Справа № 643/13333/20
Провадження № 2/643/1108/21
12.05.2021 м. Харків
Московський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Крівцова Д.А., за участю секретаря Наумкіна О.О., відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
АТ КБ «Приватбанк» (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 (далі - відповідач) заборгованість за кредитним договором від 31.05.2019 у розмірі 10646,63 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що між сторонами 31.05.2019 укладено кредитний договір, згідно якого позивач надав відповідачу кредит у виді кредитного ліміту, встановленого на кредитну картку, в розмірі 8000,00 грн., а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування грошовими коштами. Відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, яка станом на 19.05.2020 року складає 10646,63 грн., з яких: 7429,25 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 3217,38 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 04.09.2020 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та дату судового розгляду повідомлявся належним чином. В позовній заяві, а також в клопотанні просив розглядати справу за його відсутністю.
Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечував проти позову. Пояснив, що заборгованість утворилась внаслідок карантинних обмежень, через які він втратив роботу.
Судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.
Позивачем відповідно до анкети-заяви відповідача ОСОБА_1 від 31.05.2019, Умов та Правил надання банківських послуг, Пам'ятки клієнта і Тарифів, які складають Договір банківського обслуговування, було надано відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 8000,00 грн., а відповідач прийняв на себе зобов'язання щодо повернення кредиту, сплати відсотків та інших платежів згідно умов Договору.
Пунктом 1.1.3.2.4. Умов та Правил надання банківських послуг передбачено право банку проводити зміну Тарифів, умов обслуговування рахунків та кредитного ліміту.
Як вбачається з Інформації щодо реальної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, зафіксованої в Паспорті споживчого кредиту, що був підписаний відповідачем, сторони обумовили розмір процентної ставки за кредитом в розмірі 43,2 % річних, або 3,60 % на місяць.
Відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів згідно умов Договору належним чином не виконав, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, розмір якої станом на 19.05.2020 складає 10646,63 грн., з яких: 7429,25 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 3217,38 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Відповідач в судовому засіданні 30.11.2020 висловив незгоду із розрахунком заборгованості за процентами, наданим позивачем, проте всупереч вимог ст. 12, 13, 81 ЦПК України власного розрахунку заборгованості за процентами не надав та не зазначив, в чому саме, на його думку, вказаний розрахунок є помилковим та необґрунтованим.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу, які регулюють відносини позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає з суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК.
Частиною першою статті 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За таких обставин, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту та процентами в загальному розмірі 10646,63 грн.
Заперечення відповідача проти позову, висловлені в судовому засіданні та в письмових поясненнях, суд відхиляє з наступних підстав.
Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Положеннями ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначав, що у вересні 2019 втратив роботу.
Проте всупереч вимог ст. 12, 13, 81 ЦПК України будь-яких доказів на підтвердження вказаної обставини суду не надав.
Клопотання про допит позивача в якості свідка в порядку ст. 92 ЦПК України, позивачем не заявлялось.
Між тим, виходячи з положень ч. 2 ст. 76 ЦПК України, усні пояснення позивача, надані ним суду не за процедурою допиту в якості свідка, не є джерелом доказів у справі.
Враховуючи наведене, суд констатує, що будь-яких доказів втрати позивачем роботи у вересні 2019, суду не надано.
Крім того, суд враховує, що втрата роботи згідно законодавства України не відноситься до обставин, з настанням яких закон пов'язує можливість звільнення особи від виконання взятих нею зобов'язань за кредитним договором.
Також суд звертає увагу, що на запитання суду, з яких причин відповідач після втрати роботи (яка за його поясненнями мала місце), не став на облік до відповідного центру зайнятості з метою подальшого працевлаштування та отримання допомоги по безробіттю, відповідач пояснив, що був позбавлений можливості це зробити через відсутність реєстрації місця проживання.
Після цього судом було звернуто увагу, що відповідач знявся з реєстраційного обліку за місцем проживання через рік після того, як за його доводами втратив роботу.
Після того, як судом було звернуто увагу на вказані обставини, відповідач надав уточнені пояснення, згідно яких не подумав про те, що може стати на облік до центру зайнятості.
Враховуючи наведене, суд констатує, що пояснення відповідача щодо обставин, через які за його доводами він був позбавлений можливості сплачувати кредит, є непослідовними та суперечливими.
Крім того, суд звертає увагу, що в письмових поясненнях відповідач зазначав, що через місяць після отримання ним кредиту почалась епідемія коронавірусу і він втратив роботу.
Між тим карантинні обмеження у України запроваджені в березні 2020, тобто майже ніж через рік після укладення кредитного договору та майже через півроку після того, як позивач за його доводами втратив роботу.
Також в судовому засіданні відповідачем було зазначено, що він в жовтні 2020 продав будинок та взамін придбав однокімнатну квартиру.
Таким чином, з пояснень позивача вбачається, що відсутність в нього роботи та наявність карантинних обмежень на перешкодило придбанню ним нерухомого майна у вигляді однокімнатної квартири, вартість якої вочевидь значно перевищує розмір заборгованості за кредитним договором, яку позивач просить стягнути в даній цивільній справі.
Посилання відповідача на проблеми з отриманням військового квитка судом також не можуть бути визнані обставинами, які звільняють відповідача від обов'язку щодо виконання зобов'язань за кредитним договором.
При цьому судом було запропоновано відповідачу надати докази на підтвердження його доводів щодо наявності проблем з оформленням військового квитка.
На вказану пропозицію суду, відповідачем було зазначено на відсутності в нього документів, які підтверджують вказані доводи.
Враховуючи наведене вище, суд не може визнати пояснення відповідача такими, що спростовують висновок суду про наявність підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором.
За таких обставин суд задовольняє позов в повному обсязі та стягує з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 10646,63 грн.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений останнім судовий збір в розмірі 2102,00 грн.
Одночасно суд роз'яснює позивачу, що згідно ст. 435 ЦПК України на стадії виконання судового рішення за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Керуючись ст. 2, 4, 10-13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України,-
Позов Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , остання відома адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (адреса: м. Дніпро, вул. набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 , МФО № 305299) заборгованість за кредитним договором в розмірі 10646,63 грн. (десять тисяч шістсот сорок шість гривень 63 коп.).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , остання відома адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (адреса: м. Дніпро, вул. набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 , МФО № 305299) понесені останнім судові витрати в загальному розмірі 2102,00 грн. (дві тисячі дві гривні 00 копійок).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Московський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.А. Крівцов