Справа № 826/23398/15 Суддя (судді) першої інстанції: Костенко Д.А.
05 серпня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Земляної Г.В.
суддів: Мєзєнцева Є. І., Файдюка В. В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2021 року про зміну способу виконання рішення
у справі № 826/23398/15 (розглянуто у письмовому провадженні)
за позовом ОСОБА_1
до відповідача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,
Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" Оберемка Р.А.
про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
У жовтні 2015р. ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києв з позовом до Уповноваженої особи Оберемка Р.А, правонаступником якого на час вирішення справи Савельєва А.М. , та до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому, з урахуванням ухвали суду від 05.06.2019 про закриття провадження у справі в частині, просить:
- зобов'язати Уповноважену особу надати до Фонду додаткову інформацію про позивача як вкладника стосовно здійснення йому виплати по відшкодуванню вкладу за рахунок Фонду за договором від 17.06.2014 №348902 банківського вкладу з фізичною особою в національній валюті України в розмірі 200000 грн.;
- зобов'язати Фонд здійснити необхідні дії для включення позивача в загальний реєстр вкладників АТ "Єврогазбанк", які мають право на отримання відшкодування за вкладами за рахунок коштів Фонду за договором від 17.06.2014 №348902 банківського вкладу з фізичною особою в національній валюті України в розмірі 200000 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 червня 2019року по справі №826/23398/15 адміністративний позов задоволено частково: зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" Савельєву Анну Миколаївну подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про рахунок № НОМЕР_1 , відкритий ОСОБА_1 у Публічному акціонерному товаристві "Європейський газовий банк" відповідно до договору №348902 банківського вкладу з фізичною особою від 17.06.2014, за якими ОСОБА_1 має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у сумі 200000,00 грн. (двісті тисяч гривень 00 копійок); відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позову в іншій частині; стягнуто на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 копійок) з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Так, вищезазначення рішення Окружного адміністративного суду міста Києва набрало законної сили 16 грудня 2019 року
Представник позивача Кулініч А.П. у грудні 2020 року звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою, в якій він просив змінити спосіб виконання рішення суду від 05.06.2019 року та стягнути з Фонду на користь позивача 200000 грн.
В обґрунтування заяви зазначив, що відповідно до оголошення, яке розміщено на офіційному сайті Фонду 07.11.2019, строк, на який було призначено Уповноважену особу, закінчився 17.11.2019. Тривалий судовий розгляд даної справи, на думку заявника, позбавив позивача права на отримання гарантованого йому ст. 26 Закону України "Про систему гаран-тування вкладів фізичних осіб" відшкодування коштів за вкладом, адже завершення проце-дури ліквідації ПАТ "Європейський газовий банк" (далі - Банк) до набрання законної сили рішення суду у цій справі унеможливлює подання додаткової інформації про рахунок № НОМЕР_1 , відкритий позивачем у Банку відповідно до договору №348902 банківсь-кого вкладу з фізичною особою від 17.06.2014, за яким позивач має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду у сумі 200000 грн., і як наслідок отримання гарантованої суми за вкладом.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 квітня 2021 року задоволено частково заяву ОСОБА_1 . Змінено спосіб виконання пункту 2 резолютивної частини рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.05.2019 у справі №826/23398/15 шляхом зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відшкодувати ОСОБА_1 кошти у сумі 200000,00 грн. (двісті тисяч гривень 00 копійок) за вкладом, який був розміщений на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому у Публічному акціонерному товаристві "Європейський газовий банк" відповідно до договору №348902 банківського вкладу з фізичною особою від 17.06.2014. Відмовлено у задоволенні заяви в іншій частині.
Не погоджуючись із прийнятим ухвали суду першої інстанції, відповідачем (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, а заяву позивача залишити без задоволення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції неповністю з'ясовані обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання. Крім того, апелянт зазначає, що Уповноваженою особою не було подано до Фонду додаткову інформацію про включення позивача до реєстру вкладників банку.
Позивач заперечує проти апеляційної скарги апелянта у повному обсязі, з підстав зазначених у відзиві на апеляційну скаргу.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі статтями 315, 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи ухвалу про часткове задоволення заяви позивача, суд першої інстанції виходив з того, що відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду у межах 200000 грн. є виплатою гарантованою державою, яка здійснюється Фондом за рахунок його коштів, а не коштів Банку, і те, що Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не передбачено припинення у особи права на одержання суми гарантованого відшкодування за вкладом у зв'язку з припиненням банку і не віднесено вказану обставину до підстав, за яких виплата відшкодування Фондом не проводиться, беручи до уваги, що порушення вказаного права позивача допущено внаслідок протиправної бездіяльності Уповноваженої особи, а також враховуючи закріплений у ст. 6 КАС України принцип верховенства права і визначену у Законі України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" мету, яка полягає, серед іншого, у захисті прав і законних інтересів вкладників банків, суд дійшов висновку про наявність підстав для зміни способу виконання п. 2 резолютивної частини рішення суду від 05.05.2019 у цій справі шляхом зобов'язання Фонду відшкодувати позивачу його кошти за вкладом у розмірі 200000 грн.
Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до частини 2 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Так, згідно зі статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
Порядок та підстави для зміни способу, порядку та встановлення строку виконання судового рішення закріплені статтею 378 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 1 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3 ст. 378 КАС України).
