Справа № 560/832/21
іменем України
06 серпня 2021 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно, з встановленням для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) місяць останнього збільшення тарифної ставки - серпень 2015 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Нарахування грошового забезпечення відповідачем проводилось не в повному обсязі, зокрема, за період проходження служби з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно індексація грошового забезпечення відповідачем не виплачувалась.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
На адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву та додаткові пояснення у яких просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Наголошує, що військова частина відповідно до Інструкції №260 виконувала роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 №248/3/9/1/2, в якому було зазначено про не нарахування індексації грошового забезпечення. Також зазначає, що з 01 січня 2016 року грошове забезпечення військовослужбовцям було збільшене, а тому у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексацію грошового забезпечення військовослужбовцям з 2016 року не було. Просить у позові відмовити.
Суд витребував у військовій частині НОМЕР_2 довідку про розмір посадового окладу ОСОБА_1 за посадою, яку вона займала станом на 11.08.2015 року, а також довідку про розмір її посадового окладу за посадою, яку вона займала до 11.08.2015. Також суд витребував докази, які підтверджують збільшення посадового окладу позивача з 11.08.2015, інформацію про розмір посадового окладу позивача станом на 11.08.2015.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 10.09.2020 №283 позивача звільнено з військової служби у запас на підставі пп. "б" п.2 ч.5 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №220 від 30.09.2020 з 30 вересня 2020 року позивача виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
На виконання вимог Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей (далі - Постанова №393) військовою частиною НОМЕР_1 з позивачем проведено розрахунок по грошовому забезпеченню.
Позивач вказує, що на день звільнення не отримала в повному обсязі кошти, на які мала право під час проходження військової служби в ВЧ НОМЕР_1 , а саме не було виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з встановленням для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) місяць останнього збільшення тарифної ставки - серпень 2015 року.
З наказу про звільнення позивача зі служби не вбачається виплата позивачу індексації грошового забезпечення.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Відповідно до ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг (ст.1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" №1282-XII) Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, серед яких оплата праці (грошове забезпечення) (ч.ч.1,5 ст. 2 Закону № 1282-ХІІ).
Підприємства, установи та організації, що фінансуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Абзацом 3 частини 1 статті 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 №2017-III визначено, що Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Проведення індексації здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік. З огляду на це, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Аналіз наведених вище нормативно-правових актів, за відсутності затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців, дає підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому Урядом України порядку, а саме відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що:
- у розпорядженні відповідача не було вільних коштів для виплати позивачу індексації грошового забезпечення;
- у бюджеті відповідного рівня, з якого фінансується військова частина, кошти на індексацію грошового забезпечення позивача були відсутні;
- відповідачем вчинялись дії з метою вирішення питання про отримання додаткового фінансування для виплати індексації.
Також відповідач не надав доказів виплати позивачу індексації за спірний період.
Надані відповідачем до суду листи та роз'яснення Міністерства соціальної політики України, які доводились до відома департаменту фінансів Міністерства оборони України, суд оцінює критично, оскільки:
- по-перше, листи та роз'яснення міністерств не мають загальнообов'язкового характеру ані для суду, ані для інших суб'єктів влади,
- по-друге, наявність таких листів у центрального апарату Міністерства оборони України не доводить вчинення самим відповідачем будь-яких дій для вирішення ситуації з виплатою індексації військовослужбовцям.
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що у спірний період кошти на виплату індексації грошового забезпечення головним розпорядником коштів не виділено, а тому відповідач діяв правомірно.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі Кечко проти України (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина України щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування не впливає на право позивача на цю виплату. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 у справі №240/4911/18, від 07.08.2019 у справі № 825/694/17, від 23.10.2019 у справі №825/1832/17.
Суд бере до уваги що у період з 01 січня 2016 року по 21 липня 2016 року позивач дійсно служила у військовій частині НОМЕР_2 , а не у військовій частині НОМЕР_1 , тому остання не є відповідальною за виплату їй індексації грошового забезпечення за вказаний період.
Отже, в частині позовних вимог до військовій частині НОМЕР_1 про виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 21 липня 2016 року необхідно відмовити.
