін трьох днів надати проектно-дозвільну документацію на встановлення металевої огорожі будівельного майданчика, а в разі відсутності документації демонтувати огорожу.
Заступником директора Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради винесено Доручення №202/06-15 від 16.06.2015, яким доручено Директору КП "Київблагоустрій" вжити заходів шляхом демонтажу самовільно встановлених елементів благоустрою, а саме: огорожі за адресою Волгоградська, вул. 25.
З матеріалів справи вбачається, що 26.06.2015 року співробітниками відповідача було здійснено демонтаж огорожі за адресою вул. Волгоградська, 25, що підтверджується актом №210 проведення демонтажу та описом майна (додаток до акту № 210).
Крім того, 01.07.2015 співробітниками Відповідача було здійснено демонтаж огорожі за адресою вул. Волгоградська, 25, що підтверджується актом № 213 проведення демонтажу та описом майна (додаток до акту № 213).
Не погоджуючись із вищевказаними рішеннями та діями відповідачів, вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив зокрема з того, що в матеріалах справи відсутні докази того, що позивачем надавалися документи, які було витребувано в приписі від 17.06.2015 № 1509253, або будь-які пояснення, які надані відповідачу, а отже позивачем не надано жодних документів, які підтверджують правомірність встановлення металевої огорожі. Також вказано, що оскільки вимоги припису виконано не було, то самовільно встановлений елемент благоустрою було правомірно демонтовано силами КП «Київблагоустрій» 26.06.2015 та 01.07.2015.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України "Про благоустрій населених пунктів" (далі - Закон № 2807-IV, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) є спеціальним законом, який визначає правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 13 Закону № 2807-IV, до об'єктів благоустрою населених пунктів належать, зокрема, території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору.
Абзацом 3 ч. 1 ст. 1 Закону № 2807-IV передбачено, що територія - сукупність земельних ділянок, які використовуються для розміщення об'єктів благоустрою населених пунктів: парків, скверів, бульварів, вулиць, провулків, узвозів, проїздів, шляхів, площ, майданів, набережних, прибудинкових територій, пляжів, кладовищ, рекреаційних, оздоровчих, навчальних, спортивних, історико-культурних об'єктів, об'єктів промисловості, комунально-складських та інших об'єктів у межах населеного пункту.
Статтею 14 Закону № 2807-IV передбачено, що об'єкти благоустрою використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони з урахуванням вимог правил благоустрою території населених пунктів, інших вимог, передбачених законодавством.
Відповідно до статті 5 Закону № 2807-IV передбачено, що управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень.
Згідно зі статтею 26-1 Закону № 2807-IV порушення об'єктів благоустрою, пов'язане з виконанням суб'єктами господарювання земляних та ремонтних робіт, здійснюється на підставі дозволу на порушення об'єктів благоустрою виконавчого органу сільської, селищної, міської ради (далі - дозвіл), крім випадків, встановлених абзацами другим - четвертим частини першої цієї статті.
Статтею 34 Закону 2807-IV визначено, що відповідними органами місцевого самоврядування розробляються для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються Правила благоустрою території населеного пункту - нормативно-правовий акт, яким установлюється порядок благоустрою та утримання територій об'єктів благоустрою.
Рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 № 1051/1051 затверджені Правила благоустрою міста Києва (далі - Правила).
Порядок оформлення контрольної картки на тимчасове порушення благоустрою, її зупинення, подовження і закриття визначається розділом ХV Правил.
Згідно пп.15.1.1. п.15.1. Правил, підставою на порушення існуючого благоустрою та його відновлення у місті Києві є контрольна картка на тимчасове порушення благоустрою. Контрольна картка на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення на період виконання земляних і монтажних робіт, пов'язаних з прокладанням, перекладанням, ремонтом, у тому числі ліквідації аварій інженерних мереж і споруд, будівництвом і ремонтом будинків, транспортних магістралей, доріг, площ, інженерних вишукувань, благоустроєм та озелененням територій, надається на підставі письмового звернення замовника (забудовника), в якому повинні бути вказані адреса, назва та характеристика виконуваних робіт. До листа додається заявка встановленої форми (інформація про виконавця робіт і замовника).
Відповідно до пп.15.1.3. п.15.1. Правил, Головне управління контролю за благоустроєм є органом, який здійснює видачу контрольних карток на тимчасове порушення благоустрою при виконанні земельних, будівельних та інших робіт та капітальних ремонтів на території м. Києва без будь-яких погоджень та затверджень Київським міським головою та іншими посадовими особами виконавчого органу Київради.
Згідно пп.15.3.9. п.15.3. Правил, до основних видів робіт, на які необхідне отримання контрольної картки, зокрема, відноситься - встановлення тимчасових огорож (для утримання земельної ділянки в належному санітарному стані та її охорони).
Отже, передумовою встановлення огорожі будівельного майданчику є, зокрема, отримання будівельною організацією дозволу (ордеру) на тимчасове порушення благоустрою, який видається відповідним структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради на підставі відповідних документів, перелік яких визначається в залежності від виду робіт.
