Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про повернення позовної заяви
09 серпня 2021 р. № 520/13773/21
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Волошин Д.А., розглянувши адміністративний позов Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення штрафу, -
Головне управління Держпродспоживслужби в Харківській області звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) штраф за порушення Закону України «Про рекламу» у розмірі 10166,00 грн (десять тисяч сто шістдесят шість гривень) до державного бюджету України для зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації 21081100, символ звітності 106, в установі банку - Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області, МФО 899998, одержувач УК в м. Люботин, код одержувача 38008949, номер рахунку 31112106020018.
Ухвалою судді від 29.07.2021 позовну заяву Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області - залишено без руху. Надано позивачу термін - десять календарних днів для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням обґрунтованих та поважних причин його пропуску та оригіналу квитанції про сплату судового збору у розмірі 2270,00 грн.
Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху вручена позивачу 02.08.2021, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
05.08.2021 представник позивача подав до канцелярії Харківського окружного адміністративного суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та квитанцію про сплату судового збору у розмірі 2270,00 грн.
В обґрунтування заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду зазначено, що до спірних правовідносин потрібно застосовувати попередню редакцію пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України, а не поточну, адже вона встановлює менш сприятливе становище сторін в порівнянні з попередньою, а тому не має зворотної дії в часі. Окрім цього, рішеннями №193, №194 від 02.07.2019 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу на відповідача було покладено обов'язок щодо сплати штрафу, який по сьогоднішній день виконано не було. Тим самим, суб'єктом господарювання вчинюється триваюче правопорушення, яке полягає в несплаті штрафу за порушення законодавства про рекламу. Отже, зважаючи на те, що відповідно вищенаведених тверджень процесуальний строк не пропущено, адже через карантинні обмеження строки певного періоду було продовжено, Головне управління звертається з позовною заявою в межах строків звернення до суду та просить суд поновити Головному управлінню пропущений процесуальний строк для подачі адміністративного позову.
Дослідивши вищевказану заяву, а також позовну заяву та долучені до неї документи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог.
Частинами 1, 3 статті 120 КАС України встановлено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Строк, що визначається місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця цього строку.
Як вбачається з матеріалів справи рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області №193, №194 від 02.07.2019 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу надіслані відповідачу 05.07.2019 та отримані ним 08.07.2019. Строк оскарження зазначених рішень за приписами КАС України шість місяців, отже право на пред'явлення позову до суду у позивача виникло 08.01.2020.
З адміністративним позовом до Харківського окружного адміністративного суду Головне управління Держпродспоживслужби в Харківській області звернулось 27.07.2021, про що свідчить відтиск штампу канцелярії суду.
Тобто, позивач звернувся з даним позовом поза межами тримісячного строку звернення з позовом до адміністративного суду.
Відносно тверджень позивача, що ним не пропущено строки звернення до суду з огляду на положення минулої редакції Пунктом 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами) було запроваджено карантин на всій території України з 12.02.2020. У подальшому термін дії карантину продовжувався постановами Кабінету Міністрів України.
З 02.04.2020 набув чинності Закон України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України у редакції, що діяла з 02.04.2020, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема статтею 363 КАС України, а також інші процесуальні строки, зокрема щодо подання відзиву та відповіді на відзив, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, розгляду апеляційної скарги продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який установлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Тобто, Закон установлює, що: "під час дії карантину, <…> строки, визначені статтею <…> 363 КАС України <…> продовжуються на строк дії такого карантину".
З цього слідує, що у разі закінчення процесуального строку, який припадає на період дії карантину, такий строк продовжується до закінчення дії карантину.
Законом України від 18.06.2020 № 731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності 17.07.2020, пункт 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України викладено у новій редакції.
Положення пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України у редакції, що діє з 17.07.2020, вже не передбачали продовження процесуальних строків на період дії карантину.
Пунктом 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" указаного Закону встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом, тобто 06.08.2020.
За таких обставин суд дійшов висновку, що навіть, якщо брати до уваги продовження процесуального строку відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України у редакції, що діяла з 02.04.2020, то такий строк був закінчений ще 06.08.2020.
Суд зазначає, що у такому випадку норми статті 58 Конституції не порушуються, оскільки Закон України від 30.03.2020 № 540-IX передбачав продовження а не припинення процесуальних строків, які припали на період дії карантину. Крім того, норми Закону від 18.06.2020 № 731-IX, завчасно (не порушуючи принцип юридичної визначеності) встановили обмеження процесуальних строків у часі, що раніше не було зазначено у Законі.
Аналогічна правова позиція відображена у постанові Верховного Суду у справі №826/7786/17 від 27.05.2021.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 3 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Таким чином, суд застосовує саме чинну редакцію пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Також суд критично відносить до посилань позивача на правову позицію Верховного Суду у постанові від 25.03.2020 по справі № 175/3995/17-ц.
Так, Верховний Суд у вищевказаній постанові зазначив - «Триваюче правопорушення розуміється як проступок, пов'язаний з тривалим та безперервним невиконанням суб'єктом обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка допустила бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження бездіяльності та, відповідно, порушення закону. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку: усунення стану, за якого об'єктивно існує певний обов'язок у суб'єкта, що вчиняє правопорушення; виконанням обов'язку відповідним суб'єктом. Таким чином, бездіяльність виконавця, посадових осіб органів ДВС є триваючим правопорушенням, у зв'язку з чим початок перебігу строку на її оскарження автоматично відкладається».
Отже, Верховний Суд у справі № 175/3995/17-ц розглядав питання триваючого правопорушення допущенного суб'єктом владних повноважень.
Відтак, слід дійти висновку про те, що правовідносини у вказаній справі та у даній справі є відмінними, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про необґрунтованість зазначених доводів представника позивача.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі “Перетяка та Шереметьєв проти України” від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі “Мельник проти України” від 28.03.2006, заява №23436/03).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Таким чином, наведені у заяві представника позивача доводи про поновлення строку суд визнає неповажними, оскільки позивачем не доведено, що вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання позову. Наведені факти не свідчать про поважність пропущення строку звернення до суду з адміністративним позовом. Підстави, вказані представником позивача у заяві, визнаються судом неповажними.
Згідно з ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає поважних причин пропуску строку звернення до суду та відповідно підстав для поновлення пропущеного строку звернення до суду, отже заява позивача про поновлення строку на звернення до адміністративного суду з даним позовом задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.5, 123, 169, 256, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення штрафу - повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Д.А. Волошин