Відтак, відповідачем (військовою частиною НОМЕР_1 ) належними доказами не доведено, що позивачу у спірний період виплачувалась індексація грошового забезпечення. Також не надані докази того, що у цей період (з 01 серпня 2016 року по 28 лютого 2018 року) військовослужбовцям і зокрема позивачу збільшувався розмір основних складових грошового забезпечення, що впливало на питання нарахування індексації або спростовувало право позивача на її отримання. Суд звертає увагу на те, що позивач мала законні очікування щодо виплати йому цих коштів відповідачем у добровільному порядку аж до моменту проведення остаточного розрахунку, чого зроблено не було. Однак, навіть після розрахунку позивач своє право на виплату індексації не втратив, оскільки роботодавець свій обов'язок перед ним не виконав.
Виплата індексації охоплюється поняттям грошового забезпечення військовослужбовців, безпосередньо стосується оплати їх праці, для захисту якої державою забезпечуються посилені гарантії. Зважаючи на це, на дані вимоги не розповсюджуються обмеження щодо тривалості строків звернення до суду. Отже, оскільки виплата індексації повинна була здійснюватись у відповідних розмірах постійно разом з основною виплатою, ця гарантія оплати праці державою дотримана не була.
Суд звертає увагу на те, що позивач мала законні очікування щодо виплати йому цих коштів відповідачем у добровільному порядку аж до моменту проведення остаточного розрахунку, чого зроблено не було. Однак, навіть після розрахунку позивач своє право на виплату індексації не втратила, оскільки роботодавець свій обов'язок перед ним не виконав.
Стосовно виплати індексації з урахуванням базового місяця з моменту підвищення посадового окладу - серпень 2015 року суд зазначає наступне.
Базовим для обрахунку виплат вважається місяць прийняття працівника на роботу або місяць підвищення заробітної плати. Індекс споживчих цін наростаючим підсумком починає розраховуватися у місяці, наступному за базовим (крім місяця прийняття на роботу). При цьому визначення розміру посадових окладів військовослужбовців здійснювалось відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 року №1294, якою були затверджені нові схеми посадових окладів військовослужбовців. Відповідно до п. 13 Постанови №1294 вона набрала чинності з 01 січня 2008 та діяла до дати набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 року №704, якою з 01 березня 2018 року встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців. У період з 01.12.2015 по 01.03.2018 посадові оклади військовослужбовців не змінювались.
Судом встановлено, що відповідно до довідки В/Ч НОМЕР_2 №1197 від 29.06.2021 року розмір посадового окладу ОСОБА_1 на посаді начальника складу "НЗ", яку вона займала до 27.08.2015 року становила 685,00 грн., а з 28.08.2015 року, відповідно до Наказу командира В/Ч НОМЕР_2 від 28.08.2015 року №188, позивач прийняла посаду інженера електротехнічної служби тилу з посадовим окладом 930,00 грн. Тобто з 28.08.2015 року у позивача збільшився розмір посадового окладу та, відповідно, грошового забезпечення, що є підставою вважати, що серпень 2015 року є базовим для обрахунку розміру індексації за період до 21.07.2016 року. Оскільки з 21.07.2016 року позивач відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №165 була призначена на посаду старшого техніка-оператора стартового загону ескадрильї дистанційно керованих літальних апаратів, зарахована в списки особового складу військової частини, на всі види забезпечення, прийняла справи та посаду, суд вважає, що саме липень 2016 є базовим для розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 01 серпня 2016 року по 28 лютого 2018 року.
При цьому, суд враховує, що у постановах Верховного Суду від 15.10.2020 у справі №240/11882/19 та від 17.09.2020 у справі №420/1207/19 вказується на те, що суд не повинен підміняти уповноважений орган, самостійно розраховуючи розмір індексації або визначаючи базовий місяць. Питання визначення базового місяця є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходила службу, та який виплачував їй грошове забезпечення, оскільки саме на відповідача покладений обов'язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення.
Матеріали справи не містять заяви (листа) з вимогами про виплату позивачу індексації грошового забезпечення з урахуванням конкретного базового місяця. Також з матеріалів справи не вбачається, що військовою частиною вчинялись дії щодо визначення конкретного базового місяця для проведення індексації грошового забезпечення позивача, і що цей місяць визначений невірно. Зважаючи на це, підстави вважати, що має місце порушення прав позивача, пов'язаних з визначенням правильного базового місяця для проведення індексації - відсутні.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням правових позицій Верховного Суду, Конституційного Суду України, суд дійшов висновку, що відповідача необхідно зобов'язати нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року.
Оскільки відповідач не довів правомірності бездіяльності (в частині), позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 серпня 2016 року по 28 лютого 2018 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 серпня 2016 року по 28 лютого 2018 року.
В задоволенні решти вимог позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 06 серпня 2021 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 )
Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 )
Головуючий суддя В.К. Блонський