Згідно з п. 15.3.9 Правил, у разі проведення робіт по встановленню тимчасових огорож (для утримання земельної ділянки в належному санітарному стані та її охорони), такими документами, зокрема, є: документ на право землекористування; топоплан в М 1:500 (при наявності); акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
В той же час, відповідно до абз.2 ч.1 ст.26-1 Закону, дозвіл на порушення об'єктів благоустрою не вимагається, якщо земляні та ремонтні роботи здійснюються, зокрема, особами, які мають документ, що посвідчує право власності або право користування земельною ділянкою, у тому числі право земельного сервітуту.
Відповідно до ч.1 ст.93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (ч.1 ст.124 Земельного кодексу України).
Таким чином, право користування земельною ділянкою посвідчується, зокрема, договором оренди земельної ділянки.
Згідно з п.п. «а», «г» ч. 1 ст. 95 Земельного кодексу України, землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право, зокрема, самостійно господарювати на землі; споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, рішенням Київської міської ради від 28 травня 2015 року № 572/1436 в односторонньому порядку розірвано договір оренди між ТОВ "Вагра" та Київською міською радою земельної ділянки на вул. Волгоградській, 25 у Солом'янському районі м. Києва.
Суд першої інстанції вказав, що в матеріалах справи відсутні докази оскарження рішення Київської міської ради від 28 травня 2015 року № 572/1436, а отже, на час винесення рішення договір оренди укладений між позивачем та Київської міською радою розірвано, що в свою чергу свідчить про відсутність у позивача документів на право оренди на спірну земельну ділянку.
Колегія суддів вважає безпідставними зазначені висновки суду попередньої інстанції, з огляду на таке.
Основним нормативно-правовим актом, що визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування є Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року №280/97-ВР з наступними змінами та доповненнями (залі - Закон України №280/97-ВР).
Відповідно до частини 1 статті 59 Закону України «Про »№280/97-ВР, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Частиною 10 цієї правової норми встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Отже, наведеними положення закріплено, що органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Такі ж положення закріплені у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними.
Вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, органи місцевого самоврядування приймають нормативні та ненормативні акти.
До нормативних актів належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію. Такий висновок узгоджується із правовими позиціями Конституційного Суду України, викладеними у рішеннях від 27 грудня 2001 року №20-рп/2001 у справі про укази Президії Верховної Ради України щодо Компартії України, зареєстрованої 22 липня 1991 року (абзац 1 пункта 6 мотивувальної частини), від 23 червня 1997 року №2-зп у справі про акти органів Верховної Ради України (абзац 4 пункта 1 мотивувальної частини).
Відповідно до частини 1 статті 10 Закон України №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Статтею 11 Закону України №280/97-ВР передбачено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Частиною 5 статті 59 Закону України №280/97-ВР встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.
У рішенні Конституційним Судом України від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини 2 статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини 4 статті 46, частин 1, 10 статті 59 Закону України №280/97-ВР зазначено, що системний аналіз положень Конституції і законів України дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавцем закріплюється право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов'язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб'єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування.
Конституційний Суд України у вказаному рішенні дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.
Водночас, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.
Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Отже, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що договір оренди земельної ділянки площею 0,1521 га (кадастровий номер 8000000000:72:215:0116) для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку на вул. Волгоградська, 25 у Солом'янському районі м. Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва, зареєстрований в реєстрі за № 1100 та Департаментом земельних ресурсів Київської міської адміністрації 25.03.2014 року за № МЗК-1-00195, станом на час виникнення спірних правовідносин у встановленому порядку розірваний не був, що свідчить про безпідставність висновків відповідачів щодо відсутності у ТОВ «Вагра» правовстановлюючих документів на вищевказану земельну ділянку.
Оцінюючи правомірність спірних припису № 1509253 від 17.06.2015 та доручення № 202/06-15 від 19.06.2015, суд апеляційної інстанції враховує наступне.
Згідно з п. 20.2.1 Правил, якщо під час перевірки виявлені причини та умови, які можуть спричинити порушення благоустрою, посадова особа контролюючого органу зобов'язана скласти та видати офіційний документ - припис, який є обов'язковим для виконання в термін до трьох діб особами, які є відповідальними за утримання об'єктів благоустрою. У приписі зазначаються: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала припис, відомості про особу, на яку складений припис, та надаються пропозиції щодо усунення причин та умов, які спричиняють порушення благоустрою території. Припис підписується особою, яка його склала, і особою, на яку він складений. У разі відмови особи отримати припис в графі "Припис одержав" робиться про це запис.
З припису від 17.06.2015 року №1509253 вбачається, що позивача зобов'язано в термін трьох днів надати проектно-дозвільну документацію на встановлення металевої огорожі будівельного майданчика, а в разі відсутності документації демонтувати огорожу.
Суд попередньої інстанції вказав, що в матеріалах справи відсутні докази того, що позивачем надавалися документи, які було витребувано, або будь-які пояснення, які б підтвердили правомірність встановлення металевої огорожі.
