справа № 2-689/04
провадження № 4-с/631/5/21
про повернення скарги без розгляду
09 серпня 2021 року селище міського типу Нова Водолага
Нововодолазький районний суд Харківської області у складі судді Трояновської Т. М., розглянувши матеріали скарги ОСОБА_1 на дії та бездіяльність головного держаного виконавця Нововодолазького районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) Білоус Ольги Анатоліївни в рамках виконавчого провадження № 42219007,
До Нововодолазького районного суду Харківської області надійшла скарга ОСОБА_1 на дії та бездіяльність головного держаного виконавця Нововодолазького районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) Білоус Ольги Анатоліївни, відповідно до якої останній просить поновити строк на оскарження дій головного державного виконавця Білоус Ольги Анатоліївни, скасувати постанову про тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами по АСВП № 42219007, оскільки його застосування суперечить пункту 10 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» та позбавляє можливості працювати, що унеможливлює погашення існуючої заборгованості.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 серпня 2021 року головуючим суддею визначено суддю Трояновську Т. М.
Ознайомившись із вищевказаною скаргою та доданими до неї документами, суддя прийшов до висновку що скарга на дії та бездіяльність головного держаного виконавця Нововодолазького районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) Білоус Ольги Анатоліївни не відповідає вимогам цивільно-процесуального законодавства, а тому є підстави для її повернення без розгляду з огляду на наступне.
Відповідно до положень статті 447 Цивільного процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Порядок здійснення судового контролю за виконанням судових рішень врегульований положеннями Розділу VІІ «Судовий контроль за виконанням судових рішень» Цивільного процесуального кодексу України. Однак, обов'язкових вимог щодо форми та змісту скарги, поданої в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, розділом VII Цивільного процесуального кодексу України не визначено.
Якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права) (частина 9 статті 10 Цивільного процесуального кодексу України).
Означене положення не конкретизує, про яку саме аналогію йдеться, матеріальну чи процесуальну. Однак, що судячи з використаного законодавцем формулювання, це положення закріплює застосування аналогії саме матеріально-правових норм і принципів права (регулювання є функцією матеріального права, яке надає правової форми суспільним відносинам, що складаються до встановлення правових норм, тоді як сама можливість процесуальних дій учасників процесу зумовлена існуванням процесуальної форми судочинства).
Разом з тим, суд вважає, що застосування такої аналогії є необхідним у цьому випадку, оскільки протилежне може спричинити наслідки, що несумісні із завданнями цивільного судочинства та забезпеченням, зокрема, верховенства права (що охоплює, на міркування Венеційської комісії, такі принципи як рівність перед законом, справедливе судочинство, доступ до правосуддя, право викладати в суді свою позицію та обґрунтованість судових рішень) та міжнародних зобов'язань (зокрема, за Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод й практикою Європейського суду з прав людини). Аналогія процесуального закону, таким чином, у цьому випадку покликана врегулювати відносини, що не врегульовані законом, усунути недоліки процесуального закону в інтересах правосуддя.
Оскільки положення розділу VІІ «Судовий контроль за виконанням судових рішень» Цивільного процесуального кодексу України не містить положень щодо дій суду у разі заяви про залишення скарги без розгляду, суд вважає за необхідне застосувати аналогію закону.
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 13 своєї Постанови від 25 вересня 2015 року за № 8 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» вказав, що скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями Цивільного процесуального кодексу України, та містити відомості, зазначені в пунктах 3 - 5 частини сьомої статті 82 Закону про виконавче провадження, зокрема зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби та норму закону, яку порушено, а також обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги. У разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, що виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, при розгляді таких скарг мають застосовуватися положення ЦПК, якими врегульовано аналогічні питання.
Водночас, загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, скарги, клопотання, заперечення викладені у статті 183 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 2 статті 183 Цивільного процесуального кодексу України , письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Слід врахувати, що заявником подано скаргу на дії та бездіяльність головного держаного виконавця Нововодолазького районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) Білоус Ольги Анатоліївни за загальними правилами Цивільного процесуального кодексу України з особливостями, встановленими статтею 447 Цивільного процесуального кодексу України, на яку поширюються вимоги частини 2 статті 183 Цивільного процесуального кодексу України .
З викладеного вбачається, що цивільно-процесуальним законодавством, зокрема абзацом 2 частини 2 статті 183 Цивільного процесуального кодексу України передбачено обов'язкове подання до скарги, поданої в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, доказів її надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Згідно з частиною 4 статті 183 Цивільного процесуального кодексу України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
Вказана норма статті Цивільного процесуального кодексу України є імперативною та не містить положень щодо правомочності суду на залишення заяви без руху.
Натомість, як вбачається з поданих матеріалів скарги, у порушення вимог частини 2 статті 183 Цивільного процесуального кодексу України, заявником не надано доказів надіслання (надання) всім учасникам провадження поданої до суду скарги на дії державного виконавця, що також підтверджується відсутність таких доказів у переліку додатків, доданих до скарги.
Всупереч цьому копії поданої скарги згідно кількості учасників провадження скаржником надані до суду.
За таких обставин суд вважає за необхідне повернути скаргу без розгляду у силу частини 4 статті 183 Цивільного процесуального кодексу України.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини сформульованою, зокрема в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 31), в яких зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, у тому числі щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави; регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у пункті 55 рішення від 19 червня 2001 року у справі «Круз проти Польщі» про те, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти.
Отже, встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, Цивільний процесуальний кодекс України при цьому покладає обов'язок на суд перевірити виконання заявником цих вимог та прийнятності заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.
З огляду на вищевикладене скарга ОСОБА_1 на дії та бездіяльність головного держаного виконавця Нововодолазького районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) підлягає поверненню заявнику.
На підставі викладеного, керуючись статтям 2, 4, 5, 19, 183, 258, 260, 261, 353, 447, 450 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Скаргу ОСОБА_1 на дії та бездіяльність головного держаного виконавця Нововодолазького районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) Білоус Ольги Анатоліївни - повернути заявнику без розгляду.
Роз'яснити заявнику, що повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду або через Нововодолазький районний суд Харківської області (відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України) протягом п'ятнадцяти днів з дня складання ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження такої ухвали, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду та з інших поважних причин.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження
Суддя: Т. М. Трояновська