Підставою для застосування правил цієї норми є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення або з інших причин.
Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Як встановлено судом першої інстанції, що згідно з інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Фонду, відповідно до ст. 53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" 11.12.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис №10691110087028819 про державну реєстрацію припинення Банку як юридичної особи, а отже, ліквідація Банку вважається завершеною, а Банк ліквідованим, строк, на який було призначено Уповноважену особу, закінчився 17.11.2019.
Згідно з частини 7 статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд завершує виплату гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами у день подання документів для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію банку як юридичної особи.
Нормою пункту 4 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника.
Отже, у разі звернення позивачем (стягувачем) рішення суду у визначеній частині до примусового виконання, виконавчий лист, боржником за яким визначена Уповноважена особа, може бути повернутий органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання в порядку ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".
Як вбачається з матеріалів справи, що ліквідація Банку є обставиною, яка істотно ускладнює виконання рішення суду у цій справі.
Даний висновок суду відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду в ухвалі від 16.09.2020 року по справі №826/9960/15, що винесена за результатом розгляду клопотання вкладника ліквідованого банку про встановлення судового контролю за виконанням постанови Великої Палати Верховного Суду у вказаній справі в частині зобов'язання уповноваженої особи включити особу, яке звернулась із клопотанням, до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду, та подати до Фонду додаткову інформацію про цю особу як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування за договором банківського вкладу (депозиту).
Верховний Суд звернув увагу, що обставина припинення Банку і норма ч. 7 ст. 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не є перешкодою для одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду, право позивача на отримання якої встановлено у рішенні суду, що набрало законної сили, оскільки норми цього Закону не передбачають припинення (скасування) цього права вкладника у зв'язку з припиненням Банку, а положення ч. 4 ст. 26 Закону №4452 не визначають вказану обставину (припинення Банку) як підставу не відшкодування Фондом коштів.
Крім цього, суд зважає на те, що заява про виплату відшкодування подана позивачем Уповноваженій особі, а спір щодо виплати такого відшкодування ініційований, до подання документів для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію Банку як юридичної особи і вирішений судом.
В аспекті ефективного захисту і поновлення порушеного права позивача та з огляду на обставину припинення Банку, судом враховано положення ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з яким кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Як зазначив Європейський суд з прав людини в справі "Золотас проти Греції" ст. 1 Протоколу №1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов'язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв'язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, №66610/09). Подібний висновок викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Капітал Банк АД проти Болгарії" (Capital Bank AD v. Bulgaria, №49429/99).
У справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський Суд з прав людини зазначив, що за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися ст. 1 Протоколу №1. Якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (п. 35, №68385/10 та №71378/10).
У справі, яка розглядається, норма ч. 7 ст. 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" про припинення виплат гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами не створює законодавчих умов, за яких вкладника можна позбавити своєї власності. Напроти, як вже зазначав суд, Закон №4452 не передбачає припинення у особи права на одержання суми гарантованого відшкодування за вкладом у зв'язку з припиненням банку і не відносить вказану обставину до підстав, за яких виплата відшкодування Фондом не проводиться. Відтак, позивач має законне сподівання на одержання суми гарантованого відшкодування за вкладом за рахунок Фонду, яке захищається ст. 1 Протоколу №1. Відсутність у національному законодавстві процедури відшкодування гарантованої суми у розмірі вкладу після припинення Банку не може бути підставою для відмови в поновленні порушеного права позивача.
З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів вважає, що відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду у межах 200000 грн. є виплатою гарантованою державою, яка здійснюється Фондом за рахунок його коштів, а не коштів Банку, і те, що Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не передбачено припинення у особи права на одержання суми гарантованого відшкодування за вкладом у зв'язку з припиненням банку і не віднесено вказану обставину до підстав, за яких виплата відшкодування Фондом не проводиться, беручи до уваги, що порушення вказаного права позивача допущено внаслідок протиправної бездіяльності Уповноваженої особи, а також враховуючи закріплений у ст. 6 КАС України принцип верховенства права і визначену у Законі України "Про систему гарантування вкладів фізич-них осіб" мету, яка полягає, серед іншого, у захисті прав і законних інтересів вкладників банків, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зміни способу виконання п. 2 резолютивної частини рішення суду від 05.05.2019 у цій справі шляхом зобов'язання Фонду відшкодувати позивачу його кошти за вкладом у розмірі 200000 грн.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача про зміну способу виконання пункту 2 резолютивної частини рішення Окружного адміністративного суду міста Києва.
Щодо посилань апелянта на припинення ПАТ «Європейський газовий банк», то колегія суддів звертає увагу, що відповідачем у справі є не ПАТ «Європейський газовий банк», а Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осібна ліквідацію ПАТ «Європейський газовий банк», тобто посадова особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Окрім того, завершення процедури ліквідації банку не зумовлює припинення прав вкладника на відшкодування коштів за вкладами та не вказує на припинення юридичної особи, оскільки Фонд, а не банк, є суб'єктом, який забезпечує виплату відшкодування.
Доводи апеляційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в ухвалі від 16 квітня 2021 року та не можуть бути підставою для її скасування.
Відповідно до п. 1. ч. 1 ст. 315, ч. 1 ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 312, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - залишити без задоволення.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2021 року про відмову у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Г.В. Земляна
Судді: Є.І. Мєзєнцев
В.В. Файдюк