Водночас, колегія суддів вказує на передчасність таких висновків відповідачів та суду, позаяк доручення № 202/06-15 від 19.06.2015 не могло бути винесено раніше, ніж на третій день від дати припису - 20.06.2015, позаяк в приписі від 17.06.2015 № 1509253 встановлено 3-денний строк для надання дозвільної документації на встановлення спірної огорожі, що свідчить про неправомірність та непослідовність дій та рішень відповідачів.
Окрім того, оцінюючи твердження відповідачів про порушення п. 15.3.9 Правил та відсутності документації на встановлення металевої огорожі, суд зазначає таке.
Відповідно до абз.2 ч.1 ст.26-1 Закону «Про благоустрій населених пунктів», дозвіл на порушення об'єктів благоустрою не вимагається, якщо земляні та ремонтні роботи здійснюються, зокрема, особами, які мають документ, що посвідчує право власності або право користування земельною ділянкою, у тому числі право земельного сервітуту.
15.04.2014 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України зареєстрована декларація про початок виконання будівельних робіт «Будівництво житлового будинку з вбудованим приміщенням» по вул. Волгоградська, 25 у Солом'янському районі м. Києва № ІУ 83141050430. Замовником будівництва виступає ТОВ «Вагра».
Відповідно до акту встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки №8000000000:72:215:0116, який входить до складу Технічного звіту, встановлено в натурі та погоджено межі земельної ділянки з суміжними землекористувачами.
В подальшому, після реєстрації декларації ТОВ «ВАГРА» встановлено огорожу будівельного майданчику за адресою: вул. Волгоградська, 25 у Солом'янському районі м. Києва.
Згідно з абз. 3 ч. 2 ст. 36 Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» за наявності зареєстрованої декларації про початок виконання будівельних робіт отримання замовником та генеральним підрядником чи підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт та видалення зелених насаджень у межах будівельного майданчика не вимагається.
Положеннями п. 1 Порядку виконання підготовчих робіт, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 466 від 13.04.2011 «Про деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що підготовчі роботи - роботи з підготовки земельної ділянки, влаштування огородження будівельного майданчика та знесення будівель і споруд, порушення елементів благоустрою в межах відведеної земельної ділянки під забудову, вишукувальні роботи, роботи із спорудження тимчасових виробничих та побутових споруд, необхідних для організації і обслуговування будівництва, улаштування під'їзних шляхів, складування будівельних матеріалів, підведення тимчасових інженерних мереж, а також з винесення інженерних мереж та видалення зелених насаджень.
Колегія суддів акцентує увагу на п. 2 Порядку, яким встановлено, що підготовчі роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію, а також після подання Держархбудінспекції або її територіальному органу (далі - Інспекція) повідомлення про початок виконання підготовчих робіт, крім винесення інженерних мереж та видалення зелених насаджень, або отримання зареєстрованої декларації про початок виконання підготовчих робіт.
Виконання підготовчих робіт у межах будівельного майданчика не потребує отримання замовником та генеральним підрядником чи підрядником інших документів дозвільного характеру.
Натомість, зазначені норми та відсутність у ТОВ «Вагра» обов'язку щодо надання проектно-дозвільної документації на встановлення металевої огорожі не було враховано ані під час прийняття спірного припису та доручення, ані при винесенні оскаржуваного рішення.
Крім того, спірний припис не відповідає формі, встановленій в Додатку № 3 до Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 № 1051/1051, позаяк припис обов'язково має містити графу «припис одержав» із зазначенням реквізитів відповідної особи. Натомість вказані відомості у приписі № 1509253 від 17.06.2015, складеному старшим інспектором КП «Київблагоустрій» виконавчого органу КМР (КМДА) Літовченком А.В. - відсутні.
Таким чином, наявні підстави для визнання протиправними та скасування припису № 1509253 від 17.06.2015 та доручення № 202/06-15 від 19.06.2015.
Колегія суддів приходить також до висновку, що оскільки встановлений елемент благоустрою був демонтований силами КП «Київблагоустрій» 26.06.2015 та 01.07.2015 за відсутності законних підстав, то наявні підстави для визнання протиправними дії Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо демонтажу металевої тимчасової огорожі (паркану) за адресою: вул. Волгоградська, 25 у Солом'янському районі м. Києва.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк містять аргументовані доводи щодо неповного з'ясування обставини справи судом першої інстанції та невідповідність його висновків таким обставинам.
Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку за наслідками розгляду даної справи.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вагра" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вагра" до комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2015 року - скасувати, та ухвалити нову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вагра" задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати припис № 1509253 від 17.06.2015, складений старшим інспектором КП «Київблагоустрій» виконавчого органу КМР (КМДА) Літовченком А.В.
Визнати протиправним та скасувати доручення № 202/06-15 від 19.06.2015, підписане заступником директора Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Ізвековим О.В.
Визнати протиправними дії Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо демонтажу металевої тимчасової огорожі (паркану) за адресою: вул. Волгоградська, 25 у Солом'янському районі м. Києва.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач В. В. Кузьменко
Судді: О. В. Карпушова
О. М. Ганечко
Повний текст постанови виготовлено 09.08.2021.